Постанова

від 10.10.2016 по справі 904/5701/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2016 року Справа № 904/5701/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.

при секретарі судового засідання : Ситникова М.Ю.

представники сторін:

від відповідача: Губайдуллін О.Ф., довіреність № ББУ/ПУ262/П/15 від 18.12.2015 р., представник;

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2016 року у справі № 904/5701/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Карнеол", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 63 423,61 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Карнеол" до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" Дніпропетровської області про стягнення 39 536,40 грн. боргу за поставлений товар, 11 455,87 грн. пені, 10 961,95 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу та 1469,39 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2016 року (головуючий суддя Воронько В.Д.) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карнеол" основний борг у сумі 39 536,40 грн., пеню у сумі 3337,81 грн., 3% річних у сумі 1469,39 грн., інфляційні нарахування у сумі 10 961,95 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1201,62 грн., в решті позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем порушено строки оплати поставленої йому продукції та вчасно не оплачено отриману ним продукцію, в результаті чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 39 536,40 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням з Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2016 року скасувати в частині стягнення пені у розмірі 3337,81 грн.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що:

- за специфікацією від 05.12.2014 року до Договору №14-16/5-КП від 02.01.2014 р. останній строк виконання зобов'язання покупця щодо оплати - 23.02.2015 року, період прострочення (нарахування пені) почався з 24.02.2015 року, тому річний строк позовної давності для вимог про стягнення пені сплив 24.02.2016 року;

- за специфікацією від 15.12.2014 року до Договору №14-16/5-КП від 02.01.2014 р. останній строк виконання зобов'язання покупця щодо оплати - 20.04.2015 року, період прострочення (нарахування пені) почався з 21.04.2015 року, тому річний строк позовної давності для вимог про стягнення пені сплив 21.04.2016 року;

- за специфікацією від 10.12.2014 року до Договору №14-16/235-КП від 11.02.2014 р. останній строк виконання зобов'язання покупця щодо оплати - 23 .03.2015 року, період прострочення (нарахування пені) почався з 24.03.2015 року, тому річний строк позовної давності для вимог про стягнення пені сплив 24.03.2016 року;

- за специфікацією від 09.12.2014 року до Договору №14-16/235-КП від 11.02.2014 р. останній строк виконання зобов'язання покупця щодо оплати - 02.03. 2015 року, період прострочення (нарахування пені) почався з 03.03.2015 року, тому річний строк позовної давності для вимог про стягнення пені сплив 03.03.2016 року.

Оскільки позов подано 08.07.2016 року, то вимоги позивача в частині стягнення пені не підлягають задоволенню в повному обсязі, так як позовну заяву в частині стягнення пені подано з пропуском строку позовної давності.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Карнеол" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення як таке, що було винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 року

прийнято апеляційну скаргу до розгляду.

В судовому засіданні 10.10.2016 року Дніпропетровським апеляційним господарським

судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 104 ГПК України серед підстав для скасування або зміни рішення місцевого суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

02 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Карнеол" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Павлоградвугілля" (покупець) було укладено договір поставки №14-16/5-КП (а.с.13-19)

Згідно пункту 1.1 договору постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, у строк, за ціною та якісними характеристиками, узгодженими сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною до цього договору.

Відповідно до специфікацій від 05.12.2014 року та від 15.12.2014 року до даного договору постачальник зобов'язався поставити у власність покупця будівельні матеріали та побутову техніку (а.с.22-23)

Згідно пункту 1.2 договору покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлену у його власність продукцію у відповідності з умовами договору, а згідно п. 4.11 договору моментом виникнення права власності на товар у покупця настає після виконання покупцем усіх необхідних процедур з приймання продукції по кількості, якості та комплектності й підписання покупцем видаткової накладної.

Пунктом 4.4 договору визначено, що датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником при передачі-прийманні продукції.

Згідно пункту 5.3 договору розрахунок за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника на 60 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інше, відстрочка більше ніж 60 календарних днів не передбачена у відповідних специфікаціях до договору. У випадку, якщо день оплати прийшовся на неплатіжний день, сплата здійснюється на наступний банківський день.

Специфікацією від 05.12.2014 року до Договору №14-16/5-КП від 02.01.2014 р. передбачено, що ТОВ фірма «Карнеол» зобов'язалося поставити ізолятор рулонний у кількості 80 м2 в строк до 25.12.2014 року. Фактично, відповідно до видаткової накладної №546 від 24.12.2014 року, поставка відбулась 24.12.2014 року. Оплата за продукцію, відповідно до вказаної специфікації здійснюється на 60-й календарний день з моменту поставки продукції, таким чином останнім днем оплати поставки цього товару є 23.02.2015 року (оскільки 60 календарний день із моменту поставки припадає на 22.02.2015 року,який є вихідним) (а.с. 22, 24, 25).

Специфікацією від 15.12.2014 року до Договору №14-16/5-КП від 02.01.2014 р. передбачено, що ТОВ фірма «Карнеол» зобов'язалося поставити холодильник VESTFROST VD141 RW у кількості 1 шт в строк до 15.01.2015 року. Фактично, відповідно до видаткової накладної № 15 від 16.01.2015 року та товарно-транспортної накладної №59998015752649 від 16.01.2015 року, поставка відбулась 19.01.2015 року. Оплата за продукцію, відповідно до вказаної специфікації здійснюється на 90-й календарний день з моменту поставки продукції, таким чином останнім днем оплати поставки цього товару є 19.04.2015 року (а.с. 23, 26-28).

11 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Карнеол" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Павлоградвугілля" (покупець) було укладено договір поставки №14-16/235-КП (а.с.29-36) за яким позивач прийняв на себе зобов'язання поставити у власність покупця продукцію, а покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах визначених договором.

Згідно пункту 1.2 договору покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлену у його власність продукцію у відповідності з умовами договору, а згідно п. 4.11 договору моментом виникнення права власності на товар у покупця настає після виконання покупцем усіх необхідних процедур з приймання продукції по кількості, якості та комплектності й підписання покупцем видаткової накладної.

Пунктом 4.4 договору визначено, що датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником при передачі-прийманні продукції.

Згідно пункту 5.3 договору розрахунок за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника на 60 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інше, відстрочка більше ніж 60 календарних днів не передбачена у відповідних специфікаціях до договору. У випадку, якщо день оплати прийшовся на неплатіжний день, сплата здійснюється на наступний банківський день.

Специфікацією від 10.12.2014 року до Договору №14-16/235-КП від 11.02.2014 р. передбачено, що ТОВ фірма «Карнеол» зобов'язалося поставити систему акустичну та пульт мікшерський у кількості 1 шт. в строк до 25.12.2014 року. Фактично, відповідно до видаткової накладної № 544 від 22.12.2014 року та товарно-транспортної накладної №59000088372361 від 22.12.2014 року, поставка відбулась 23.12.2014 року. Оплата за продукцію, відповідно до вказаної специфікації здійснюється на 90-й календарний день з моменту поставки продукції, таким чином останнім днем оплати поставки цього товару є 24.03.2015 року (а.с. 40, 42-44).

Специфікацією від 09.12.2014 року до Договору №14-16/235-КП від 11.02.2014 р. передбачено, що ТОВ фірма «Карнеол» зобов'язалося поставити твердомір у кількості 1 шт. в строк до 25.12.2014 року. Фактично, відповідно до видаткової накладної № 554 від 26.12.2014 року та товарно-транспортної накладної №59000089334357 від 27.12.2014 року, поставка відбулась 30.12.2014 року. Оплата за продукцію, відповідно до вказаної специфікації здійснюється на 60-й календарний день з моменту поставки продукції, таким чином останнім днем оплати поставки цього товару є 02.03.2015 року (а.с. 41, 45-47).

