Ухвала

від 04.08.2016 по справі 818/3599/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2016 р. м. Київ К/800/15893/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ямпільському районі Сумської області про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області звернулось до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ямпільському районі Сумської області про зобов'язання відповідача прийняти до відшкодування суми витрат на виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на загальну суму 150,00 грн., про що скласти та підписати акт звірки розрахунків.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року позов задоволено частково: стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ямпільському районі (41200, Сумська область, смт. Ямпіль, б-р Ювілейний, 4, код 24014403) на користь Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі (41200, Сумська область, смт. Ямпіль, б-р Ювілейний,3, код 21129614) витрати на виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в сумі 150 грн. (сто п'ятдесят грн.); в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року скасовано; прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не прийнято до відшкодування витрати позивача на виплату та доставку пенсії, призначеної у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на загальну суму 150,00 грн. за листопад 2014 року по громадянці ОСОБА_2, що є особою, яка тимчасово переселися на територію Ямпільського району в серпні 2014 року з зони проведення АТО.

Відповідачем не заперечувався той факт, що ОСОБА_2, якій призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, підпадає під визначений статтею 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відмова у прийнятті до заліку відповідних витрат органу Пенсійного фонду мотивована тим, що громадянка ОСОБА_2, як особа, яка тимчасово переселилася на територію Ямпільського району із зони проведення АТО, не подавала до відділення заяви про отримання страхової виплати у порядку, передбаченому у листі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 25.07.2014 №552-08-1.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості посилання відділення як на підставу для відмови у прийнятті до заліку витрат органу Пенсійного фонду на положення листа виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 25.07.2014 №552-08-1, оскільки останній не є нормативно-правовим актом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відшкодування витрат, понесених органом Пенсійного фонду, має здійснюватися виключно на централізованому рівні безпосередньо між Фондом соціального страхування від нещасних випадків та Пенсійним Фондом України. Також, судом апеляційної інстанції вказано на те, що ОСОБА_2 не зверталась до відповідача із заявою про отримання страхових виплат.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції та вказує на помилкове скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;

допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків;

пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі смерті потерпілого мають право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не заперечувався той факт, що ОСОБА_2, якій призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, підпадає під визначений статтею 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилання відділення в якості підстави для відмови у прийнятті до відшкодування витрат, понесених органом Пенсійного фонду, на положення листа від 25.07.2014 №552-08-1, оскільки останній не є нормативно-правовим актом. При цьому, положення чинного законодавства не передбачають в якості підстав для відшкодування Фондом витрат, понесених органом Пенсійного фонду, факту подання заяви потерпілою особою безпосередньо до Фонду. Так, таке відшкодування здійснюється в силу закону та не залежить від волевиявлення особи, яка отримує пенсію.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 зверталась до органу Пенсійного фонду за місцем перебування із заявою про отримання пенсійний виплат як особа, яка тимчасово переселилася із зони проведення АТО.

Також колегія суддів вказує на необґрунтованість посилання суду апеляційної інстанції щодо можливості стягнення коштів виключно на централізованому рівні відповідно до положень Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України від 04.03.2003 року №5-4/4, оскільки встановлене Порядком правило та механізм взаєморозрахунків на централізованому рівні між Фондом та Пенсійним фондом України розраховані на відсутність спору та реалізуються за наслідками попередньо здійснених згідно з пунктами 5, 6 Порядку звірок витрат за особовими справами потерпілих, складання актів таких звірок, узгодження й подання відповідних довідок.

Так, у справах № 21-129а13 (постанова від 21 травня 2013 року), № 21-150а13 (постанова від 4 червня 2013 року) Верховний Суд України висловив позицію, згідно з якою вимоги управління Пенсійного фонду України про відшкодування відділенням Фонду витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідають змісту його прав як робочого органу Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією та основними завданнями виконавчої дирекції Фонду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вказує на помилковість позиції суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову з мотивів можливості проведення розрахунків виключно на централізованому рівні.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року скасувати, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: