Постанова

від 02.08.2016 по справі 910/1465/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2016 р. Справа№ 910/1465/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився

від відпвоідача: Волтарніст М.О. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче товариство "ДНІПРО-МТО"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 19.05.2016р.

у справі № 910/1465/16 (суддя В.І. Пінчук)

за позовом Інституту проблем моделювання в енергетиці імені Г.Є.Пухова Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче товариство "ДНІПРО-МТО"

про стягнення 167 484, 65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Інститут проблем моделювання в енергетиці імені Г.Є. Пухова Національної академії наук України звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю " Науково - виробниче товариство " ДНІПРО - МТО " 167484,65 грн., з яких: 125522,77 грн. заборгованість по орендній платі, 6601,79 грн. відшкодування комунальних платежів, 6539,83 грн. відшкодування податку на землю, 5073,20 грн. витрати на утримання будинку та прилеглої території, 22418,03 грн. пеня та 1329,03 грн. штраф.

14.04.2016 р. у судовому засіданні представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 138232,31 грн. основного боргу, 36580,97 грн. пені та 2639,79 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.05.2016р. у справі № 910/1465/16 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче товариство "ДНІПРО - МТО" на користь Інституту проблем моделювання в енергетиці імені Г.Є. Пухова Національної академії наук України 138232 грн. 31 коп. основного боргу, 36580 грн. 97 коп. пені, 2639 грн. 79 коп. штрафу, 2512 грн. 27 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати в частині стягнення пені в розмірі 36 580,97 грн. і прийняти нове рішення, яким стягнути пеню в розмірі 20 925,51 грн. та перерахувати судові витрати посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального права, неповне дослідження всіх обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий суд здійснив нарахування пені за травень, червень та липень 2015 року за період з 20.05.2015р. по 17.08.2015 року на підставі Договору оренди № 01/14 від 18.02.2014 року без врахування погодженого сторонами Графіку погашення заборгованості, що виникла станом на 17.08.2015р. та без врахування листа позивача надісланого на адресу відповідача від 20.08.2015р. №225/3-281, які наявні в матеріалах справи, що призвело до помилкового стягнення пені у більшому розмірі.

В судове засідання представник позивача не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Вислухавши думку представників відповідача дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія встановила наступне.

18.02.2014 р. між Інститутом проблем моделювання в енергетиці імені Г.Є.Пухова Національної академії наук України (орендодавцем за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче товариство "ДНІПРО-МТО" (орендарем за договором ) був укладений договір оренди № 01/14 нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.1 укладеного договору позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно, а саме кімнати № 119-120 загальною площею 178,0 кв. м., що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Генерала Наумова, 15 на першому поверсі будівлі ИЛК, що перебуває на балансі інституту проблем моделювання в енергетиці імені Г.Є. Пухова Національної академії України.

Відповідно до п.1.2 договору № 01/14 від 18.02.2014 р., майно передається в оренду з метою використання: виробниче приміщення.

Згідно п. 3.1 вказаного договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1995 р. № 786 зі змінами, або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за перший ( базовий ) місяць оренди - на січень 2014 р. - 9975,84 грн.

Крім орендної плати орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю по розрахунках останнього: відшкодування податку на землю, а також відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.3 договору)

Орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця ( п. 3.4 договору ).

Відповідно до п.10.1 договору договір укладено строком на 10 місяців та діє з 18 лютого 2014 по 31 грудня 2014 включно.

31.12.2014 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору оренди № 01/14 від 18.02.2014 р., якою сторони договору продовжили строк дії договору з 01.01.2015 по 28.02.2015 включно.

27.02.2015 р. між сторонами укладена додаткова угода № 2 до договору оренди № 01/14 від 18.02.2014 р., якою сторони договору продовжили строк дії договору на новий термін до 31.12.2015 включно.

Відповідно до акту приймання - передачі нерухомого майна від 01.03.2014 позивач передав, а відповідач прийняв нерухоме державне майно - склад пл. 53,00 кв.м.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації ; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Крім того, між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1/04/14 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що відповідач припинив виконувати умови договору по орендній платі та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 138 232,31 грн. ( з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог ).

