Рішення

від 10.08.2016 по справі 904/5701/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.08.16р.

Справа № 904/5701/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Карнеол", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 63 423,61 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Карнеол", м. Харків (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області (відповідач) про стягнення 39536,40 грн боргу за поставлений товар, 11455,87 грн пені, 10961,95 грн інфляційних нарахувань на суму боргу та 1469,39 грн 3% річних.

02.08.2016 відповідачем подано клопотання відмовити в задоволенні позову з посиланням на те, що від заявлений до неналежного відповідача - товариства з обмеженою відповідальність "ДТЕК Павлоградвугілля", а копія позову та документи надійшли на адресу іншої юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля".

Позивач з цього питання надав письмові пояснення, в яких вказав, що у позовній заяві допущена механічна помилка у назві відповідача, вірною назвою відповідача є Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля".

Враховуючи, що всі зазначені в позовній заяві реквізити відповідача належать саме Публічному акціонерному товариству "ДТЕК Павлоградвугілля", суд, з урахуванням наданих позивачем пояснень стосовно назви відповідача, не вбачає підстав для висновку, що позов заявлений до неналежного відповідача.

В судовому засіданні 02.08.2016 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 09.08.2016.

Відповідач 04.08.2016 надав відзив на позов, у якому просить відмовити в задоволенні вимог про стягнення пені у зв'язку зі спливом строку позовної давності та подав клопотання відкласти розгляд справи через зайнятість його представників в інших судових установах.

Суд вважає наявні у справі матеріали достатніми для прийняття рішення у спорі і відсутність у судовому засіданні представників сторін, повідомлених про час та місце розгляду справи належним чином, не може вплинути на результат вирішення спору, тому клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхиляється.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Карнеол" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Павлоградвугілля" (покупець) було укладено договір поставки №14-16/5-КП, за яким постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, у строк, за ціною та якісними характеристиками, узгодженими сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною до цього договору.

Згідно специфікацій від 05.12.2014 та 15.12.2014 до даного договору постачальник зобов'язався поставити у власність покупця будівельні матеріали та побутову техніку.

Відповідно п. 1.2 договору покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлену у його власність продукцію у відповідності з умовами договору, а згідно п. 4.11 договору моментом виникнення права власності на товар у покупця настає після виконання покупцем усіх необхідних процедур з приймання продукції по кількості, якості та комплектності й підписання покупцем видаткової накладної.

Пунктом 4.4 договору визначено, що датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником при передачі-прийманні продукції.

Згідно п.5.3 договору розрахунок за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника на 60 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інше, відстрочка більше ніж 60 календарних днів не передбачена у відповідних специфікаціях до договору. У випадку, якщо день оплати прийшовся на неплатіжний день, сплата здійснюється на наступний банківський день.

В п.2 специфікації від 05.12.2014 до договору строком оплати є 60 день з дня поставки, а в специфікації від 15.12.2014 до даного договору строком оплати поставленого товару вказано 90 календарний день із моменту поставки.

На виконання умов вищевказаного договору поставки позивачем відповідачу було відвантажено наступний товар:

24.12.2014 будівельні матеріали на загальну суму 11 616,0 грн, про що оформлена та підписана представником відповідача видаткова накладна № 546 від 24.12.2014, тобто останнім днем оплати поставки цього товару є 22.02.2015.

16.01.2015 за накладною № 15 побутову техніку - холодильник на суму 4716,00 грн, останнім днем оплати якого є 16.04.2015.

Таким чином, за договором поставки №14-16/5-КП від 02.01.2014 позивачем у власність відповідача було фактично поставлено лакофарбової продукції та побутової техніки на загальну суму 16 332,00 грн.

11 лютого 2014 року між сторонами укладено договір поставки №14-16/235-КП, за яким позивач прийняв на себе зобов'язання поставити у власність покупця продукцію, а покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах визначених договором. Згідно специфікації від 09.12.2014 до даного договору строком оплати є 60 день із дня поставки, а у специфікації від 10.12.2014 до даного договору строком оплати поставленого товару вказано 90 календарний день із моменту поставки.

За цим договором поставки, постачальником в особі ТОВ фірма "КАРНЕОЛ" у власність покупця ТОВ "ДТЕК Павлоградвугілля" було відвантажено наступний товар:

22.12.2014 побутову техніку, про що оформлена та підписана видаткова накладна № 544 від 22.12.2014 на суму 16 340,40 грн, останнім днем оплати даного товару є 23.03.2015;

26.12.2014 за накладною № 554 твердомір вартістю 6864,00 грн. Останнім днем оплати цього товару є 24.02.2015.

Таким чином, за договором поставки №14-16/235-КП від 11.02.2014 позивачем у власність відповідача було фактично поставлено побутової техніки на загальну суму 23204,40 грн.

08.07.2016 позивач звернувся до суду з цим позовом та вказав, що отриманий відповідачем товар до цього часу не оплачений.

За прострочку оплати отриманого товару позивач нарахував та заявив до стягнення наступні суми:

- за неоплату товару за накладною № 546 від 24.12.2014 інфляційні нарахування в сумі 3717,98 грн за період з 01.03.2015 по 01.05.2016, 448,72 грн річних за період з 23.02.2015 по 08.06.2016, 3376,90 грн пені за період з 23.02.2015 по 21.08.2015;

- за неоплату товару за накладною № 15 від 16.01.2015 інфляційні нарахування в сумі 464,00 грн за період з 01.05.2015 по 01.05.2016, 165,50 грн річних за період з 17.04.2015 по 08.06.2016, 1332,30 грн пені за період з 17.04.2015 по 13.10.2015;

- за неоплату товару за накладною № 544 від 22.12.2014 інфляційні нарахування в сумі 4120,87 грн за період з 01.04.2015 по 01.05.2016, 448,72 грн річних за період з 24.03.2015 по 08.06.2016, 4773,06 грн пені за період з 24.03.2015 по 19.09.2015;

- за неоплату товару за накладною № 554 від 26.12.2014 інфляційні нарахування в сумі 2659,10 грн за період з 01.03.2015 по 01.05.2016, 262,90 грн річних за період з 27.02.2015 по 08.06.2016, 1973,61 грн пені за період з 27.02.2015 по 25.08.2015.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно з частиною 1 статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, строк позовної давності на стягнення пені по специфікації від 05.12.2014 до договору №14-16/5-КП від 02.01.2014 сплив 24.02.2016.

Строк позовної давності на стягнення пені по специфікації від 15.12.2014 до договору №14-16/5-КП від 02.01.2014 сплив 21.04.2016.

Строк позовної давності на стягнення пені по специфікації від 10.12.2014 до договору №14-16/235-КП від 11.02.2014 сплив 24.03.2016.

Строк позовної давності на стягнення пені по специфікації від 09.12.2014 до договору №14-16/235-КП від 11.02.2014 сплив 03.03.2016.

ТОВ фірма "Карнеол" звернулося до суду з позовною заявою до ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" лише 08.07.2016, тобто після спливу строків спеціальної позовної давності, встановлених законодавцем для стягнення пені.

У зв'язку з цим відповідач просить відмовити в задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 11455,87 грн.

Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорений.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач порушив обумовлені договором строки оплати поставленої йому продукції та вчасно не оплатив отриману ним продукцію, тобто в даному випадку має місце неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором відповідачем, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 39536,40 грн, яка з огляду на обставини справи підлягає до стягнення.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.6 договору сторони дійшли згоди про те, що за порушення встановлених договором термінів оплати, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожний день прострочки.

Перевіривши розрахунок пені за кожною накладною окремо суд дійшов висновку, що розрахунок пені здійснений вірно, проте, частина пені знаходиться поза межами строку позовної давності. Відповідач наголошує на спливі строку позовної давності на всю суму пені, але з позовом до суду позивач звернувся 08.07.2016, тому вимоги про стягнення пені, нарахованої починаючи з 09.07.2015 і до вказаної у розрахунках дати, є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Так, за розрахунком суду, розмір пені за накладною № 546 складає 801,98 грн, за накладною № 15 688,86 грн, за накладною № 544 1343,01 грн, за накладною № 554 503,97 грн, а всього пеня складає 3337, 81 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань на суму боргу суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, проти чого також не заперечив і відповідач.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо оплати поставленого товару, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу (далі – ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині вимог про стягнення про стягнення 39536,40 грн боргу за поставлений товар, 3337,81 грн пені, 10961,95 грн інфляційних нарахувань на суму боргу та 1469,39 грн 3% річних, в решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог покладаються 1201,62 грн витрат на оплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Павлоградвугілля", Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна (Леніна), 76, код 00178353 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карнеол", м. Харків, вулиця Сумська, 13, код 14108706 основний борг у сумі 39536,40 грн, пеню у сумі 3337,81 грн, 3% річних у сумі 1469,39 грн, інфляційні нарахування у сумі 10961,95 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 1201,62 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 15.08.2016.

Суддя                                                             В.Д. Воронько