Рішення

від 05.08.2016 по справі 911/1867/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2016 р. Справа № 911/1867/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецсталь»

до Державного підприємства «Завод порошкової продукції»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного агентства України з питань управління державними корпоративним правами та майном

про стягнення 261 698,46 грн Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 06.04.2016);

від відповідача не з'явилися;

від третьої особи не з'явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоспецсталь» (далі - позивач) звернулося з позовом до Державного підприємства «Завод порошкової продукції» (далі - відповідач) про стягнення 261 698,46 грн заборгованості, з яких: 252 108 грн боргу за поставлений згідно договору поставки брухту та відходів чорних металів № 10/15 від 10.12.2015 товар, 8 823,78 грн інфляційних втрат та 766,68 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки брухту та відходів чорних металів № 10/15 від 10.12.2015 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.06.2016 порушено провадження у справі № 911/1867/16, залучено Державне агентство України з питань управління державними корпоративним правами та майном, розгляд справи призначено на 01.07.2016.

01.07.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 12-695 від 24.06.2016 (вх. № 13559/16 від 01.07.2016), згідно якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з тяжким фінансовим становищем, який прийнято судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.07.2016 розгляд справи відкладено на 05.08.2016.

04.08.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 12-849 від 03.08.2016 (вх. № 16182/16 від 04.08.2016), згідно якого останній просив суд відкласти розгляд справи на більш пізній термін у зв'язку з неможливістю з'явитись в судове засідання представника відповідача, яке прийнято судом.

05.08.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про стягнення витрат на оплату допомоги адвоката (вх. № 16260/16 від 05.08.2016), згідно якої останній просив суд стягнути з відповідача 18 085 грн витрат на оплату послуг адвоката. Вказана заява прийнята судом.

У судовому засіданні 05.08.2016 представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, вирішив відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 1-1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта. Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання. Суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що нез'явлення в судове засідання 05.08.2016 належним чином повідомленого представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору; у разі неможливості участі у засіданні місцевого господарського суду певного представника відповідача не був позбавлений можливості уповноважити на це іншу особу, у тому числі ту, що не є працівником підприємства, а також приймаючи до уваги наявність всіх матеріалів у справі, необхідних для вирішення спору по суті, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України двохмісячного строку розгляду спору та те, що представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Крім того, суд звертає увагу сторін у справі, що неодноразові відкладення судового провадження у справі № 911/1867/16, яке триває з 07.06.2016 можуть призвести до порушення гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В той час як запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (рішення Європейського суду з прав людини у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Європейського суду з прав людини у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

У судовому засіданні 05.08.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги повністю.

Відповідач та третя особа у судове засідання 05.08.2016 не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоспецсталь» (Постачальник) та Державним підприємством «Завод порошкової продукції» (Покупець) укладено договір поставки брухту та відходів чорних металів № 10/15, згідно якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити промисловий брухт та відходи чорних металів (далі - товар).

Згідно п. 2.2. договору постачальник постачає товар за свій рахунок на умовах «склад «Покупця». Приймання товару від постачальника здійснюється покупцем шляхом оформлення приймально-здавальних актів.

Оплата за товар проводиться покупцем за цінами, що діють на момент здачі товару платіжними дорученнями на підставі приймально-здавальних актів. Розрахунки за товар можуть проводитись шляхом попередньої оплати. В такому випадку поставка товару здійснюється в 10-ти денний термін з моменту отримання попередньої оплати (п.п. 3.3., 3.5. договору).

Відповідно до п. 4.7. договору договір заключений на термін з 10.12.2015 по 31.12.2016.

Судом встановлено, що на виконання п. 1.1. договору поставки брухту та відходів чорних металів № 10/15 від 10.12.2015 позивачем за період з 15.12.2015 по 15.02.2016 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 024 002 грн, що підтверджується видатковими накладними та актами приймання металів чорних (вторинних) (а.с. 28-47), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Відповідач за отриманий згідно договору товар, в порушення договору поставки брухту та відходів чорних металів № 10/15 від 10.12.2015, розрахувався частково з простроченням, сплативши позивачу 771 894 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 48-58) та актом звіряння взаємних розрахунків (а.с. 59), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, решту боргу у розмірі 252 108 грн (1 024 002 грн - 771 894 грн) за отриманий від позивача товар не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору поставки брухту та відходів чорних металів № 10/15 від 10.12.2015 товар на момент прийняття судового рішення у справі склав 252 108 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 48-58, 88-90) та актом звіряння взаємних розрахунків (а.с. 59), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, а також не спростовано відповідачем.

