Постанова

від 15.02.2017 по справі 910/10111/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року Справа № 910/10111/16

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Бондар С.В., Студенця В.І., за участі представника відповідача А. Усенка (дов. від 03.01.2017), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на рішення Господарського суду міста Києва від 1 серпня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2016 року у справі № 910/10111/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна", третя особа - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "НОВА", про стягнення 50 000 грн,

УСТАНОВИВ: У червні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 50 000 грн.

Відповідач позов визнав частково, при цьому зазначив, що вимога про стягнення ціни позову не ґрунтується на законі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 червня 2016 року до участі у справі третьою особою залучено приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "НОВА".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 1 серпня 2016 року (суддя М. Літвінова), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2016 року, позов задоволено.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" просить рішення і постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 990, 993, 998, 1194 Цивільного кодексу України, статей 25, 27 Закону України "Про страхування", пункту 2.1 статті 2, пункту 22.1 статті 22, статті 29, підпункту 1 пункту 36.1 статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 32, 33, 84 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" право на подання відзиву на касаційну скаргу не використало і його представник, а також представник приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" у судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Господарськими судами встановлено, що 13 січня 2015 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "НОВА" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник, вигодонабувач) було укладено договір № 46 добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу, яким позивач застрахував автомобіль « Chrysler PT Cruiser» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - договір).

20 березня 2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) на 21 км автодороги Київ-Чоп за участі автомобіля "Chrysler PT Cruiser" д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Chevrolet Lacetti", д.р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що підтверджується довідкою про ДТП.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 14 квітня 2015 року у справі № 752/5212/15-п водія автомобіля "Chevrolet Lacetti", д.р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до рахунку-фактури від 24 березня 2015 року № 29, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та страхового акта від 7 квітня 2015 року № 379 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Chrysler PT Cruiser" д.р.н. НОМЕР_2 та відповідно страхової виплати, становить 81 610 грн 89 коп.

Виконуючи взяті на себе зобов'язання за договором, на підставі заяви страхувальника від 26 березня 2015 року, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "НОВА" виплатило страхове відшкодування у розмірі 81 610 грн 89 коп. на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, що підтверджується платіжним дорученням від 28 квітня 2015 року № 23268.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Chevrolet Lacetti" д.р.н. НОМЕР_3 застрахована на умовах договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, укладеного між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" та ОСОБА_3, посвідчений страховим полісом АС № 4890502, строком дії з 19 квітня 2014 року до 18 квітня 2015 року з лімітом відповідальності 50 000 грн і розміром франшизи 0.

У серпні 2016 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "НОВА" звернулося в порядку регресу до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" з вимогою про відшкодування 50 000 грн.

2 січня 2014 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "НОВА" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу боргових зобов'язань (далі - договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого продавець продає (переуступає) покупцю права на регресні вимоги, який включає в себе регресні справи (перелік яких міститься у додатку 1 до цього договору), а покупець приймає такі регресні вимоги та зобов'язується сплатити на користь продавця винагороду.

Пунктом 3.3 договору купівлі-продажу передбачено, що права, які переходять до покупця за регресними вимогами у зв'язку з продажем регресних справ: а) з урахуванням положень статті 3 покупець набуває усі права вимоги за регресними вимогами, що є дійсними на дату підписання договору, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу, правами вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також правами вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій та будь-які інші платежі; б) право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за регресними вимогами з дати підписання договору.

14 вересня 2015 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "НОВА" і товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" укладено додаткову угоду № 46 до додатку № 1 до договору купівлі-продажу, якою доповнено додаток № 1 регресною справою № Ц-4283, об'єкт страхування "Chrysler PT Cruiser", реєстраційний номер НОМЕР_2, дата страхового випадку - 20 березня 2015 року, договір страхування від 13 січня 2015 року № 46, страхувальник ОСОБА_2, винна особа - ОСОБА_3 (приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна"). У цей же день приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "НОВА" передало, а товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" прийняло зазначену регресну справу за Актом приймання-передачі.

18 листопада 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" звернулося до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" із вимогою (№ 557/0/3-15) про виплату страхового відшкодування у розмірі 50 000 грн, в якій зазначено про перехід до позивача права вимоги за договором купівлі-продажу.

Невиплата приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" страхового відшкодування й спричинила спір.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що в позивача, ураховуючи положення статей 512-514 Цивільного кодексу України, після сплати страхового відшкодування потерпілому, майну якого заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу, виникло право на регресний позов до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" в межах лімітів відповідальності.

Таких висновків господарські суди дійшли без урахування всіх обставин справи та вимог закону.

Відповідно до статті 993 цього Кодексу до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічні норми закріплено у статті 27 Закону України "Про страхування".

За правилами частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з приписами частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 2.1. статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Закон обмежує розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала шкоду, зокрема, сумою франшизи (стаття 12), межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22), вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29).

Різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом, на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Фондом державного майна, Міністерством юстиції України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), була проведена незалежна оцінка з визначення вартості матеріального збитку та оформлена відповідним Звітом про оцінку вартості відновлювального ремонту, завданого власнику колісного транспортного засобу від 25 березня 2015 року № 10/15, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - Звіт), за яким вартість забезпеченого автомобіля становить 38 568 грн 61 коп. з ПДВ.

За змістом пунктів 7.38, 7.39 Методики передбачено, що значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), строк експлуатації яких не перевищує сім років. Винятком стосовно використання зазначених вимог є випадки, якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Умови полісу № АС 4890502 та положення статей 12, 22, 29 Закону, статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 Цивільного кодексу України, свідчать про те, що у приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна", у зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (50 000 грн) та в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (81 610 грн 89 коп.), яка виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, визначеного за Звітом оцінювача, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей (0,57 - строк експлуатації досліджуваного автомобіля з моменту виготовлення до дати оцінки становить 8,25 років), та за мінусом франшизи (0 грн), становить - 38 568 грн 97 коп.

Статтею 29 зазначеного Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Вирішуючи спір у справі, господарські суди не звернули увагу на те, що дійсний зміст правовідносин, які виникли між сторонами, регулюється не тільки приписами Закону України "Про страхування" та умовами договору від 13 січня 2015 року № 46 добровільного страхування, пунктом 1 якого приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "НОВА" та ОСОБА_2 узгодили не враховувати експлуатаційний знос при визначенні суми страхового відшкодування, а і загальними нормами цивільного законодавства та спеціальними нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", за змістом якого обсяг відповідальності страховика, що виник за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є обмеженим лімітом відповідальності, зазначеним в полісі, і розраховується з урахуванням зносу деталей, замінених у процесі відновлення транспортного засобу.

При цьому обмеження законом обсягу відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності не порушує право на відшкодування фактичних витрат особи, яка здійснила страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування майна, адже це право може бути реалізоване шляхом подання позову до винної особи про відшкодування здійснених на відновлення пошкодженого майна витрат в частині яка є предметом спору в цій справі та яку у відповідності до спеціального законодавства страховик цивільно-правової відповідальності відшкодовувати не зобов'язаний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 4 червня 2014 року №6-49цс14 та від 2 грудня 2015 року №6-691цс15).

На зазначеному вище відповідач наголошував, заперечуючи проти позовних вимог, проте суди, відхиляючи вказані доводи дійшли помилкового висновку про те, що приписи статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, не врахувавши наведених вище законодавчих норм.

Неправильне застосування господарськими судами до спірних правовідносин статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зумовлюють скасування рішення та постанови в даній справі та її передачі на новий розгляд, при якому суду слід урахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, дійсних прав та обов'язків сторін і залежно від установленого ухвалити відповідне рішення.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 1 серпня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2016 року у справі № 910/10111/16 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя С. В. Бондар Суддя В. І. Студенець