Ухвала

від 04.08.2016 по справі 148/1864/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/1864/15-ц Провадження № 22-ц/772/1135/2016Головуючий в суді першої інстанції Карнаух А. П. Категорія 47Доповідач Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Він-ницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Луценка В.В., Колоса С.С.,

за участі секретаря Торбасюк О.І., представника апелянта, позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадас-

тру у Вінницькій області, Тульчинської районної державної адміністрації,

ОСОБА_4 про визнання незаконним, скасування

наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, визнан-

ня недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання організувати

аукціон на здобуття права оренди земельної ділянки,

за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_2, його представника, адвоката Чоловського Олександра Миколайовича на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 09 лютого 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

25 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернувся в Тульчинський районний суд Вінницької області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Тульчинської районної державної адміністрації про визнан-ня незаконним, скасування наказу Головного управління ( далі - ГУ ) Держгео-кадастру у Вінницькій області, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки ( т. 1, а. с. 1-5 ), посилаючись на наступні обставини. 06 жовтня 2014 року ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області видало наказ № 2-3056/15-14-СГ про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу в оренду для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 32,4322 га, що знаходиться на території Кирнасівської сільської ради Туль-чинського району Вінницької області. На підставі вказаного наказу ГУ Держ-геокадастру у Вінницькій області 15 жовтня 2014 року уклало з ОСОБА_4 договір оренди цієї земельної ділянки на строк 25 років. Вважаючи, що ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області порушено вимоги чинного законодав-ства України з питання надання ОСОБА_4 земельної ділянки в орен-ду, порушено право позивача на користування землею, ОСОБА_2 просив суд позов задоволити.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 листопа-да 2015 року до участі в даній справі в якості співвідповідача залучений ОСОБА_4 ( т. 1, а. с. 110 ).

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 09 лютого 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено ( т. 1, а. с.235-238 ).

Не погоджуючись з ухваленим 09 лютого 2016 року рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_2, його представник, адвокат Чоловський О.М. оскаржують його в апеляційному порядку кожен окремо, хоча обидві апеляцій-ні скарги є ідентичними по змісту, просять скасувати дане судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі (т. 2, а. с. 2-11). Апелянти вважають оскаржуване рішення ухваленим за неповного з'ясу-вання обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам, з непра-вильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесу-ального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення на обидві апеля-ційні скарги представників сторін у справі, дослідивши в сукупності наявні в справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що апеляцій-ні скарги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими об-грунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочин-ства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були до-сліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з'я-сування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або за-перечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 1 статті 11 цього Кодексу передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які бе-руть участь у справі.

Між сторонами у справі склалися правовідносини, що регулюються норма-ми Законів України «Про фермерське господарство» ( насамперед як спеціаль-ним Законом ), «Про оренду землі», нормами Цивільного кодексу України в частині щодо визнання правочинів недійсними, Земельним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання використання земель на умовах оренди.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрун-тованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 17 постанови Пленуму Вер-ховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику роз-гляду цивільних справ в апеляційному порядку», перевіряючи законність і об-ґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції пови-нен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (фак-ти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи до-ведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотри-мано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Судом встановлено, що 26 лютого 2014 року відповідач ОСОБА_4 звернувся в ГУ Держземагентства у Вінницькій області, правонаступником яко-го є ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, з письмовим клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації ( проекту землеу-строю ) на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 32,4322 га для ведення фермерського господарства, оскільки він мав намір оформити в подальшому відповідний договір оренди. Інших претендентів на спірну земельну ділянку в цей час не було. Наказом ГУ Держземагентства у Вінницькій області від 03 березня 2014 року заявнику такий дозвіл був наданий, в установленому порядку технічна документація ( проект землеустрою ) була виготовлена. Дозвіл ОСОБА_4 надавався у відповідності зі статтею 122, частинами 2, 3 статті 123 ЗК України, статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство». Згідно вказаних законодавчих актів орган виконав-чої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місяч-ний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеу-строю щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Рішенням 26 сесії 6 скликання Тульчинської районної ради від 12 червня 2014 року № 536 затверджена технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 32,4322 га, що надавалася в оренду ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту смт. Кирнасівка, Тульчинського району Вінницької області.

16 липня 2014 року до ГУ Держземагенства у Вінницькій області надійшла заява ОСОБА_2 з клопотанням передати йому в оренду терміном на 49 років для ведення фермерського господарства ту ж земельну ділянку, на яку ра-ніше надійшла заява ОСОБА_4 ОСОБА_2 у своєму листі зазна-чав, що у випадку неможливості виготовити проект відведення земельної ділян-ки за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських госпо-дарств, він готовий взяти на себе такі витрати; якщо на дану земельну ділянку є інші претенденти, то він просив організувати відповідний аукціон у передбаче-ний чинним земельним законодавством спосіб. Листом від 08 серпня 2014 року № 31-2-0.3-7110/2-14 з ГУ Держземагентства у Вінницькій області заявнику на-давалася відповідь про те, що з аналогічним клопотанням до Головного управ-ління звернулася інша особа, якій уже надано дозвіл на розробку проекту зем-леустрою щодо відведення земельної ділянки. З цієї підстави аналогічний доз-віл ОСОБА_2 не був наданий, а йому роз'яснено, що у відповідності з вимогами ст. 118 ЗК України це питання може вирішуватися у судовому по-рядку.

Відмова у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, або не розгляд клопотання ( за твердженням позивача ), не надання адресатом відпо-віді з порушеного питання у місячний строк в установленому порядку ОСОБА_2 не оскаржувалися. Не оскаржується також в даний час позивачем і наказ ГУ Держземагентства у Вінницькій області від 03 березня 2014 року № ВН 05243553 00:01:004:001841 «Про надання дозволу на розроблення докумен-тації із землеустрою», яким ОСОБА_4 наданий дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення ) меж земельної ділянки площею 32,4322 га в оренду із земель державної власності сільськогосподарського призначення ( землі запасу ) на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області для ведення фер-мерського господарства. Але ж наслідком саме цього наказу є наступні дії ГУ Держземагентства у Вінницькій області з видачі наказу від 06 жовтня 2014 року № 2-3056/15-14-СГ, укладення з ОСОБА_4 15 жовтня 2014 року дог-овору оренди землі № 772, які є предметом спору за вимогами ОСОБА_2.

Згідно договору оренди землі від 15 жовтня 2014 року № 772, укладеного між ГУ Держземагентства у Вінницькій області і ОСОБА_4, орендо-давець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського госпо-дарства із земель запасу Кирнасівської селищної ради ( за межами населеного пункту ) Тульчинського району Вінницької області площею 32,4322 га ( рілля ) нормативною грошовою оцінкою 512603,00 гривень строком на 25 років. У до-говорі зазначено про відсутність на цій земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, інших об'єктів інфраструктури. За актом передавання-приймання від 15 жовтня 2014 року ГУ Держземагентства у Вінницькій області передало, а ОСОБА_4 прийняв в оренду земельну ділянку площею 32,4322 га кадастро-вий номер НОМЕР_1 та відповідно з квитанцією від 11 серпня 2015 року № 83 сплатив орендну плату в сумі 20904,12 гривні на виконання чинного договору оренди землі.

Суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність, необгрунтова-ність позовних вимог ОСОБА_2 Підкреслив, що також не відповідають вимогам закону твердження представника позивача про необхідність проведен-ня аукціону з продажу права оренди спірної земельної ділянки у випадку наяв-ності двох претендентів на її оренду, оскільки це не передбачено чинним зако-нодавством України.

Керуючись нормами статей 93, 134 Земельного кодексу України, статті 7 За-кону України «Про фермерське господарство», суд першої інстанції визнав за необхідне у позові відмовити у повному обсязі, оскільки при наданні земельної ділянки в оренду ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства не було порушено принципи земельного законодавства України, дотримано ви-мог абзацу 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про фермерське господар-ство». При укладенні 15 жовтня 2014 року договору оренди землі не було пору-шено норм частини 3 статті 228 ЦК України: правочин вчинений у повній від-повідності до вимог земельного законодавства, що регулює порядок передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення в оренду для ведення фермерського господарства, він не суперечить інтересам держави та суспіль-ства.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні від 09 лютого 2016 року, як правильними, такими, що грунтуються на вимогах чинного законодавства, є ло-гічними і справедливими.

Оскаржуючи рішення суду від 09 лютого 2016 року, позивач ОСОБА_2, його представник Чоловський О.М. посилаються на те, що ОСОБА_4 просив ГУ Держземагентства у Вінницькій області надати в оренду три зе-мельні ділянки; проведення аукціону з реалізації права на оренду землі за наяв-ності кількох претендентів на одну й ту ж земельну ділянку, на думку апелянтів є обов'язковим. Апелянти підкреслюють, що фермерське господарство ОСОБА_4 на момент вирішення спору не створене, судом порушені прин-ципи земельного законодавства щодо забезпечення гарантій прав на землю, оспорюваний договір оренди землі суперечить інтересам держави та суспіль-ства. Зазначаючи про рівність усіх людей перед законом, викладаючи власне сам законодавчо встановлений порядок отримання громадянами в оренду зе-мельних ділянок для ведення фермерського господарства, апелянти вважають безпідставним надання землі ОСОБА_4 через його неспроможність її обробити у зв'язку з браком досвіду та стажу роботи в сільському господарстві, відсутності у нього відповідного наміру.