Крім того, між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1/04/14 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до п.2.2.3 договору орендар зобов»язався не пізніше 15 числа місяця, насупного за звітним місяцем, отримати рахунки та внести плату на рахунок балансоутримувача (позивача) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги а також відшкодовувати податок на землю.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що заборгованість відповідача по орендній платі з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог становить 138 232,31 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням вищевикладеного, колегія вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 138 232, 31 грн. заборгованості по орендній платі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 36 580 грн. 97 коп. пені та 2 639,79 грн. штрафу.

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пунктом 3.7 договору № 01/14 від 18.02.2014 р. передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується на користь балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф в розмірі 2% від суми заборгованості ( п. 3.8 договору )

Згідно п. 3.11 договору № 01/14 від 18.02.2014 р., у разі припинення ( розірвання ) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити балансоутримувачу заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції.

Місцевий суд дійшов висновку про стягнення з відповідача з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань пені в розмірі 36580,97 грн. та штрафу в розмірі 2639,79 грн.

Однак, місцевий суд не звернув увагу на Графік погашення заборгованості, що виникла станом на 17.08.2015 р. (додаток №1), в якому сторони договору погодили та зафіксували сталий розмір пені за період з 11.05.2015 (початок строку оплати за травень 2015р) по 17.08.2015 року (день підписання Графіку) за прострочення за оренду за травень, червень липень 2015 року, а саме:

за травень 2015р. на суму боргу (21 714,60 грн.) - пеня сторонами зафіксована в розмірі 693,69 грн.;

за червень 2015р. на суму боргу (22 164,66 грн.) - пеня сторонами зафіксована в розмірі 1 030,91 грн.;

за липень 2015р. на суму боргу (22 248,29 грн.) - пеня сторонами зафіксована в розмірі 1 841,80 грн.

Таким чином, врахувуючи погоджений сторонами договору графік погашення заборгованості, що виникла станом на 17.08.2015р. та листа позивача надісланий на адресу відповідача від 20.08.2015р. №225/3-281, колегія приходить до висновку, що розмір пені складає 20 925, 51 грн.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Окрім вищезазначеного, свобода договору визначена статтею 3 Цивільного кодексу України, як одна із засад цивільного законодавства.

Вказана засада договірного права в Господарському кодексі України прямо не закріплена, хоча і відповідає загальним принципам господарювання. Свобода підприємницької діяльності в межах, визначених законом, вільний рух капіталів, товарів і послуг на території України або обмеження незаконного втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб у господарські відносини.

Свобода договору означає, враховуючи зміст викладених вище норм діючого законодавства, перш за все, право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду підлягає зміні як таке, що ґрунтуються на висновках, які не відповідають в повній мірі обставинам справ.

У зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги слід здійснити перерозподіл судових витрат між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче товариство "ДНІПРО-МТО" на рішення Господарського суду м. Києва від 19.05.2016р. у справі № 910/1465/16 задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 19.05.2016р. у справі № 910/1465/16 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції.

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Науково - виробниче товариство " ДНІПРО - МТО " ( 02094, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 22, код 19133152 ) на користь Інституту проблем моделювання в енергетиці імені Г.Є. Пухова Національної академії наук України ( 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 15, код 05516949 ) 138232 ( сто тридцять вісім тисяч двісті тридцять дві ) грн. 31 коп. основного боргу, 20 925, 51 ( двадцять тисяч дев"ятсот двадцять п"ять ) грн. 51 коп. пені, 2639 ( дві тисячі шістсот тридцять дев'ять ) грн. 79 коп. штрафу, 2426 ( дві тисячі чотриста двадцять шість ) грн. 96 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити."

Стягнути з Інституту проблем моделювання в енергетиці імені Г.Є. Пухова Національної академії наук України ( 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 15, код 05516949 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Науково - виробниче товариство " ДНІПРО - МТО " ( 02094, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 22, код 19133152 ) 2763, 50 грн. витрат по пслаті судового збору за подання апеляційної скраги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 910/1465/16 повернути Господарському суду м.Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх