Рішення

від 04.08.2016 по справі 916/1577/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" серпня 2016 р.Справа № 916/1577/16

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

Відповідач: Ширяївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: відділення державного казначейства у Ширяївському районі Одеської області

про стягнення 98 430,56 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Ширяївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області 98 430,56 грн. в рахунок відшкодування підтвердженої шкоди (втрат) у зв'язку із невиконанням Постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №9111/2013/13 від 25.06.2014р. та складається з 24 311,28 грн. - 3% річних та 74 119,28 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.06.2016р. позовну заяву (вх.№1685/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/1577/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.07.2016р. відділення державного казначейства у Ширяївському районі Одеської області було залучено до участі у справі №916/1577/16 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

03.08.2016р. позивач подав до суду письмові пояснення (вх.№19264/16), якими навів додаткове обґрунтування заявлених позовних вимог.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відмітками про вручення поштової кореспонденції, відзив на позову суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Представник третьої особи в судове засідання, призначене на 04.08.2016р. не з'явився, хоча про час місце його проведення був повідомлений належним чином, свої правову позицію щодо позову суду не надав.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За клопотанням позивача, судові засідання проводились з використанням системи відеоконференцзв'язку.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №911/2013/13 від 25 червня 2014 року, позовні вимоги ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" задоволено.

24 липня 2014 року, на виконання Постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №911/2013/13 від 25 червня 2014 року, яке набрало законної сили, було видано накази.

Відповідно до наказу господарського суду Київської області від 24 липня 2014 року по справі №911/2013/13 підлягає стягненню із Приватного підприємства "АЛЬФА-КОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" 10 000,00 грн. пені, 20 000,00 грн. витрат на послуги адвоката та 16 651,92 грн. судового збору.

Відповідно до наказу господарського суду Київської області від 24 липня 2014 року по справі №911/2013/13 підлягає стягненню із Приватного підприємства "АЛЬФА-КОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" 10 000,00 грн. пені, 747 151,80 грн. копійок відсотків за користування чужими грошовими коштами, 21 987,03 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до наказу господарського суду Київської області від 24 липня 2014 року по справі №911/2013/13 підлягає стягненню із Приватного підприємства "АЛЬФА-КОМ" на користь Товариства з обмеженого відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" 8 077,19 грн. витрат за подачу апеляційної скарги.

Постановою ВДВС Ширяївського РУЮ Одеської області від 10 липня 2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження відмовлено у прийнятті до провадження наказу господарського суду Київської області від 24 липня 2014 року по справі №911/2013/13 про стягнення із Приватного підприємства "АЛЬФА-КОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" суми заборгованості у загальному розмірі 8 077,19 грн. на підставі п.7 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження"

Постановою ВДВС Ширяївського РУЮ Одеської області від 10 липня 2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документу наказу Господарського суду Київської області від 24 липня 2014 року по справі №911/2013/13 про стягнення із Приватного підприємства "АЛЬФА-КОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" суми заборгованості у загальному розмірі 46 154,38 грн. на підставі п.7 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою ВДВС Ширяївського РУЮ Одеської області від 10 липня 2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документу наказу Господарського суду Київської області від 24 липня 2014 року по справі №911/2013/13 про стягнення із Приватного підприємства "АЛЬФА-КОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" суми заборгованості у загальному розмірі 797 719,30 грн. на підставі п.7 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження".

Натомість, Ухвалою господарського суду Київської області від 13 серпня 2015 року по справі №911/2013/13, скаргу ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність ВДВС Ширяївського РУЮ Одеської області під час примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 24 липня 2014 року по справі №911/2013/13 задоволено, визнано бездіяльність ВДВС Ширяївського РУЮ Одеської області за період із 23 червня 2015 року по 09 липня 2015 року під час примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 24 липня 2014 року по справі №911/2013/13, котра виразилась у порушені вимог ст.25 Закону України Закону України "Про виконавче провадження" щодо строків прийняття до виконання виконавчого документів, строків відкриття виконавчого провадження щодо виконавчих документів, безпідставною, незаконною, необґрунтованою та протиправною.

Окрім цього, Ухвалою господарського суду Київської області від 13 серпня 2015 року по справі №911/2013/13, скаргу ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на дії ВДВС Ширяївського РУЮ Одеської області під час примусового виконання наказів Господарського суду

Київської області від 24 липня 2014 року по справі №911/2013/13 задоволено частково,

- визнано дії ВДВС Ширяївського РУЮ Одеської області під час примусового виконання наказів господарського суду Київської області від 24 липня 2014 року по справі №911/2013/13, котрі виразились у винесені Постанов від 10 липня 2015 року про відмову у відкритті виконавчих проваджень (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документу) щодо наказів господарського суду Київської області від 24 липня 2014 року по справі №911/2013/13 на підставі п.7 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", у виконавчих провадженнях №48090562, №48090877, №48091688, протиправними, передчасними та незаконними;

- визнано недійсною та скасовано постанову ВДВС Ширяївського РУЮ Одеської області від 10 липня 2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документу) щодо наказу Господарського суду Київської області від 24 липня 2014 року по справі №911/2013/13 на підставі п.7 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", винесену у виконавчому провадженні №48091688.

Постановою ВДВС Ширяївського РУЮ Одеської області від 09 жовтня 2015 року відкрито виконавче провадження №48967517 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 24 липня 2014 року по справі №911/2013/13 про стягнення із Приватного підприємства "АЛЬФА-КОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" суми заборгованості у загальному розмірі 8 077,19 грн.

Постановою ВДВС Ширяївського РУЮ Одеської області від 09 жовтня 2015 року відкрито виконавче провадження №48967840 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 24 липня 2014 року по справі №911/2013/13 про стягнення із Приватного підприємства "АЛЬФА-КОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ТАЙС" заборгованості у загальному розмірі 46 154,38 грн.

Постановою ВДВС Ширяївського РУЮ Одеської області від 09 жовтня 2015 року відкрито виконавче провадження №48970453 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 24 липня 2014 року по справі №911/2013/13 про стягнення із Приватного підприємства "АЛЬФА-КОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" суми заборгованості у загальному розмірі 797 719 (сімсот дев'яносто сім тисяч сімсот дев'ятнадцять) гривень30 копійок.

Таким чином, шестимісячний термін щодо примусового виконання ВДВС Ширяївського РУЮ Одеської області наказів Господарського суду Київської області від 24 липня 2014 року по справі №911/2013/13 сплив 09 квітня 2016 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25 січня 2016 року по справі №911/2013/13, скаргу ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність ВДВС Ширяївського РУЮ Одеської області у виконавчому провадженні №48967517, №48967840, №48970453 при примусовому виконанні наказів господарського суду Київської області від 24 липня 2014 року по справі №911/2013/13, задоволено та, зокрема, визнано бездіяльність ВДВС Ширяївського РУЮ Одеської області у виконавчому провадженні №48967517, №48967840, №48970453 при примусовому виконанні наказів Господарського суду Київської області від 24 липня 2014 року по справі №911/2013/13, незаконною.

Згодом, ухвалою господарського суду Київської області від 19 травня 2016 року по справі №911/2013/13, скаргу ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність ВДВС Ширяївського РУЮ Одеської області у виконавчому провадженні №48967517, №48967840, №48970453 при примусовому виконанні наказів господарського суду Київської області від 24 липня 2014 року по справі №911/2013/13, задоволено та, зокрема, визнано бездіяльність ВДВС Ширяївського РУЮ Одеської області у виконавчому провадженні №48967517, №48967840, №48970453 при примусовому виконанні наказів господарського суду Київської області від 24 липня 2014 року по справі №911/2013/13, незаконною.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25 січня 2016 року по справі №9911/2013/13 та ухвалою господарського суду Київської області від 19 травня 2016 року по справі №911/2013/13 встановлено, що ВДВС Ширяївського РУЮ Одеської області не вжито належних та об'єктивних заходів виконавчого провадження як впродовж шестимісячного строку, так і починаючи із дати початку примусового виконання - закінченням добровільного терміну -17 жовтня 2016 року.

Отож, як підтверджено в порядку статті 35 ГПК України, виконавчі дії не були проведені ВДВС Ширяївського РУЮ Одеської області в строк, належним, повним та об'єктивним чином.

Таким чином, в порядку статті 35 ГПК України, бездіяльність ВДВС Ширяївського РУЮ Одеської області у виконавчому провадженні №48967517, №48967840, №48970453 при примусовому виконанні наказів господарського суду Київської області від 24 липня 2014 року по справі №911/2013/13, підтверджена належним чином.

На сьогодні накази господарського суду Київської області від 24 липня 2014 року по справі №911/2013/13 не виконані.

Несвоєчасне виконання ВДВС Ширяївського РУЮ Одеської області зобов'язань за законом та невиконання рішення суду слугують підставою звернення ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" до суду для захисту свого порушеного права на вільне володіння своїм майном (в тому числі власними грошовими коштами) та примусового стягнення нарахованих грошових сум за порушення грошового зобов'язання.

ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" зазначає, що предметом позовних вимог є стягнення інфляційних втрат та 3% річних як збитків (втрат) позивача у зв'язку із тривалим, безпідставним та незаконним невиконанням наказів господарського суду Київської області від 24 липня 2014 року по справі №911/2013/13, у зв'язку із недотриманням та порушенням відповідачем норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

Відповідач - як державний орган по виконанню судових рішень - проявив тривалу бездіяльність, що підтверджено ухвалами господарського суду Київської області від 13 серпня 2015 року по справі №911/2013/13, ухвалою господарського суду Київської області від 25 січня 2016 року по справі №911/2013/13 та ухвалою господарського суду Київської області від 19 травня 2016 року по справі №911/2013/13, за скаргами позивача.

Таким чином, враховуючи те, що заборгованість згідно наказів господарського суду Київської області від 24 липня 2014 року по справі №911/2013/13 не погашена у зв'язку із бездіяльністю відповідача при майновій можливості у боржника виконати рішення за рахунок наявного у останнього майна.

Позивач є належним та законним кредитором відповідача щодо отримання нарахування та отримання сум 3% річних та інфляційних витрат, в якості понесених втрат (збитків) та існування шкоди за рахунок неправомірних та протиправних дій відповідача.

Таким чином за переконанням позивача, враховуючи те, що заборгованість згідно наказів господарського суду Київської області від 24 липня 2014 року по справі №911/2013/13 мала прострочення. позивач є кредитором відповідача щодо отримання нарахування та отримання сум 3% річних та інфляційних витрат:

Отже, загальний розмір понесених позивачем втрат (збитків) та відповідно існування шкоди за рахунок неправомірних та протиправних дій Відповідача за період 23.06.2015р. по 07.06.2016р, складає 98 430,56 грн..

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем виникли відносини примусу з боку держави по виконанню рішення суду, оскільки саме на відповідача покладено обов'язок по примусовому виконанню грошового зобов'язання на користь позивача (так як лише орган ДВС наділений обов'язками примусового виконання рішення - ніхто інший виконати замість ВДВС рішення не в змозі - окрім звичайно добровільного виконання зі сторони Боржника.

В силу вказаних вище норм чинного законодавства за таке невиконання, несвоєчасне вчинення покладених законом обов'язків наступає відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків (втрат) в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України за час прострочення виконання грошового зобов'язання - із завершенням шестимісячного терміну відведеного законом на вчинення відповідачу всіх необхідних виконавчих дій по існування порушеного права позивача.

Саме після завершення добровільного строку наданого Боржнику, відповідач є зобов'язаною стороною в силу прямої дії норм законодавства, котрий зобов'язаний у строки вчинити дії направлені на таке виконання на користь позивача.

Окрім цього, варто звернути увагу на те, що при умові вжиття всіх заходів примусового характеру впродовж визначеного строку, наявності достовірних доказів відсутності майна у боржника, відмови у задоволені відповідної скарги позивача, провадження у даній справі не мало б місця - адже, претензій до відповідача не було б.

З врахуванням наведеного, позивач зазначає, що внаслідок тривалого невиконання відповідачем рішень суду, він зазнав збитків, що і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даною позовною заявою для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди передбачено статтею 22 ЦК .

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Відшкодування збитків передбачено також і ст.224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки,

- збитків,

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,

- вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлюється, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1173 цього Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про державну виконавчу службу" державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.

Частина 2 ст.1 Закону України "Про державну виконавчу службу" встановлює, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною 3 ст.11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відповідно до ч.2 ст.86 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, а тому предметом доказування є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди.

Причому, належним доказом неправомірності дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної виконавчої служби до відповідальності у вигляді стягнення збитків є факти неправомірних дій - бездіяльності державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв'язок між бездіяльністю державного виконавця і заподіяною ним шкодою.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Незаконні рішення чи будь-які дії особи, яка спричинила шкоду, являються підставою для стягнення заподіяної шкоди, а визнання будь-яких дій чи бездіяльності незаконними, неправомірними чи протиправними здійснюється в судовому порядку.

На підтвердження заявлених позовних вимог, позивач надав суду відповідні ухвали господарського суду Київської області, якими було встановлено факт протиправності дій та бездіяльності органів державної виконавчої служби та їх посадових осіб.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

У вищевказаній статті мова їде про відповідальність боржника за прострочення передусім договірного зобов'язання.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною другою цієї норми визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою ст.11 вказаного кодексу визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.2 цієї норми одними з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п.3)

Поряд з цим слід зазначити, що у відповідності до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за прострочення саме грошового зобов'язання.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Таким чином стягнення коштів, втрачених внаслідок інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Саме таку правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 20.05.2009р. №03/4079 та постанові Верховного суду України від 19.08.2003р.

В сукупності вищевикладені обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", оскільки останнім було при обґрунтуванні заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача збитків з посиланням на 625 ЦК України довільно трактовано приписи ст.625 ЦК України, що стало наслідком неправомірного віднесення інфляційних витрат та 3% річних до збитків, що зазнав позивач, внаслідок бездіяльності відповідача.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на рішення Євопейського суду з прав людини, оскільки позивачем не вірно трактується приписи чинного Законодавства України, що регулюує дані правовідносини сторін.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим відмовляє позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові - відмовити повністю.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Повний текст рішення складено 09 серпня 2016 р.

Суддя О.В. Цісельський