Постанова

від 08.08.2016 по справі 826/3332/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  08 серпня 2016 року                               № 826/3332/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шулежка В.П., судді Іщука І.О., судді Погрібніченка І.М. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрсупутник» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрсупутник» (далі по тексту – позивач, ТОВ «Компанія «Укрсупутник» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі по тексту – відповідач 1, ДПІ), Державної фіскальної служби України (далі по тексту – відповідач 2, ДФС) про визнання протиправними дій відповідача 1 щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронної звітності від 09.02.2015 №09022151; визнання протиправними дій відповідача 2 щодо відмови у прийнятті поданих позивачем податкових накладних №2 від 11.12.2015, №3 від 16.12.2015, №4 від 22.12.2015, №5 від 23.12.2015, №6 від 25.12.2015; зобов'язання відповідача 2 прийняти податкові накладні №2 від 11.12.2015, №3 від 16.12.2015, №4 від 22.12.2015, №5 від 23.12.2015, №6 від 25.12.2015 та враховувати їх поданими датою направлення для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача 1 щодо відсутності позивача за місцезнаходженням є необґрунтованими та не є підставою для розірвання договору в односторонньому порядку, наслідком чого є також неправомірні дії відповідача 2 щодо неприйняття податкових накладних. У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд задовольнити адміністративний позов. Представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову. На підставі ч.4 ст.122 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження. Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Компанія «Укрсупутник» зареєстровано та як платник податків з 27.02.2009 перебуває на податковому обліку у ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві. Між ТОВ «Компанія «Укрсупутник» та ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві укладено договір №090220151 від 09.02.2015 про визнання електронних документів. Предметом вказаного договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. З матеріалів справи вбачається, що вказаний договір був направлений позивачем засобами електронного зв'язку на адресу ДПІ та прийнятий останньою згідно квитанції №2, що свідчить про підтвердження укладання даного договору через механізм підписання договору, поданого засобами телекомунікаційного зв'язку. Відповідно до умов укладеного договору 24.12.2015 засобами електронного зв'язку позивач направив на адресу контролюючого органу податкову накладну №2 від 11.12.2015, на підтвердження чого у матеріалах справи міститься копія квитанції, згідно якої податкову накладну доставлено до Державної фіскальної служби України, проте документ не прийнято, оскільки «можливо розірвано договір про визнання електронної звітності». Аналогічні квитанції надійшли позивачу при направленні засобами електронного зв'язку податкових накладних №3 від 16.12.2015 (направлена 31.12.2015), №4 від 22.12.2015, №5 від 23.12.2015, №6 від 25.12.2015 (направлені 06.01.2016). Адреса продавця, яка визначена у податкових накладних: 04053, м.Київ, вул.Артема, 21, що відповідає адресі, зазначеній в ЄДР. Листом від 12.01.2016 №470/10/26-59-11-05-66 у відповідь на адвокатський запит №01-33/15 від 30.12.2015 позивача повідомлено, що співробітниками ДПІ було здійснено вихід на податкову адресу позивача та в ході обстеження встановлено, що зазначений суб'єкт господарювання за вказаною адресою не знаходиться, про що складено відповідний акт перевірки місцезнаходження, у зв'язку з чим  договір №090220151 від 09.02.2015 було розірвано, про що позивач повідомлений листом від 22.12.2015 №59339/10-26-59-10-14. Як вбачається з матеріалів справи, лист про розірвання договору направлено позивачу 03.02.2016 (а.с. 84-85, 106). Вважаючи відмову у прийнятті податкових накладних необґрунтованою, рішення про розірвання договору в односторонньому порядку про визнання електронних документів протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Приписами п.п.16.1.3. п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків, зокрема, зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. У відповідності до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі – податкова декларація) – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (пункт 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України). Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п.46.5 ст.46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (п.48.1 ст.48 Податкового кодексу України). У розумінні п.48.2 ст.48 Податкового кодексу України, обов'язкові реквізити – це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення – залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку – фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності) (п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України). Згідно п.48.7 ст.48 Податкового кодексу України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п.46.4 ст.46 цього Кодексу. Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (п.49.10 ст.9 Податкового кодексу України). Пунктом 1 розд.2 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15011, (далі по тексту - Інструкція) встановлено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором. Згідно положень п.5 розд.3 цієї Інструкції, для подання електронних податкових документів платник податків має попередньо укласти з органом ДПС за місцем реєстрації договір про визнання електронної звітності (за затвердженими формою та змістом – Додаток 1 до Інструкції) та отримати спеціальне програмне забезпечення. Зокрема, розділом 6 додатку І Інструкції встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами (пункт 1). З моменту укладання цього Договору всі попередні домовленості та укладені правочини між Платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність (пункт 2). Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів (п.3). Орган ДФС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації (пункт 4).  У разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається (пункт 5). В силу положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У відповідності до ст.651 цього Кодексу зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Згідно ч.2 ст.653 ЦК України правовим наслідком розірвання договору є припинення зобов'язань сторін такого договору. З контексту наведених вище норм слідує, що адміністративний договір (поняття якого наведене в п.14 ч.1 ст.3 КАС України, та до якого в даному випадку відносить договір про визнання електронних документів) може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі. З аналізу вказаних правових норм вбачається, що розірвання договору в односторонньому порядку можливе, у разі істотного порушення умов договору однією зі сторін договору. В межах спірних правовідносин, законодавством встановлено виключні випадки, які дають право контролюючому органу розірвати договір в односторонньому порядку, а саме: у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих  або  в разі зміни платником місця реєстрації. Згідно з п.45.2 ст.45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. В розумінні норми ст.93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Приписами пп.16.1.11 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків, зокрема, зобов'язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи-підприємця. У відповідності до наявних у матеріалах справи спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.12.2015, станом на 25.04.2016 місцезнаходження ТОВ «Компанія «Укрсупутник» є адреса: 04053, м.Київ, вул.Артема, 21. Крім того, позивачем на підтвердження фактичного місцезнаходження за юридичною адресою надано копії договорів №34 від 28.09.2015, №38 від 28.12.2015 оренди нерухомого майна- нежитлового приміщення загальною площею 35,2 кв.м, що знаходиться за адресою: 04053, м.Київ, вул.Артема, 21 для використання під офіс, акти прийому-передачі в оренду та платіжні доручення на підтвердження здійснення оплати за вказаними договорами оренди. Процедура встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податку до направлення державному реєстратору органом ДПС повідомлення встановленого зразка передбачена розділом XII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300, чинного на момент виникнення спірних відносин. Відповідно до п.12.4 розд. XII цього Порядку щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою. Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу протягом трьох робочих днів приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону. Повідомлення за формою N 18-ОПП надсилається державному реєстратору поштовим відправленням або в електронному вигляді у порядку взаємного обміну інформацією з реєстрів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та Центрального контролюючого органу. Відтак, на підставі аналізу зазначених норм права суд дійшов висновку, що контролюючий орган надсилає повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (форма №18-ОПП) державному реєстратору для вжиття заходів встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (надалі – Закон №755-IV) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Відповідно до абз.1 ч.11 ст.19 цього Закону юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу. Згідно абз.2 ч.12 ст.19 Закону № 755-IV передбачено, що у разі надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. Частина 14 ст.19 Закону №755-IV встановлює, що у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Таким чином, належним доказом відсутності платника податків за адресою своєї державної реєстрації, відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, є  відповідний запис державного реєстратора в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу, прийняту державним реєстратором 25.12.2015. За даними витягу, поданого позивачем, сформованого станом на 22.12.2015, та за даними витягу, сформованого станом на 25.04.2016 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не міститься інформація щодо відсутності юридичної особи за місцезнаходженням або про непідтвердження статусу юридичної особи. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду належних доказів щодо наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність позивача за адресою державної реєстрації у період спірних правовідносин. Отже, з огляду на вищенаведене, та з урахуванням наявних у справі матеріалів, суд приходить до висновку про те, що дії відповідача 1 щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 09.02.2015 №090220151 з підстав відсутності ТОВ «Компанія «Укрсупутник» за місцезнаходженням, є протиправними. Варто зазначити, що довідка про встановлення (не встановлення) місцезнаходження платника податків не є остаточним за своїм статусом документом, що може підтверджувати відсутність юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням, оскільки дана обставина має бути перевірена державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Зміна місця реєстрації платника має підтверджуватись відповідним записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. З огляду на те, що під час розгляду справи встановлено, що на момент одностороннього розірвання відповідачем укладеного з позивачем договору про визнання електронних документів, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців був відсутній запис про зміну місцезнаходження останнього, у контролюючого органу не було законних підстав для вчинення таких дій. Таким чином, з урахуванням вище зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про протиправність дій Державної фіскальної служби України щодо неприйняття для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних №2 від 11.12.2015, №3 від 16.12.2015, №4 від 22.12.2015, №5 від 23.12.2015, №6 від 25.12.2015 ТОВ «Компанія «Укрсупутник» (код ЄДРЮОФОП 36411281). Разом з тим, протиправність вказаних дій відповідача, а також та обставина, що спірні податкові накладні є поданими, але на даний час залишаються не зареєстрованими в ЄРПН, зумовлює висновок суду про наявність підстав для задоволення позову в цій частині з урахуванням положень частини 2 статті 11, пункту 1 частини 2 статті 162, абзацу 10 частини 2 статті 162 КАС України, а саме: шляхом зобов'язання відповідача зареєструвати та враховувати вказані податкові накладні в ЄРПН прийнятими та зареєстрованими станом на дату подання їх до реєстрації. Вказана правова позиція узгоджується з постановою Вищого адміністративного суду України від 27.07.2015 у справі №826/5227/13-а. Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В даному випадку, відповідачами не доведено правомірність вчинених дій щодо розірвання договору та неприйняття податкових накладних та не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у запереченнях. В той час, як позивачем в обґрунтування позовних вимог надано достатньо доказів, які спростовують висновки контролюючого органу про вчинення ним порушень податкового законодавства. Враховуючи викладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає позов таким, що підлягає задоволенню. Керуючись ст. ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрсупутник» задовольнити повністю. Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 09.02.2015 №090220151. Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо неприйняття для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрсупутник», а саме: №2 від 11.12.2015, №3 від 16.12.2015, №4 від 22.12.2015, №5 від 23.12.2015, №6 від 25.12.2015. Зобов'язати Державну фіскальну службу України (код ЄДРПОУ 39292197) зареєструвати та враховувати прийнятими в Єдиному реєстрі податкових накладних видані товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрсупутник» (код ЄДРПОУ 36411281) податкові накладні датою їх фактичного подання до реєстрації, а саме: №2 від 11.12.2015 – прийнятою та зареєстрованою 24.12.2015 о 17:51, №3 від 16.12.2015 – прийнятою та зареєстрованою 31.12.2015 о 10:06, №4 від 22.12.2015 – прийнятою та зареєстрованою 06.01.2016 о 18:19, №5 від 23.12.2015 – прийнятою та зареєстрованою 06.01.2016 о 18:19, №6 від 25.12.2015 – прийнятою та зареєстрованою 06.01.2016 о 18:19. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва  апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду. Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. Головуючий суддя                                                                                                                В.П. Шулежко Суддя                                                                                                                               І.О. Іщук Суддя                                                                                                                  І.М. Погрібніченко