Рішення

від 01.08.2016 по справі 910/10111/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2016№910/10111/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті

Протектед»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «НОВА»

про стягнення 50 000,00 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Єлтишева С.Л. за довіреністю від 11.01.2016 р.;

від відповідача: Мандрикін Я.В. за довіреністю № 15/526 від 02.12.2015 р.;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 50 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 13.01.2015 між ПАТ «Страхова компанія «НОВА» та ОСОБА_4 було укладено Договір №46 добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу - автомобіля «Chrysler PT Cruiser», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. 20.03.2015 р. на автодорозі Київ-Чоп с. Стоянка відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, та автомобіля «Chrysler PT Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1. Водій автомобіля «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_5 постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.04.2015 р. у справі № 752/5212/15-п (провадження № 3/752/1559/15) був визнаний винним в порушенні ПДР України та притягнутий до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим ПАТ «Страхова компанія «НОВА» на виконання умов Договору добровільного страхування виплатило 81 610, 89 грн. страхового відшкодування на підставі платіжного доручення № 23268 від 08.04.2015 р. В подальшому, ПАТ «Страхова компанія «НОВА» уклало з позивачем Додаткову угоду № 46 до Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу боргових зобов'язань від 02.01.2014 р., за якою передало позивачу всі права вимоги в зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, зокрема, за спірним страховим випадком. Враховуючи те, що цивільна відповідальність водія транспортного засобу «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована відповідачем за полісом серії АС № 4890502, позивач вирішив звернутись до відповідача з даним позовом про виплату страхового відшкодування.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2016 порушено провадження у справі № 910/10111/16, її розгляд призначено на 22.06.2016.

14.06.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, відповідно до даних якої за полісом серії АС № 4890502 страховою компанією є ПрАТ «СК «Провідна» , ліміт по життю та здоров'ю складає 100 000, 00 грн., по майну - 50 000,00 грн., франшиза становить 0,00 грн., строк дії поліса з 19.04.2014 по 18.04.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2016 на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «НОВА», відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 11.07.2016 р.

11.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

11.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки позивачем всупереч приписів статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового відшкодування було розраховано без врахування коефіцієнта фізичного зносу. Крім того, відповідач зазначає, що страхове відшкодування повинно виплачуватись з вирахуванням вартості ПДВ, оскільки особа, яка здійснювала відновлювальний ремонт автомобіля ФОП ОСОБА_7, і на користь якого було перераховане страхове відшкодування, не є платником ПДВ.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2016 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 01.08.2016.

29.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 01.08.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.08.2016 проти задоволення позову заперечив.

Представник третьої особи в судове засідання 01.08.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п.3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 01.08.2016 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2015 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «НОВА» (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник, вигодонабувач) було укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 46 (далі - Договір) щодо автомобіля «Chrysler PT Cruiser», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до Особливих умов страхування до страхових ризиків віднесено, зокрема ДТП, під яким сторони Договору у п. 1.5. Договору розуміють дорожньо-транспортну пригоду - подію, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдано матеріальні збитки. Строк дії Договору - з 16.01.2015 р. по 15.01.2016 р., територія страхування - Україна (крім Луганської, Донецької області та АР Крим).

20.03.2015 на 21 км. автодороги Київ-Чоп с. Стоянка відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, через те, що останній не надав перевагу в русі автомобілю «Chrysler PTCruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1, який рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтись, що призвело до зіткнення та пошкодження означених транспортних засобів.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.04.2015 р. у справі № 752/5212/15-п (провадження № 3/752/1559/15) водій автомобіля «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_5 був визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та притягнутий до адміністративної відповідальності.

Суд враховує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 р. «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до Полісу серії АС № 4890502 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія автомобіля «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» на строк з 19.04.2014 р. по 18.04.2015 з встановленим розміром франшизи - 0,00 грн. та лімітом відповідальності страховика - 50 000,00 грн. за шкоду заподіяну майну.

Відповідно до рахунок-фактури № 29 від 24.03.2015 р., складеного ФОП ОСОБА_7, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Chrysler PT Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 81 610,89 грн.

26.03.2015 страхувальник ОСОБА_8 звернулась до страховика ПАТ «Страхова компанія «НОВА» з заявою про виплату страхового відшкодування, яке просила перерахувати на рахунок СТО.

07.04.2015 ПАТ «Страхова компанія «НОВА» було затверджено Страховий акт № 379, відповідно до якого було вирішено виплатити страхове відшкодування 81 610,89 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок ФОП ОСОБА_7

На підставі платіжного доручення № 23268 від 28.04.2015 р. ПАТ «Страхова компанія «НОВА» виплатила страхове відшкодування на рахунок ФОП ОСОБА_9 у розмірі 81 610,89 грн. із призначенням платежу: «Страх. відшк.зг.дог.№46 від 13.01.15,(с/а 379) за ремонт ав-ля держ.реєстр.номер НОМЕР_1: без ПДВ».

02.01.2014 р. між ПАТ «Страхова компанія «НОВА» (продавець) та позивачем (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу боргових зобов'язань, відповідно до п. 3.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець продає (переуступає) покупцю права на регресні вимоги, який включає в себе регресні справи (перелік яких міститься у Додатку 2 до цього Договору), а покупець приймає такі регресні вимоги та зобов'язується сплатити на користь продавця винагороду.

Пункт 3.3. Договору містить права, що переходять до покупця за регресними вимогами у зв'язку з продажем регресних справ: а) з урахуванням положень статті 3 покупець набуває усі права вимоги за регресними вимогами, що є дійсними на дату підписання Договору, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу, правами вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також правами вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій та будь-які інші платежі; б) право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за регресними вимогами з дати підписання Договору.

Згідно з п. 4.1. Договору на підтвердження факту передачі регресних вимог, в момент укладення цього Договору, продавець зобов'язується передати покупцю регресні справи. Передача регресних справ (з усіма документами) покупцю підтверджується підписанням відповідного акту прийому передачі регресних справ сторонами цього Договору.

Додатковою угодою №46 від 14.09.2015 до Договору сторони доповнили Додаток № 1 до Договору регресною справою № Ц-4283, об'єкт страхування «Chrysler PT Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1, дата страхового випадку - 20.03.2015 р., Договір страхування №46 від 13.01.2015 р., страхувальник ОСОБА_4, винна особа - ОСОБА_5 (СК «Провідна).

Вказана регресна справа була передана позивачу за Актом приймання-передачі від 14.09.2015.

Позивач звертався до відповідача з вимогою №557/0/3-15 від 18.11.2015 про виплату страхового відшкодування, проте означена вимога відповідачем була залишена без задоволення.

Оскільки вимоги позивача не були задоволені, він вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_5 встановлена у судовому порядку, а його цивільно-правова відповідальність застрахована відповідачем.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, відновлювальний ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п.2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Як наголосив Вищий господарський суд України в постановах від 04.12.2012 у справі №5011-37/5786-2012 та від 04.12.2012 у справі № 5011-68/7859-2012, норми Закону України «Про страхування» не містять положень, які б зобов'язували страховика визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи (дослідження), проведеної оцінювачем чи суб'єктом оціночної діяльності, та на підставі лише звіту про оцінку КТЗ. Натомість положеннями статті 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування.

При визначенні розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, ПАТ «Страхова компанія «НОВА» не керувалось нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» з огляду на наявність укладеного між ним та ОСОБА_4 Договору, у відповідності до умов якого і було здійснено визначення розміру збитку застрахованого автомобіля та страхового відшкодування.

Так, за умовами п.п. 1, 5 особливих умов страхування виплата страхового відшкодування здійснюється без врахування коефіцієнту фізичного зносу за рекомендованим СТО.

Згідно з п. 1.1.2. Договору умова «Без урахування зносу» передбачає, що при розрахунку розміру страхового відшкодування за деталі, вузли, частини застрахованого ТЗ та Додаткове обладнання, що підлягають заміні внаслідок страхового випадку, не вираховується коефіцієнт фізичного зносу (вартість цих деталей, вузлів, частин відшкодовується в повному розмірі).

Разом з цим, ПАТ «Страхова компанія «НОВА» і не повинно було керуватися положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», оскільки цей закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Натомість відносини ПАТ «Страхова компанія «НОВА» і його страхувальника, що склались на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу, є добровільним страхуванням, яке відповідно до ст. 6 Закону здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Зазначена правова позиція також відображена в постанові Вищого господарського суду України від 07.08.2014 р. у справі № 910/14328/13, в якій наголошується на тому, що Закон України «Про страхування» не містить положень, які б покладали на страховика за договором добровільного страхування обов'язок здійснювати проведення суб'єктами оціночної діяльності оцінки заподіяної шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, та які б ставили необхідність відшкодування шкоди у залежність від проведення такої оцінки, а згідно з ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Разом з цим, частина друга статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», яка визначає випадки, коли проведення оцінки майна є обов'язковим, такого обов'язку щодо оцінки, на страховика, який уклав договір добровільного страхування, також не покладає.

Таким чином, розмір відшкодування, право вимоги виплати якого відповідачем виникло у ПАТ «Страхова компанія «НОВА», обмежений лише фактичними витратами (платежами) страховика (позивача), здійсненими на користь страхувальника.

Як наголошує на тому Вищий господарський суд України у своїх постановах при розгляді справ даної категорії, (постанови від 23.08.2011 р. у справі № 42/92, від 07.08.2012 р. у справі № 2/22, від 01.03.2011 р. у справі № 47/372, від 23.02.2016 р. у справі № 910/22260/15, від 17.02.2016 р. у справі № 910/1231/15-г, від 10.05.2016 р. у справі № 910/27732/15, від 04.05.2016 р. у справі № 910/20967/15) звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не остаточну суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Верховний Суд України у постанові № 3-50гс15 від 15.04.2015 р. також висловив правову позицію стосовно того, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Таким чином, на підставі встановлених судом обставин, слід дійти висновку, що до ПАТ «Страхова компанія «НОВА» дійсно перейшло право вимоги до відповідача в межах фактичних витрат в сумі 81 610, 89 грн., згідно зі ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з чим доводи відповідача щодо неврахування коефіцієнту фізичного зносу суд вважає безпідставними та до уваги не приймає.

Вищий господарський суд України у постанові від 28.02.2012 р. у справі № 7/088-11 наголосив, що чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди, однак, цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної вимоги до відповідача.

Зокрема, приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Позивач звертався до відповідача зі зворотними вимогами, однак вони не були задоволені в добровільному порядку.

При цьому, слід також враховувати правову позицію Верховного Суду України в постанові від 04.11.2014 № 3-165гс14, за змістом якої позивач у справі отримав право вимоги після виплати потерпілій особі страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, а може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

При цьому, необхідно враховувати, що відповідно до підпункту 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу серії АС № 4890502, розмір франшизи становить 0,00 грн., а ліміт по майну - 50 000,00 грн., у зв'язку з чим відповідач мав відшкодувати ПАТ «Страхова компанія «НОВА» 50 000,00 грн.

Стосовно доводів відповідача відносно того, що розмір страхового відшкодування повинен зменшуватись на суму податку на додану вартість, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 196.1.3 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникають у платника податку на додану вартість, який здійснює операції з поставки товарів чи послуг, оскільки такі операції є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи викладене, у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкту чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали), здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється без урахування сум податку на додану вартість, оскільки особа, не зареєстрована платником податку на додану вартість, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. а) п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківський установі, що обслуговує платника податку.

Таким чином, податкові зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником податку.

Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик (МТСБУ) зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Страхова компанія «НОВА» було виплачене страхове відшкодування на рахунок ФОП ОСОБА_7 у сумі 81 610,89 грн. із зазначенням "Без ПДВ", відповідно до платіжного доручення № 23268 від 08.04.2015 р.

Крім того, відповідно до рахунку на оплату ФОП ОСОБА_7 №29 від 24.03.2015, на суму 81 610,89 грн. окремо графи ПДВ не вказано та зазначено вартість робіт та запчастин без ПДВ.

За таких обставин, доводи відповідача відносно зменшення страхового відшкодування на суму ПДВ суд вважає необґрунтованими та до уваги не приймає.

Як зазначалось вище, страховик ПАТ «Страхова компанія «НОВА» на підставі Договору купівлі-продажу боргових зобов'язань від 02.01.2014 р. та Додаткової угоди № 46 від 14.09.2015 р. відступив позивачу права на регресні вимоги, зокрема за спірним страховим випадком.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності зобов'язання перед позивачем щодо сплати суми боргу в розмірі 50 000, 00 грн., також як і не наданого доказів сплати страхового відшкодування у відповідній сумі первісному кредиторові.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 25; код ЄДРПОУ 23510137) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 11, офіс 2; код ЄДРПОУ 39033190) 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. страхового відшкодування та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення 08.08.2016 р.

Суддя М.Є. Літвінова