Ухвала

від 21.05.2010 по справі 2а-591/10/1270

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

доповідач 1 інстанції - ОСОБА_1

суддя-доповідач - ОСОБА_2

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2010 року справа №2а-591/10/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючий: Радіонова О.О.

судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від прокурора від позивача від відповідача Міронова ОСОБА_3 ОСОБА_4 не з'явився, повідомлений належним чином не з'явився, повідомлений належним чином не з'явився, повідомлений належним чином розглянувши апеляційну скаргуДержавного підприємства "Луганськвугілля" на постановуЛуганського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 р. по адміністративній справі№2а-591/10/1270 (суддя Шембелян В.С. ) за позовомПершого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Луганського міського центру зайнятості до Державного підприємства "Луганськвугілля" м. Луганськ Луганської області простягнення заборгованності по сплаті страхових внесків 84128,85 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Перший заступник прокурора Луганської області звернувся в порядку ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»в інтересах держави в особі Луганського міського центру зайнятості до суду з позовом до Державного підприємства «Луганськвуглілля»м. Луганськ про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків (недоїмки) у розмірі 78 676,85 грн., пені у розмірі 5452,00 грн., загалом 84128,85 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року по адміністративній справі № 2а-591/10/1270 (а.с.31-32) позовні вимоги Першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Луганського міського центру зайнятості були задоволені, внаслідок чого стягнуто з Державного підприємства «Луганськвуглілля»заборгованість із сплати пені у сумі 5452 грн. та недоїмку у розмірі 78676,85 грн., загалом 84128,85 грн. на користь Луганського міського центру зайнятості.

Відповідач, Державне підприємство «Луганськвуглілля», подав апеляційну скаргу (а.с.36-37), в якій вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги приписи пункту 4.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-Ш та не застосував конфлікт інтересів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь платника податків. На думку апелянта, до контролюючих органів у розумінні п.2.1 Закону №2181-Ш відносяться, в тому числі фонди загальнообов»язкового державного соціального страхування.

Крім того, скаржник посилався на витяги з протоколу №48 засідання КМУ від 23.07.2009 року та з протоколу №70 від 29.10.2009 року, в яких Кабінетом Міністрів України було прийнято рішення з метою недопущення заборгованості з виплати заробітної плати шахтарям про необхідність забезпечення Мінвуглепрому, Державному казначейству, Пенсійному фонду України спрямування коштів, що виділяються із державного бюджету та коштів, отриманих від реалізації вугілля, виключно на виплату заробітної плати працівникам державних вугледобувних підприємств із сплатою нарахованих платежів до Пенсійного фонду України та інших соціальних фондів, а також погашення заборгованості, що утворилася, починаючи з 01.01.2010 року.

Як вважає апелянт, якщо здійснювати відрахування із заробітної плати на оплату по фондах, то коштів на погашення заробітної плати вистачати не буде, що причинить за собою страйк працівників відокремлених підрозділів і призведе до паралізації виробництва.

Скаржник просить суд скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року по адміністративній справі №2а-591/10/1270 та прийнято нову постанову, якою відмовити у задоволенні вимог Першому заступнику прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Луганського міського центру зайнятості в повному обсязі.

Заступник прокурора Луганської області надіслав суду заперечення на апеляційну скаргу від 13.05.2010 року №05-486 вих-10, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення першої інстанції без змін.

Відокремлений підрозділ «Соцвугілля»Державного підприємства «Луганськвуглілля»взятий на облік платника страхових внесків до Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з 25.06.2008р. (персональний номер 120127772) (а.с.4).

Згідно розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов»язковоно державного соціального страхування України на випадок безробіття за 9 місяців 2009 року (а.с.5) за ВП «Соцвугілля»ДП «Луганськвугілля»виникла прострочена заборгованість (недоїмка) по сплаті страхових внесків у розмірі 164 933,67 грн., в тому числі недоїмка 159 481,67 грн. та пеня 5452 грн.

З вказаної суми згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року по справі №2а-25550/09/1270 (а.с.20-21) за позовом Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Луганського міського центру зайнятості до ДП «Луганськвугілля»про стягнення заборгованості в сумі 80804,82 грн., стягнено заборгованість у сумі 80804,82 грн.

Таким чином, стягненню підлягає сума у розмірі 84128,85 грн., у тому числі недоїмка 78676,85 грн. та пеня 5452 грн.

Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості щодо платежів до Фонду загальнообовВ»язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Зазначені відносини врегульовані Основами законодавства України про загальнообовВ»язкове державне соціальне страхування, прийнятими 14.01.1998р., які набули чинності, згідно ст. 32 Основ, з моменту їх опублікування - 19.02.1998р.

Відповідно до ст. 4 Основ, одним із видів загальнообовВ»язкового державного соціального страхування є страхування на випадок безробіття.

Тому відносини, що виникають з загальнообовВ»язкового державного соціального страхування на випадок безробіття врегульовані нормами Закону України від 02.03.2000р. № 1533-111 В«Про загальнообовВ»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіттяВ» , який набрав чинності з 01.01.2001р.

Відповідно до Преамбули, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов»язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов»язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Згідно пункту 4 статті 1 у редакції Закону України від 25.12.2008р. №799-У1 страхувальники -роботодавці, застраховані особи, фізичні особи -суб»єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних осіб), які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески.

В силу ст. 8 Закону №1533-Ш, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. При цьому, Фонд є цільовим централізованим страховим, некомерційною самоврядною організацією.

Відповідно до ч. 3 вказаної норми, діяльність Фонду регулюється Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України В«Про зайнятість населенняВ» , Законом України В«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіттяВ» та статутом Фонду, який затверджується правлінням Фонду.

Разом з тим, згідно п.2 ст.10 Закону, управління Фондом здійснюють правління Фонду та виконавча дирекція Фонду, а в силу ч. 1 ст. 12 Закону, виконавча дирекція як виконавчий орган правління забезпечує виконання рішень правління. При цьому, функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості, які є робочими органами виконавчої дирекції Фонду.

Частиною 2 ст. 12 Закону визначені повноваження робочих органів виконавчої дирекції Фонду, до яких, зокрема належать: проведення збору страхових внесків (п.2); контроль правильності нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття ( п.5); представництво інтересів Фонду в судових та інших органах (п.6).

З набуттям чинності Закону України В«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіттяВ» всі роботодавці (підприємства, установи та фізичні особи, які використовують найману працю) повинні сплачувати внески до відповідних цільових страхових фондів за найманих працівників у порядку і розмірах, передбачених цим Законом. Обовязковість сплати страхових внесків на випадок безробіття для роботодавців встановлена пп.2 п.2 ст. 35 Закону, відповідальність за несвоєчасність та неповноту сплати страхових внесків передбачено ст. 38 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 п.1 ст. 38 Закону №1533-Ш у разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмку), штраф та пеню.

Отже, судами першої та апеляційної інстанції встановлено та не спростовано в процесі розгляду справи, що сума заборгованості по страхових внесках до Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування на випадок безробіття відповідачем не сплачена.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Заперечення апелянта з посиланням на виконання ним вимог протоколів засідань КМУ щодо першочерговості сплати заробітної плати працівникам, судова колегія не приймає до уваги виходячи з принципів адміністративного судочинства - верховенства права та законності, які встановлюють пріоритетність Законів над іншими нормативними актами.

До моменту набрання чинності Закону України В«Про загальнообовВ»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіттяВ» , тобто до 01.01.2001р., на порядок стягнення платежів на обовВ»язкове державне соціальне страхування, розповсюджувалися також норми, які регулюють відносини у сфері оподаткування, у тому числі норми Закону України від 21.12.2000р. № 2181 В«Про порядок погашення зобовВ»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» , які розповсюджують свою дію на порядок списання та розстрочення податкового боргу, який виник до моменту набрання чинності нормами вищевказаного Закону та стягнення недоїмки зі збору на обовВ»язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, фінансові, правові та організаційні засади загальнообовВ»язкового державного страхування на випадок безробіття, з 01.01.2001р. регулюються нормами Закону України В«Про загальнообовВ»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіттяВ» .

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апелянта стосовно застосування приписів пункту 4.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-Ш, є безпідставними.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Луганськвуглілля» - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року по адміністративній справі № 2а-591/10/1270 -залишити без змін.

Ухвала проголошена у судовому засіданні 21 травня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання ухвали у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена та підписана колегією суддів 21 травня 2010 року.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді Г.М. Міронова

ОСОБА_5