Постанова

від 31.05.2016 по справі 810/961/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року м. Київ №810/961/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Адвокатського бюро Скринника до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Адвокатське бюро Скринника з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009261502 від 12.10.2015.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що при складанні та поданні позивачем декларації платника єдиного податку - юридичної особи за 2014 рік було допущено механічну помилку та переплутано місцями показники в рядках 8 «сума єдиного податку за минулий податковий звітний період» (тобто рядок 7-2 декларації за минулий податковий звітний період) та 9 «сума єдиного податку до сплати за податковий звітний квартал». При цьому позивач вказує, що уточнюючою декларацією вказану помилку було виправлено, проте відповідачем не враховано під час перевірки показники уточнюючої декларації.

Позивач також зазначає, що передумовою нарахування штрафних санкцій є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання. Водночас, сума єдиного податку за 2014 рік сплачена позивачем у встановлені законодавством строки, а невірне зазначення у первинній податковій декларації за 2014 рік сум вже сплаченого податку та такого, що має бути сплачений (у рядках 8 та 9) жодним чином не збільшило грошових зобов'язань позивача, адже загальна сума доходу за податковий (звітний) період змінена не була. Тобто, фактичного ненадходження або прострочення надходження сум грошового зобов'язання позивача до бюджету не відбулося.

Позивач вказує, що предметом дослідження камеральної перевірки може бути лише правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків, у той же час предметом спірної камеральної перевірки відповідно до акту перевірки було дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податкових зобов'язань, що не відповідає предмету камеральної перевірки податкової звітності платника податку.

Позивач зауважує, що питання своєчасності сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК, є предметом виключно документальної перевірки.

Отже, податковий орган має право визначати суму податкового зобов'язання шляхом камеральної перевірки і, у разі його заниження, застосовувати фінансові санкції, тільки у випадку виявлення у поданій платником податків податковій декларації арифметичних або методологічних помилок. В той же час, актом камеральної перевірки позивача № 1339/15-02/38907779 від 12.10.2015 не зафіксовано допущення позивачем арифметичної або методологічної помилок.

Крім того, позивач стверджує, що оспорювані акт камеральної перевірки та податкове повідомлення-рішення винесені в один день 12.10.2015 року та були надіслані позивачу в одному поштовому конверті, отже позивач був позбавлений можливості надати заперечення на акт перевірки та докази на підтвердження правомірності формування податкових зобов'язань, а також пояснити причини технічної помилки.

Відповідач позов не визнав з підстав, відображених в письмових запереченнях проти позову, згідно яких, зокрема, зазначає, що відповідно до акту камеральної перевірки позивач порушив терміни сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з єдиного податку юридичних осіб протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

Відповідач зазначає, що невірне визначення показників у декларації, зокрема позивач у рядку 8 податкової декларації платника єдиного податку - юридичної особи за 2014 рік мав відобразити показники суми єдиного податку за минулий податковий звітний період 1583,36 грн., а у рядку 9 - суму 117,97 грн., яка є сумою єдиного податку до сплати, натомість позивачем у рядку 8 розрахунку податкового зобов'язання було відображено суму 117,97 грн., а у рядку 9 - суму 1583,36 грн., призвело до того, що позивач самостійно визначив собі податкове зобов'язання у сумі 1583,36 грн. У зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку №1500004958 від 09.10.2015, яким зменшено податкове зобов'язання на 1465,40 грн., визначене у декларації №9079713563 від 03.02.2015, фактично погашено (зменшено) самостійно визначене податкове зобов'язання, що на думку відповідача свідчить про прострочення сплати узгодженого зобов'язання на 233 дні.

З огляду на це, відповідач стверджує, що прийняте податкове повідомлення-рішення №0009261502 від 12.10.2015 є правомірним, а в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

В судовому засіданні 16.05.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позовні вимоги задовольнити. Представник відповідача в судове засідання 16.05.2016 не з'явився, витребувані судом докази надав через канцелярію суду. Ухвалою суду від 16.05.2016 були витребувані докази від позивача та зупинено провадження у справі.

31.05.2016 представник позивача в судове засідання 31.05.2016 не з'явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження, до заяви додані витребувані судом докази.

Представник відповідача в судове засідання 31.05.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, був сповіщений належним чином. В письмових запереченнях відповідача проти позову міститься клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та приймаючи до уваги те, що відповідач був належним чином проінформований про дату, час і місце судового розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Адвокатське бюро Скринника (ідентифікаційний код 38907779, місцезнаходження 08292, Київська область, місто Буча, вулиця Воїнів-інтернаціоналістів, будинок 16-г, кв.65) зареєстровано в якості юридичної особи 20.09.2013, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.09.2013 (а.с.20).

Позивач є платником єдиного податку за ставкою єдиного податку 5 %, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії Б №689434 від 27.09.2013, виданим Ірпінською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області (а.с. 97).

Судом встановлено, що 12.10.2015 відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати грошових зобов'язань з єдиного податку Адвокатського бюро Скринника за 2014 рік, за результатами якої складено акт камеральної перевірки податкової звітності з єдиного податку юридичних осіб №1339/15-02/38907779 про несвоєчасну сплату (далі - акт перевірки) (а.с.43).

В акті перевірки зазначено, що платник порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по єдиному податку юридичних осіб протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

В акті перевірки у вигляді таблиці зазначено, що сума самостійно визначеного грошового зобов'язання по єдиному податку юридичних осіб складає 1583,37 грн., граничний термін сплати - 19.02.2015, дата сплати - 09.10.2015, кількість днів затримки сплати - 233, сума сплаченого податкового боргу складає 1462,75 грн.

Суд зазначає, що номер та дата реєстрації податкової декларації платника єдиного податку - юридичної особи позивача, яка була об'єктом камеральної перевірки, в акті перевірки не вказані, а тому приймаючи до уваги, що відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати грошових зобов'язань з єдиного податку Адвокатського бюро Скринника за 2014 рік, об'єктом перевірки була податкова декларація платника єдиного податку - юридичної особи за 2014 рік від 30.01.2015, яка зареєстрована відповідачем 03.02.2015 за номером №9079713563 згідно квитанції №2.

Відповідачем на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0009261502 від 12.10.2015, згідно якого за затримку на 232 календарних дня сплати грошового зобов'язання в розмірі 1462,75 грн. зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 292,55 грн. (а.с.10).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомлення-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Згідно зі статтею 16 ПК України платник податків зобов'язаний, у тому числі, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України).

Приписами статті 49.2 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податків господарську діяльність у звітному періоді.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України встановлено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК України).

Відповідно до пункту 291.4 статті 294 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з абз.2 п. 294.1 ст. 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивачем подано до податкового органу наступні податкові декларації платника єдиного податку-юридичної особи:

- №1400006254 від 06.11.2014 за три квартали 2014 року, згідно якої позивачем самостійно визначено суму єдиного податку до сплати за податковий (звітний) період - три квартали 2014 року 1178,39 грн. (р.9 декларації) (а.с.64-66).

- №9079713563 від 30.01.2015 за 2014 рік, згідно якої самостійно визначено суму єдиного податку до сплати за податковий (звітний) період - 2014 рік 1583,37 грн. (р. 9 декларації) (а.с.67-69).

Вказані декларації були прийняті відповідачем, що підтверджується зворотнім боком інтегрованої картки платника та квитанцією №2 про прийняття декларації за 2014 рік (а.с.78, 98).

Разом з тим судом встановлено, що позивачем при заповненні податкової декларації платника єдиного податку за 2014 рік допущено технічну помилку, а саме позивачем до рядку 8 декларації за 2014 рік (сума єдиного податку за минулий податковий (звітний) період) неправильно перенесено показники рядку 7.2 декларації платника єдиного податку за минулий податковий (звітний) період, тобто за три квартали 2014 року, і замість суми 1583,36 грн. вказано суму 117,97 грн.

Також позивачем при заповненні податкової декларації платника єдиного податку за 2014 рік допущено технічну помилку при заповненні рядку 9 декларації за 2014 рік (сума єдиного податку до сплати за податковий (звітний) квартал), в якому зазначено суму 1583,37 грн.

Отже, позивачем переплутано місцями цифри при заповненні рядків 8 та 9 податкової декларації платника єдиного податку за 2014 рік, що призвело до того, що позивач самостійно визначив собі податкове зобов'язання за 2014 рік у сумі 1583,37 грн., а саме позивачем в рядку 9 декларації за 2014 рік зазначено 1583,37 грн., в той час як правильною сумою єдиного податку є 117,97 грн. (1701,34 грн. - 1583,37 грн. = 117,97 грн.).

Суд зазначає, що загальна сума доходу за 2014 рік, визначена у податковій декларації платника єдиного податку за 2014 рік становить 34026,70 грн., тобто сума єдиного податку з урахуванням ставки 5 % становить 1701,33 грн. (34026,70 грн. х 5% = 1701,33 грн.).

Позивачем було сплачено самостійно визначені грошові зобов'язання за 2014 рік, що підтверджується банківськими виписками за 14.07.2014 на суму 405,00 грн., за 20.10.2014 на суму 1179,00 грн. та квитанцією від 03.02.2015 №190310020 на суму 120,00 грн., на загальну суму 1704,00 грн., отже переплата становить 2,67 грн. (а.с.17-19).