Предметом позову є вимоги про стягнення 252 108 грн боргу за поставлений згідно договору поставки брухту та відходів чорних металів № 10/15 від 10.12.2015 товар, 8 823,78 грн інфляційних втрат та 766,68 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору поставки брухту та відходів чорних металів № 10/15 від 10.12.2015 позивачем за період з 15.12.2015 по 15.02.2016 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 024 002 грн, що підтверджується видатковими накладними та актами приймання металів чорних (вторинних) (а.с. 28-47), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору; відповідач за отриманий згідно договору товар, в порушення договору поставки брухту та відходів чорних металів № 10/15 від 10.12.2015, розрахувався частково з простроченням, сплативши позивачу 771 894 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 48-58) та актом звіряння взаємних розрахунків (а.с. 59), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, решту боргу у розмірі 252 108 грн (1 024 002 грн - 771 894 грн) за отриманий від позивача товар не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору поставки брухту та відходів чорних металів № 10/15 від 10.12.2015 товар на момент прийняття судового рішення у справі склав 252 108 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 48-58, 88-90) та актом звіряння взаємних розрахунків (а.с. 59), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, а також не спростовано відповідачем.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 252 108 грн, який не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 252 108 грн боргу за поставлений згідно договору поставки брухту та відходів чорних металів № 10/15 від 10.12.2015 товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки брухту та відходів чорних металів № 10/15 від 10.12.2015, позивачем за період з 01.04.2016 по 30.04.2016 нараховано 8 823,78 грн інфляційних втрат на суму боргу 252 108 грн та 766,68 грн 3 % річних за період з 16.04.2016 по 23.05.2016 на суму боргу 252 108 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також період нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказаний позивачем в поданому уточненому розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 76-77), арифметично вірний розмір інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.04.2016 по 30.04.2016 та 3 % річних, нарахованих за період з 16.04.2016 по 23.05.2016 на суму боргу 252 108 грн загалом становить 8 823,78 грн інфляційних втрат та 787,41 грн 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення 8 823,78 грн інфляційних втрат та 766,68 грн 3 % річних підлягають задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Судом критично оцінюються посилання представника відповідача на те, що прострочення відповідача з оплати отриманого від позивача товару виникло внаслідок тяжкого фінансового становища відповідача у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Аналогічна правова позиція міститься у п. 1.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013).

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 18 085 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, угоду про надання правової допомоги № 0804/1-г (а.с. 137-139), рахунок № 2406-1 від 24.06.2016 (а.с. 140), копію платіжного доручення № 21 від 28.07.2016 на суму 18 085 грн (а.с. 141), банківську виписку (а.с. 142), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 584 від 14.06.1994 (а.с. 143).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» № 7 від 21.02.2013 передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльністьВ» ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» № 7 від 21.02.2013).

Враховуючи наведене, предмет даного спору, час, який адвокат витратив на підготовку матеріалів у даній справі та те, що відповідач є державним підприємством, суд обмежує розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи та вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 18 085 грн витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката підлягає задоволенню у розмірі 2 900 грн (дві мінімальні заробітні плати станом на 05.08.2016), які підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 252 108 грн боргу за поставлений згідно договору поставки брухту та відходів чорних металів № 10/15 від 10.12.2015 товар, 8 823,78 грн інфляційних втрат та 766,68 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Завод порошкової продукції» (07400, Київська обл., м. Бровари, Промвузол, буд. 5; ідентифікаційний код 00186192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецсталь» (02099, м. Київ, Дарницький район, вул. Бориспільська, буд. 9, корпус 91, офіс 123; ідентифікаційний код 37745165) 252 108 (двісті п'ятдесят дві тисячі сто вісім гривень) 00 коп. боргу за поставлений згідно договору поставки брухту та відходів чорних металів № 10/15 від 10.12.2015 товар, 8 823 (вісім тисяч вісімсот двадцять три гривні) 78 коп. інфляційних втрат, 766 (сімсот шістдесят шість гривень) 68 коп. 3 % річних, 2 900 (дві тисячі дев'ятсот гривень) 00 коп. витрат на послуги адвоката та 3 925 (три тисячі дев'ятсот двадцять п'ять гривень) 48 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 09.08.2016

Суддя П.В.Горбасенко