З доводами апелянтів, викладеними в аналогічних за змістом скаргах на рі-шення суду першої інстанції, погодитися не можна, вони спростовуються вмо-тивованими висновками, викладеними у рішенні. Усім цим доводам дана судом правова оцінка, яка є безпомилковою, тому колегія суддів апеляційного суду не знаходить достатніх, законних підстав для задоволення апеляційних скарг і ска-сування законного судового рішення.

Зокрема, в обох апеляційних скаргах підкреслюється, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зе-мельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної доку-ментації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів земле-устрою щодо впорядкування.

Ці доводи апеляційних скарг лише наголошують на тому, що у ГУ Держзем-агентства у Вінницькій області не було жодних правових підстав для відмови ОСОБА_4 у наданні дозволу у березні 2014 року на розроблення тех-нічної документації із землеустрою, тим більше, що інших претендентів саме на цю спірну земельну ділянку на той період часу не було. Претендент ОСОБА_2 з'явився лише в липні 2014 року, коли питання практично уже було вирі-шено.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України визначені випадки, ко-ли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не прово-дяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України «Про фермерське господарство», іншими нормативно-правовоми актами Укра-їни ( стаття 2 цього Закону ). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України «Про фер-мерське господарство» останнє є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільсь-когосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерсь-кого господарства, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського гос-подарства безпосередньо пов'язана з наданням ( передачею ) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства ( стаття 8 цього Закону ).

Порядок надання ( передачі ) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України «Про фермерське господарство».

Так, згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 7 цього Закону для отри-мання ( придбання ) у власність або в оренду земельної ділянки державної влас-ності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фер-мерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Отже, спеціальний Закон України «Про фермерське господарство» визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для веден-ня фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, пе-редбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обгрунтувати розміри земельної ділянки з врахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

При вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надан-ня (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ви-значений статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» як спеці-ального по відношеннюдо статті 123 ЗК України.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» за-ява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського гос-подарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадя-нина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування ( а в разі пе-реданого на судовий розгляд спору - суд ) повинен дати оцінку обставинам і ві-домостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обгрун-тування розміру земельної ділянки, з врахуванням перспектив діяльності фер-мерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевияв-лення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільсько-господарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отри-мання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського гос-подарства.

У заяві ОСОБА_4 від 26 лютого 2014 року на адресу ГУ Держзем-агентства у Вінницькій області про надання дозволу на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 32,4322 га із земель запасу Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, вид угідь - рілля, зазначалося, що дані землі будуть орендуватися для ведення фермерського господарства, де планується вирощувати сільськогоспо-дарську продукцію з метою вирощування великої рогатої худоби. Працювати-муть сім членів фермерського господарства, які раніше не скористалися правом на безоплатну передачу землі у власність.

Місцевий орган державної виконавчої влади, якому делеговані відповідні управлінські функції, знайшов дійсним волевиявлення заявника, наявність у нього бажання створити фермерське господарство і спроможність вести таке господарство з кількістю у сім членів - використовувати отриману сільськогос-подарську продукцію для вирощування великої рогатої худоби. Немає підстав визнати формальним підхід до вирішення заяви ОСОБА_4, такі докази у суду відсутні, тим більше, що на час її вирішення інших претендентів на цю земельну ділянку аж до 16 липня 2014 року не було.

Висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовою позицією Верхов-ного Суду України, висловленою у справі від 18 травня 2016 року № 6-248цс16 про визнання наказів та договорів оренди землі недійсними, скасування дер-жавної реєстрації договорів оренди землі, повернення земельних ділянок у во-лодіння держави.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо ска-сування або зміни оскаржуваного судового рішення.

З огляду на зазначене судова колегія апеляційного суду вважає, що оскар-жуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасу-вання відсутні.

Статтею 303 ЦПК України встановлені межі розгляду справи апеляційним судом, який перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстан-ції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої ін-станції.

Статтею 308 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд відхиляє апе-ляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстан-ції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального пра-ва. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з од-них лише формальних міркувань.

Керуючись нормами статей 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2, його пред-ставника, адвоката Чоловського Олександра Миколайовича відхилити.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 09 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошен-ня, однак вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціа-лізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:/підпис/

Судді:/підписи/

Згідно з оригіналом: