Постанова

від 12.08.2016 по справі 826/23505/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 серпня 2016 року № 826/23505/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Промфінанс Груп» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Промфінанс Груп» (далі-позивач або ТОВ «Промфінанс Груп») з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі-відповідач або ДПІ), в якому просить:

1) скасувати рішення ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві:

- №4066/10/26-52-11-02-22 від 21.04.2015р. про невизнання як податкової звітності декларації з податку на додану вартість за березень 2015р. №9073863875 від 20.04.2015р.;

- №7895/10/26-52-11-02-22 від 20.08.2015р. про невизнання як податкової звітності уточнюючих розрахунків до податкових зобов'язань з ПДВ за травень-червень 2015р. №9175072465 та №9175074401 від 19.08.2015р.;

- №7895/10/26-52-11-02-22 від 20.08.2015р. про невизнання як податкової звітності декларації з ПДВ за липень 2015р. реєстраційний №9175076542 від 19.08.2015р.

- №8254/10/26-52-11-02-22 від 02.09.2015р. про невизнання як податкової звітності декларації з ПДВ за липень 2015р. (реєстраційний №9180179048 від 28.08.2015р.), березень 2015р. (реєстраційний №9180288647 від 28.08.2015р.), квітень 2015р. (реєстраційний номер 9180294371 від 28.08.2015р.), травень 2015р. (реєстраційний №9180297951 від 28.08.2015р.), червень 2015р. (реєстраційний №9180299792 від 28.08.2015р.) та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за травень-червень 2015р. (реєстраційний №9180316601 від 28.08.2015р., реєстраційний № 9180321921 від 28.08.2015р.).

2) Визнати податкову звітність з податку на додану вартість: за березень 2015р. №9073863875 від 20.04.2015р., за квітень 2015р. реєстраційний №9090589185 від 08.05.2015р., червень 2015р. реєстраційний №9153551884 від 20.07.2015р., уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень-червень 2015р. №9175072465 та №9175074401 від 19.08.2015р., за липень 2015р. №9175076542 від 19.08.2015р., як належні та вчасно подані податкові декларації та уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість.

3) Визнати податкову звітність з податку на додану вартість: за липень 2015р. №9180179048 від 28.08.2015р., за березень 2015р. №9180288647 від 28.08.2015р., за квітень 2015р. №9180294371 від 28.08.2015р., за травень 2015р. №9138842114 від 04.07.2015р., за травень 2015р. №9150421336 від 17.07.2015р., за травень 2015р. №9180297951 від 28.08.2015р., за червень 2015р.№9180299792 від 28.08.2015р., уточнюючий розрахунок за травень 2015 р. №9180316601 від 28.08.2015р., уточнюючий розрахунок за червень 2015 р. №9180321921 від 28.08.2015 р., як належні податкові декларації та уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що засобами телекомунікаційного зв'язку до ДПІ подано податкові декларації з ПДВ за березень та липень 2015р., які були оформлені належним чином та містили всі обов'язкові реквізити, передбачені ПК України, однак вказані податкові декларації не було визнано податковою звітністю, оскільки начебто вони складені з порушенням п.48.3 ст.48 ПК України. Крім того, позивач вказує, що у зв'язку із необхідністю ним були подані уточнюючі розрахунки до податкових зобов'язань з ПДВ за травень-червень 2015р., однак останні також не прийняті, оскільки начебто відсутні звітні декларації з ПДВ за травень-червень 2015р., що, як зазначає позивач, не відповідає дійсності.

До того ж позивач зазначає, що отримавши неодноразові рішення про невизнання як податковою звітністю декларацій підприємства з ПДВ та уточнюючих розрахунків до них, позивачем 28.08.2015р. повторно подано до ДПІ належним чином оформлені декларації з ПДВ за березень-липень 2015р. та уточнюючий розрахунок за травень-червень 2015р., однак, як і у попередньому випадку, вказані податкові декларації ДПІ не було визнано податковою звітністю, оскільки начебто вони складені з порушенням п.48.3 ст.48 ПК України.

Позивач вважає, що підстав для невизнання поданих ним декларацій податковою звітністю не було, оскільки ним дотримано всі вимоги податкового законодавства, з урахуванням чого позивач просить задовольнити позов.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Від відповідача до суду надійшли заперечення ДПІ, згідно яких остання вказує лише про невизнання поданої позивачем декларації з ПДВ за березень 2015р., при цьому про декларації за інші періоди ДПІ не згадує взагалі . Зокрема, у запереченнях вказано, що подана декларації з ПДВ за березень 2015р. була заповнена з порушенням вимог оформлення податкової звітності, а саме: декларація не містила зазначення достовірних відомостей щодо місцезнаходження платника податків. З урахуванням наведеного відповідач просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Виходячи з положень ч.6 ст.128 КАС України, враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача, судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промфінанс Груп» зареєстровано у статусі юридичної особи з 04.11.2014, код ЄДРПОУ 39473047, початкова адреса реєстрації: 02166, м. Київ, просп. Лісовий, буд. 19, оф. 108. На час провадження у справі відомості в ЄДР про юридичну особу підтверджено .

Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві та є платником ПДВ, що не заперечується та визнається відповідачем.

Як вказує позивач та визнається ДПІ, між позивачем та ДПІ було укладено договір про визнання електронних документів. Доказів розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку ДПІ до суду не надано.

20.04.2015р. позивачем сформовано та надіслано до ДПІ засобами телекомунікаційного зв'язку податкову декларацію з ПДВ за березень 2015р. Крім того сформовано додаток № 5. Адреса місцезнаходження, яка зазначена в декларації: 02166, м. Київ, просп. Лісовий, буд. 19, оф. 108 . Згідно квитанції № 2 від 20.04.2015р. документ доставлено до районного рівня - відповідача по справі. Реєстраційний номер декларації - 9073863875.

21.04.2015р. в контексті зазначеної декларації ДПІ сформовано на адресу позивача рішення у формі повідомлення №4066/10/26-52-11-02-22, в якому вказується, що декларація № 9073863875 від 20.04.2015р. складена з порушенням норм п. 48.3 ст.48 ПК України -«податкова декларація повинна містити обов'язкові реквізити». Таким чином, як зазначено ДПІ, податкова звітність складена з порушенням, не вважаться податковою декларацією . Запропоновано надати нову податкову звітність.

У той же час, вказане рішення не містить визначення - у чому саме полягає порушення позивачем правил/порядку заповнення декларації з ПДВ за березень 2015р. В контексті наведеного лише у запереченнях на позов ДПІ зазначила, що підставою для невизнання поданої декларації стали обставини направлення держреєстратору відносно позивача повідомлення про відсутність особи за місцезнаходженням, відомості щодо чого, однак, відсутні в ЄДР.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем були сформовані та направлені засобами телекомунікаційного зв'язку для прийняття податковим органом звітні податкові декларації з ПДВ за квітень, травень та червень 2015р. , які доставлені до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві. Зокрема, згідно наявних в матеріали справи квитанцій № 2 декларація з ПДВ за квітень 2015р. доставлена до податкового органу 08.05.2015 об 17:43:39 год. з присвоєнням реєстраційного номеру - 9090589185, декларації з ПДВ за травень 2015р. доставлені до податкового органу 04.07.2015 об 13:38:46 год. та 17.07.2015 об 09:57:50 год. з присвоєнням реєстраційних номерів - 9138842114 та 9150421336 відповідно, а декларація з ПДВ за червень 2015р. доставлена до податкового органу 20.07.2015 об 16:32:44 год. з присвоєнням реєстраційного номеру - 9153551884.

Наведені обставини в ході розгляду справи жодним чином не спростовані ДПІ та в контексті наведеного не надано суду доказів невизнання податковою звітністю вказаних декларацій позивача з ПДВ за квітень, травень та червень 2015р.

Разом з тим, 19.08.2015р. позивачем сформовано та надіслано до ДПІ засобами телекомунікаційного зв'язку уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань по деклараціям з ПДВ за травень та червень 2015р. , які доставлені до податкового органу 19.08.2015р. з присвоєнням реєстраційних номерів - 9175072465 та 9175074401 відповідно.

20.08.2015р. ДПІ на адресу позивача сформовано повідомлення №7895/10/26-52-11-02-22, в якому зазначено, що уточнюючі розрахунки від 19.08.2015р. за №9175072465 та №9175074401 складені з порушенням п.49.2 ст.49 ПК України, розрахунки не можуть бути подані, так як відсутні звітні декларації з ПДВ за травень-червень 2015р. У зв'язку з наведеним зазначено, що податковий звіт, що заповнений всупереч правилам, вважається невизнаним як податкова звітність.

До того ж, 19.08.2015р. позивачем сформовано та надіслано до ДПІ засобами телекомунікаційного зв'язку податкову декларацію з ПДВ за липень 2015р. Сформовано також додаток № 5. Адреса місцезнаходження, яка зазначена в декларації: 02660, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 42 . Згідно квитанції № 2 від 19.08.2015р. документ доставлено до районного рівня - відповідача по справі. Реєстраційний номер декларації - 9175076542.

20.08.2015р. в контексті зазначеної декларації з ПДВ за липень 2015р. ДПІ сформовано на адресу позивача рішення у формі повідомлення №7895/10/26-52-11-02-22, в якому зазначено, що декларація №9175076542 від 19.08.2015р. складена з порушенням норм п. 48.3 та п. 48.5 ст.48 ПК України - «податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою». Таким чином, як зазначено ДПІ, податкова звітність складена з порушенням, не вважаться податковою декларацією .

У зв'язку із наведеним, позивачем 28.08.2015р. повторно сформовано та надіслано до ДПІ засобами телекомунікаційного зв'язку належним чином оформлені декларації з ПДВ за березень, квітень, травень, червень, липень 2015р. та уточнюючі розрахунки за травень-червень 2015р., отримання яких ДПІ підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями №2 від 28.08.2015р.

Однак, як і у попередніх випадках, ДПІ сформовано на адресу позивача рішення у формі повідомлення від 02.09.2015р. №8254/10/26-52-11-02-22, в якому зазначено, що подані позивачем 28.08.2015р. декларації з ПДВ за березень, квітень, травень, червень, липень 2015р., а також уточнюючі розрахунки до декларацій з ПДВ за травень-червень 2015р. складені з порушенням норм п. 48.3 ст.48 ПК України, в якому зазначено «податкова декларація повинна містити обов'язкові реквізити». Таким чином, як зазначено ДПІ, податкова звітність складена з порушенням, не вважаться податковою декларацією .

Як і у випадку з невизнанням декларації з ПДВ за березень 2015р., вказане рішення не містить визначення - у чому саме полягає порушення позивачем правил/порядку заповнення декларацій, що призвело до відмови у їх прийнятті.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п/п.16.1.3. п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п.46.1. ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання (п.48.1 ст.48 ПК України).

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктом 48.2. ст.48 ПК України визначено, що обов'язкові реквізити , це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до п. 48.3. ст.48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити : тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

В силу положень п.45.2. ст.45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців .

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 ПК України.

Так, відповідно до пункту 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Імперативний характер наведеної норми означає, що контролюючий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 ПК України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 ПК України.

Як передбачено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 ПК України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 ПК України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 ПК України контролюючий орган зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом (п.49.13 ст.49 ПК України).

У свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 ПК України, у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

В контексті наведеного слід також зазначити, що згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п.3 ч.3 ст.2 КАС України).

Необґрунтованість рішення є підставою для його скасування, якщо під час розгляду справи в суді не встановлено фактичних обставин, що надають можливість прийняття оскаржуваного рішення.

В даному випадку щодо оскаржуваних рішень ДПІ №4066/10/26-52-11-02-22 від 21.04.2015р., яким відмовлено позивачу у прийнятті декларації з ПДВ за березень 2015р. та №8254/10/26-52-11-02-22 від 02.09.2015р., яким відмовлено позивачу у прийнятті повторно поданих декларацій з ПДВ за березень, квітень, травень, червень, липень 2015р., а також уточнюючих розрахунків до декларацій з ПДВ за травень-червень 2015р. , слід зазначити, що вказані рішення, крім загальних посилань на зміст положень ПК України, не містять визначення конкретних причин відмови у прийнятті декларацій та конкретних порушень, вчинених на думку ДПІ позивачем, а отже спірні рішення не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам ПК України, та вважатися обґрунтованими, що, у свою чергу, вказує на невідповідність спірних рішень вимогам п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України (вимогам щодо обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень), дотримання вимог щодо чого перевіряється судом під час розгляду справи. В сукупності наведене вже само по собі вказує на протиправність вказаних рішень та наявність підстав для їх скасування.

Стосовно ж викладених у запереченнях на позов доводів ДПІ про те, що підставою для невизнання поданої позивачем податкової звітності з ПДВ за березень 2015р. стало невірне зазначення місцезнаходження платника податків та встановлення факту відсутності його за зареєстрованим місцезнаходженням, що, на думку ДПІ, підтверджується довідкою від 17.04.2015р. про невстановлення платника за місцезнаходженням, а також повідомлення за ф. № 18-ОПП на адресу державного реєстратора про відсутність підприємства за місцезнаходженням, слід зазначити, що зазначені обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, виходячи з наступного.

Так, матеріалами справи підтверджується, що зазначена у рядку 6 декларації податкова адреса (місцезнаходження) ТОВ «Промфінанс Груп» (02166, м. Київ, просп. Лісовий, буд. 19, оф. 108) повністю відповідала адресі товариства, яка містилася у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на момент подання вказаної декларації, тобто станом на 20.04.2015р.

В ЄДР відсутні відомості, зокрема, у період формування довідки про відсутність за місцезнаходженням та на дату прийняття рішення про відмову у прийнятті декларації з ПДВ за березень 2015р., про непідтвердження відомостей про юридичну особу або про відсутність підприємства за місцезнаходженням.

Водночас, на підтвердження свого місцезнаходження за вказаною адресою станом на момент подання спірної декларації позивачем надано до матеріалів справи копію договору суборенди від 04.11.2014р. №33-11/14-дел, згідно якого ТОВ «Промфінанс Груп» орендувало нежитлове приміщення за адресою: 02166, м. Київ, просп. Лісовий, буд. 19, оф. 108. Термін дії договору - до 04.11.2015р.

Наведене у сукупності вказує на те, що протягом періоду від заснування (04.11.2014р.) до подання декларації з ПДВ за березень 2015р. (20.04.2015р.), що охоплює період формування довідки про відсутність позивача за місцезнаходженням, підприємство функціонувало за вищезазначеною в ЄДР адресою.

Між тим, під час розгляду справи з боку ДПІ не надано належних і допустимих доказів на підтвердження відсутності позивача за місцезнаходженням станом на 20.04.2015р. та вжиття ДПІ заходів по встановленню його місцезнаходження як-то: доказів спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків, встановлення місця проживання засновників і керівників платника податків та отримання інформації стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками, що є передумовою для формування повідомлення ДПІ за ф. 18-ОПП.

Наведене спростовує доводи ДПІ відносно відсутності позивача за зареєстрованою адресою.

Що ж стосується поданих позивачем 19.08.2015р. уточнюючих розрахунків до декларацій з ПДВ за травень-червень 2015р. та декларації з ПДВ за липень 2015р., слід зазначити, що на дату їх подання позивач змінив адресу, що відображено в ЄДР, та зареєстрував своє місцезнаходження за адресою: 02660, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 42.

Однак, в обґрунтування відмов прийняття вказаної звітності, оформлених повідомленнями від 20.08.2015р. №7895/10/26-52-11-02-22 та №7895/10/26-52-11-02-22, та в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження відсутності позивача за вищевказаною адресою та не навів жодних доводів відносно порушення порядку складання вказаної звітності.

При цьому суд зазначає, що з копій декларації та уточнюючих розрахунків, наданих позивачем та ідентичність яких тим, що були направлені позивачем на адресу ДПІ, не спростовано останньою під час розгляду справи, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити з урахуванням того, що надіслані документи підписані електронним підписом, що у свою чергу виключає можливість неприйняття декларацій з підстав відсутності на них підпису керівника платника податків або уповноваженої особи. Відтак, посилання ДПІ у повідомленні від 20.08.2015р. №7895/10/26-52-11-02-22 на відсутність на декларації підпису уповноваженої особи є безпідставними та нічим не підтвердженими.

Також, суд вважає безпідставними твердження ДПІ про неподання позивачем звітних декларацій з ПДВ за травень-червень 2015р., що, на думку ДПІ, зумовлює відсутність у позивача права на подачу уточнюючих розрахунків до таких декларацій, оскільки такі твердження не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема, як встановлено вище, звітні податкові декларації з ПДВ за квітень, травень та червень 2015р. були подані позивачем до ДПІ та прийняті останньою. Доказів ж невизнання податковою звітністю вказаних декларацій позивача матеріали справи не містять.

В контексті наведеного також слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів розірвання укладеного позивачем із ДПІ договору про визнання електронних документів (повідомлення на адресу позивача про розірвання договору) та у зв'язку з цим ДПІ не доведено суду відсутності у позивача права на подачу спірної податкової звітності засобами телекомунікаційного зв'язку, а судом таких обставин не встановлено.

Відтак, враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості рішень про невизнання декларацій позивача податковою звітністю. Судом не встановлено підстав для їх невизнання з боку ДПІ, у зв'язку з чим та з урахуванням положень ч. 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних рішень та наявність підстав для їх скасування, що означає, що вищезгадані рішення про невизнання декларацій податковою звітністю не створюють жодних правових наслідків з моменту їх прийняття.

Оскільки вказані рішення є протиправним, в силу наведених вище норм законодавства первинні податкові декларації позивача з ПДВ за березень 2015р. №9073863875 від 20.04.2015р., за липень 2015р. реєстраційний №9175076542 від 19.08.2015р. та уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з ПДВ за травень-червень 2015р. №9175072465 та №9175074401 від 19.08.2015р. вважаються поданими у день їх фактичного надходження. Враховуючи те, що вказані декларації фактично надійшли до ДПІ та були прийняті, наведене у сукупності зумовлює обов'язок ДПІ враховувати ці декларації (уточнюючі розрахунки) поданими датою на день їх фактичного надходження та, відповідно, відображати наведені відомості (з урахуванням додатку) у відповідних АІС. З огляду на наведене та з урахуванням положень ч. 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 162 КАС України позов у частині позовних вимог (п. 2, п. 3) підлягає задоволенню у зазначений вище спосіб стосовно вказаних первинних декларацій , які були протиправно не прийняті ДПІ.

Щодо позовних вимог про визнання декларацій позивача, які 28.08.2015р. повторно подавалися позивачем, зокрема: за липень 2015р. (реєстраційний №9180179048 від 28.08.2015р.), за березень 2015р. (реєстраційний №9180288647 від 28.08.2015р.) та уточнюючих розрахунків до податкових декларацій за травень-червень 2015р. (реєстраційний №9180316601 від 28.08.2015р., реєстраційний № 9180321921 від 28.08.2015р.), суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки, як вже вказано вище, рішення відповідача про невизнання первинних податкових декларацій з ПДВ за вказані періоди визнаються судом протиправними, а тому вони не набули статусу невизнаних та підлягають врахуванню останнім датою їх фактичного надходження до податкового органу при їх первинному направленні позивачем, а отже підстав для повторного визнання звітності за ті ж самі періоди немає. Та обставина, що позивач 28.08.2015р. продублював подачу цих декларації, не спростовує висновків суду щодо оцінки обставин первинного подання декларацій та висновків щодо протиправного невизнання цих декларацій при первинному поданні.

Також не підлягають задоволенню й позовні вимоги щодо визнання податковою звітністю податкових декларацій позивача з ПДВ за квітень 2015р. реєстраційний №9090589185 від 08.05.2015р., за травень 2015р. №9138842114 від 04.07.2015р. та №9150421336 від 17.07.2015р., а також за червень 2015р. реєстраційний №9153551884 від 20.07.2015р., оскільки в ході розгляду справи сторонами не доведено, а судом не встановлено наявності письмових відмов податкового органу у їх прийнятті, тобто не встановлено обставин їх невизнання податковим органом в якості податкової звітності. Натомість, зазначені декларації фактично надійшли до ДПІ та були прийняті, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями № 2, а тому підстав для повторного визнання вказаної звітності також немає.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Разом з тим, частиною 2 ст.71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову як зазначено вище.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Промфінанс Груп» - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві, оформлені у формі повідомлень:

- №4066/10/26-52-11-02-22 від 21.04.2015р. про невизнання податковою звітністю податкової декларації ТОВ «Промфінанс Груп» з податку на додану вартість (з додатками) за березень 2015р. №9073863875 від 20.04.2015р.;

- №7895/10/26-52-11-02-22 від 20.08.2015р. про невизнання податковою звітністю уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Промфінанс Груп» за травень-червень 2015р. №9175072465 та №9175074401 від 19.08.2015р.;

- №7895/10/26-52-11-02-22 від 20.08.2015р. про невизнання податковою звітністю податкової декларації ТОВ «Промфінанс Груп» з податку на додану вартість за липень 2015р. реєстраційний №9175076542 від 19.08.2015р.;

- №8254/10/26-52-11-02-22 від 02.09.2015р. про невизнання податковою звітністю податкових декларацій ТОВ «Промфінанс Груп» з податку на додану вартість за липень 2015р. (реєстраційний №9180179048 від 28.08.2015р.), березень 2015р. (реєстраційний №9180288647 від 28.08.2015р.), квітень 2015р. (реєстраційний номер 9180294371 від 28.08.2015р.), травень 2015р. (реєстраційний №9180297951 від 28.08.2015р.), червень 2015р. (реєстраційний №9180299792 від 28.08.2015р.) та уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку на додану вартість за травень-червень 2015р. (реєстраційний №9180316601 від 28.08.2015р., реєстраційний № 9180321921 від 28.08.2015р.).

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві врахувати в обліку декларації ТОВ «Промфінанс Груп» з податку на додану вартість за березень 2015р. (реєстраційний номер - 9073863875) датою її фактичного надходження - 20.04.2015р., за липень 2015р. (реєстраційний номер 9175076542) датою її фактичного надходження - 19.08.2015р., а також уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з ПДВ за травень-червень 2015р. (реєстраційні номери - 9175072465 та 9175074401 відповідно) датою їх фактичного надходження 19.08.2015р., та відобразити наведені в них відомості в автоматизованих інформаційних системах, базах даних та по особовому рахунку ТОВ «Промфінанс Груп» станом на відповідну дату.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко