Ухвала

від 29.09.2016 по справі 826/23505/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/23505/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

29 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМФІНАНС ГРУП» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМФІНАНС ГРУП» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило суд:

1) скасувати рішення ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві:

- №4066/10/26-52-11-02-22 від 21.04.2015 року про невизнання як податкової звітності декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року №9073863875 від 20.04.2015р.;

- №7895/10/26-52-11-02-22 від 20.08.2015 року про невизнання як податкової звітності уточнюючих розрахунків до податкових зобов'язань з ПДВ за травень-червень 2015р. №9175072465 та №9175074401 від 19.08.2015 року;

- №7895/10/26-52-11-02-22 від 20.08.2015 року про невизнання як податкової звітності декларації з ПДВ за липень 2015 року реєстраційний №9175076542 від 19.08.2015 року.

- №8254/10/26-52-11-02-22 від 02.09.2015 року про невизнання як податкової звітності декларації з ПДВ за липень 2015 року (реєстраційний №9180179048 від 28.08.2015 року), березень 2015 року (реєстраційний №9180288647 від 28.08.2015 року), квітень 2015 року (реєстраційний номер 9180294371 від 28.08.2015 року), травень 2015 року (реєстраційний №9180297951 від 28.08.2015 року), червень 2015 року (реєстраційний №9180299792 від 28.08.2015 року) та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за травень-червень 2015 року (реєстраційний №9180316601 від 28.08.2015 року, реєстраційний № 9180321921 від 28.08.2015 року).

2) Визнати податкову звітність з податку на додану вартість: за березень 2015 року №9073863875 від 20.04.2015 року, за квітень 2015 року реєстраційний №9090589185 від 08.05.2015 року, червень 2015 року реєстраційний №9153551884 від 20.07.2015 року, уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень-червень 2015 року №9175072465 та №9175074401 від 19.08.2015 року, за липень 2015 року №9175076542 від 19.08.2015 року, як належні та вчасно подані податкові декларації та уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість.

3) Визнати податкову звітність з податку на додану вартість: за липень 2015 року №9180179048 від 28.08.2015 року, за березень 2015 року №9180288647 від 28.08.2015 року, за квітень 2015 року №9180294371 від 28.08.2015 року, за травень 2015 року №9138842114 від 04.07.2015 року, за травень 2015 року №9150421336 від 17.07.2015 року, за травень 2015 року №9180297951 від 28.08.2015 року, за червень 2015 року №9180299792 від 28.08.2015 року, уточнюючий розрахунок за травень 2015 року №9180316601 від 28.08.2015 року, уточнюючий розрахунок за червень 2015 року №9180321921 від 28.08.2015 року, як належні податкові декларації та уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із даною постановою, відповідачем, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві, було подано апеляційну скаргу.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача щодо неправомірності невизнання як податкової звітності податкових декларацій Позивача.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, ознайомившись із наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково адміністративний позов, виходив з того,

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інтонації, виходячи з наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.04.2015 року Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято рішення №4066/10/26-52-11-02-22 про невизнання як податкової звітності декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року (реєстраційний №9073863875 від 20.04.2015 року), яка надіслана засобами телекомунікаційного зв'язку.

Причиною невизнання ДПІ зазначає , що декларація складена з порушенням норм п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України.

Крім того, Позивач подав засобами телекомунікаційного зв'язку до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві наступні декларації з податку на додану вартість:

- за квітень 2015 року реєстраційний №9090589185 від 08.05.2015 року;

- за травень 2015 року реєстраційний №9138842114 від 04.07.2015 року та реєстраційний №9150421336 від 17.07.2015 року;

- за червень 2015 року реєстраційний №9153551884 від 20.07.2015 року;

- за липень 2015 року реєстраційний №9175076542 від 19.08.2015 року.

Також, 19.08.2015 року Позивачем було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2015 року (реєстраційний №9175072465 від 19.08.2015 року) та червень 2015 року (реєстраційний №9175074401 від 19.08.2015 року).

20.08.2015 року Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято рішення №7895/10/26-52-11-02-22 про невизнання як податкової звітності, відповідно до якого уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ за травень-червень 2015 року не можуть бути подані, оскільки відсутні звітні декларації з ПДВ за травень-червень 2015 року.

20.08.2015 року Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято рішення з аналогічним номером, що зазначене вище, №7895/10/26-52-11-02-22 про невизнання як податкової звітності, відповідно до якого податкова декларація за липень 2015 року (реєстраційний №9175076542 від 19.08.2015 року), яка надіслана засобами телекомунікаційного зв'язку, складена з порушенням норм п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України.

02.09.2015 року Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято рішення №8254/10/26-52-11-02-22 про невизнання як податкової звітності декларацій з податку на додану вартість за липень 2015 рік (реєстраційний №9180179048 від 28.08.2015 року березень 2015 року (реєстраційний №9180288647 від 28.08.2015 року); квітень 2015 року (реєстраційний номер 9180294371 від 28.08.2015 року), травень 2015 року (реєстраційний №9180297951 від 28.08.2015 року); червень 2015 року (реєстраційний №9180299792 від 28.08.2015 року) та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за травень-червень 2015 року (реєстраційний №9180316601 від 28.08.2015 року, реєстраційний № 9180321921 від 28.08.2015 року), які надіслані засобами телекомунікаційного зв'язку, у зв'язку із складення декларацій з порушенням норм п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України.

Встановивши обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне перейти до визначення правового регулювання спірних правовідносин та оцінки наявних доказів.

Відповідно до п. 203.1. ПК України податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За змістом п. 46.1. ПК України податкова декларація, це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з п. 46.5. ПК України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п. 48.2. ПК України обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до п. 48.7 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Реквізити, які повинна містити податкова декларація визначені п. 48.3 ст. 48 ПК України.

Виходячи з положень п. 49.8. ст. 49 ПК України контролюючий орган зобов'язаний прийняти податкову декларацію. Під час прийняття податкової декларації у посадової особи зазначеного органу є обов'язок перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Згідно із п. 49.12 ПК України у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Пунктом 49.15 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Водночас, відповідно до пп. 49.9.2 п. 49.9 ст. 49 ПК України за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

З матеріалів справи вбачається, що підставою неприйняття податкової декларації за березень 2015 року стало те, що на думку податкового органу, суб'єктом невірно зазначено адресу місця знаходження платника.

Так, відповідно до п.45.2 ст.45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ст.1 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (далі - Закон № 755), місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Колегія суддів не погоджується висновком про те, що Позивачем невірно зазначено адресу місця знаходження, оскільки, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМФІНАНС ГРУП» зареєстровано 04.11.2014 року, відповідно до п.12 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», Товариство зобов'язано підтверджувати відомості, щороку протягом місяця з дати реєстрації, тобто планове підтвердження відомостей мало відбутися в період 05.11.2015 року по 05.12.2015 року.

Однак, починаючи з квітня 2015 року Позивач систематично отримує від Державного реєстратора повідомлення стосовно необхідності підтвердження відомостей про юридичну особу, підставою таких повідомлень є направлення від ДПІ інформації про відсутність особи за місцезнаходженням..

На виконання вказаних повідомлень Позивачем щоразу здійснювалося підтвердження відомостей у встановленій формі.

Запис про відсутність позивача за місцезнаходженням жодного разу не був відображений в реєстраційні справі позивача. Факт підтвердження відомостей та відсутність запису «відсутність за місцезнаходженням» засвідчує Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що Позивач починаючи з 22.04.2015 року щомісячно здійснював підтвердження відомостей.

В свою чергу Відповідач аргументує відмову у прийняті лише податкової декларації за березень 2015 року і жодним чином не пояснює причини відмови у податкових деклараціях за квітень-липень 2015 року та уточнюючих розрахунків.

Крім того, 12.05.2015 року Позивачем було змінено адресу місцезнаходження з пр.-т Лісовий, буд.19, оф.108 на вул. Червоноткацьку, буд.42.

Жодних доказів на підтвердження відсутності позивача за адресою місцезнаходження - м. Київ, вул. Червоноткацька, буд.42 відповідачем не надано.

Відповідно, це свідчить про відсутність підстави для не прийняття податкової звітності за травень-липень 2015 року.

Колегія суддів зауважує, що Відповідач, як доказ відсутності позивача за місцезнаходженням за, адресою пр.-т Лісовий, буд.19, оф.108 зазначає довідку від 20.04.2015 року, проте в додатках як докази, що підтверджують відсутність позивача за місцезнаходженням надає: Запит на встановлення місцезнаходження від 07.04.2015 року, Довідку про встановлення місцезнаходження платника податків від 17.04.2015 року та повідомлення за формою 18-ОПП від 20.04.2015 року.

Крім того, допущено порушення Порядку встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків визначеного Порядком обліку платників податків і зборів (затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року, №1588), оскільки згідно вказаного Порядку при встановленні відсутності особи за місцезнаходженням складається Акт, а не довідка на яку посилається відповідач.

Довідка складається у випадку не можливості вручення платнику довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, надісланого контролюючим органом, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням.

Також, у даному випадку, обставини справи свідчать про те, що Декларація з ПДВ за березень 2015 року містить усі необхідні реквізити, які передбачені п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України.

Позивачем у графі 06, як податкову адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМФІНАНС ГРУП» вказано наступну адресу: 02166, м. Київ, проспект Лісовий, буд.19,оф.108.

Вказана позивачем у декларації податкова адреса відповідає адресі вказаній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент подання декларації.

В даному випадку щодо оскаржуваних рішень ДПІ №4066/10/26-52-11-02-22 від 21.04.2015 року, яким відмовлено позивачу у прийнятті декларації з ПДВ за березень 2015 року та №8254/10/26-52-11-02-22 від 02.09.2015 року, яким відмовлено позивачу у прийнятті повторно поданих декларацій з ПДВ за березень, квітень, травень, червень, липень 2015 року, а також уточнюючих розрахунків до декларацій з ПДВ за травень-червень 2015 року, слід зазначити, що вказані рішення, крім загальних посилань на зміст положень ПК України, не містять визначення конкретних причин відмови у прийнятті декларацій та конкретних порушень, вчинених на думку ДПІ позивачем, а отже спірні рішення не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам ПК України, та вважатися обґрунтованими, що, у свою чергу, вказує на невідповідність спірних рішень вимогам п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України (вимогам щодо обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень), дотримання вимог щодо чого перевіряється судом під час розгляду справи.

У свою чергу, наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року №233 затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (надалі - Інструкція №233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.

З метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору (пункт 5 розділу ІІІ Інструкції №233).

Аналіз положень законодавства дає підстави дійти до висновку, що підставою для направлення до відповідного контролюючого органу податкової звітності (у тому числі податкової декларації та податкових накладних) в електронній формі є наявність укладеного між платником податків та контролюючим органом договору про визнання електронних документів (між Позивачем та Відповідачем такий договір було укладено 12.02.2015 року).

Також, приписами пунктів 7.4, 7.5 та 7.6 Інструкції №233 визначено, що перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

З матеріалів справи вбачається, що кожної із поданих Позивачем декларацій з ПДВ додано квитанцію №2 (т. 1, а.с. 18,28, 42, 72, 107), в кожній з яких в графі результат обробки зазначено: «…ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві - Пакет прийнято…» та, відповідно зазначено дату та час прийняття.

Тобто, наведене вище свідчить про необґрунтованість рішень про невизнання як податкової звітності та уточнюючих розрахунків, оскільки подані декларації з податку на додану вартість та уточнюючі розрахунки містять усі необхідні реквізити, що підтверджується копіями самих декларацій, які містяться в матеріалах справи.

Також, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження ДПІ про неподання позивачем звітних декларацій з ПДВ за травень-червень 2015 року, що, на думку ДПІ, зумовлює відсутність у позивача права на подачу уточнюючих розрахунків до таких декларацій, оскільки такі твердження не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема, як встановлено вище, звітні податкові декларації з ПДВ за квітень, травень та червень 2015 року були подані позивачем до ДПІ та прийняті останньою. Доказів ж невизнання податковою звітністю вказаних декларацій позивача матеріали справи не містять.

Оскільки вказані рішення є протиправним, в силу наведених вище норм законодавства первинні податкові декларації позивача з ПДВ за березень 2015 року №9073863875 від 20.04.2015 року, за липень 2015 року реєстраційний №9175076542 від 19.08.2015 року та уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з ПДВ за травень-червень 2015 року №9175072465 та №9175074401 від 19.08.2015 року вважаються поданими у день їх фактичного надходження. Враховуючи те, що вказані декларації фактично надійшли до ДПІ та були прийняті, наведене у сукупності зумовлює обов'язок ДПІ враховувати ці декларації (уточнюючі розрахунки) поданими датою на день їх фактичного надходження та, відповідно, відображати наведені відомості (з урахуванням додатку) у відповідних АІС.

З огляду на наведене та з урахуванням положень ч. 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 162 КАС України позов у частині позовних вимог (п. 2, п. 3) підлягає задоволенню у зазначений вище спосіб стосовно вказаних первинних декларацій, які були протиправно не прийняті ДПІ, що вірно зазначено судом першої інстанції.

Щодо позовних вимог про визнання декларацій позивача, які 28.08.2015 року повторно подавалися позивачем, зокрема: за липень 2015 року (реєстраційний №9180179048 від 28.08.2015 року), за березень 2015 року (реєстраційний №9180288647 від 28.08.2015 року) та уточнюючих розрахунків до податкових декларацій за травень-червень 2015 року (реєстраційний №9180316601 від 28.08.2015 року, реєстраційний № 9180321921 від 28.08.2015 року), суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки, як вже вказано вище, рішення відповідача про невизнання первинних податкових декларацій з ПДВ за вказані періоди визнаються судом протиправними, а тому вони не набули статусу невизнаних та підлягають врахуванню останнім датою їх фактичного надходження до податкового органу при їх первинному направленні позивачем, а отже підстав для повторного визнання звітності за ті ж самі періоди немає. Та обставина, що позивач 28.08.2015 року продублював подачу цих декларації, не спростовує висновків суду щодо оцінки обставин первинного подання декларацій та висновків щодо протиправного невизнання цих декларацій при первинному поданні.

Також не підлягають задоволенню й позовні вимоги щодо визнання податковою звітністю податкових декларацій позивача з ПДВ за квітень 2015 року реєстраційний №9090589185 від 08.05.2015 року, за травень 2015 року №9138842114 від 04.07.2015 року та №9150421336 від 17.07.2015 року, а також за червень 2015 року реєстраційний №9153551884 від 20.07.2015 року, оскільки в ході розгляду справи сторонами не доведено, а судом не встановлено наявності письмових відмов податкового органу у їх прийнятті, тобто не встановлено обставин їх невизнання податковим органом в якості податкової звітності. Натомість, зазначені декларації фактично надійшли до ДПІ та були прийняті, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями № 2, а тому підстав для повторного визнання вказаної звітності також немає.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254, 265 КАС України, колегія суддів. -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.