Постанова

від 06.10.2016 по справі 910/9953/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2016 р. Справа№ 910/9953/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

за участю представників

від позивача: Акімова А.В. - дов. від 25.12.2015 року № 167

від відповідача: Тер-Нерсесян Н.М. - директор, Асатрян О.В. - дов. від 09.06.2016 року б/н

розглянувши апеляційну скаргу Виробничого кооперативу „Технічний центр" на рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2016 року

у справі № 910/9953/16 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Комунального підприємства „Київський метрополітен" (м. Київ)

до Виробничого кооперативу „Технічний центр" (м. Київ)

про розірвання договору, виселення з орендованого приміщення та стягнення 475 895 грн. 77 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство „Київський метрополітен" з позовом до Виробничого кооперативу „Технічний центр" про розірвання договору оренди від 01.08.2006 року № 242-Упр(ДВ)-06, виселення з нежилого приміщення (колишні приміщення підмаршових сходів), що знаходиться за адресою: станція метро „Дружби народів", загальною площею 97,7 квадратних метрів та стягнення заборгованості за договором оренди від 01.08.2006 року № 242-Упр(ДВ)-06 боргу в сумі 398 009 грн. 24 коп., пені - 71 579 грн. 85 коп., 3 % річних - 6 306 грн. 68 коп., всього: 475 895 грн. 77 коп.

Рішенням від 02.08.2016 року господарський суд міста Києва позов задовольнив частково. Стягнув з ВК „Технічний центр" пеню у розмірі 71 579 грн. 85 коп., 3% річних у розмірі 6 306 грн. 68 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 894 грн. 44 коп. Розірвав договір оренди від 01.08.2006 року № 242-Упр(ДВ)-06, укладений між КП „Київський метрополітен" та ВК „Технічний центр". Виселив ВК „Технічний центр" з нежилого приміщення (колишнє приміщення під маршових сходів) в переході станції метро „Дружби народів", загальною площею 97,7 квадратних метрів. Припинив провадження у справі в частині стягнення з ВК „Технічний центр" заборгованості у розмірі 398 009 грн. 24 коп.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ВК „Технічний центр" звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги, рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2016 року по справі № 910/9953/16 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 року ВК „Технічний центр" було відновлено строк на апеляційне оскарження, його апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засіданні 06.10.2016 року представники відповідача підтримували вимоги апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, проте правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подав.

В судовому засіданні 06.10.2016 року оголошувалася перерва для надання можливості представнику відповідача подати додаткові докази. Колегія суддів не приймає вказаних додаткових доказів - документів, оскільки вони були складені після прийняття оскаржуваного рішення місцевим господарським судом.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 01.08.2016 року Комунальне підприємство „Київський метрополітен" (орендодавець) та Виробничий кооператив „Технічний центр" (орендар) уклали договір оренди № 242-Упр(ДВ)-06, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київради від 02.02.2006 року № 23/3114 передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежиле приміщення (колишні приміщення підмаршових сходів), далі - об'єкт оренди, що знаходяться за адресою: перехід станції метро „Дружби народів", площею 97,7 кв.м., для здійснення підприємницької діяльності, а саме: торгівля товарами відповідно до асортиментного переліку, затвердженого розпорядженням КМДА від 04.07.2005 року № 1144. Цільове признання: торгівля товарами народного споживання. Цей договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об'єктом оренди.

За умовами пункту 2.4 договору від 01.08.2016 року № 242-Упр(ДВ)-06 об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП „Київський метрополітен".

Колегія суддів приходить до висновку, що за своєю правовою природою даний договір є договором оренди (найму).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Ч. 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-XII цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

А ч. 1 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 3.1 договору від 01.08.2016 року № 242-Упр(ДВ)-06 за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київської міської ради від 02.02.2006 року № 23/2114 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 05.07.2001 року № 366/1242, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 2) на дату підписання договору на червень 2006 року (з врахуванням індексів інфляції по травень 2006 року), становить 10 513 грн. 99 коп. (без ПДВ).

Додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендною платою: податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України; відшкодовує вартість спожитих комунальних послуг. Сума до відшкодування згідно з розрахунком (додаток №2) на момент укладення договору складає 234 грн. 50 коп. (без ПДВ) та повинна бути переглянута в разі зміни цін на комунальні послуги для орендодавця (пункти 3.4 та 3.5 договору).

Згідно з пунктом 3.6 договору від 01.08.2016 року № 242-Упр(ДВ)-06 всього сума по договору з урахуванням ПДВ 20% (додаток № 2) з розрахунку на червень 2006 року складає 12 898 грн. 19 коп. Оплата по договору проводиться орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Положеннями пункту 3.8 договору від 01.08.2016 року № 242-Упр(ДВ)-06 сторони визначили, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності, щомісячно не пізніше 05 числа поточного місяця на рахунок орендодавця, а при укладанні договору після 05 числа протягом 10 банківських днів після його укладання.

01.08.2006 року сторонами було підписано акт прийому-передачі, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення в переході станції метро „Дружби народів" (колишнє приміщення підмаршових сходів), загальною площею 97,7 кв.м.

Ст. 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. В ч. 4 ст. 284 ГК України закріплено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

У відповідності до умов пункту 9.1 та 9.3 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київської міської ради від 02.02.2006 року № 23/3114 дії з 01.08.2006 року до 29.07.2007 року (364 дні). Після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.

В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди, якими вносилися відвідні зміни та доповнення до договору від 01.08.2016 року № 242-Упр(ДВ)-06, а саме:

- додатковою угодою від 11.02.2008 року № 229 внесли зміни в пункт 3.5 та 3.6 договору, визначивши, що сума до відшкодування згідно з розрахунком на момент укладання додаткової угоди складає 960 грн. 86 коп. (без ПДВ) та повинна бути переглянута в разі зміни цін та комунальні послуги для орендодавця. Всього сума за договором з урахуванням ПДВ з розрахунку на лютий 2008 року складає: 17 586 грн. 72 коп.;

- додатковою угодою від 16.01.2008 року № 2 продовжено термін дії договору до 30.06.2008 року;

- додатковою угодою від 17.10.2007 року № 1 (360) доповнено розділ 8 договору пунктами 8.5.4, 8.5.5 та 8.6;

- додатковою угодою від 01.07.2008 року № 114/1 продовжено термін дії договору до отримання відповідного рішення Київської міської ради, але не довше ніж до 31.12.2008 року;

- додатковою угодою від 01.06.2009 року № 635 внесли зміни в пункт 3.5 (друге речення) та 3.6 договору, визначивши, що сума до відшкодування згідно з розрахунком на момент укладання додаткової угоди складає 1 086 грн. 64 коп. (без ПДВ) та повинна бути переглянута в разі зміни цін та комунальні послуги для орендодавця. Всього сума за договором з урахуванням ПДВ з розрахунку на червень 2009 року складає: 22 281 грн. 81 коп.;

- додатковою угодою від 28.09.2011 року № 181 продовжено термін дії договору до 31.03.2012 року включно;

- додатковою угодою від 01.04.2010 року пункт 3.4 викладено в новій редакції, передбачивши, що орендар відшкодовує орендодавцю витрати на утримання об'єкта оренди за окремим договором укладеним з орендодавцем. Також сторони дійшли згоди, що орендар протягом 20 календарних днів після підписання цієї додаткової угоди зобов'язується укласти з орендодавцем окремий договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна; пункт 3.5 договору виключено.

- додатковою угодою від 10.08.2009 року № 88, у зв'язку з тимчасовою зміною поточного рахунку орендодавця, внесено зміни до реквізитів орендодавця.

Ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначає позивач відповідачем порушувалася дисципліна орендних платежів та за ним рахується заборгованість з орендної плати за період з липня 2015 року по квітень 2016 року у розмірі 398 009 грн. 24 коп.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач сплатив суму основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями від 04.07.2016 року № 138 на суму 43 657 грн. 07 коп., від 04.07.2016 року № 139 на суму 43 307 грн. 82 коп., від 04.07.2016 року № 140 на суму 44 303 грн. 90 коп., від 04.07.2016 року № 141 на суму 43 727 грн. 95 коп., від 04.07.2016 року № 142 на суму 44 602 грн. 50 коп., від 24.07.2016 року № 142 на суму 44 914 грн. 72 коп., від 04.07.2016 року № 144 на суму 45 318 грн. 95 коп., від 04.07.2016 року № 145 на суму 43 573 грн. 83 коп. № 145 та від 04.07.2016 року № 146 на суму 44 602 грн. 50 коп.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з ч. 2 ст. 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

З огляду на вищезазначене місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів за період з липня 2015 року по квітень 2016 року у розмірі 398 009 грн. 24 коп.

Також позивач просив стягнути 71 579 грн. 85 коп. пені та 6 306 грн. 68 коп. 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення з 06.07.2015 року по 25.05.2016 року.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 6.2 договору від 01.08.2016 року № 242-Упр(ДВ)-06 сторонами погоджено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Втім, згідно зі ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів апеляційного господарського суду здійснила перерахунок пені та дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно було задоволено позов в частині стягнення пені в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла здійснила перерахунок 3% річних та дійшла висновку місцевим господарським судом правомірно було задоволено позов в частині стягнення 3% річних в повному обсязі.

Подані відповідачем в судовому засіданні 06.10.2016 року докази на підтвердження факту оплати пені та 3% річних в зазначених розмірах не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки була здійснена після його прийняття, проте ці докази можуть бути подані під час виконавчого провадження на підтвердження факту добровільного виконання рішення суду.

В п. 5.2 договору від 01.08.2016 року № 242-Упр(ДВ)-06 сторони узгодили, що при несплаті орендної плати орендарем протягом 2 місяців з дня закінчення строку поточного платежу орендодавець порушує справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення орендаря.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Орендна плата є однією з істотних умов договору оренди (ст. 284 ГК України), і зобов'язання відповідача щодо її сплати встановлено безпосередньо в договорі та закріплено ст.ст. 18, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є істотним і слугує достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку.

Враховуючи, що сплата орендної плати є основним обов'язком орендаря, внаслідок невиконання якого орендодавець значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, а також враховуючи, що можливість дострокового розірвання договору у випадку несплати орендних платежів сторони прямо передбачили в договорі, вимоги позивача про розірвання договору оренди від 01.08.2006 року № 242-Упр(ДВ)-06, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Положеннями п. 7.4 договору від 01.08.2016 року № 242-Упр(ДВ)-06 сторони погодили, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

Відповідно до ст. 2 Закону України „ро оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі, строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Таким чином, позивач має право на дострокове розірвання договору з відповідачем через несплату ним орендних платежів протягом більш ніж 2 місяці, а з розірванням договору оренди від 01.08.2006 року № 242-Упр(ДВ)-06 відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки інших доказів щодо підтвердження права користування спірним приміщенням не має, тому місцевий господарський суд правомірно задовольни в позов про виселення відповідача з орендованої приміщення в переході станції метро „Дружби народів" (колишнє приміщення підмаршових сходів), загальною площею 97,7 кв.м.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги КП „Київський метрополітен" до ВК „Технічний центр" є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню частково.

Отже доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Виробничого кооперативу „Технічний центр" на рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2016 року у справі № 910/9953/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2016 року у справі № 910/9953/16 залишити без змін.

3. Справу № 910/9953/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

С.А. Гончаров