Ухвала

від 09.08.2016 по справі 918/1016/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

УХВАЛА

"09" серпня 2016 р. Справа № 918/1016/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання В'юненко І.І. за участю представника арбітражного керуючого ОСОБА_1 в особі ліквідатора ТОВ-фірми "Ізол" ОСОБА_2 та представника АТ "Банк "Фінанси та Кредит" ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за заявою Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (вул. Відінська, 8, м. Рівне, 33023) про банкрутство ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю-фірми "Ізол" (проспект Миру, буд. 15, м. Рівне, 33009),

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 03.09.2015 р. прийнято до розгляду заяву Державної податкової інспекції у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області про порушення справи про банкрутство ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю-фірми "Ізол".

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 15.09.2015 р. порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю-фірми "Ізол", визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника у сумі 2 305 758 грн. 00 коп., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_1

16.09.2015 р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення № 22487 про порушення провадження у справі про банкрутство ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю-фірми "Ізол".

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 17.11.2015 р. затверджено реєстр вимог кредиторів ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю-фірми "Ізол" та призначено підсумкове засідання суду на 22.12.2015 р.

Постановою господарського суду Рівненської області від 22.12.2015 р. затверджено звіт розпорядника майна боржника ОСОБА_1 про проведену роботу в процедурі розпорядження майном, затверджено звіт про оплату послуг розпорядника майна в розмірі 13 937 грн. 74 коп., припинено процедуру розпорядження майном ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю-фірми "Ізол", визнано банкрутом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю-фірму "Ізол" , відкрито ліквідаційну процедуру банкрута строком на 12 місяців, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_1

З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, 23.12.2015 р. здійснено на офіційному веб-сайті ВГСУ в мережі Інтернет офіційне оприлюднення повідомлення № 26611 про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю-фірми "Ізол", де зазначено граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника, а саме: 23.02.2016 р.

Ухвалою господарського суду від 19.04.2016 р. визнано поточні вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до боржника в розмірі 171 069 грн. 53 коп.

24.06.2016р. на адресу суду надійшло клопотання ліквідатора про звільнення активів боржника шляхом виключення з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Своє клопотання ліквідатор обгрунтовує тим, що станом на 09.08.2016 р. існують обмеження щодо майна боржника, яке перебуває в заставі ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" даний факт унеможливлює виконання обов'язків ліквідатора щодо реалізації активів банкрута.

У відповідності до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Тобто, згідно ч. 1 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. В порядку ж частини четвертої цієї статті майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Проте, представник кредитора ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання ліквідатора про звільнення активів боржника шляхом виключення з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, посилаючись на існування іпотечного договору № 04131/1110 від 30.11.2010р. та на ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" згідно якої іпотека припиняється у разі:

припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

визнання іпотечного договору недійсним;

знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

з інших підстав, передбачених цим Законом.

09.08.2016р. в судовому засіданні по розгляду вищезазначеного клопотання ліквідатора, господарський суд, заслухавши думку учасників провадження у справі, надавши оцінку поданому клопотанню, встановив наступне.

Постановою господарського суду Рівненської області від 22.12.2015р. визнано банкрутом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю-фірму "Ізол", відкрито ліквідаційну процедуру ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю-фірми "Ізол" та призначено ліквідатором банкрута ОСОБА_1

Пунктом 9 резолютивної частини вищезазначеної постанови скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом.

У відповідності до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Окрім того, слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Проте, як встановлено судом, серед майна боржника, яке підлягає виставленню на аукціон є майно на якому існує ряд обтяжень, що підтверджується витягами з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, які долучені до матеріалів справи.

Юридичний факт банкрутства особи вводить відносно банкрута новий правовий режим, який регулюється спеціальним Законом - Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги якого розповсюджуються на усіх учасників суспільних відносин, що стосуються прав і обов'язків боржника-банкрута. Права та інтереси банкрута і кредиторів у справі реалізуються через ліквідатора, який для їх забезпечення має право подати відповідні заяви (клопотання) до органів та осіб, що наклали арешти чи заборони на майно боржника-банкрута, які, в свою чергу, зобов'язані їх скасувати (припинити, анулювати, зняти, погасити тощо).

Постанова господарського суду Рівненської області від 22.12.2015р. у справі № 918/1016/15 та факт банкрутства, який нею встановлений, для осіб, які наклали обтяження на майно боржника, визнаного банкрутом, є правозмінюючим юридичним фактом, наслідком якого є скасування обтяжень та заборон, що накладені на майно банкрута, будь-якими органами (судами, нотаріусами, органами виконавчої служби, тощо), що їх наклали (вчинили).

Згідно ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Цією ж статтею передбачено повноваження ліквідатора, зокрема, ліквідатор приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; і виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; для подальшої його реалізації та задоволення вимог кредиторів, що кореспондується з статтями 43 та 44 цього Закону.

Відповідно до ст. 42 вищезгаданого закону ліквідатор формує ліквідаційну масу, проводить оцінку виявленого майна, що належить банкруту та виставляє його на аукціон для реалізації.

Таким чином, накладені обтяження на майно банкрута є перешкодою (обмеженням) у здійсненні ліквідатором ліквідаційних заходів щодо банкрута, а саме, реалізації майна, одержання та накопичення коштів та послідуючому проведенні задоволення вимог кредиторів у порядку, визначеному Законом про банкрутство.

Крім того, наявність зазначених обтяжень порушує права та законні інтереси переможців аукціону відносно права розпорядження об'єктами приватної власності.

Отже, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури всі без винятку обтяження його активів підлягають скасуванню. Це пов'язано з тим, що у процедурі ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому порядку реалізації майна банкрута.

При цьому, зняття обтяжень з майна боржника у порядку ст.38 Закону про банкрутство є безумовним, і стосується будь-яких органів і посадових осіб.

Існування не скасованих обтяжень на відчуження активів банкрута перешкоджає ліквідатору у виконанні покладених на нього Законом обов'язків.

Дія статті 38 Закону про банкрутство розповсюджується також на об'єкти майна банкрута, що знаходяться в іпотеці та в податковій заставі.

Статтею 4 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Державна реєстрація здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя.

Окрім того, Законом України "Про іпотеку" передбачено, що відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку (ч. 1 ст. 19).

Підстави припинення іпотеки визначені ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

Згідно ст.. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Відповідно до ч. ч. 1, 9 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом; державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

Разом з тим, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не передбачено іншого, окрім заяви обтяжувача (компетентної посадової особи), способу внесення запису до Державних реєстрів та не враховано того, що відповідно до ст.19 Конституції України, ст. 4-5 ГПК України господарські суди не вправі діяти з виходом поза межами наданих їм повноважень, зокрема, шляхом подання заяв до відповідних державних органів, а тільки шляхом прийняття судових рішень (ухвал). Відсутність у нормативному акті процедури надіслання до виконання в добровільному порядку судового рішення (ухвали про скасування обтяжень, іпотеки та зобов'язання держателя реєстру або державного реєстратора вчинити певні дії по виключенню спірного майна з державного реєстру) не може створювати перешкоди для виконання такого судового рішення держателем Державного реєстру прав.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: рішень судів, що набрали законної сили.

Відтак, ухвала господарського суду про скасування арештів, чи інших обмежень (в тому числі обтяжень, що внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) є підставою для припинення обтяжень та державної реєстрації їх припинення Реєстраційною службою в установленому порядку.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїй постанові № 42/132б від 15.05.2013р.

Таким чином, викладені та документально підтверджені ліквідатором обставини свідчать про наявність обмеження щодо розпорядження майном банкрута. Такі обмеження, виходячи з положень ч. 1 ст. 38 Закону, підлягають скасуванню.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання ліквідатора про звільнення активів боржника та необхідністю його задоволення, а заперечення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо клопотання ліквідатора про звільнення активів боржника-банкрута ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю-фірми "Ізол" є безпідставним та необґрунтованим.

На підставі викладеного, господарський суд, прийшов до висновку, що клопотання ліквідатора про звільнення активів боржника-банкрута ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю-фірми "Ізол" підлягає до задоволення.

Крім того, на розгляді суду, також перебуває клопотання ліквідатора про надання згоди на реалізацію майна ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю-фірми "Ізол", яке перебуває у заставі ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Господарський суд, розглянувши подане клопотання, заслухавши думку учасників провадження у справі, прийшов до висновку про задоволення клопотання ліквідатора ОСОБА_1 виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, в заставі (іпотеці) перебуває майно яке перебуває у заставі Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" ( будівлі та споруди виробничої бази (будівля складу, будівля ангару №1, будівля ангару №2, будівля ангару №3), що знаходяться за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н., смт. Квасилів, вул.Зелена,1; земельна ділянка для обслуговування виробничої бази по виготовленню будівельних матеріалів і конструкцій, що знаходяться за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н., смт. Квасилів).

Згідно з ч.4 ст.42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що майно банкрута, яке є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство. Зазначені приписи Закону про банкрутство, кореспондуються з ч. 9 ст. 45 вказаного Закону, в якій визначено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута в ліквідаційної процедурі здійснюється в позачерговому порядку.

Отже, в ліквідаційній процедурі, за відсутності згоди заставного кредитора, господарський суд за заявою ліквідатора лише надає згоду на продаж майна банкрута, що знаходиться в заставі (іпотеці), а ліквідатор у відповідності до приписів ст.ст. 44, 49-76 даного Закону здійснює оцінку майна банкрута, що є предметом забезпечення та здійснює його продаж для задоволення вимог заставного кредитора.

Відповідно до п. 5 ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Згідно п. 31 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 28.03.2013 року №01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VI" із змінами і доповненнями) порядок продажу майна банкрута врегульовано статтею 44 Закону. При цьому продаж майна частинами здійснюється лише у випадку, коли не вдалося реалізувати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу.

Отже, ліквідатор діючи в рамках прав наданих йому законодавством про банкрутство отримує згоду від забезпеченого кредитора, а за відсутності такої, згоду суду на реалізацію майна банкрута, та керується при цьому вимогами ст. 43 та 44, розділом IV Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , здійснюючи реалізацію майна без додаткового погодження.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з лист ліквідатора №01-01/7/2-34 від 26.01.2016р. та листа №01-01/7/51 від 09.06.2016р. про надання згоди на продаж майна, яке є предметом застави (іпотеки) був залишений ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" без відповіді та задоволення.

При цьому, представник банку в судовому засіданні усно заперечив проти надання згоди на продаж майна, яке є предметом застави (іпотеки) ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у зв'язку із різницею визначеної вартості майна, яке перебуває в іпотеці згідно висновку про вартість майна наданого ліквідатором та наявним висновком про вартість майна у банку.

Суд зазначає, що положення Закону про банкрутство не передбачають можливості заставному кредитору визначати умови продажу заставного майна, а тому ліквідатор в цій частині має керуватися положеннями ст. ст. 42-44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У випадку, якщо заставний кредитор не згоден з умовами, порядком та ціною, він може оскаржити дії ліквідатора відповідно до Закону про банкрутство.

Згідно ч. 1 ст. 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором.

Згідно з ч.1 ст.37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене та беручи до уваги неможливість подальшого затягування розгляду справи, господарський суд вважає за необхідне клопотання ліквідатора задовольнити, надати згоду на реалізацію заставного майна в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Керуючись статтями 2, 38, 40, 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 суд -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ліквідатора ОСОБА_1 про звільнення активів боржника ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю-фірми "Ізол" (проспект Миру, буд. 15, м. Рівне, 33009, код ЄДРПОУ 13992747) шляхом виключення з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - задовольнити.

2. Звільнити активи боржника-банкрута ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю-фірми "Ізол" (33009, м. Рівне, проспект Миру, буд.15, код ЄДРПОУ 13992747) шляхом виключення з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна наступні записи:

- Записи про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №4036665, дата перенесення до ДРРП 24.12.2013 року, зареєстровані в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна на підставі Іпотечного договору №0413І/1110, реєстр №3060 від 30.11.2010 року, об’єкт обтяження: земельна ділянка для обслуговування виробничої бази по виготовленню будівельних матеріалів і конструкцій, площею 0,2235 га., що знаходиться за адресою: смт. Квасилів, Рівненського району, Рівненської області, кадастровий номер земельної ділянки 5624655300010020109

- Записи про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №4037795 дата перенесення до ДРРП 24.12.2013 року, зареєстровані в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна на підставі Іпотечного договору №0413І/1110, реєстр №3060 від 30.11.2010 року, об’єкт обтяження: будівлі та споруди виробничої бази, адреса: Рівненська область, Рівненський район, смт. Квасилів, вул. Зелена, буд.1

3. Зобов'язати Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та ВДВС Рівненського міського управління юстиції вилучити з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна вищевказані записи.

4. Надати згоду на продаж майна боржника ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю-фірми "Ізол" (33009, м. Рівне, проспект Миру, буд.15, код ЄДРПОУ 13992747), яке перебуває у заставі Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" ( будівлі та споруди виробничої бази (будівля складу, будівля ангару №1, будівля ангару №2, будівля ангару №3), що знаходяться за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н., смт. Квасилів, вул.Зелена,1; земельна ділянка для обслуговування виробничої бази по виготовленню будівельних матеріалів і конструкцій, що знаходяться за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н., смт. Квасилів).

Зазначена ухвала відповідно до ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для виконання на усій території України та є виконавчим документом.

Дана ухвала набрала законної сили "09" серпня 2016р. і може бути пред'явлена до виконання протягом одного року.

Ухвалу направити всім учасникам у справі, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції.

Суддя Заголдна Я.В.