Рішення

від 11.08.2016 по справі 914/1474/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2016р. Справа№ 914/1474/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Блавацької-Калінської О.М., при секретарі судового засідання Кияк І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Керівника Червоноградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування Забірської сільської ради Жовківського району Львівської області, с.Забірки Жовківського району Львівської області

до відповідача: Державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство», м.Рава-Руська Жовківського району Львівської області

про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в розмірі 25 908,44 грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1 - прокурор

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням учасників судового процесу в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

В судовому засіданні 11.08.2016 року оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області Керівником Червоноградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування Забірської сільської ради Жовківського району Львівської області заявлено позов до Державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство» про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в розмірі 25 908,44 грн.

Ухвалою суду від 03.06.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.06.2016р.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду від 16.06.2016 р., 29.06.2016 р., 11.07.2016 р. Ухвалою суду від 25.07.2016 року продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 04.08.2016 року. Ухвалою суду від 04.08.2016 року розгляд справи відкладено на 11.08.2016 року.

Прокурор в судове засідання з’явився, вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просить позов задоволити повністю.

Позивач участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації подав клопотання (вх. №32243/16 від 03.08.2016 р.) у якому просить проводити розгляд справи без участі його повноважного представника.

Представник відповідача позовні вимоги заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, з підстав наведених у відзиві, поданому на адресу суду 02.07.2016 р. за №28040/16, а саме: відповідач зазначає, що із позовної заяви не вбачається та не підтверджено доданими до неї документами завдання саме ДП «Рава-Руське лісове господарство» шкоди лісовому господарству, оскільки ним не було порушено приписів Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007р. №761, який визначає умови та порядок заготівлі деревини під час проведення рубок лісу, що доводить відсутність причинно-наслідкового зв’язку між діями (бездіяльністю) відповідача та збитками, завданими незаконною порубкою дерев невстановленими особами. Окрім того, відповідач вказує на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008р. №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» та роз’яснення Міністерства юстиції України від 06.09.1999 р. №20-25-971 шкода, заподіяна лісовим насадженням внаслідок незаконних рубок, відшкодовується фізичними та юридичними особами, винними у цих правопорушеннях. У спільному роз’ясненні Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і Державного комітету лісового господарства України (№23-10/6-113 від 28.04.1999 р. та №03-01/981 від 30.04.1999 р.) вказано, що стягнення за самовільну рубку, пошкодження дерев і іншої лісової рослинності, застосовуються до осіб, що безпосередньо здійснили ці порушення і вина їх визначена у встановленому законом порядку. Відтак, на думку відповідача, позивачем не доведено наявність обов’язкових елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, вини безпосередньо ДП «Рава-Руське лісове господарство».

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, сукупно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, суд встановив наступне.

29.10.2015 р. до Жовківського РВ ГУ МВС України у Львівській області з письмовою заявою звернувся лісничий ДП «Рава-Руське лісове господарство» ОСОБА_2 про вжиття заходів до невідомих осіб, які вчинили незаконну порубку дерев породи сосна в кількості 28 штук у виділі 8 кварталу №19 Рава-Руського лісництва, заподіявши шкоду лісовому господарству.

29.10.2015 р. Жовківським РВ ГУ МВС України у Львівській області внесено відомості до ЄДР за №12015140240001517 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України.

З підстав не встановлення досудовим розслідуванням осіб, які вчинили незаконну порубку дерев та з’ясуванням, що даний квартал не належить до об’єктів природно-заповідного фонду, 03.11.2015 року СВ Жовківського ГУ МВСУ у Львівській області прийнято постанову про закриття кримінального провадження від 29.10.2015 року №12015140240001517 на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.

Шкода в розмірі 25 908,44 грн. встановлена польовою відомістю від 29.10.2015 р. на підставі Постанови КМУ №655 від 23.07.2008 р. «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» з урахуванням коефіцієнта індексації 1.249 на 2015 рік та п.2 додатку 1 до постанови.

Відповідно до листа УДКСУ у Жовківському районі Львівської області від 28.04.2016р. вих.№04-01-05/616 грошові стягнення за шкоду, заподіяну вчиненими порушеннями вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в ГУДКСУ у Львівській області відкрито дохідні рахунки за надходженнями за балансовим рахунком 3311, код класифікації доходів 24062100, де вказані платежі автоматично розподіляються між Державним Бюджетом (30 % платежу), обласним бюджетом (20 % платежу) та місцевим бюджетом (50 %).

Доказів повного чи часткового відшкодування шкоди державі в особі позивача прокурором чи сторонами станом на час розгляду справи по суті суду не заявлено та не подано.

З підстав наведенного, прокурор в інтересах держави в особі Забірської сільської ради просить суд стягнути з ДП «Рава-Руське лісове господарство» на користь позивача 25 908,44 грн. шкоди, завданої державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

25.07.2016 р. через відділ автоматизованого розподілу та обробки інформації прокуратурою подано пояснення (вх.№31092/16) у якому зазначає, що при вирішенні питання про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства, слід виходити з того, що обов’язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено на постійних лісокористувачів, які повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов’язків, зокрема за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок. Відтак, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 02.07.2016 р. за вх.№28040/16, проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити в його задоволенні з підстав того, що шкоду спричинено не працівниками відповідача. Відтак, на думку відповідача, із врахуванням положень чинного законодавства України, за шкоду, заподіяну незаконною рубкою лісу відповідальність повинна нести особи, які вчинили таку рубку.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно статті 21 Конституції України представництво інтересів громадянина або держави в суді покладено на органи прокуратури України.

Приписами ч.2 ст.2 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено Керівником Червоноградської місцевої прокуратури в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Забірської сільської ради Жовківського району Львівської області, на яку державою покладено обов’язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, повязаних із захистом інтересів держави, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Лісовим кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», а тому суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

Доказів повного чи часткового відшкодування шкоди державі сторонами станом на час розгляду справи по суті суду не подано.

Обставини щодо заподіяння шкоди, розмір шкоди підтверджується відповідачем, зокрема у відзиві на позовну заяву, а також копією польової відомості самовільно зрубаної деревини у виділі 8 кварталу №19. Відповідач не спростував наведених обставин та не довів відсутність вини у діях своїх працівників у заподіянні шкоди.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористані в економіці в даний період, зокрема, ліс, ландшафти та інші природні комплекси.

Приписами ч.ч.3,4 ст.17 Лісового кодексу України встановлено, що ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов'язані: 1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; 2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; 3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; 4) вести первинний облік лісів; 5) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства; 8) забезпечувати безперешкодний доступ до об'єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування.

Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 статті 64 (Основні вимоги щодо ведення лісового господарства) зазначеного Кодексу, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до статті 65 Лісового кодексу України використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.

Приписами частини першої статті 67 Лісового кодексу України визначено, що в порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів,як заготівля деревини; заготівля другорядних лісових матеріалів; побічні лісові користування; використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.

Відповідно до частини третьої вказаної статті спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети.

Згідно з пунктами 1,5 частини 2 статті 105 цього Кодексу, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи: винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст.107 Лісового кодексу України).

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідач у справі є постійним лісокористувачем, в обов’язки якого входить, забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання норм і правил використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення. (аналогічну правову позицію викладено в постановах Вищого господарського суду України від 16.07.2014р. у справі №907/535/13, від 14.10.2014р. у справі №906/249/14, від 12.11.2014р. у справі №914/1138/14, від 27.07.2015р. у справі №927/850/14, від 30.07.2015р. у справі №927/56/15 від 10.02.2016 року у справі №910/17532/15, від 09.02.2016 року у справі №907/556/15 ).

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника (аналогічно викладено у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009р. у справі №25/207 ).

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду внаслідок цивільного правопорушення визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України , за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи за завдану майнову шкоду.

При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обовязків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.

Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обовязків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами. (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 16.07.2014р. у справі №907/535/13, від 14.10.2014р. у справі №906/249/14, від 12.11.2014р. у справі №914/1138/14, від 30.07.2015р. у справі №927/56/15, від 08.10.2015р. у справі №912/1676/14 та від 28.10.2015р. у справі №909/132/15 ).

Із врахуванням вимог статтей 1166 та 1172 ЦК України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини порушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 14.10.2014р. у справі №906/249/14 ).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З врахуванням вищенаведеного, спростування доводів відповідача, які покладені останнім в основу своїх заперечень, доведення прокурором в інтересах держави в особі позивача факту заподіяння шкоди державі, її розміру, причинно-наслідкового звязку із заподіяною шкодою та діями відповідача, визначення позивача як органу, уповноваженого від імені держави здійснювати конкретні функції у правовідносинах, повязаних із захистом інтересів держави, а також права на захист інтересів держави в особі позивача шляхом подання позову до суду та участі в судових засіданнях з метою такого захисту, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача є обґрунтованими та мотивованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

В силу норм п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

У п.9.1 Порядку організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженому наказом Державної казначейської служби України від 09.08.2013р. N128, зазначено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в Головних управліннях Казначейства на ім'я органу Казначейства за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків (далі - рахунок 3311) в розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету.

Відтак, ДП «Рава-Руське лісове господарство» зобов'язане відшкодувати завдані збитки на розподільчий рахунок Забірської сільської ради Жовківського району Львівської області, як органу, уповноваженого на розподіл вказаного відшкодування між бюджетами всіх рівнів. (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 30.07.2015 року у справі №927/56/15 та від 28.10.2015 року у справі №909/132/15 ).

Щодо звернення до суду із позовом Керівника Червоноградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача, суд зазначає наступне.

Згідно статті 21 Конституції України представництво інтересів громадянина або держави в суді покладено на органи прокуратури України.

Відповідно до частин 4, п.п.1, 4 ч.5 та ч.6 статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» (у чинній станом на момент звернення прокурора із позовом до суду редакції) Представництво інтересів громадянина або держави здійснюється прокурором також на підставі заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність. За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); брати участь у розгляді справ. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Приписами ч.2 ст.2 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено Керівника Червоноградської місцевої прокуратури в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Забірської сільської ради, на яку державою покладено обовязок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, повязаних із захистом інтересів держави, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Лісовим кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», а тому суд вважає, що Прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

З врахуванням вищенаведеного, зокрема спростування прокурором доводів відповідача, які покладені останнім в основу своїх заперечень проти позову, доведення прокурором в інтересах держави в особі Забірської сільської ради факту заподіяння шкоди державі, її розміру, причинно-наслідкового зв’язку із заподіяною шкодою та діями ДП «Рава-Руське дісове господарство», визначення позивача як органу, уповноваженого від імені держави здійснювати конкретні функції у правовідносинах, повязаних із захистом інтересів держави, а також права на захист інтересів держави в особі позивача шляхом подання позову до суду та участі в судових засідання з метою такого захисту, беручи до уваги встановлені обставини справи, в тому числі факт спричинення шкоди державі, її розмір, особу, яка винна у такому спричиненні та те, що вказана особа, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Забірської сільської ради про стягнення 25 908,44 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, є обґрунтованими та мотивованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Приписами ч.1 та п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України від 08.07.2011р. №3674-VI «Про судовий збір» (у чинній станом момент подання позову до суду редакції) встановлено, що із позовних заяв майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Приписами ст.8 Закону України Про державний бюджет України на 2016 рік встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1378,00грн. за місяць.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись 22, 29, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство» (80316, Львівська область, Жовківський район, м.Рава-Руська, вул.Володимира Великого, 85; ідентифікаційний код 00992450) на користь Забірської сільської ради Жовківського району Львівської області (80313, Львівська область, Жовківський район, с.Забір»я, вул.Центральна, 59; ідентифікаційний код 04371733) на р/р 33118331700304 (одержувач: УДКСУ у Жовківському районі Львівської області (с.Забір»я); код ЄДРЮОФОП та ГФ: 36762986; банк одержувача: ГУДКСУ у Львівській області; МФО: 825014) 26138,78грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

3.Стягнути з Державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство» (80316, Львівська область, Жовківський район, м.Рава-Руська, вул.Володимира Великого, буд.85; ідентифікаційний код 00992450) на користь Прокуратури Львівської області (79005, Львівська область, м.Львів, пр.Шевченка, буд.17/19; ідентифікаційний код 02910031) 1378,00 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.08.2016 р.

Суддя Блавацька-Калінська О. М.