Постанова

від 11.08.2016 по справі 826/11085/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 11 серпня 2016 року                      № 826/11085/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженої відповідальністю «Дунайська СЕС-2» до третя особаНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послугДержавне підприємство «Енергоринок» провизнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженої відповідальністю «Дунайська СЕС-2» звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - Державне підприємство «Енергоринок» про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії. У судовому засіданні представником відповідача було подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, водночас ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2016 за результатами розгляду клопотання позивача причини пропуску строку звернення до суду вже було визнано поважними.    Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення прямих вимог Закону України «Про електроенергетику» відповідачем протиправно не було встановлену позивачу «зелений» тариф на законодавчо передбаченому рівні у період з вересня 2014 року по березень 2015 року. В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх в повному обсязі. Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що в діях Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відсутні ознаки протиправною бездіяльності щодо невстановлення "зеленого" тарифу з вересня 2014 року по січень 2015року на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, розрахованого згідно статті 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01.01.2009 за офіційним валютним курсом Національного банку України на дату встановлення роздрібних тарифів. Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. У судове засідання представник третьої особи не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України  суд, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні. Під час судового розгляду справи, суд,- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженої відповідальністю «Дунайська СЕС-2» є виробником електричної енергії, що підтверджується Ліцензією Серія АЕ № 179920 (вид діяльності - виробництво електричної енергії), виданої відповідачем на підставі рішення № 1354 від 22.10.2012. Постановою НКРЕКП № 1355 від 22.10.2012 Товариству з обмеженої відповідальністю «Дунайська СЕС-2» затверджено «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, до 01.01.2030. 28.11.2012 між Товариством з обмеженої відповідальністю «Дунайська СЕС-2» та ДП «Енергоринок» був укладений договір купівлі-продажу електричної енергії № 9100/02. Згідно абзацу другого пункту 2.3 вказаного НКРЕКП встановлює тариф на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року помноженого на коефіцієнт 4.8 (коефіцієнт відповідно до Закону України «Про електроенергетику»). Для малих гідроелектростанцій та суб'єктів господарювання, які виробляють електроенергію з енергії сонячного випромінювання, роздрібний тариф для споживачів другого класу напруги визначається із застосуванням тарифного коефіцієнта, що застосовується для пікового періоду часу (для тризонної тарифної класифікації). Пунктом 2.4 договіру купівлі-продажу електричної енергії № 9100/02 від 28.11.2012 передбачено, що велична тарифу на електроенергію, яку Товариство з обмеженої відповідальністю «Дунайська СЕС-2» продає третій особі ДП «Енергоринок», не може бути меншою за фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу, який на кожну дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів перераховується в національну валюту за офіційним валютним курсом Національного банку України на таку дату. Фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу для позивача установлюється шляхом перерахування в євро величини «зеленого» тарифу, розрахованого відповідно до положень п. 2.3 Договору. Позивач вважаючи, що відповідачем було допущено бездіяльність щодо не встановлення йому на вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року «зеленого» тарифу на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, розрахованого згідно статті 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01.01.2009 за офіційним валютним курсом Національного банку України на дату встановлення роздрібних тарифів на електроенергію для споживачів звернулось з відповідним позовом до суду. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про електроенергетику» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державне управління в електроенергетиці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в електроенергетичному комплексі, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі. Згідно з частинами першою та другою статті 11 зазначеного Закону, державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом формування тарифної політики відповідно до законодавства, надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики та інших учасників ринку електричної енергії та встановлення відповідальності за порушення умов і правил здійснення ними діяльності в електроенергетиці та на ринку електричної енергії. Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є НКРЕКП. Відповідно до  статті 12 Закону України «Про електроенергетику» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), основними завданнями НКРЕКП є забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці в межах повноважень, визначених законодавством. Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що «зелений» тариф - це спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблена лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями). Відповідно до  статті 17-1 Закону України «Про електроенергетику» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), величина «зеленого» тарифу  для суб'єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання, встановлюється на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року, визначеного із застосуванням тарифного коефіцієнта, що застосовується для пікового періоду часу (для тризонної тарифної класифікації), помноженого на коефіцієнт «зеленого» тарифу для електроенергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання. Фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу для суб'єктів господарювання встановлюється шляхом перерахування у євро «зеленого» тарифу, розрахованого за правилами цього Закону, станом на 1 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на зазначену дату.  «Зелений» тариф не може бути менший за фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу, який на кожну дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів перераховується у національну валюту за офіційним валютним курсом Національного банку України на таку дату. Держава гарантує законодавче закріплення на весь строк застосування «зеленого» тарифу вимоги щодо закупівлі всієї електроенергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише малими гідроелектростанціями), і не проданої за договорами безпосередньо споживачам або енергопостачальним компаніям, за встановленим "зеленим" тарифом, а також щодо розрахунків за таку електроенергію у повному обсязі, у встановлені строки та грошовими коштами у порядку, встановленому законом. Відповідно до положень пунктів 1.4 - 1.9 Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу для суб'єктів господарської діяльності, затвердженого постановою Національно комісії що здійснює державне регулювання у сфері енергетики  №1421 від 02.11.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2012 за №1957/22269 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), «зелений» тариф встановлюється для кожного суб'єкта господарювання, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, на кожний розрахунковий місяць за встановленою формулою та на підставі курсу євро, офіційно встановленого Національним банком України станом на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів на розрахунковий місяць. Таким чином, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг зобов'язана перераховувати «зелений» тариф на кожний розрахунковий місяць за встановленою формулою та на підставі курсу євро, офіційно встановленого Національним банком України станом на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів на розрахунковий місяць. При цьому, неперегляд тарифів на кожний календарний місяць, призводить до відсутності перерахованого «зеленого» тарифу, що в свою чергу, не дозволяє встановити загальну вартість виробленої електричної енергії за Договором, укладеним між позивачем та ДП «Енергоринок», та отримати позивачу повну оплату за вироблену електроенергію, що порушує права та інтереси останнього. З аналізу наявних в матеріалах справи документів, судом встановлено, що фактично у період з серпня 2014 року по січень 2015 року перегляд «зелених» тарифів по курсу Національного банку України на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів позивачу не здійснювався та оплата за продану електричну енергію за вказаний період здійснювалася за «зеленим» тарифом встановленим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1072 від 31.07.2014 на серпень 2014 року, тобто «зелений» тариф по курсу Національного банку України на кожен наступний місяць не був перерахований станом на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів на розрахунковий місяць. Водночас, відповідно до встановленого наведеними правовими положеннями порядку, «зелений» тариф повинен був бути перерахований по курсу Національного банку України за курсом євро, офіційно встановленого Національним банком України станом на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів на розрахунковий місяць, а саме: - 27.08.2014 - дата встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на вересень 2014 року (постанова НКРЕКП № 1149 від 27.08.2014); -           24.09.2014 - дата встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на жовтень 2014 року (постанова НКРЕКП № 24 від 24.09.2014); -           28.10.2014 - дата встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на листопад 2014 року (постанова НКРЕКП № 181 від 28.10.2014); -           25.11.2014 - дата встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на грудень 2014 року (постанова НКРЕКП № 380 від 25.11.2014); -           24.12.2014 року - дата встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на січень 2015 року (постанова НКРЕКП № 919 від 24.12.2014). Отже, оскільки відповідач в порушення вимог чинного законодавства України не здійснював щомісячного перерахунку позивачу «зеленого» тарифу на електричну енергію на кожний розрахунковий місяць, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невстановлення «зеленого» тарифу позивачу на кожний розрахунковий місяць протягом періоду з вересня 2014 року по січень 2015 року за встановленою формулою та на підставі курсу євро, офіційно встановленого Національним банком України, розрахованого відповідно до статті 17-1 Закону України «Про електроенергетику» є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Зазначене підтверджується правовою позицією Вищого адміністративного суду України, висловленою ним в ухвалі від 24.11.2015 у справі № К/800/31053/15. Стосовно розміру «зеленого» тарифу у лютому 2015 року та в березні 2015 року, датою встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на лютий 2015 року є 26.01.2015(постанова НКРЕКП № 68 від 26.01.2015), а на березень - 26.02.2015 (постанова НКРЕКП № 224 від 26.02.2015). При цьому, як зазначає сам позивач в поданому адміністративному позові, постановою НКРЕКП № 105 від 31.01.2015 «зелений» тариф для позивача на лютий 2015 року був встановлений в повному розмірі, а постановою НКРЕКП № 492 від 27.02.2015  установлено «зелені» тарифи на березень 2015 року на рівні 1584, 29 коп/кВт-год (без ПДВ), тобто також у повному розмірі. Враховуючи фактичне вчинення відповідачем дій щодо встановлення позивачу «зеленого» тарифу у відповідності до наведеного вище законодавчого порядку на лютий і березень 2015 року, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не встановлення позивачу на лютий і березень 2015 року «зеленого» тарифу на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, розрахованого згідно статті 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01.01.2009 за офіційним валютним курсом Національного банку України на дату встановлення роздрібних тарифів на електроенергію для споживачів. Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо встановлення позивачу «зеленого» тарифу за розрахункові місяці за вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року у розмірі розрахованому на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі статтею 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01.01.2009 за офіційним валютним курсом Національного банку України, відповідно, на 27.08.2014, на 24.09.2014, на 28.10.2014, на 25.11.2014, на 24.12.2014, суд зазначає про її обґрунтованість з огляду на встановлену судом протиправну бездіяльність відповідача щодо прийняття відповідних рішень у вказані періоди. Беручи до уваги, що відповідні повноваження відповідача щодо прийняття рішень про затвердження «зелених» тарифів суб'єктам господарювання є дискреційними повноваженнями такого органу, суд враховує положення обов'язкової до застосування судової практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року. Вирішуючи вказану справу Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що яка-небудь норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію. Проте досвід показує, що абсолютна точність недосяжна і що необхідність уникати надмірної жорсткості формулювань і слідувати за обставин, що змінюються, веде до того, що багато законів неминуче викладені в термінах, які більшою чи меншою мірою є невизначеними. Фраза «передбачено законом» не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Таким чином, мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав. Закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання держави. Крім того, згідно з п. 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної мети. Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду. На підставі викладеного суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття. Оскільки бездіяльність відповідача щодо прийняття зазначених позивачем у своїх позовних вимогах рішень вище була визнана судом протиправною, суд вважає обґрунтованими вказані позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо встановлення позивачу «зеленого» тарифу за розрахункові місяці за вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року у розмірі розрахованому на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі статтею 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01.01.2009 за офіційним валютним курсом Національного банку України,. Щодо позовних вимог в частині встановлення «зеленого» тарифу на лютий і березень 2015 року, суд звертає увагу на те, що дія постанов відповідача № 105 від 31.01.2015 та №492 від 27.02.2015, якими, з чим погоджується і позивач, йому встановлювався такий тариф у повному розмірі, була зупинена, відповідно, постановами НКРЕКП № 157 від 31.01.2015 та № 493 від 27.02.2015, на підставі яких йому і здійснювався розрахунок «зеленого» тарифу у лютому та березні 2015 року. Водночас, вказані рішення № 157 від 31.01.2015 та № 493 від 27.02.2015 були скасовані в судовому порядку, а саме постановами Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2015 у справі № 826/3745/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2015 та від 23.06.2015 у справі №826/4306/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2015. Таким чином, оскільки «зелений» тариф позивачу на лютий і березень 2015 року був вірно встановлений постановами НКРЕКП № 105 від 31.01.2015  та № 492 від 27.02.2015, правомірність яких була встановлена також наведеними судовими рішеннями, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо встановлення позивачу «зеленого» тарифу за розрахункові місяці за лютий і березень 2015 року у розмірі розрахованому на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі статтею 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01.01.2009 за офіційним валютним курсом Національного банку України. Разом з тим, беручи до уваги неправомірність здійснення фактичного нарахування позивачу «зеленого» тарифу протягом вересня 2014 року – січня 2015 року на підставі постанови НКРЕКП № 1072 від 31.07.2014, протягом лютого 2015 року на підставі постанови НКРЕКП № 157 від 31.01.2015  та протягом березня 2015 року на підставі постанови НКРЕКП №493 від 27.02.2015, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача розглянути питання щодо внесення змін до алгоритму оптового ринку електричної енергії, що передбачають здійснення Державним підприємством «Енергоринок» перерахувань позивачу додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої позивачем за договором № 9100/02 від 28.11.2012 електроенергії, за «зеленим» тарифом, який відповідача було зобов'язано встановити на рівні не меншому за фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі статтею 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на 27.08.2014, на 24.09.2014 року, на 28.10.2014, на 25.11.2014, на 24.12.2014 та «зеленим» тарифом, фактично встановленим постановою відповідача  № 1072 від 31.07.2014  та за наслідками розгляду прийняти рішення. Крім того, виходячи з передбаченого частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України права суду вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позивачем позовних вимог, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, та задовольнити решту його похідних вимог саме шляхом зобов'язання відповідача: - розглянути питання щодо внесення змін до алгоритму Оптового ринку електричної енергії стосовно здійснення Державним підприємством «Енергоринок» перерахувань позивачу, як виробнику електричної енергії з альтернативних джерел, додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої позивачем електроенергії за договором від № 9100/02 від 28.11.2012 у лютому 2015 року за «зеленим» тарифом, встановленим відповідно до постанови НКРЕКП № 157 від 31.01.2015, та «зеленим» тарифом, який було встановлено постановою НКРЕКП № 105 від 31.01.2015, за наслідками розгляду прийняти рішення; - розглянути питання щодо внесення змін до алгоритму Оптового ринку електричної енергії стосовно здійснення Державним підприємством «Енергоринок» перерахувань позивачу, як виробнику електричної енергії з альтернативних джерел, додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої позивачем електроенергії за договором від № 9100/02 від 28.11.2012 у березні 2015 року за «зеленим» тарифом, встановленим відповідно до постанови НКРЕКП № 493 від 27.02.2015, та «зеленим» тарифом, який було встановлено постановою НКРЕКП № 492 від 27.02.2015, за наслідками розгляду прийняти рішення. Суд звертає увагу на те, що правомірність задоволення позовних вимог товариства саме в наведений спосіб була підтверджена судовою практикою Київського апеляційного адміністративного суду, зокрема в ухвалах від 19.08.2015 по справі № 826/3745/15 та від 27.07.2015 по справі № 826/4306/15. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: 1. Адміністративний позов - задовольнити частково. 2.Визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо не встановлення Товариству з обмеженої відповідальністю «Дунайська СЕС-2»  на вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року та січень 2015 року «зеленого» тарифу на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, розрахованого згідно статті 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01.01.2009 за офіційним валютним курсом Національного банку України на дату встановлення роздрібних тарифів на електроенергію для споживачів, а саме на 27.08.2014, 24.09.2014, 28.10.2014, 25.11.2014 та на 24.12.2014. 3.Зобов'язати Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийняти рішення щодо встановлення Товариству з обмеженої відповідальністю «Дунайська СЕС-2»  «зеленого» тарифу за розрахункові місяці вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року та січень 2015 року у розмірі розрахованому на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі статтею 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01.01.2009 за офіційним валютним курсом Національного банку України, відповідно, на 27.08.2014, 24.09.2014, 28.10.2014, 25.11.2014 та на 24.12.2014. 4.Зобов'язати Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розглянути питання щодо внесення змін до алгоритму оптового ринку електричної енергії, що передбачають здійснення Державним підприємством «Енергоринок» перерахувань Товариству з обмеженої відповідальністю «Дунайська СЕС-2» додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої Товариством з обмеженої відповідальністю «Дунайська СЕС-2» за договором № 9100/02 від 28.11.2012  електроенергії, за «зеленим» тарифом, який Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було зобов'язано встановити на рівні не меншому за фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі статтею 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на 27.08.2014, 24.09.2014, 28.10.2014, 25.11.2014 та на 24.12.2014 та «зеленим» тарифом, фактично встановленим постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1072 від 31.07.2014, за наслідками розгляду прийняти рішення. 5. Зобов'язати Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розглянути питання щодо внесення змін до алгоритму Оптового ринку електричної енергії стосовно здійснення Державним підприємством «Енергоринок» перерахувань Товариству з обмеженої відповідальністю «Дунайська СЕС-2», як виробнику електричної енергії з альтернативних джерел, додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої Товариству з обмеженої відповідальністю «Дунайська СЕС-2» електроенергії за договором № 9100/02 від 28.11.2012 у лютому 2015 року за «зеленим» тарифом, встановленим відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 157 від 31.01.2015, та «зеленим» тарифом, який було встановлено постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 105 від 31.01.2015, за наслідками розгляду прийняти рішення. 6.Зобов'язати Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розглянути питання щодо внесення змін до алгоритму Оптового ринку електричної енергії стосовно здійснення Державним підприємством «Енергоринок» перерахувань Товариству з обмеженої відповідальністю «Дунайська СЕС-2», як виробнику електричної енергії з альтернативних джерел, додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої Товариством з обмеженої відповідальністю «Дунайська СЕС-2» електроенергії за договором № 9100/02 від 28.11.2012 у березні 2015 року за «зеленим» тарифом, встановленим відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 493 від 27.02.2015, та «зеленим» тарифом, який було встановлено постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 492 від 27.02.2015, за наслідками розгляду прийняти рішення. 7.В решті позовних вимог – відмовити. Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                                               О.П. Огурцов