За прострочку оплати отриманого товару позивачем було нараховано відповідачу наступні суми:

- за неоплату товару за накладною № 546 від 24.12.2014 інфляційні нарахування в сумі 3717,98 грн за період з 01.03.2015 по 01.05.2016, 448,72 грн річних за період з 23.02.2015 по 08.06.2016, 3376,90 грн пені за період з 23.02.2015 по 21.08.2015;

- за неоплату товару за накладною № 15 від 16.01.2015 інфляційні нарахування в сумі 464,00 грн за період з 01.05.2015 по 01.05.2016, 165,50 грн річних за період з 17.04.2015 по 08.06.2016, 1332,30 грн пені за період з 17.04.2015 по 13.10.2015;

- за неоплату товару за накладною № 544 від 22.12.2014 інфляційні нарахування в сумі 4120,87 грн за період з 01.04.2015 по 01.05.2016, 448,72 грн річних за період з 24.03.2015 по 08.06.2016, 4773,06 грн пені за період з 24.03.2015 по 19.09.2015;

- за неоплату товару за накладною № 554 від 26.12.2014 інфляційні нарахування в сумі 2659,10 грн за період з 01.03.2015 по 01.05.2016, 262,90 грн річних за період з 27.02.2015 по 08.06.2016, 1973,61 грн пені за період з 27.02.2015 по 25.08.2015.

Всього позивач просить стягнути з відповідача 39 536,40 грн. боргу за поставлений товар, 11 455,87 грн. пені, 10 961,95 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу та 1469,39 грн. 3% річних.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом попередньої інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору поставки №14-16/5-КП від 02.01.2014 року та Договору поставки №14-16/235-КП від 11.02.2014 року за період з 24.12.2014 року по 19.01.2015 року за вищенаведеними видатковими накладними поставив покупцю товар належної якості та в узгодженій кількості на загальну суму 39 536,40 грн., який був прийнятий покупцем, що підтверджується даними видатковими, товарно-транспортними накладними, довіреностями, які підписані представниками відповідача і наявні в матеріалах справи (а.с. 24-28, 42-47).

На час розгляду спору як у господарському суді, так і у суді апеляційної інстанції відповідачем не заперечені факти отримання товару за представленими видатковими накладними.

Відповідач не надав доказів, які б спростовували твердження позивача про виконання ним своїх обов'язків за вищенаведеними договорами поставки.

Враховуючи умови договору та строки оплати товару, зазначені у специфікаціях, положення ч.1 ст. 692 ЦК України строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеними вище видатковими накладними, є таким, що настав.

В порушення прийнятих на себе зобов'язань Відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманого товару не здійснив. Таким чином, на момент вирішення спору заборгованість Відповідача складає 39 536,40 грн.

На час прийняття рішення у справі відповідачем доказів погашення заборгованості перед позивачем не надано.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов підставного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 39 536,40 грн. документально підтверджені та обґрунтовані відповідно до вимог закону, а відповідачем в установленому порядку не спростовані.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.6 договору сторони дійшли згоди про те, що за порушення встановлених договором термінів оплати, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожний день прострочки.

Відповідачем, як у відзиві на позовну заяву, так і у апеляційній скарзі зазначено, що строк позовної давності на стягнення пені по специфікації від 05.12.2014 до договору №14-16/5-КП від 02.01.2014 сплив 24.02.2016.

Строк позовної давності на стягнення пені по специфікації від 15.12.2014 до договору №14-16/5-КП від 02.01.2014 сплив 21.04.2016.

Строк позовної давності на стягнення пені по специфікації від 10.12.2014 до договору №14-16/235-КП від 11.02.2014 сплив 24.03.2016.

Строк позовної давності на стягнення пені по специфікації від 09.12.2014 до договору №14-16/235-КП від 11.02.2014 сплив 03.03.2016.

ТОВ фірма "Карнеол" звернулося до суду з позовною заявою до ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" лише 08.07.2016, тобто після спливу строків спеціальної позовної давності, встановлених законодавцем для стягнення пені.

У зв'язку з цим відповідач просить відмовити в задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 11 455,87 грн.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ч. 1 ст.261 Цивільного кодексу України, яка є загальною нормою, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Ст.257 Кодексу визначено загальну позовну давність тривалістю у три роки, однак, в силу приписів ст.258 цього ж Кодексу для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, зокрема, скорочена порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Перевіривши розрахунок пені за кожною накладною окремо, господарський суд дійшов правильного висновку, що частина пені знаходиться поза межами строку позовної давності.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що сплив строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені в повному обсязі з огляду на наступне.

З позовом до суду позивач звернувся 08.07.2016 року, тому вимоги про стягнення пені, нарахованої починаючи з 09.07.2015 року, тобто за рік до звернення до суду, і до вказаної у розрахунках позивача дати, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Таким чином, доводи скаржника, що позовна давність до вимог про стягнення з відповідача пені має обраховуватися лише із першого дня початку нарахування пені, суперечить нормам чинного законодавства.

Так, за розрахунком господарського суду розмір пені за накладною № 546 складає 801,98 грн., за накладною № 15 688,86 грн., за накладною № 544 1343,01 грн., за накладною № 554 503,97 грн., а всього пеня складає 3 337, 81 грн.

В той же час, колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування пені, враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду), вихідні дні, на які припадає останній день оплати за відповідними видатковими накладними, максимальний період нарахування пені, передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, вважає правильним наступний розрахунок:

- за специфікацією від 05.12.2014 року до Договору №14-16/5-КП від 02.01.2014 р. пеня на суму заборгованості 11 616,00 грн. за період з 09.07.2015 року по 21.08.2015 року (граничний період, зазначений у позовній заяві) складає 840,17 грн.;

- за специфікацією від 15.12.2014 року до Договору №14-16/5-КП від 02.01.2014 р. пеня на суму заборгованості 4 716,00 грн. за період з 09.07.2015 року по 13.10.2015 року (граничний період, зазначений у позовній заяві) складає 690,99 грн.;

- за специфікацією від 10.12.2014 року до Договору №14-16/235-КП від 11.02.2014 р.

пеня на суму заборгованості 16 340,40 грн. за період з 09.07.2015 року по 19.09.2015 року (граничний період, зазначений у позовній заяві) складає 1 899,07 грн.;

- за специфікацією від 09.12.2014 року до Договору №14-16/235-КП від 11.02.2014 р. пеня на суму заборгованості 6 864,00 грн. за період з 09.07.2015 року по 25.08.2015 року (граничний період, зазначений у позовній заяві) складає 541,60 грн.

загалом на суму 3 971,83 грн.

За наведеного, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково у сумі 3 971,83 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням визначеного позивачем періоду прострочення виконання грошового зобов'язання, прийшла до висновку, що господарський суд правильно задовольнив дані вимоги: 3% річних у сумі 1469,39 грн., інфляційні нарахування у сумі 10 961,95 грн., оскільки прострочення оплати вартості поставленого товару з боку відповідача мало місце.

Відповідач, ані у запереченні проти позовної заяви, ані у апеляційній скарзі не заперечив проти розрахунку позивача інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково і з відповідача підлягає стягненню основний борг у сумі 39 536,40 грн., пеня у сумі 3 971,83 грн., 3% річних у сумі 1469,39 грн., інфляційні нарахування у сумі 10 961,95 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області в частині стягнення пені та судового збору необхідно змінити, у зв'язку з порушенням норм матеріального права і невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Оскільки апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, то судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України необхідно розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог у наступній пропорції: 11,8 % - з Позивача; 88,20 % - з Відповідача.

У зв'язку з чим з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 1 215,39 грн. - судового збору за подачу позовної заяви, а з Позивача на користь Відповідача необхідно стягнути 178,86 гривень судового збору за подачу апеляційної скарги відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2016 року у справі № 904/5701/16 в частині стягнення пені та судового збору - змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Павлоградвугілля" (Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна (Леніна), 76, код 00178353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карнеол" (м. Харків, вулиця Сумська, 13, код 14108706) пеню у сумі 3 971,83 грн., та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 215,39 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2016 року у справі № 904/5701/16- залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карнеол" (м. Харків, вулиця Сумська, 13, код 14108706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Павлоградвугілля" (Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна (Леніна), 76, код 00178353) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 178,86 грн.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 10.10.2016 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна