Постанова

від 20.03.2020 по справі 826/23505/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2020 року

Київ

справа №826/23505/15

адміністративне провадження №К/9901/28663/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року (суддя Шулежко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року (судді: Аліменко В.О. (головуючий), Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі № 826/23505/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМФІНАНС ГРУП до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОМФІНАНС ГРУП (далі - позивач, ТОВ ПРОМФІНАНС ГРУП ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві) про скасування рішень ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві: № 4066/10/26-52-11-02-22 від 21.04.2015 про невизнання як податкової звітності декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року № 9073863875 від 20.04.2015; № 7895/10/26-52-11-02-22 від 20.08.2015 про невизнання як податкової звітності уточнюючих розрахунків до податкових зобов`язань з ПДВ за травень-червень 2015 року № 9175072465 та №9175074401 від 19.08.2015; № 7895/10/26-52-11-02-22 від 20.08.2015 про невизнання як податкової звітності декларації з ПДВ за липень 2015 року реєстраційний № 9175076542 від 19.08.2015; № 8254/10/26-52-11-02-22 від 02.09.2015 про невизнання як податкової звітності декларації з ПДВ за липень 2015 року (реєстраційний № 9180179048 від 28.08.2015), березень 2015 року (реєстраційний № 9180288647 від 28.08.2015), квітень 2015 року (реєстраційний № 9180294371 від 28.08.2015), травень 2015 року (реєстраційний № 9180297951 від 28.08.2015), червень 2015 року (реєстраційний № 9180299792 від 28.08.2015) та уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за травень-червень 2015 року (реєстраційний № 9180316601 від 28.08.2015, реєстраційний № 9180321921 від 28.08.2015); визнання податкової звітності з податку на додану вартість: за березень 2015 року № 9073863875 від 20.04.2015, за квітень 2015 року реєстраційний № 9090589185 від 08.05.2015, червень 2015 року реєстраційний № 9153551884 від 20.07.2015, уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість за травень-червень 2015 року № 9175072465 та № 9175074401 від 19.08.2015, за липень 2015 року № 9175076542 від 19.08.2015, як належні та вчасно подані податкові декларації та уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість; визнання податкової звітності з податку на додану вартість: за липень 2015 року № 9180179048 від 28.08.2015, за березень 2015 року № 9180288647 від 28.08.2015, за квітень 2015 року № 9180294371 від 28.08.2015, за травень 2015 року № 9138842114 від 04.07.2015, за травень 2015 року № 9150421336 від 17.07.2015, за травень 2015 року № 9180297951 від 28.08.2015, за червень 2015 року № 9180299792 від 28.08.2015, уточнюючий розрахунок за травень 2015 року № 9180316601 від 28.08.2015, уточнюючий розрахунок за червень 2015 року № 9180321921 від 28.08.2015, як належні податкові декларації та уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем засобами телекомунікаційного зв`язку до контролюючого органу було подано податкові декларації з ПДВ за березень та липень 2015 року, які були оформлені належним чином та містили всі обов`язкові реквізити, передбачені чинним податковим законодавством, однак вказані податкові декларації не було визнано відповідачем податковою звітністю, оскільки на необґрунтовані припущення відповідача такі були складені з порушенням вимог пункту 48.3 статті 48 ПК України. Позивач зазначає, що у зв`язку із обумовленою необхідністю ним були подані уточнюючі розрахунки до податкових зобов`язань з ПДВ за травень-червень 2015 року, однак останні також не прийняті, оскільки начебто відсутні звітні декларації з ПДВ за травень-червень 2015 року, що не відповідає дійсності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві, оформлені у формі повідомлень: № 4066/10/26-52-11-02-22 від 21.04.2015 про невизнання податковою звітністю податкової декларації ТОВ ПРОМФІНАНС ГРУП з податку на додану вартість (з додатками) за березень 2015 року № 9073863875 від 20.04.2015; № 7895/10/26-52-11-02-22 від 20.08.2015 про невизнання податковою звітністю уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ ПРОМФІНАНС ГРУП за травень-червень 2015 року № 9175072465 та № 9175074401 від 19.08.2015; № 7895/10/26-52-11-02-22 від 20.08.2015 про невизнання податковою звітністю податкової декларації ТОВ ПРОМФІНАНС ГРУП з податку на додану вартість за липень 2015 року реєстраційний № 9175076542 від 19.08.2015; № 8254/10/26-52-11-02-22 від 02.09.2015 про невизнання податковою звітністю податкових декларацій ТОВ ПРОМФІНАНС ГРУП з податку на додану вартість за липень 2015 року (реєстраційний № 9180179048 від 28.08.2015), березень 2015 року (реєстраційний № 9180288647 від 28.08.2015), квітень 2015 року (реєстраційний № 9180294371 від 28.08.2015), травень 2015 року (реєстраційний № 9180297951 від 28.08.2015), червень 2015 року (реєстраційний № 9180299792 від 28.08.2015) та уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку на додану вартість за травень-червень 2015 року (реєстраційний № 9180316601 від 28.08.2015, реєстраційний № 9180321921 від 28.08.2015). Зобов`язано Державну податкову інспекцію у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві врахувати в обліку декларації ТОВ ПРОМФІНАНС ГРУП з податку на додану вартість за березень 2015 року (реєстраційний № 9073863875) датою її фактичного надходження - 20.04.2015, за липень 2015 року (реєстраційний № 9175076542) датою її фактичного надходження - 19.08.2015, а також уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з ПДВ за травень-червень 2015 року (реєстраційні № 9175072465 та № 9175074401) датою їх фактичного надходження 19.08.2015, та відобразити наведені в них відомості в автоматизованих інформаційних системах, базах даних та по особовому рахунку ТОВ ПРОМФІНАНС ГРУП станом на відповідну дату. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що вказані рішення контролюючого органу є протиправними (№ 4066/10/26-52-11-02-22 від 21.04.2015, № 7895/10/26-52-11-02-22 від 20.08.2015, № 7895/10/26-52-11-02-22 від 20.08.2015, № 8254/10/26-52-11-02-22 від 02.09.2015), а тому первинні податкові декларації позивача з ПДВ за березень 2015 року № 9073863875 від 20.04.2015, за липень 2015 року реєстраційний № 9175076542 від 19.08.2015 та уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з ПДВ за травень-червень 2015 року № 9175072465 та № 9175074401 від 19.08.2015 вважаються поданими у день їх фактичного надходження. Оскільки судами встановлено, що вказані декларації фактично надійшли до контролюючого органу та були прийняті, зазначене зумовлює обов`язок відповідача враховувати вказані декларації (уточнюючі розрахунки) поданими датою на день їх фактичного надходження та, відповідно, відображати наведені відомості (з урахуванням додатку) у відповідних АІС.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ ПРОМФІНАНС ГРУП у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 21.04.2015 ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення № 4066/10/26-52-11-02-22 про невизнання як податкової звітності декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року (реєстраційний № 9073863875 від 20.04.2015), яка була надіслана позивачем засобами телекомунікаційного зв`язку. У вказаному рішенні відповідач зазначає, що причиною невизнання декларації є те, що декларація складена з порушенням положень п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України.

Крім того, позивач подав засобами телекомунікаційного зв`язку до контролюючого органу наступні декларації з податку на додану вартість: за квітень 2015 року реєстраційний № 9090589185 від 08.05.2015; за травень 2015 року реєстраційний № 9138842114 від 04.07.2015 та реєстраційний № 9150421336 від 17.07.2015; за червень 2015 року реєстраційний № 9153551884 від 20.07.2015; за липень 2015 року реєстраційний № 9175076542 від 19.08.2015.

19 серпня 2015 року позивачем було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з ПДВ за травень 2015 року (реєстраційний № 9175072465 від 19.08.2015) та червень 2015 року (реєстраційний № 9175074401 від 19.08.2015).

20 серпня 2015 року ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення № 7895/10/26-52-11-02-22 про невизнання як податкової звітності, відповідно до якого уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з ПДВ за травень-червень 2015 року не можуть бути подані, оскільки відсутні звітні декларації з ПДВ за травень-червень 2015 року. ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення з аналогічним номером, що зазначене вище, № 7895/10/26-52-11-02-22 про невизнання як податкової звітності, відповідно до якого податкова декларація за липень 2015 року (реєстраційний № 9175076542 від 19.08.2015), яка надіслана засобами телекомунікаційного зв`язку, складена з порушенням норм п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України.

2 вересня 2015 року ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення № 8254/10/26-52-11-02-22 про невизнання як податкової звітності декларацій з податку на додану вартість за липень 2015 року (реєстраційний № 9180179048 від 28.08.2015), березень 2015 року (реєстраційний № 9180288647 від 28.08.2015), квітень 2015 року (реєстраційний № 9180294371 від 28.08.2015), травень 2015 року (реєстраційний № 9180297951 від 28.08.2015), червень 2015 року (реєстраційний № 9180299792 від 28.08.2015) та уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за травень-червень 2015 року (реєстраційний № 9180316601 від 28.08.2015, реєстраційний № 9180321921 від 28.08.2015), які надіслані засобами телекомунікаційного зв`язку, у зв`язку із складення декларацій з порушенням норм п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що підставою неприйняття податкової декларації за березень 2015 року стало те, що на думку відповідача, суб`єктом декларування було невірно зазначено адресу місця знаходження платника. Суди попередніх інстанцій зазначили, що ТОВ ПРОМФІНАНС ГРУП зареєстровано 04.11.2014, відповідно до п.12 ст.19 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , та позивач зобов`язаний підтверджувати такі відомості щороку протягом місяця з дати реєстрації, тобто планове підтвердження відомостей мало відбутися в період з 05.11.2015 по 05.12.2015.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що починаючи з квітня 2015 року позивач систематично отримує від державного реєстратора повідомлення стосовно необхідності підтвердження відомостей про юридичну особу, підставою таких повідомлень є направлення від відповідача інформації про відсутність особи за місцезнаходженням. Тоді як, на виконання вказаних повідомлень позивачем щоразу здійснювалося підтвердження відомостей у встановленій чинним законодавством формі. Запис про відсутність позивача за місцезнаходженням жодного разу не був відображений в реєстраційні справі позивача. Факт підтвердження відомостей та відсутність запису відсутність за місцезнаходженням засвідчує Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що позивач починаючи з 22.04.2015 щомісячно здійснював підтвердження вказаних відомостей. При цьому, зазначеними обставинами відповідач аргументує відмову у прийняті лише податкової декларації за березень 2015 року та жодним чином не пояснює причини відмови у податкових деклараціях за квітень-липень 2015 року та відповідних уточнюючих розрахунків.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 12.05.2015 позивачем було змінено адресу місцезнаходження з пр.-т Лісовий, буд.19, оф.108 на вул. Червоноткацьку, буд.42. Жодних доказів на підтвердження відсутності позивача за адресою місцезнаходження - м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 42 контролюючим органом надано до судів не було, що зумовлює відсутність підстави для не прийняття податкової звітності за травень-липень 2015 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення контролюючого органу № 4066/10/26-52-11-02-22 від 21.04.2015, яким відмовлено позивачу у прийнятті декларації з ПДВ за березень 2015 року та рішення № 8254/10/26-52-11-02-22 від 02.09.2015, яким позивачу відмовлено у прийнятті повторно поданих декларацій з ПДВ за березень, квітень, травень, червень, липень 2015 року, а також уточнюючих розрахунків до декларацій з ПДВ за травень-червень 2015 року, крім загальних посилань на зміст положень Податкового кодексу України, не містять визначення конкретних причин відмови у прийнятті декларацій та порушень, вчинених позивачем, на думку контролюючого органу, а тому такі спірні рішення не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам Податкового кодексу України та вважатися обґрунтованими.

Підставою для направлення до відповідного контролюючого органу податкової звітності (у тому числі податкової декларації та податкових накладних) в електронній формі є наявність укладеного між платником податків та контролюючим органом договору про визнання електронних документів. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем такий договір було укладено 12.02.2015. Крім того, судами встановлено, що до кожної із поданих позивачем декларацій з ПДВ додано квитанцію № 2, в кожній з яких в графі результат обробки зазначено: …ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві - Пакет прийнято… та, відповідно зазначено дату та час прийняття. Тобто, подані декларації з податку на додану вартість та уточнюючі розрахунки містять усі необхідні реквізити, що підтверджується копіями вказаних декларацій. Звітні податкові декларації з ПДВ за квітень, травень та червень 2015 року були подані позивачем до контролюючого органу та були прийняті останнім. Доказів невизнання податковою звітністю вказаних декларацій позивача відповідачем надано не було.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо того, що подані позивачем декларації не відповідали вимогам пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, а також наявної довідки з повідомленням про не встановлення місцезнаходження платника податків, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 46.1 статті 46.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

10.2. Пункти 48.1, 48.2, 48.3, 48.7 статті 48.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

10.3. Пункти 49.8, 49.9, 49.11, 49.12, 49.15 статті 49.

Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: 49.9.1. за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; 49.9.2. у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: 49.11.1. у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання; 49.11.2. у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

У разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право: 49.12.1. подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; 49.12.2. оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв`язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

11. Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588:

11.1. Пункт 12.2.

Підрозділи контролюючого органу: стосовно платників податків, якими не подано у встановлені законом терміни податкових декларацій (звітів, розрахунків), у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму грошового зобов`язання, проводять роботу з узгодження грошового зобов`язання та інші заходи; стосовно платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи з погашення податкового боргу.

У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов`язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з`ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов`язаних осіб.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

12. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ).

13. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

14. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що прийняті контролюючим органом оскаржувані рішення: № 4066/10/26-52-11-02-22 від 21.04.2015, № 7895/10/26-52-11-02-22 від 20.08.2015, № 7895/10/26-52-11-02-22 від 20.08.2015, № 8254/10/26-52-11-02-22 від 02.09.2015 є протиправними, а тому первинні податкові декларації позивача з ПДВ за березень 2015 року № 9073863875 від 20.04.2015, за липень 2015 року реєстраційний № 9175076542 від 19.08.2015 та уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з ПДВ за травень-червень 2015 року № 9175072465 та № 9175074401 від 19.08.2015 є такими, що подані у день їх фактичного надходження до контролюючого органу.

Колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що подана позивачем податкова звітність з податку на додану вартість була складена у відповідності до вимог пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), тоді як прийняті контролюючим органом оскаржувані рішення, якими позивачу відмовлено у прийнятті поданих декларацій з ПДВ за березень 2015 року та повторно поданих декларацій з ПДВ за березень, квітень, травень, червень, липень 2015 року, а також уточнюючих розрахунків до декларацій з ПДВ за травень-червень 2015 року, крім загальних посилань на зміст положень Податкового кодексу України, не містять визначення конкретних причин відмови у прийнятті декларацій та порушень, вчинених позивачем, на думку контролюючого органу, що прямо суперечить вимогам пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, а тому такі рішення не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам Податкового кодексу України та вважатися обґрунтованими.

15. Суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу щодо наявності підстав для відмови у прийнятті податкової звітності позивачу у зв`язку з не встановленням місцезнаходження платника податків виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що починаючи з квітня 2015 року позивач систематично отримує від державного реєстратора повідомлення стосовно необхідності підтвердження відомостей про юридичну особу, підставою таких повідомлень є направлення від відповідача інформації про відсутність особи за місцезнаходженням. Тоді як, на виконання вказаних повідомлень позивачем щоразу здійснювалося підтвердження відомостей у встановленій чинним законодавством формі. Запис про відсутність позивача за місцезнаходженням жодного разу не був відображений в реєстраційні справі позивача. Факт підтвердження відомостей та відсутність запису відсутність за місцезнаходженням засвідчує Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що позивач починаючи з 22.04.2015 щомісячно здійснював підтвердження вказаних відомостей. При цьому, зазначеними обставинами відповідач аргументує відмову у прийняті лише податкової декларації за березень 2015 року та жодним чином не пояснює причини відмови у податкових деклараціях за квітень-липень 2015 року та відповідних уточнюючих розрахунків.

Крім того, контролюючим органом було допущено порушення вимог порядку встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків визначеного Порядком обліку платників податків і зборів (затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588), оскільки згідно вказаного порядку при встановленні відсутності особи за місцезнаходженням складається відповідний акт, а не довідка на яку посилається відповідач. Довідка складається у випадку неможливості вручення платнику довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, надісланого контролюючим органом, у зв`язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням. Позивачем у графі 06, як податкову адресу ТОВ ПРОМФІНАНС ГРУП вказано наступну адресу: 02166, м. Київ, проспект Лісовий, буд.19, оф. 108, яка відповідає адресі вказаній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент подання податкової звітності декларації.

16. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених відповідачем у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені контролюючим органом доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

17. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року слід залишити без задоволення.

18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

19. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі № 826/23505/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду