Рішення

від 25.04.2008 по справі 4/94

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2008 р. Справа № 4/94

Господарський суд Кірово градської області в складі с удді Хилька Ю.І. розглянувши с праву № 4/94

за позовом: приватного підп риємця - фізичної особи ОСО БА_1, м. Кіровоград

до відповідача: приватного підприємства "Грейн - Знам'янк а", с. Дмитрівка

про стягнення 17 794 грн. 35 коп.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - ОСОБА_2, д овіреність № ВСС 230778 від 16.06.05

Від відповідача - участі н е брали. Про час та місце роз гляду справи відповідач нал ежним чином повідомлений у в ідповідності до вимог Інстру кції з діловодства в господа рських судах України. Направ лене поштове відправлення за місцем реєстрації Знамянсь кий район с.Дмитрівка вул Фру нзе 34 повернуто до суду без вр учення з відміткою установи поштового звязку про поверн енням за закінченням термін у зберігання, тобто через від сутність відповідача за місц ем реєстрації.

Згідно із статтею 93 Цивільн ого кодексу України місцезна ходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які в ідповідно до установчих доку ментів юридичної особи чи за кону виступають від її імені . До повноважень господарськ их судів не віднесено встано влення фактичного місцезнах одження юридичних осіб або м ісця проживання фізичних осі б - учасників судового процес у на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відп овідні процесуальні докумен ти надсилаються господарськ им судом згідно з поштовими р еквізитами учасників судово го процесу, наявними в матері алах справи. Водночас, законо давство України, в тому числі Господарський процесуальни й кодекс України, не зобов'язу є й сторону у справі, зокрема п озивача, з'ясовувати фактичн е місцезнаходження іншої сто рони у справі (якщо воно не спі впадає з її місцезнаходження м, визначеним згідно із ст.93 Ци вільного кодексу України) та зазначати таке фактичне міс цезнаходження в позовній зая ві чи інших процесуальних до кументах. В разі коли фактичн е місцезнаходження юридично ї особи - учасника судового пр оцесу з якихось причин не від повідає її місцезнаходженню , визначеному згідно з законо м, і дана особа своєчасно не до вела про це до відома господа рського суду, інших учасникі в процесу, то всі процесуальн і наслідки такої невідповідн ості покладаються на цю юрид ичну особу.

Примірники повідомлень пр о вручення рекомендованої ко респонденції, повернуті орга нами зв'язку з позначками “ад ресат вибув”, “адресат відс утній” і т.п. можуть вважатись належними доказами виконан ня господарським судом обов 'язку щодо повідомлення уча сників судового процесу про вчинення цим судом обов'язку щодо повідомлення учасникі в судового процесу про вчине ння цим судом певних процесу альних дій.

Відповідач несе відповіда льність за всі можливі наслі дки неподання відомостей сто совно змін свого місцезнаход ження, оскільки згідно прави л статті 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичн их осіб та фізичних осіб - підп риємців” юридичні особи зобо в' язані подавати відомості стосовно змін свого місцезн аходження державному реєстр атору.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнен ня 28313 грн. 10 коп. заборгованості за виконані роботи при надан ні послуг по оранці на зяб сі льськогосподарських угідь, з яких 22956 грн. сума основного б оргу, 1862 грн. 04 коп. пені, 382 грн. 15 к оп. проценти річних та 3110 грн. 91 коп. втрати від інфляції та су дових витрат.

Розглянувши справу за наяв ними в ній матеріалами, заслу хавши пояснення представник а позивача у відповідності д о ст.75 ГПК України, господарс ький суд

ВС ТАНОВИВ:

Правовідносини між учасни ками спору виникли на підста ві договору підряду на вико нання механізованих сільсь когосподарських робіт № 1 від 28.07.2007 року ( в подальшому догові р), предметом якого сторони в р езультаті вільного волевияв лення визначили проведення господарських операцій по о ранці на зяб в розмірі попе реднього узгодження 600 га. Згі дно до розділу 5 договору вст ановлено винагороду викон авця робіт у розмірі 60 грн за 1 га. Крім того, за спільним по годженням між сторонами згід но до п.6.1 договору визначено п орядок розрахунків за кожне оброблене поле землі, а у від повідності до п.8.1 договору з дача- приймання виконаних ро біт здійснюється сторонами з а актом після звірення і під рахунку обсягів виконаних ро біт. Термін дії договору визн ачено до повного виконання умов договру сторонами, але у всякому випадку до 20.12.2007 року. К рім того, згідно до п.10.2 договор у сторони встановили спосіб забезпечення виконання зоб овязання у вигляді пені, яка п овинна сплачуватись за пору шення строків оплати, передб ачених договором , у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачени х послуг, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Вказані умови договору при йняті сторонами без будь-яки х заперечень чи зауважень, до говір підписано повноважним и представниками сторін, а їх підписи посвідчено відбитк ами печаток підприємства і підприємця.

Відповідно до пп. 3.4.1. „Інстру кції про порядок видачі міні стерствам та іншим центральн им органам виконавчої влади, підприємствам, установам, ор ганізаціям, господарським об 'єднанням та громадянам дозв олів на право відкриття та фу нкціонування штемпельно-гра верних майстерень, виготовле ння печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на о формлення замовлень на вигот овлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил п ровадження діяльності з відк риття та функціонування штем пельно-граверних майстерень , виготовлення печаток і штам пів”, яка затверджена наказо м МВС України № 17 від 11.01.1999 р. та за реєстрована в Мін' юсті Укра їни 28.04.1999 р. за № 264/3557, відповідальн ість і контроль за дотриманн ям порядку зберігання печато к і штампів, а також законніст ю користування ними покладає ться на керівників підприємс тв, установ і організацій, гос подарських об'єднань, суб' є ктів господарської діяльнос ті. Відповідач не надав доказ ів того, що печатку було втрач ено або викрадено.

Однак, порушуючи умови дог овору в односторонньому поря дку, відповідач не провів оп лату фактично виконаних і п ереданих йому за актами від 0 2.08.2007 року та 09.10.2007 року робіт в пов ному обсязі, вартість по опла ті яких після підписання ак тів приймання - передачі робі т набула статусу заборгован ості в розмірі 22956 грн., врахову ючи що відповідач частково о платив вартість виконаних р обіт згідно до акта від 09.10.2007 р оку на суму 4200 грн., а різниця в погодженій сторонами сумі за цим актом складала 7056 грн. - 4200 грн = 2856 грн.

Таким чином, починаючи з 03.08.2 007 року відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання п о проведенню оплати надани х послуг в розмірі 20100 грн, а по чинаючи з 10.10.2007 року на загальн у суму 22956 грн.

Господарський суд вважає, щ о між сторонами виникли прав овідносини з договору про н адання послуг, що регулюють ся главою 63 Цивільного коде ксу України.

Аналізуючи позовні вимоги про стягнення суми основног о боргу, господарський суд в важає, що вони підлягають до повного задоволення, оскіл ьки факт виконання робіт пов ністю підтверджено матеріа лами справи, не оспорюється відповідачем.

Висновок про обгрунтовані сть позовних вимог господа рський суд робить на підст аві аналізу законодавства , що регулює спірні правовід носини.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істо тних умовах договору, наявні договірні відносини у відпо відності до вимог ст.ст. 11, 639,901 ЦК України підтверджують що це саме договір про надання п ослуг.

Згідно до ст. 901 Цивільного ко дексу України за договором про надання послуг одна сто рона (виконавець) зобов'язуєт ься за плату і за рахунок дру гої сторони (замовника) надат и послугу, яка споживається в процесі вчинення певної д ії або здійснення певної ді яльності, а замовник зобов'я зується оплатити виконавце ві зазначену послугу, якщо інше не встановлено догов ором.

Згідно ст.526 ЦК України зобов ' язання повинні виконувати ся належним чином і в установ лений строк. Саме невиконанн я умов договору з боку відпов ідача і стало причиною зверн ення позивача до суду за захи стом свого порушеного права.

Відповідач позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості суду не нада в.

Аналізуючи позовні вимог и щодо стягнення з відпові дача втрат від інфляції та 3 % річних господарський суд в важає, що вимоги підлягають д о повного задоволення, оскіл ьки відповідач прострочив ви конання зобов”язання. Таким чином, на день розгляду заяви борг на користь позивача скл адає 3% річних в розмірі 382 грн. 15 коп. та втрати від інфляці ї за період з вересня 2007 року п о лютий 2008 року включно в роз мірі 3110 грн. 91 коп. Підставою дл я нарахування та стягнення в трат від інфляції та процент ів річних господарський суд визнає приписи ч. 2 ст. 625 ЦК Укра їни згідно до яких боржник, я кий прострочив виконання гро шового зобов'язання, на вимог у кредитора зобов'язаний спл атити суму боргу, а також три п роценти річних від простроче ної суми.

Проаналізувавши обгрунтов аність позовних вимог в част ині заявленої до стягнення п ені на суму 1862 грн. 04 коп. господ арський суд визнає їх такими , що підлягають до задоволенн я повністю враховуючи наступ не.

Статтею 546 Цивільного кодек су України передбачено викон ання зобов' язання може забе зпечуватися, зокрема, неусто йкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 ЦК України, є г рошова сума, яку боржник пови нен сплатити кредиторові у р азі порушення боржником зобо в' язання.

Пенею є неустойка, що обчисл юється у відсотках від суми н есвоєчасного виконаного гро шового зобов' язання за коже н день прострочення виконанн я.

Нарахування пені в сумі 1862 гр н. 04 коп. підтверджується розр ахунком, позовні вимоги підл ягають до повного задоволен ня. При цьому позивачем врах овано вимоги ч.6 ст.232 ГК Україн и про те, що нарахування пені припиняється через 6 місяці в від дня, коли зобовязання мало бути виконане.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивіль ного кодексу України учасник ами цивільних відносин є фіз ичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного ко дексу України основним актом цивільного законодавства Ук раїни є Цивільний кодекс Укр аїни. Актами цивільного зако нодавства є також інші закон и України, які приймаються ві дповідно до Конституції Укр аїни та цього Кодексу (далі - з акон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного ко дексу України цивільні відно сини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1 Господарськ ого кодексу України визначен о, що цей Кодекс визначає осн овні засади господарювання в Україні і регулює господарс ькі відносини, що виникають у процесі організації та здій снення господарської діяльн ості між суб'єктами господар ювання, а також між цими суб'є ктами та іншими учасниками в ідносин у сфері господарюван ня.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Го сподарського кодексу Україн и особливості регулювання ма йнових відносин суб'єктів го сподарювання визначаються ц им Кодексом. Отже, норми Госпо дарського кодексу є спеціаль ними щодо встановлення відпо відальності по грошових зобо в' язаннях суб' єктів госпо дарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарсько го кодексу України має імпер ативний характер і встановлю є, що законом щодо окремих вид ів зобов'язань може бути виз начений розмір штрафних санк цій, зміна якого за погодже нням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодек су платник грошових коштів с плачує на користь одержувача цих коштів за прострочку пла тежу пеню в розмірі, що встан овлюється за згодою сторін, а ле не може перевищувати подв ійної облікової ставки Націо нального банку України, щ о діяла у період, за який сп лачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеці ального Закону України “Про відповідальність за несвоєч асне виконання грошових зобо в' язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внес еними Законом України від 10.01.20 02 р. № 9221-ІІІ), який регулює догов ірні правовідносини між плат никами та одержувачами грошо вих коштів щодо відповідальн ості за несвоєчасне виконан ня грошових зобов'язань, плат ники грошових коштів сплач ують на користь одержувачів цих коштів за прострочку пла тежу пеню в розмірі, що вста новлюється за згодою сторін. В той же час, стаття 3 Закону, я ка також носить імперативний характер, вводить певні обме ження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачен ий статтею 1 цього Закону, обч ислюється від суми простроче ного платежу та не може перев ищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Заявл ена до стягнення пеня перебу ває в межах подвійної обліко вої ставки НБУ за вказаний пе ріод, яка фактично складала 1 6 та 20 % у відповідні періоди.

Таким чином, на думку господ арського суду до стягнення м оже бути визначена лише пеня , яка нарахована у відповід ності до вимог вказаних нор мативних актів, тобто виходя чи з розміру, що не перевищує подвійну облікову ставку НБ У, тобто 16% та 20% річних у відпов ідні періоди.

Господарським судом не вба чається підстав для зменшенн я розміру штрафних санкцій , оскільки належні до сплати штрафні санкції у вигляді п ені не є надмірно великими п орівняно із збитками кредито ра та відповідачем не подано до суду доказів про майновий стан сторін, які беруть учас ть у зобов'язанні та про наяв ність не лише майнових але й інших інтересів сторін, що за слуговують на увагу при вирі шенні питання про зменшення штрафних санкцій. При цьому господарським судом врахову ється, що відповідачем лише ч астково виконано зобов'язан ня по проведенні оплати варт ості наданих послуг, тобто ст упінь виконання зобов'язання , який суд може взяти за підст аву для зменшення розміру шт рафних санкцій фактично є н езначним.

Суми, що підлягають до стягн ення перебувають в межах по зовних вимог.

Натомість, господарський с уд вважає за можливе розглян ути справу без проведення в заємозвірки розрахунків вр аховуючи наступне.

За приписами Постанови Вищ ого господарського суду Укр аїни від 22.07.2003 року по справі № 21/308 акти звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський об лік операцій, а наявність ч и відсутність будь-яких зобо в'язань сторін підтверджуєт ься первинними документами - договором, накладними, рахун ками тощо.

Судові витрати, відповідно ст.49 Господарського процесуа льного кодексу України покл адаються на відповідача повн істю, оскільки через порушен ня ним взятих зобовязань поз ивач за захистом своїх прав з мушений був звертатись до су ду та сплатив судові витрати . Господарським судом прийма ється до уваги, що позивачем визначено ціну позову 28313 грн.10 коп., а фактично заявлено до с тягнення враховуючи структу ру позовних вимог суму 28311 грн.1 0 коп., тому вказану різницю н а 2 грн. суд відносить на арифм етичну помилку, допущену поз ивачем при проведенні розрах унку.

На підставі викладеного, ке руючись ст.ст.33,36,43,44,49, 80,82, 84,85,116 Госпо дарського процесуального к одексу України, господарськи й суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повні стю.

Стягнути з приватного підп риємства "Грейн - Знам'янка", с. Д митрівка вул.Фрунзе 34 Знам янського району Кіровоград ської області р/р 26004052901473 в ЗАТ КБ "Приватбанк" м. Кіровоград МФО 323583 ідентифікаційний код 33623963 на користь приватного підприєм ця - фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_2 в Ф ілії ВАТ КБ "Надра" м. Кіровогр ад МФО 323624 ідентифікаційний ко д НОМЕР_1 - заборгованість по оплаті за надані послуги в розмірі 28313 грн. 10 коп. заборгова ності за виконані роботи при наданні послуг по оранці на з яб сільськогосподарських у гідь, з яких 22956 грн. сума основ ного боргу, 1862 грн. 04 коп. пені, 3 82 грн. 15 коп. проценти річних та 3110 грн. 91 коп. втрати від інфляці ї, суму сплаченого державног о мита 283 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно- технічне забе зпечення судового процесу.

Наказ видати.

Рішення набирає законної с или після закінчення десятид енного строку з дня його прий няття.

Сторони у справі протягом ц ього строку мають право пода ти апеляційну скаргу до апел яційного суду на вказане ріш ення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Ю. І. Хилько