Рішення

від 04.08.2016 по справі 917/848/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2016 р. Справа № 917/848/16

за позовом Приватного підприємства "КарлівкаМлин", вул. Слюсарна, 30, м. Карлівка, Полтавська область, 39500 (адреса для листування : пров. Новозіньківський, 4а, м. Полтава, 36000)

до Приватного підприємства "Карлівка-Ресурс", вул. Слюсарна, 30, м. Карлівка, Полтавська область, 39500

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "НІГМА-С",м. Полтава, вул. Леніна, 86а, 36000

2. ОСОБА_1, Полтавська обл., Машівський район, с.Селещина, вул.Гагаріна, 50-а

про усунення перешкод у користуванні майном

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, дов.№1780 від 17.05.2016р., ОСОБА_3, паспорт;

від відповідача: відсутні;

від третіх осіб: 1. ОСОБА_4, дов.№8 від 17.11.2015р.;

2. ОСОБА_5, дов.№2993 від 29.07.2016р.

У судовому засіданні 04.08.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про дату складання повного рішення (09.08.2016р.).

Судовий процес за клопотанням позивача фіксується з допомогою звукозаписувального технічого засобу відповідно до приписів ст.81-1 ГПК України. У судовому засіданні 26.07.2016р. здійснювалася відеофіксація у зв"язку з задоволенням клопотання позивача від 26.07.2016р.

Суть спору: розглядається позовна заява про усунення перешкод приватному підприємству «КарлівкаМлин» у користуванні орендованим приміщенням за адресою: м.Карлівка, вул.Слюсарна,30 та обладнанням, шляхом надання приватним підприємством «Карлівка-Ресурс» доступу приватному підприємству «КарлівкаМлин» до приміщення та обладнання для здійснення господарської діяльності.

Позивач на задоволенні позову наполягає.

Відповідач явку представника у засідання жодного разу не забезпечив, звертався до суду з письмовими клопотаннями про розгляд справи без участі його представника. Клопотання судом задовлені. Згідно заперечень проти позову та додаткових пояснень (арк.справи 92-94,192 ) проти позову заперечує, посилаючись на те, що договір оренди від 01.08.2015р., на який посилається позивач, розірвано; майно, яке знаходиться у приміщенні за адресою: м.Карлівка, вул.Слюсарна,30, позивачу не належить; обов"язку повертати майно, що знаходилося у орендованому позивачем приміщенні, договором оренди від 01.08.2015р. не передбачено.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Нігма-С», залучена до участі у справі судом згідно ухвали від 26.05.2016р., стверджує про належність майна, що знаходиться у приміщенні за адресою: м.Карлівка, вул.Слюсарна,30, саме їй на підставі договору оренди обладнання від 19.10.2015р. №19-10-15, укладеного між ТОВ «Нігма-С» та гр.ОСОБА_1 (арк.справи 125-127, оригінал оглянуто у засіданні).

Ухвалою від 07.07.2016р. суд залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача гр.ОСОБА_1 та зобов"язав надати письмові пояснення по суті спору. У судове засідання 04.08.2016р. з"явився представник ОСОБА_1 та надав пояснення стосовно того, що за вищевказаним договором №19-10-15 від 19.10.2015р. ним як орендодавцем передано орендарю борошномельний комплекс 1989 р.випуску, придбаний ним у власність на підставі договору купівлі-продажу від 12.06.2015р. у громадянина ОСОБА_6 Каракая Еюп (арк.справи 182-190 - копія, оригінал оглянуто у засіданні 04.08.2016р.). Стосовно обставин укладення даного договору Каракая Еюп у судовому засіданні 26.07.2016р. зазнчав, що його укладено під впливом насильства та протиправної поведінки сторонніх осіб, проте суд не приймає дані пояснення до уваги та не дає їм оцінку з огляду на приписи ст.32 ГПК України, а також предмет, підставу даного позову та суб"єктний склад учасників даного судового процесу.

04.08.2016р. позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить з метою збереження майна та недопущення його продажу або передачу в оренду іншим особам накласти арешт на майно- 6-вальцевий борошномельний млин та заборонити відповідачеві вчиняти будь-які дії щодо майна, яке належить ПП "КарлівкаМлин", оскільки у разі втрати майна рішення буде неможливо виконати. В обгрунтування заяви позивач посилається на те, що на даний час наявний факт здачі в оренду ТОВ "Нігма-С" майна ПП "КарлівкаМлин"; наявні факти перешкоджання господарській діяльності, з приводу чого були звернення до правоохоронних органів; є підтвердженим факт недопуску поліції для огляду майна (заява вхід.№9665 від 04.08.2016р. - у матер.справи).

Суд, розглянувши дану заяву, зазначає, що підставою для вжиття заходів забезпечення позову є обгрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види заходів до забезпечення визначені ст.67 ГПК України, зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. З огляду на те, що майно, на яке позивач просить накласти арешт, не належить відповідачу (спір з цього приводу між позивачем і відповідачем відсутній), у цій частині подана заява не узгоджується з приписами вказаної статті. Так само необгрунтованою є заява в частині заборони відповідачеві вчиняти будь-які дії з майном, оскільки виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти (п.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Таким чином, з урахуванням обставин справи у їх сукупності, з огляду на винесення рішення у даному судовому засіданні, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Судовий збір, який підлягає сплаті за подання заяви про забезпечення позову та не сплачений позивачем, стягується з останнього з огляду на приписи п.2.22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

01 серпня 2015 року між сторонами по справі було укладено договір оренди (арк.справи 71-72, оригінал оглянуто у засіданні). Згідно даного договору, орендодавець (відповідач) передає, а орендар (позивач) бере у тимчасове володіння та користування приміщення, розташоване за адресою: Полтавська область, м.Карлівка, вул.Слюсарна,30 площею 1040 кв.м. Приміщення передається в оренду для зайняття підприємницькою діяльністю та розміщення обладнання виробництва борошно-круп"яних продуктів. Порядок передачі майна в оренду визначений п.3 договору, строк оренди - п.4 договору та становить 2 роки 11 місяців з моменту прийняття об"єкту, що орендується за актом приймання і може бути скорочений за згодою сторін письмово.

Сторони погодили, що орендар сплачує орендну плату в розмірі 16000,00 грн готівкою або в касу або в безготівковому вигляді на розрахунковий рахунок орендодавця кожного першого числа поточного місяця. За несвоєчасне внесення орендної плати сторони погодили відповідальність у вигляді пені (п.5.2 договору), а також передбачили можливість зміни розміру орендної плати за погодженням сторін (п.5.3 договору).

Цей договір розірванню в одосторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна зі сторін систематично порушує умови договору і свої зобов»язання (п.9.1 договору). Усі зміни і доповнення до договору мають юридичну силу лише за наявності взаємної згоди сторін та з обов»язковим складанням письмового документу, який підписується уповноваженими особами сторін та скріплюється печатками (п.10.3 договору).

За відповідним актом приймання-передачі в оренду будівель та споруд від 01.08.2015р. (копія - арк.справи 72, зворот, оригінал оглянуто у засіданні) відповідачем позивачу передано:

- приміщення цеху виробничого призначення без оздоблення загальною площею 1040 кв. м., збудоване з залізобетонних конструкцій, покрівля цеху - м'яка, вкрита руберойдом на бітумі, вікна цеху в металевій рамці засклені на 80% від загальної площі;

- до цеху прибудоване приміщення складу .із залізобетонних блоків площею 38,4 кв. м.;

- приміщення цеху не мало інженерних комунікацій по водопостачанню та каналізації;

- в'їздні ворота на територію підприємства з вулиці Слюсарної: центральні - металеві двохплашкові та бокові - дерев'яні в металевій рамі, двохплашкові;

- в'їздні ворота в будівлю з вул. Радевича - металеві двохплашкові;

- до цеху прибудовані дві цегляні газові котельні площею 20 кв. м. кожна;

- до цеху прибудована цегляна будівля центральної газогенераторної станції площею 45 кв. м., покрівля газових котелень та генераторної станції - азбесто-шиферна;

- прилегла територія зі сторони вул. Радевича та території РЕСу -асфальтована;

- на прилеглій' території зі сторони вул. Слюсарної тверде покриття відсутнє;

- трансформатор зварювальний промисловий 3-х фазний - 1 шт..

Як вказує позивач, з жовтня 2015 року його фактично позбавлено права доступу до орендованого приміщення та майна, що у ньому знаходиться, натомість відповідачем укладено новий договір оренди з третьою особою - ТОВ «Нігма-С». Згідно даного договору від 20.10.2015р., вказане приміщення загальною площею 1040 кв.м. за адресою : Полтавська область, м.Карлівка, вул.Слюсарна,30, передано орендодавцем - відповідачем - третій особі -1 (ТОВ «Нігма-С) як орендарю для виробничих потреб та розміщення технологічного обладнання строком на 2 роки 11 місяців з моменту прийняття приміщення за актом приймання-передачі.

Позивач зазначає, а відповідач не спростовує належними та допустимими доказами, що у даному приміщенні знаходилося майно, титульним володільцем якого він є - вальцевий борошномельний комплекс, призначений для переробки зерна та одержання борошна різного гатунку, зібраний з вузлів та агрегатів виробництва Турції різних років випуску (вальцеві агрегати - 1986 р.в., решета, фільтри пульт управління, ваги - більш сучасні); вібратор ИВ-99 Б, водонагрівач електричний SPR 100V; електричний двигун АИР 132 М4 1081/11*1500/40; вимірвач деформації клейковини; монмиор; плоскопанельний ТВ 15-22 Дех Lt1910; системні блоки (2 шт).

Вказане обладнання було придбано засновником позивача ПП «КарлівкаМлин» ОСОБА_3 за договором №2 купівлі-продажу рухомого майна (обладнання) від 05.09.2015р.(арк.справи 62-65, видаткова накладна - арк.справи 74, оригінал оглянуто у засіданні 26.07.2016р.) у Приватного підприємства «Полтавмлин», а в подальшому - передано гр.ОСОБА_3 позивачу - Приватному підприємству «КарлівкаМлин» (єдиним учасником та засновником якого є саме гр.ОСОБА_3, що підтверджується статутом ПП «Карлівкамлин», наявним у матеріалах справи) на підставі договору оренди обладнання від 12.08.2015р. (арк.справи 69-70). Вказані договори є чинними, недійсними у встановленому порядку не визнавалися.

Згідно видаткової накладної №ЛНА-000001 від 05.09.2015р. до договору №2 купівлі-продажу майна від 05.09.2015р., гр.ОСОБА_3 придбав у ПП «Полтавмлин» обладнання, перелічене вище, на загальну суму 400727,33 грн. В подальшому, це обладнання такої ж вартості було передано ним позивачу - ПП «КарлівкаМлин» по договору оренди обладнання від 12.08.2015р. Згідно умов даного договору, він укладається на 10 років з моменту прийняття об»єкта, що орендується; об»єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання цього договору (пункти 3.1, 5.2 договору). Договір відповідає чинному законодавству, підписаний повноважними представниками (особисто орендодавцем та директором орендаря).

Таким чином, позивач набув право оренди вказаного борошномельного комплексу з відповідним обладнанням та на даний час є його законним титульним володільцем. Даний факт на відповідачем, ні третіми особами у справі не спростовано. Як пояснив у засіданні директор Позивача, на час укладення вказаних угод з обладнанням (купівля-продаж, передача в оренду) борошномельний млин весь час знаходився у приміщенні за адресою : м.Карлівка, вул.Слюсарна,30, будучи вмонтованим у підлогу для можливості належної експлуатації, що обумовлено специфікою експлуатації даного обладнання.

У судовому засіданні 04.08.2016р. представник позивача надав суду копію договору №1 купівлі-продажу обладнання від 15.04.2015р. у підтвердження факту придбання гр.ОСОБА_7 обладнання, та акт приймання-передачі до нього (арк.справи 171-175, оригінали були надані на огляд). Відповідно до п.1.1 договору, його предметом є купівля-продаж обладнання, відповідно до специфікації - додаток №1 до цього договору, що є його невід"ємною частиною. Специфікація суду надана не була, що унеможливлює встановити, що саме продавалося за цим договором. Представник позивача у засіданні 04.08.2016р. дає суперечливі пояснення з приводу договору №1 та договору №2, наявного у матеріалах справи, та на який він посилався протягом усього часу розгляду спору до 04.08.2016р.; піддає сумніву справжність договору №2 та накладної; стверджує про їх фальшування та підкладення до матеріалів судової справи працівниками СБУ; стверджує про те, що накладна від 05.09.2015р. стосується не договору №2 від 05.09.2015р., а саме договору №1 від 15.04.2015р., проте не зміг пояснити невідповідність сум, що становлять вартість обладнання та зазначені у договорі та накладній і т.д.

У зв"язку з суперечливими поясненнями представника позивача суд заслухав директора позивача - гр.ОСОБА_3, який пояснив, що обладнання борошномельного млина було придбано ним саме за договором №2 від 05.09.2015р., до нього ж була складена видаткова накладна №ЛНА-000001, а різниця в сумах, що зазначені як ціна договору (п.3.1) та по накладній пояснюється тим, що у договорі вказана тільки вартість 6-вальцевого борошномельного млина (379547,81 грн.), в той час як по накладній передано і інше майно, вказане у п.1.1 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, протоколу огляду місця події від 25.02.2016р. (арк.справи 81-82) та рапорту слідчого СВ Карлівського ВП ГУНП в Полтавській області від 22.07.2016р., борошномельний комплекс знаходиться у вказаному приміщенні за адресою : м.Карлівка, вул.Слюсарна,30, та доступ позивачу до нього відповідачем не надається - ні на момент звернення до суду з позовом, ні на момент винесення рішення у справі.

З даного приводу позивач звертався до правоохоронних органів, проте досудове розслідування по даному факту на час винесення рішення у справі не завершено.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить усунути перешкоди приватному підприємству «Карлівкамлин» у користуванні орендованим приміщенням за адресою: м.Карлівка, вул.Слюсарна,30 та обладнанням, шляхом надання приватним підприємством «Карлівка-Ресурс» доступу приватному підприємству «Карлівкамлин» до приміщення та обладнання для здійснення господарської діяльності.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами - ПП "КарлівкаМлин" та ПП "Карлівка-Ресурс" - виникли правовідносини з договору найму (оренди).

Зі змісту приписів статті 1, частини другої статті 9, частини другої статті 759, частини третьої статті 760 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини другої статті 4, частини шостої статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) випливає, що ЦК України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб'єктами господарювання і пов'язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені ГК України. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення ЦК України

Відповідно до приписів Цивільного Кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідач вважає договір оренди приміщення розірваним.

Відповідно до ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Натомість статтею 188 ГК України, яка регламентує порядок зміни та розірвання господарських договорів, встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст.782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

У ході судового дослідження встановлено, що відповідач посилається як на підставу відмови від договору на те, що позивачем систематично порушувалися його умови, а саме: мало місце невнесення орендної плати три місяці підряд. Так, згідно заперечень на позов (вхід.№7649 від 16.06.2016р., арк.справи 92-94) відповідач зазначає, що 20.10.2015р. ним було направлено позивачу претензію від 15.10.2015р. з вимогою погашення заборгованості по орендній платі за вересень-жовтень 2015р., а також пропозицію про розірвання договору оренди від 01.08.2015р. Позивачем, на думку відповідача, пропозиція була прийнята, заборгованість погашена та припинено використання приміщення. Від складання акту приймання-передачі приміщення з оренди позивач ухилився; в подальшому орендна плата не носилась, претензій не надходило.

Як роз"яснив Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 12 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Суд, дослідивши обставини справи, критично ставиться до наданих пояснень відповідача, оскільки, як встановлено судом, орендна плата за серпень 2015 року була сплачена позивачем 07.09.2015 року, а за вересень-жовтень 22.10.2015 року, що підтверджується відповідними платжними дорученнями (арк.справи 96-97, оригінали оглянуто судом). Тобто, фактично на момент односторонньої відмови від договору оренди не було необхідної умови для застосування приписів ст. 782 ЦК України - невнесення орендної плати саме протягом трьох місяців підряд, у зв"язку з чим така відмова не може вважатися правомірною.

Крім того, за імперативними приписами ст. 214 ЦК України, відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

У підтвердження дотримання вказаного припису відповідач надає суду копії пропозиції від 15.10.2015р. про розірвання договору та претензії від 15.10.2015р. про погашення заборгованості з орендної плати, а також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 21.10.2015р. № 3950033082494 (копії - арк.справи 120-122, оригінали були пред»явлені для огляду суду представником третьої особи у засіданні ). Суд, дослідивши дані докази, прийшов до висновку, що з поштового повідомлення про вручення не вбачається, ким саме було отримане поштове відправлення, оскільки у відповідній графі стоїть нерозбірливий підпис невідомої особи; поштовий чек у підтвердження відправлення даної кореспонденції суду наданий не був. Враховуючи викладене, а також те, що позивач та відповідач зареєстровані за однією адресою; ідентифікувати особу, що отримала дане поштове відправлення, неможливо; позивач категорично заперечує факт отримання повідомлень про розірвання чи відмову від договору, суд вважає що подані докази є суперечливими та не дають підстави стверджувати про дотримання відповідачем порядку повідомлення позивача про відмову від договору, який встановлений чинним законодавством.

Тобто, на переконання суду, у даному випадку посилання відповідача на те, що договір оренди від 01.08.2015р. є розірваним внаслідок односторонньої відмови від нього на підставі ст. 782 ЦК України, є необгрунтованими з підстав, викладених вище.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду та на час розгляду справи, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Згідно вимог чинного законодавства, судом при прийнятті рішення про усунення перешкод має бути встановлений факт активних цілеспрямованих дій щодо створення відповідачем таких перешкод. Із зазначеним позовом може звернутися також особа, яка відповідно до закону або договору має право володіння та користування майном.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову, а також відсутність між сторонами договірних відносин щодо майна, стосовно якого виник спір. Так, Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 27.05.2015р. при розгляді справи №6-92 чс 15 зробив правовий висновок, відповідно до якого передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем. Відповідно до ст.82 ГПК України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п.1 і 2 ч.1 ст.111-16 цього кодексу.

Матеріалами справи підтверджено триваючий характер правопорушення, ненадання доступу позивачу до майна як на час порушення провадження у справі, так і на час винесення рішення, а також відсутність договірних відносин між сторонами з приводу обладнання, усунути перешкоди у користуванні яким просить позивач та яке фізично знаходиться у приміщенні і не може бути вилучено з нього або експлуатовано без надання доступу до самого приміщення.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Нігма-С» - стверджує, що на даний час у приміщенні за адресою: м.Карлівка, вул.Слюсарна,30 знаходиться орендоване нею майно, та посилається на договір №19-10-15 оренди обладнання від 19.10.2015р., укладений між нею та фізичною особою ОСОБА_1 (залучений до участі у справі судом у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача), та надає суду копії даного договору та акту приймання-передачі обладнання згідно даного договору від 21.10.2015р. (арк.справи 125-127).

Суд звертає увагу на те, що з поданих документів вбачається, що предметом оренди є борошномельний комплекс з елементами модернізації конструктивних частин , фірми «ZAFER Derigmen Makinalari» 1989 р. випуску, тобто , інше майно, ніж те, яке знаходиться в оренді у позивача. Протилежного учасниками судового процесу не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна тсорона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.33,43,49,66-67,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Усунути перешкоди приватному підприємству «КарлівкаМлин» (вул.Слюсарна,30, м.Карлівка,39500, код ЄДРПОУ 39896900) у користуванні орендованим приміщенням за адресою: м.Карлівка, вул.Слюсарна,30 та обладнанням, шляхом надання приватним підприємством «Карлівка-Ресурс» (вул.Слюсарна, буд.30, м.Карлівка,39500, код ЄДРПОУ 13961385) доступу приватному підприємству «КарлівкаМлин» (вул.Слюсарна,30, м.Карлівка,39500, код ЄДРПОУ 39896900) до приміщення та обладнання для здійснення господарської діяльності.

4. Стягнути з приватного підприємства «Карлівка-Ресурс» (вул.Слюсарна, буд.30, м.Карлівка,39500, код ЄДРПОУ 13961385, інші реквізити невідомі) на користь приватного підприємства «КарлівкаМлин» (вул.Слюсарна,30, м.Карлівка,39500, код ЄДРПОУ 39896900) 1378,00 грн. судового збору.

5. Стягнути з приватного підприємства «КарлівкаМлин» (вул.Слюсарна,30, м.Карлівка,39500, код ЄДРПОУ 39896900, інші реквізити невідомі) в дохід державного бюджету України 689,00 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.08.2016р.

Суддя Мацко О.С.