Ухвала

від 08.08.2016 по справі 922/3854/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"08" серпня 2016 р. Справа № 922/3854/14

вх. № 3854/14

Суддя господарського суду: Аюпова Р.М.

при секретарі судового засідання: Семенов О.Є.

за участю представників сторін:

Представник стягувача - не з'явився;

Представник боржника - не з'явився;

Представник третьої особи - не з'явився;

Представник ВДВС - Аль-Халябі Л.Р., дов. від 19.07.2016р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу стягувача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, на бездіяльність органа державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції (вх. № 180 від 30.05.2016р.) по справі

за позовом : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Луцьк,

до Приватного підприємства "ВВС-Транссервіс", смт. Васищеве , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольга", м. Харків.

про стягнення грошових коштів в розмірі 11000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі - стягувач, скаржник) звернувся до господарського суду Харківської області зі скаргою (вх.№180 від 30.05.2016 р.) на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції щодо виконання судового рішення у справі № 922/3854/14 (вх. № 180 від 30.05.2016р.), в якій просить суд розглянути скаргу на бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції ОСОБА_3 щодо виконання судового рішення. Зобов'язати державного виконавця відділу державної виконавчої служби Харківського РУЮ здійснити примусове виконання рішення господарського суду Харківської області по справі № 922/3854/14 від 28.10.2014р. та встановлення місцезнаходження наявного боржнику майна, надіславши інформаційні запити до таких організацій: Державна фіскальна служба України, центр надання адміністративних послуг, бюро технічної інвентаризації, Державтоінспекції, підприємства, де працює боржник, органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також просить суд накласти арешт на рахунок боржника.

Ухвалою господарського суду від 01.06.2016р. прийнято скаргу до розгляду та призначено розгляд у судовому засіданні на 14.06.2016р. о 12:00 год.

Ухвалами господарського суду, розгляд скарги неодноразово відкладався.

Ухвалою господарського суду від 26.07.2016р., за клопотанням представника ВДВС, продовжено строк розгляду скарги, в порядку ст. 69 ГПК України, до 15.08.2016р. Розгляд скарги відкладено на 08.08.2016р.

У судове засідання 08.08.2016р. скаржник (стягувач) не з'явився, матеріали справи містять клопотання стягувача (вх. №№ 24248, 23638), в яких, у зв'язку з неможливістю явки у судове засідання представника стягувача, просив розглядати скаргу за наявними матеріалами.

Представники боржника та третьої особи у судове засідання 08.08.2016р. не з'явились, про причину неявки суд не повідомили, вимог ухвали суду від 01.06.2016р. не виконали.

Представник Відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції у судовому засіданні 08.08.2016р. проти доводів скарги заперечував, через канцелярію суду надав відзив на скаргу, який судом досліджується та долучається до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, вислухавши пояснення представника Відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції у Харківській області, дослідивши матеріали справи та докази, надані в обґрунтування скарги, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.10.2014р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "ВВС-Транссервіс" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість в сумі 10000,00 грн., судовий збір в сумі 1827,00 грн.

На виконання даного рішення, господарським судом видано відповідний наказ від 17.11.2014р., який направлено на адресу стягувача.

10.12.2014р. на виконання до Відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції надійшов наказ господарського суду Харківської області по справі № 922/3854/14 виданий 17.11.2014 року про стягнення заборгованості з ПП "ВВС-Трансервіс" на користь ФОП ОСОБА_2 у розмірі 11827,00 грн.

15.12.2014р., державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та зареєстровано у ЄДРВП за номером 45776345. Відповідна постанова направлена сторонам виконавчого провадження.

09.02.2015 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

09.02.2015 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника

Згідно відповіді ПАТ КБ "Приватбанк" кошти на рахунках боржника відсутні.

Як зазначає скаржник, на протязі сімнадцяти місяців з дня направлення виконавчого документу до виконавчої служби, державним виконавцем не було вжито всіх заходів щодо виконання наказу господарського суду від 17.11.2014р. по справі № 922/3854/14.

В запереченнях на скаргу, державний виконавець зазначив, що у зв'язку зі звільненням головного державного виконавця ОСОБА_3 15.07.2016р. зазначене виконавче провадження передано до виконання головному державному виконавцю Аль-Халябі Л.Р.

В ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем встановлено наявність виконавчого провадження про стягнення з ПП «ВВС-Трансервіс» на користь ПАТЬ КБ «Приватбанк».

04.08.2016 року виконавчі провадження об'єднані у зведене виконавче провадження та надіслано запит до АТ «Банк «Фінанси та Кредит», з метою отримання даних про наявність коштів на рахунках боржника.

Таким чином Харківським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області проведено всі дії, направлені на виконання рішення суду, в зв'язку з чим вважає скаргу ФОП ОСОБА_2 необгрунтованою та просить суд відмовити в її задоволенні.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав вимог скарги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Також відповідно до ч. 2-4 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовим актами, виданим відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

Згідно з приписами ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчі дії по виконанню наказу господарського суду від 17.11.2014р. по даній справі, тривають більше 6-місячного строку, що суперечить нормам ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Згідно з положеннями вказаної статті звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Як свідчать матеріали справи, державним виконавцем з метою реального виконання рішення суду питання про наявність чи відсутність у боржника нерухомого майна та автотранспортних засобів, в тому числі готівкових коштів на рахунках в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів не встановлювалось.

Також матеріалами справи не підтверджується регулярність проведення перевірки державним виконавцем щодо виявлення рахунків боржника та виявлення нерухомого та рухомого майна боржника, його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Пунктом 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Частиною другою ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

Але, як свідчать матеріали виконавчого провадження, державним виконавцем не було зроблено відповідних запитів до органів державної влади щодо встановлення майна боржника, яке належить йому на праві власності та майна, яке перебуває у інших осіб.

Та, як свідчать копії матеріалів виконавчого провадження, надані до господарського суду державним виконавцем, наявна в них інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, сформована 25.07.2016р., після звернення стягувача з відповідною скаргою до господарського суду та через дев'ятнадцять місяців після надходження до Відділу наказу господарського суду по справі № 922/3854/14.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, зокрема, у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином, суд вважає, що Харківським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області порушено принципи неупередженості, своєчасності та повноти проведення виконавчих дій встановлених Законом України "Про виконавче провадження", не застосовані всі заходи примусового виконання рішень, встановлених Законом, через що рішення суду по справі № 5023/3854/14 залишається невиконаним.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Закону України „Про виконавче провадження", рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що державною виконавчою службою суду не надано належних доказів вчинення необхідних дій та вжиття усіх заходів спрямованих на своєчасне і в повному обсязі виконання рішення господарського суду Харківської області по справі № 5023/3854/14 та виданого на його виконання наказу від 17.11.2014р., суд визнав доводи скаржника правомірними та дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог заявлених у скарзі ФОП ОСОБА_2 на бездіяльність Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, та вважає за необхідне задовольнити її у цій частині.

В пункті 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Також суд зазначає, згідно положень пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003р., у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому, суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Суд зауважує на те, що скарга стягувача в частині зобов'язання Харківський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області негайно здійснити примусове виконання рішення господарського суду Харківської області по справі № 922/3854/14 від 28.10.2014р. та встановлення місцезнаходження наявного боржнику майна, надіславши інформаційні запити до таких організацій: Державна фіскальна служба України, центр надання адміністративних послуг, бюро технічної інвентаризації, Державтоінспекції, підприємства, де працює боржник, органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також накласти арешт на рахунок боржника, задоволенню не підлягає, оскільки вчинення державним виконавцем таких дій є його обов'язком відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Керуючись ст.86, 121 2 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на дії Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вх. № 180 від 30.05.2016р.) - задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області при здійсненні виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Харківської області по справі № 5023/3854/14.

В іншій частині у скарзі відмовити.

Суддя Аюпова Р.М.

справа № 922/3854/14