Крім того, з метою виправлення помилок у поданій податковій декларації за 2014 рік позивачем 09.10.2015 нарочно було подано уточнюючу декларацію платника єдиного податку третьої групи за 2014 рік, в якій в рядку 9 (сума єдиного податку до сплати за податковий (звітний) квартал) зазначено правильну суму 117,97 грн., а до рядку 8 (сума єдиного податку за минулий податковий (звітний) квартал) перенесено показник р. 7.2 податкової декларації за три квартали 2014 року 1583,37 грн. Також у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок позивачем визначено суму податку, яка зменшує податкове зобов'язання на суму 1465,40 грн. (а.с.70-71).

Прийняття уточнюючого розрахунку підтверджується штампом Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 09.10.2015. Порушень при прийнятті декларації не виявлено, що зазначено в самій декларації, показники уточнюючої декларації платника єдиного податку третьої групи за 2014 рік позивача відображено у зворотному боці інтегрованої картки платника (а.с. 80).

Судом встановлено, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став акт камеральної перевірки №1339/15-02/38907779 від 12.10.2015, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій) (пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Статтею 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення; камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Пунктом 76.2 статті 76 ПК України встановлено, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Суд зазначає, що предметом дослідження камеральної перевірки може бути лише правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків, у той же час предметом спірної камеральної перевірки відповідно до акту перевірки було дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податкових зобов'язань, що не відповідає предмету камеральної перевірки податкової звітності платника податку.

При цьому перевіркою не встановлено порушень відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або порушень методології проведення цих розрахунків, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Суд зауважує, що питання своєчасності сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, є предметом виключно документальної перевірки.

З урахування зазначених норм суд приходить до висновку про те, що Податковий кодекс України визначає камеральну перевірку, як таку, що повинна проводитися виключно на підставі даних, відображених у податковій звітності.

Суд зазначає, що окремого нормативно-правового акту, що визначає порядок оформлення результатів камеральних перевірок, не існує, однак 21.06.2011 ДПА України виданий лист N17197/7/15-0617 «Щодо оформлення Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних та місцевих податків і зборів», згідно якого Державна податкова адміністрація України на виконання норм Податкового кодексу України в частині оформлення результатів камеральних перевірок податкової звітності щодо окремих загальнодержавних та місцевих податків і зборів надала примірну форму Акта камеральної перевірки.

Крім того, у цьому листі ДПА України зазначено, що у разі якщо за результатами перевірки встановлено порушення - робиться відповідний запис у відповідному розділі декларації (розрахунку) та складається Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності щодо окремих загальнодержавних та місцевих податків і зборів.

Також в листі ДПА України від 21.06.2011 N17197/7/15-0617 вказано, що акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності щодо окремих загальнодержавних та місцевих податків і зборів, складається у двох примірниках і підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, та після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 розділу II Кодексу.

Листом ДПА України від 21.06.2011 N17197/7/15-0617 передбачено випадки, коли акт про результати камеральної перевірки податкових декларацій (розрахунків) не складається, зокрема:

- за відсутності арифметичної або методологічної помилки в поданій платником податків податковій декларації (розрахунку);

- якщо до початку проведення камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) платником податку подано нову звітну або уточнюючу декларацію (розрахунок) з виправленими показниками.

В той же час, як вбачається з акту камеральної перевірки, перевірка податкової звітності позивача, з незрозумілих суду причин, проводилась без урахування показників уточнюючої декларації платника єдиного податку третьої групи за 2014 рік, якою позивачем самостійно виправлено самостійно виявлені помилки, що ставить під сумнів законність її висновків.

При цьому суд зазначає, що до уваги податкового органу не прийнято й показники податкової декларації платника єдиного податку позивача за три квартали 2014 року, зокрема, значення рядка 7.2 «Сума єдиного податку за податковий звітний період» у розмірі 1583,36 грн., яке повинно переноситися до рядку 8 податкової декларації платника єдиного податку за 2014 рік «Сума єдиного податку за минулий податковий звітний період», однак помилково перенесено позивачем до рядку 9 декларації за 2014 рік (сума єдиного податку до сплати за податковий звітний квартал), а в рядку 8 замість рядка 9 визначено значення суми єдиного податку за минулий податковий звітний період замість суми єдиного податку до сплати за податковий звітний квартал.

Отже, з урахуванням уточнюючої декларації з виправленими показниками за 2014 рік, поданої та прийнятої податковим органом до початку проведення камеральної перевірки податкової декларації, відповідач не мав правових підстав для складання акту камеральної перевірки.

Аналіз викладених норм податкового законодавства дають підстави вважати, що завданням камеральної перевірки є перевірка правильності складання податкових декларацій і розрахунків, перевірка обґрунтованості застосування ставок податку і податкових пільг, правильності відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування (виявлення арифметичних або методологічних помилок).

Отже, податковий орган має право визначати суму податкового зобов'язання шляхом камеральної перевірки і, у разі його заниження, застосовувати фінансові санкції, тільки у випадку виявлення у поданій платником податків податковій декларації арифметичних або методологічних помилок.

В той же час, актом камеральної перевірки позивача не зафіксовано допущення позивачем арифметичної або методологічної помилок.

Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 № 06-10/167 під терміном «арифметична помилка» слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесено підсумок з додатка тощо.).

Поняття «методологічна помилка» визначено у листі ДПА України від 06.07.2001 №9018/7/26-3317, а саме: під «методологічною помилкою» слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Статтею 14 Податкового кодексу передбачено визначення понять, які вживаються у Кодексі. У даній статті поняття арифметичні або методологічні помилки відсутні.

При цьому суд звертає увагу, що при прийнятті рішень за допущені арифметичні та методологічні помилки, які призвели до нарахування штрафних санкцій, у кожному конкретному випадку слід об'єктивно враховувати причини та обставини, що призвели до виникнення таких помилок, і застосовувати штрафні санкції за наявності достатніх підстав щодо намірів навмисного ухилення від сплати податкових зобов'язань із врахуванням розмірів заниження об'єкта оподаткування.

Отже виходячи зі змісту понять «арифметична помилка» та «методологічна помилка», а також з системного аналізу приписів ст. ст.14, 75 Податкового кодексу та його глави ХІ, Кодекс не містить норм, які б встановлювали відповідальність у вигляді нарахування штрафних санкцій за допущення платником податку технічної помилки при заповненні податкової декларації, яка не вплинула на розрахунки з бюджетом.

Відповідальність за порушення ведення податкового обліку передбачена статтею 163 Кодексу України про адміністративні правопорушенні, яка передбачає застосування до порушника штрафу у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в той час, як оскаржуваним рішенням відповідача позивачу неправомірно нараховані штрафні санкції за порушення термінів сплати податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 42.1 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (п. 42.2 ст. 42 ПК України).

Пунктом 86.7 статті 86 ПК України встановлено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду (абз.2 п. 86.7 ст. 86 ПК України).

Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки (абз.3 п. 86.7 ст. 86 ПК України).

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення (абз.4 п. 86.7 ст. 86 ПК України).

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Дані норми кореспондуються з нормами п.п.17.1.16 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України, де визначено, що платник податків має право, зокрема, на подання контролюючому органу у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) письмових заперечень в порядку, встановленому цим Кодексом.

Більш того суд зазначає, що направлення/вручення акту перевірки та надання платнику податків терміну для реалізації його права на подання заперечень та їх розгляду, безумовно передує прийняттю контролюючим органом податкового повідомлення-рішення.

Позивач зазначає, що акт перевірки та спірне податкове повідомлення-рішення були направлені на його адресу одночасно в одному конверті, що позбавило позивача права подати заперечення проти акту перевірки.

Суд звертає увагу на те, що акт перевірки та спірне податкове повідомлення-рішення складені однією датою - 12.10.2015, а отже безумовно відповідачем не дотриманий порядок реалізації права позивача на оскарження висновків, викладених в акті перевірки до прийняття податкового повідомлення-рішення.

Отже, з огляду на це суд зазначає, що позивач був позбавлений можливості надати заперечення на акт перевірки та докази на підтвердження правомірності формування податкових зобов'язань, а також пояснити причини технічної помилки.

Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідачем порушено порядок проведення та оформлення результатів камеральної перевірки, а саме останнім не враховано показники податкової декларації позивача з єдиного податку за три квартали 2014 року, порушено порядок проведення камеральної перевірки, зокрема, не встановлено наявності арифметичної чи методологічної помилки, наявність яких є єдиною підставою для складання акту перевірки. До того ж акт перевірки та спірне податкове повідомлення-рішення складені однією датою - 12.10.2015, чим порушено право позивача на надання заперечень на акт перевірки, а тому висновки акту перевірки №1339/15-02/38907779 від 12.10.2015 є помилковими, а прийняте на підставі даного акту перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Під час відкриття провадження в адміністративній справі ухвалою суду від 15.04.2015 року відстрочено сплату судового збору за подання даного позову до ухвалення судового рішення в адміністративній справі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги, що судом визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області №0009261502 від 12.10.2015, а вирішення питання про сплату судового збору судом відстрочено до ухвалення рішення у справі, суд вважає, що судові витрати не підлягають стягненню ані з позивача, на користь якого прийнято судове рішення, ані з відповідача, оскільки судовий збір позивачем при зверненні до суду не сплачувався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області №0009261502 від 12.10.2015.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.