Рішення

від 02.08.2016 по справі 910/9953/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2016Справа № 910/9953/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен" доВиробничого кооперативу "Технічний центр" пророзірвання договору, виселення з орендованого приміщення та стягнення 82 809 грн 37 коп. Представники: від позивача: Швед Я.О. - представник за довіреністю від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

31.05.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна Комунального підприємства "Київський метрополітен" з вимогами до Виробничого кооперативу "Технічний центр" про розірвання договору оренди № 242-Упр(ДВ)-06 від 01.08.2006, виселення з орендованого приміщення та стягнення 475 895 грн 77 коп. заборгованості по орендній платі за договором оренди № 242-Упр(ДВ)-06 від 01.08.2006, в тому числі: 398 009 грн 24 коп. основного боргу, 71 579 грн 85 коп. пені та 6 306 грн 68 коп. 3 % річних.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами договором оренди № 242-Упр(ДВ)-06 від 01.08.2006№ 242-Упр(ДВ)-06 від 01.08.2006 не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 398 009 грн 24 коп., також у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 71 579 грн 85 коп. пені та 6 306 грн 68 коп. 3 % річних. Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивач просить суд розірвати договір оренди № 242-Упр(ДВ)-06 від 01.08.2006, виселити відповідача з орендованого приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 порушено провадження у справі № 910/9953/15, розгляд справи призначений на 21.06.2015.

10.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

21.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 розгляд справи відкладено на 02.08.2016, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали.

Представник відповідача у судове засідання 02.08.2016 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 06080482.

У судовому засіданні 02.08.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2016 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (орендодавець за договором) та Виробничим кооперативом "Технічний центр" (орендар за договором) укладено договір оренди № 242-Упр(ДВ)-06, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київради від 02.02.2006 № 23/3114 передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежиле приміщення (колишні приміщення під маршових сходів), далі - об'єкт оренди, що знаходяться за адресою: перехід станції метро "Дружби народів", площею 97,7 кв.м., для здійснення підприємницької діяльності, а саме: торгівля товарами відповідно до асортиментного переліку, затвердженого розпорядженням КМДА від 04.07.2005 № 1144. Цільове признання: торгівля товарами народного споживання. Цей договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об'єктом оренди.

За умовами пункту 2.4 договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі комунального підприємства "Київський метрополітен".

Відповідно до пункту 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київської міської ради від 02.02.2006 № 23/2114 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від № 366/1242 від 05.07.2001, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 2), та на дату підписання договору а червень 2006 року (з врахуванням індексів інфляції по травень 2006 року), становить 10 513 грн 99 коп. (без ПДВ).

Додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендною платою: податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України; відшкодовує вартість спожитих комунальних послуг. Сума до відшкодування згідно з розрахунком (додаток №2) на момент укладення договору складає 234,50 грн (без ПДВ) та повинна бути переглянута в разі зміни цін на комунальні послуги для орендодавця (пункти 3.4 та 3.5 договору).

Згідно з пунктом 3.6 договору всього сума по договору з урахуванням ПДВ 20% (додаток № 2) з розрахунку на червень 2006 року складає 12 898,19 грн. Оплата по договору проводиться орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Положеннями пункту 3.8 договору сторони визначили, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності, щомісячно не пізніше 05 числа поточного місяця на рахунок орендодавця, а при укладанні договору після 05 числа протягом 10 банківських днів після його укладання.

У відповідності до умов пункту 9.1. та 9.3 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київської міської ради від 02.02.2006 № 23/3114 дії з 01.08.2006 до 29.07.2007 (364 дні). Після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.

В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди, якими вносилися відвідні зміни та доповнення до договору оренди № 242-Упр(ДВ)-06 від 01.08.2006, а саме:

- додатковою угодою № (229) від 11.02.2008 внесли зміни в пункт 3.5 та 3.6 договору, визначивши, що сума до відшкодування згідно з розрахунком на момент укладання додаткової угоди складає 960,86 грн (без ПДВ) та повинна бути переглянута в разі зміни цін та комунальні послуги для орендодавця. Всього сума за договором з урахуванням ПДВ з розрахунку на лютий 2008 року складає: 17 586,72 грн.;

- додатковою угодою № 2 від 16.01.2008 продовжено термін дії договору до 30.06.2008;

- додатковою угодою № 1 (360) від 17.10.2007 доповнено розділ 8 договору пунктами 8.5.4, 8.5.5 та 8.6;

- додатковою угодою № 114/1 від 01.07.2008 продовжено термін дії договору до отримання відповідного рішення Київської міської ради, але не довше ніж до 31.12.2008;

- додатковою угодою № (635) від 01.06.2009 внесли зміни в пункт 3.5 (друге речення) та 3.6 договору, визначивши, що сума до відшкодування згідно з розрахунком на момент укладання додаткової угоди складає 1086,64 грн (без ПДВ) та повинна бути переглянута в разі зміни цін та комунальні послуги для орендодавця. Всього сума за договором з урахуванням ПДВ з розрахунку на червень 2009 року складає: 22281,81 грн.;

- додатковою угодою № (181) від 28.09.2011 продовжено термін дії договору до 31.03.2012 включно;

- додатковою угодою від 01.04.2010 пункт 3.4 викладено в новій редакції, передбачивши, що орендар відшкодовує орендодавцю витрати на утримання об'єкта оренди за окремим договором укладеним з орендодавцем. Також сторони дійшли згоди, що орендар протягом 20 календарних днів після підписання цієї додаткової угоди зобов'язується укласти з орендодавцем окремий договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна; пункт 3.5 договору виключено.

- додатковою угодою № 88 від 10.08.2009, у зв'язку з тимчасовою зміною поточного рахунку орендодавця, внесено зміни до реквізитів орендодавця.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 287 Господарського кодексу України та статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями щодо державного та комунального майна є державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом.

До обов'язків орендаря згідно з нормами частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, статей 285, 286 Господарського кодексу України відноситься, зокрема, внесення плати за користування майном, розмір якої встановлений договором оренди.

Пунктом 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з пунктами 1, 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем 01.08.2006 було підписано акт прийому-передачі, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення в переході станції метро "Дружби народів" (колишнє приміщення під маршових сходів), загальною площею 97,7 м 2 .

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної сплати орендних платежів, у зв'язку з чим в останнього, станом на день подання позову, виникла заборгованість перед позивачем за договором оренди № 242-Упр(ДВ)-06 від 01.08.2006 за період з липня 2015 року по квітень 2016 року у розмірі 398 009 грн 24 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

02.08.2016 в судовому засідання представник позивача надав докази сплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 398 009 грн 24 коп., а саме платіжні доручення № 138 від 04.07.2016 на суму 43 657 грн 07 коп., № 139 від 04.07.2016 на суму 43 307 грн 82 коп., № 140 від 04.07.2016 на суму 44 303 грн 90 коп., № 141 від 04.07.2016 на суму 43 727 грн 95 коп., № 142 від 04.07.2016 на суму 44 602 грн 50 коп., № 143 від 24.07.2016 на суму 44 914 грн 72 коп., № 144 від 04.07.2016 на суму 45 318 грн 95 коп., № 145 від 04.07.2016 на суму 43 573 грн 83 коп. та № 146 від 04.07.2016 на суму 44 602 грн 50 коп.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши надані відповідачем докази сплати заборгованості після порушення провадження у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів за період з липня 2015 року по квітень 2016 року у розмірі 398 009 грн 24 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 71 579 грн 85 коп. пені та 6 306 грн 68 коп. 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення з 06.07.2015 по 25.05.2016.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань " платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6.2. договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплачених платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховано рекомендації, викладені в пункті 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" стосовно того, що сплата інфляційних втрат та трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 6.2 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором оренди № 242-Упр(ДВ)-06 від 01.08.2006, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 71 579 грн 85 коп. та 3 % річних у розмірі 6 306 грн 68 коп., нарахованих за загальний період прострочення з 06.07.2015 по 25.05.2016, підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Нормами частини 2 статті 17 Закон України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Сторони визнають, що при несплаті орендної плати орендарем протягом 2 місяців з дня закінчення строку поточного платежу орендодавець порушує справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення орендаря(пункт 5.2 договору).

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Орендна плата є однією з істотних умов договору оренди (стаття 284 Господарського кодексу України), і зобов'язання відповідача щодо її сплати встановлено безпосередньо в договорі та закріплено статтями 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Отже, порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є істотним і слугує достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку.

Враховуючи, що сплата орендної плати є основним обов'язком орендаря, внаслідок невиконання якого орендодавець значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, а також враховуючи, що можливість дострокового розірвання договору у випадку несплати орендних платежів сторони прямо передбачили в договорі, вимоги позивача про розірвання договору оренди № 242-Упр(ДВ)-06 від 01.08.2006, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Положеннями пункту 7.4 договору сторони погодили, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі, строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Таким чином, з розірванням договору оренди № 242-Упр(ДВ)-06 від 01.08.2006 відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки інших доказів щодо підтвердження права користування спірним приміщенням не має, тому позовні вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" про виселення відповідача з орендованої приміщення в переході станції метро "Дружби народів" (колишнє приміщення під маршових сходів), загальною площею 97,7 м 2 , також підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на це, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Виробничого кооперативу "Технічний центр" (01103, м. Київ, станція метро "Дружби Народів", ідентифікаційний код 16299876) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 35, ідентифікаційний код 03328913) пеню у розмірі 71 579 (сімдесят одна тисяча п'ятсот сімдесят дев'ять) грн 85 коп., 3 % річних у розмірі 6 306 (шість тисяч триста шість) грн 68 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 894 (дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн 44 коп.

3. Розірвати договір оренди № 242-Упр(ДВ)-06 від 01.08.2006, укладений між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 35, ідентифікаційний код 03328913) та Виробничим кооперативом "Технічний центр" (01103, м. Київ, станція метро "Дружби Народів", ідентифікаційний код 16299876).

4. Виселити Виробничий кооператив "Технічний центр" (01103, м. Київ, станція метро "Дружби Народів", ідентифікаційний код 16299876) з нежилого приміщення (колишнє приміщення під маршових сходів) в переході станції метро "Дружби народів", загальною площею 97,7 м 2 .

5. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Виробничого кооперативу "Технічний центр" заборгованості у розмірі 398 009 грн 24 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 08.08.2016

Суддя Н.Б. Плотницька