Постанова

від 01.08.2016 по справі 910/26396/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2016 року Справа № 910/26396/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Корнілової Ж.О., Чернова Є.В., розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" напостанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.16 та рішення господарського суду міста Києва від 01.12.15 у справігосподарського суду міста Києва №910/26396/15 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Трансшлях сервіс" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:комунальне підприємство "Київтранспарксервіс", прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

за участі представників сторін:

від позивача - Глущенко М.М.,

від відповідача - не з'явилися,

від третьої особи - Пересада Р.В.,

У С Т А Н О В И В:

07.10.2015 товариство з обмеженою відповідальністю "Трансшлях сервіс" звернулися до господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

01.12.2015 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін 24.05.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Станік С.Р., Хрипун О.О., Власов Ю.Л.) позов задоволено повністю, зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" звільнити паркувальний майданчик, що знаходиться на земельній ділянці за адресою: м. Київ, Дарницький район, проспект П. Григоренка, 22/20, мотивуючи законністю та обгрунтованістю його вимог.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у позові, вважаючи неправомірними вимоги позивача щодо звільнення об'єкту нерухомості, який стверджували, самовільно не займали. Крім того зазначали, що за відсутності схеми організації дорожнього руху неможливо зробити висновок, що паркомісця за договором від 21.12.2012 та договором від 30.01.2015 є ідентичними.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, на підставі рішення Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 "Про Правила благоустрою міста Києва", 21.12.2012 між комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" укладено договір №ДНП 2012-12/13 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, за умовами якого комунальне підприємство надало відповідачу за плату право на організацію та експлуатацію 171 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 19 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький район, проспект П. Григоренка, 22/20 у межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Відповідно до пункту 6.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності 01.01.2013 та діє до 31.12.2013. Зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформлюються додатковою угодою до цього договору, яка набирає чинності з моменту належного оформлення і підписання сторонами, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді (п.6.2 договору №ДНП 2012-12/13).

Відповідно до п.5.9 договору після закінчення дії договору, втрати чинності або його розірвання відповідач втрачає право на експлуатацію об'єкту. Об'єкт підлягає негайному поверненню третій особі.

Протоколом №58/2014 від 15.05.2014 засідання постійно діючої комісії по залученню інвесторів для фінансування будівництва, реконструкції, реставрації, тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, ТОВ "Трансшлях сервіс" було визначено переможцем конкурсу із залучення інвестора до реалізації проекту влаштування та експлуатації відкритої автостоянки по просп. П. Григоренка, 22/20.

Суди установили, що на підставі рішення Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 "Про Правила благоустрою міста Києва" 30.01.2015 між комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Трансшлях сервіс" укладено договір №ДНП 2015-02/01 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, відповідно до пункту 1.1. якого комунальне підприємство надало позивачу за плату право на організацію та експлуатацію 171 місця для платного паркування транспортних засобів, а також 19 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький район, проспект П. Григоренка, 22/20 у межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.02.2015 і діє до 31.12.2015 (п.6.1 договору №ДНП 2015-02/01).

Зазначаючи, що на час подання позовної заяви відсутня можливість приступити до виконання умов договору №ДНП 2015-02/01 у зв'язку з відмовою відповідача на ряд звернень позивача звільнити паркувальний майданчик, чим фактично перешкоджає здійснювати останньому господарську діяльність на зазначеному об'єкті, ТОВ "Трансшлях сервіс" звернулись до суду із відповідним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 631 ЦК України передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення. При цьому згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору ( предмет, права та обов'язки, плата, строк тощо).

Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції, з урахуванням зазначених положень діючого законодавства, установивши, що усі істотні умови були узгоджені позивачем та третьою особою у договорі №ДНП 2015-02/01 від 30.01.2015, дійшли обгрунтованого висновку, що зазначений договір є укладеним у розумінні ст.638 ЦК України, ч.2 ст.180 ГК України, тому набув чинності з цієї дати у відповідності з ч.2 ст.631 ЦК України. У свою чергу, суди обох інстанцій правильно звернули увагу, що визначення початку перебігу строку дії договору з 01.02.2015 узгоджується із положеннями ч.1 ст.253 ЦК України.

Крім того, ухвалюючи судові рішення про задоволення позовних вимог, суди правомірно виходили із того, що позивачем доведено та матеріалами справи встановлено, що договір №ДНП 2015-02/01 від 30.01.2015 є чинним та не визнаний судом недійсним. Ці обставини узгоджуються з висновками, які викладені у рішенні господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі №910/6436/15-г, яке набрало законної сили, та яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" до комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтранспарксервіс", товариства з обмеженою відповідальністю "Трансшлях сервіс" про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії, відмовлено.

Тому суди попередніх інстанцій обгрунтовано застосували положення ч.3 ст.35 ГПК України, відповідно до яких обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Належних обґрунтувань, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2015 у справі № 910/26396/15 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяЖ.О. Корнілова СуддяЄ.В. Чернов