Постанова

від 10.08.2016 по справі 910/13962/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 910/13962/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А.(доповідач), суддів:Барицької Т.Л., Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 у справі№ 910/13962/15 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" доПриватного підприємства "Інтертон" прозвернення стягнення на предмет застави за участю представників:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 у справі №910/13962/15 (суддя - Отрош І.М.) позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді - Ропій Л.М., Рябуха В.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 у справі №910/13962/15 скасовано та прийнято нове рішення, який в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 04.08.2016, у зв'язку з відпусткою судді Самусенко С.С., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 910/13962/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.08.2016, у зв'язку з відпусткою судді Самусенко С.С., для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Гольцова Л.А. (доповідач), судді - Барицька Т.Л., Іванова Л.Б.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ПАТ "Старокиївський банк" (Кредитор) та ПП "Інтертон" (Позичальник) 08.04.2013 укладений кредитний договір № 6-2013, за умовами якого Кредитор взяв на себе зобов'язання надати Позичальнику кредит на оплату розрахункових документів при відсутності грошових коштів на його поточному рахунку, в межах встановленого ліміту кредитування в сумі 250 000,00 грн на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності для ведення статутної діяльності, а Позичальник - використати його у відповідності до цільового призначення та повернути Кредитору кредит, відсотки по ньому, а також сплатити інші платежі за надані супутні послуги на умовах та в строк, передбачений кредитним договором.

Згідно з п. 1.2 договору в редакції додаткової угоди від 07.04.2014, кредит надається Позичальнику з кінцевим терміном погашення 06.04.2015 (включно) або в інший термін, визначений у заяві Позичальника про повне дострокове погашення кредиту або достроковій вимозі Кредитора відповідно до вимог, визначених кредитним договором та чинним законодавством України.

Кредитування здійснюється шляхом оплати розрахункових документів Позичальника, надісланих позивачу до 16-30 год. на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку № 260033015197, відкритого у Кредитора, МФО 321477, в межах встановленого ліміту кредитування (п. 2.1 договору).

Плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 39% річних (п. 1.3 договору).

Кредитор проводить щоденне списання коштів, що надійшли на поточний рахунок Позичальника в ПАТ "Старокиївський банк" станом на 17-00 год., в рахунок погашення заборгованості по кредиту та відсоткам за користування кредитом. Кошти, що надходять на поточний рахунок Позичальника, списуються Кредитором в порядку, передбаченому п. 3.5 даного договору (п. 3.1 договору).

Пунктом 3.2 договору визначено, що відсотки за користування кредитом нараховуються Кредитором щоденно по фактичному залишку заборгованості по кредиту. Для обліку нарахованих відсотків Позичальнику відкривається рахунок нарахованих відсотків № 206893015197. Позичальник зобов'язаний відсотки, нараховані за користування кредитними ресурсами, сплачувати не рідше одного разу на місяць.

Згідно з п. 3.3 договору, Позичальник зобов'язаний повернути основний борг не пізніше дати, вказаної в п. 1.2 договору.

При порушенні строку повернення кредиту, нараховується пеня за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочки від суми неповерненого кредиту. Нарахування пені припиняється виконанням зобов'язань, проведеним належним чином (п. 5.2 договору).

При порушенні строку сплати відсотків згідно п. 3.2 договору нараховується пеня за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочки від нарахованої суми заборгованості по відсотках (п. 5.3 договору).

При порушенні строків повернення кредиту або сплати відсотків, зазначених в пунктах 1.2, 3.2 договору, Позичальник зобов'язується сплатити Кредитору за кожний несвоєчасний платіж одноразовий штраф у розмірі 5 % від неповерненої суми кредиту та/або несплаченої суми відсотків (п. 5.4 договору).

В п. 4.1.7 договору сторони узгодили, як засіб забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, укласти в день його укладення договір застави.

08.04.2013 в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, відповідач як Заставодавець та позивач як Заставодержатель уклали договір застави товарів в обороті № 6/3-2013, умовами якого погодили, що договір застави забезпечує дійсну вимогу Заставодержателя, що випливає з кредитного договору, який укладено між сторонами, та додатковими угодами до нього, що укладені та будуть укладені в майбутньому та які є його невід'ємними частинами.

У п. 2.1 договору застави зазначено, що для забезпечення зобов'язань за кредитним договором Заставодавець передає, а Заставодержатель приймає у заставу товари в обороті (предмет застави) загальною балансовою вартістю 520 000,00 грн.

На весь період дії договору застави предмет застави, що визначений п. 2.1 договору застави, буде знаходитись на відповідальному зберіганні у Заставодавця на складі за адресою: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44-Е, і Заставодавець приймає на себе повну відповідальність за збереження предмету застави та приймає на себе ризик випадкової загибелі предмету застави (п. 2.5 договору застави).

Повний ідентифікований перелік предмета застави приводиться в додатку до договору застави, який є його невід'ємною частиною (п. 2.2 договору застави).

Згідно з п. 2.3 договору застави, за взаємною згодою сторін договору застави загальна заставна вартість предмету застави складає 500 000,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 2 097 508,01 грн, з яких відповідачем повернуто 2 077 379,89 грн, а тому у відповідача виникла заборгованість в сумі 20 128,12 грн.

Відповідач через систему "Клієнт-Банк" 24.06.2014 та 25.06.2014 подав платіжні доручення № 410, № 411, № 412 з призначенням платежу - "перерахунок коштів для погашення кредиту та відсотків, відповідно до банківської виписки з рахунків", однак зазначені платіжні документи не були виконані з підстав віднесення ПАТ "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних (постанова Правління НБУ від 17.06.2014 № 365). Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "Старокиївський банк" від 17.06.2014 № 50 з 18.06.2014 в ПАТ "Старокиївський банк" запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці.

Відповідно до постанови Правління НБУ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" від 11.09.2014 № 563 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "Старокиївський банк" прийнято рішення від 17.09.2014 № 92 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Старокиївський банк".

Звертаючись до суду з позовом, позивачем окрім суми основного боргу, нараховано пеню за прострочення сплати (повернення) кредиту в сумі 1 654,37 грн за період з 07.04.2015 по 26.05.2015, пеню за прострочення сплати відсотків (процентів) в сумі 319,69 грн за період з 01.07.2014 по 26.05.2015, штраф на несвоєчасне повернення кредиту в сумі 1 006,41 грн та штраф за несвоєчасну сплату відсотків (процентів) в сумі 343,15 грн.

Предметом позову є звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 6-2013.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ЦК України, ГК України, Законів України "Про заставу", "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про підставність позовних вимог та задоволення позову в повному обсязі. Суд зазначив, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача заборгованості по кредитному договору в сумі 20 128,12 грн та, відповідно, заборгованість по відсоткам, по пені за прострочення сплати кредиту, по пені за прострочення сплати процентів, штрафу за несвоєчасне повернення кредиту, штрафу за несвоєчасну сплату відсотків.

Апеляційний господарський суд не погодився з висновками місцевого господарського суду та зазначив, що за період з 20.06.2014 по 02.07.2014 на поточних рахунках відповідача були наявні кошти в загальному обсязі 20 128,12 грн, що було достатнім для погашення основної суми заборгованості за кредитним договором, проте позивач зазначену суму коштів не списав. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Постановою Правління НБУ від 17.06.2014 № 365 віднесено ПАТ "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "Старокиївський банк" від 17.06.2014 № 50 з 18.06.2014 в ПАТ "Старокиївський банк" запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці.

Відповідно до постанови Правління НБУ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" від 11.09.2014 № 563 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "Старокиївський банк" прийнято рішення від 17.09.2014 № 92 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Старокиївський банк".

Пунктом 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній на час подання відповідачем платіжних доручень (24.06.2014 та 25.06.2014) визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Оскільки відповідачем зазначені платіжні доручення були подані в період дії заборони здійснення задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку під час тимчасової адміністрації, то дії позивача щодо невиконання зазначених платіжних документів суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали правомірними, оскільки виконання наведених платіжних доручень банком в період запровадження тимчасової адміністрації суперечили б приписам п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній на час подання відповідачем платіжних доручень (24.06.2014 та 25.06.2014).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні, платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.

Законом України від 04.07.2014 № 1586-VII, який набрав чинності з 11.07.2014, ч. 6 ст. 36 доповнено п. 5, згідно з яким обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації.

Як встановлено апеляційним господарським судом, в період з 20.06.2014 по 02.07.2014, тобто в період, який у спірному випадку підпадає під дію ст. 36 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції станом на 11.07.2014, на рахунки відповідача надійшло 20 128,12 грн.

Таким чином, враховуючи положення наведеного вище законодавства, позивач під час тимчасової адміністрації та до 11.07.2014 не мав права виконувати платіжні доручення відповідача та переказувати кошти, що перебували на рахунках відповідача у банку, проте після 11.07.2014 Банк мав можливість та повинен був виконати свої зобов'язання за договором кредитування щодо списання коштів для погашення кредиту, оскільки кошти, які надійшли на рахунки відповідача з 20.06.2014 по 02.07.2014 надійшли під час тимчасової адміністрації.

Водночас, позивач, розпочавши після 11.07.2014 виконувати платіжні доручення відповідача, здійснював це лише за рахунок коштів, які надійшли відповідачу після набрання чинності Законом України від 04.07.2014 № 1568-VII, тобто після 10.07.2014, незважаючи на чисельні звернення відповідача про врахування вказаних коштів на погашення його зобов'язань за кредитним договором (листи відповідача від 04.07.2014 № 11, від 06.08.2014 № 21, від 02.04.2015 № 12, від 25.02.2015 № 11, від 12.05.2015 № 21 № 21).

Отже, як вірно зазначає суд апеляційної інстанції, позивач безпідставно обмежив відповідача в праві, починаючи з 11.07.2014, розпоряджатись грошовими коштами, що надійшли на його рахунки після запровадження тимчасової адміністрації у позивача, а також не виконав взяте на себе за кредитним договором зобов'язання проводити списання грошових коштів з відповідного рахункау позивача в рахунок погашення заборгованості по кредиту та відсотках за користування кредитом.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно зі ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

З врахуванням того, що на рахунку позивача обліковувались грошові кошти в сумі, достатній для погашення заборгованості по сплаті кредиту за кредитним договором, а відповідач, порушивши умови кредитного договору, в період після 11.07.2014 наведену вище суму коштів не списав, суд апеляційної інстанції зазначив, що, в даному випадку, мало місце прострочення кредитора і колегія суддів Вищого господарського суду України з цим погоджується.

Проте, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність у відповідача заборгованості по кредиту та відсоткам за кредитним договором, а тому, відповідно, і відсутність підстав для задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави.

При цьому, суд, посилаючись на положення ст. 35 ГПК України, зазначив, що постановою Київського апеляційного господарського суду України від 30.09.2015 у справі №910/13695/15 Господарського суду міста Києва встановлено факт відсутності заборгованості в сумі 20 128,12 грн за кредитним договором №6-2013.

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду України від 30.09.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2015 у справі №910/13695/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою для направлення справи на новий розгляд є, в т.ч., не дослідження судами питання наявності або відсутності заборгованості відповідача за червень - липень 2014 року за кредитним договором (по тілу кредиту, відсоткам, пені, тощо); при належному виконанні Банком умов договору на списання якої заборгованості Банком були б скеровані кошти (20 128,00 грн), враховуючи норми п. 3.5 кредитного договору; судами не надано оцінки заяві ПП "Інтертон" від 28.09.2014 про включення останнього до реєстру кредиторів ПАТ "Старокиївський банк".

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про заставу", заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

При цьому, слід враховувати, що підставою виникнення спірних правовідносин між сторонами у справі є безпосередньо не кредитний договір, а настання певних подій, передбачених договором застави - невиконання забезпечених зобов'язань, наслідком чого є звернення стягнення на предмет застави, однак питання наявності або відсутності заборгованості за кредитним договором є першочерговим та спірним у даній справі.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Наведене свідчить, що, під час розгляду справи місцевим господарським судом та апеляційного перегляду, господарськими судами попередніх інстанцій допущено порушення ст. 4 2 , 4 3 , 4 7 , 43, 82, 99, 101 ГПК України, що є підставою для скасування прийнятих у цій справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Касаційна інстанція, в силу приписів ст. 111 7 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, вирішити спір.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 у справі №910/13962/15 скасувати.

Справу №910/13962/15 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Л.Б. ІВАНОВА