Постанова

від 10.08.2016 по справі 911/468/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2016 р. Справа№ 911/468/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Рудченка С.Г.

При секретарі судового засідання Степанці О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Махреньгіна А.Б., довіреність №220/220/д від 31.03.2016року,

від відповідача1 не з`явилися,

від відповідача2 Ковальчук Д.В., довіреність №1446 від 16.05.2016року,

від третьої особи 1 не з`явилися,

від третьої особи 2 Семенаш А.В., довіреність №1 від 04.01.2016року,

від прокуратури Дубченко О.В., посвідчення №035307 від 31.08.2015року

вільний слухач Максимів Г.І., паспорт серія СЕ491000

розглянувши матеріали апеляційних скарг

товариства з обмеженою відповідальністю Солоха-Н, квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 та державного підприємства Міністерства оборони України Білоцерківський військовий торг

на рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2016 року

у справі №911/468/16 (суддя Л.Я. Мальована)

за позовом заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ,

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю Солоха-Н, Миколаївська обл., с. Улянівка,

2) квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України, Київська обл., м. Біла Церква,

третя особа1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача Військова частина НОМЕР_1 , Київська обл., м. Біла Церква,

третя особа2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство Міністерства оборони України Білоцерківський військовий торг, Київська область, м. Біла Церква

про визнання недійсним договору -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до 1) товариства з обмеженою відповідальністю Солоха-Н, 2) квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Військова частина НОМЕР_1 про визнання недійсним договору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.04.2016 року позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір № 208 від 10.09.2014 року Про організацію співпраці, укладений між квартирно-експлуатаційним відділом м. Біла Церква і товариством з обмеженою відповідальністю Солоха-Н.

Не погодившись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю Солоха-Н подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2016 року по справі №911/468/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з`ясуванням фактичних обставин справи, на думку апелянта, невірно визначено особу, в інтересах якої подано позов та відсутність порушених прав. Крім того, оспорюваний правочин містить ознаки договору співпраці та не суперечить вимогам закону, породжує реальні правовідносини, земельна ділянка відповідачем-2 у користування відповідача-1 не передавалась, а тому оспорюваним позивачем договором не порушуються права позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2016 року прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Солоха-Н на рішення господарського суду Київської області від 20.04.2016 року по справі №911/468/16 до провадження та призначено розгляд справи на 22.06.2016 року.

Також, не погодившись із вказаним рішенням, квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква Міністерства оборони України подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2016 року по справі №911/468/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з`ясуванням фактичних обставин справи, а саме скаржник вважає, що прокурором не доведено наявності порушення інтересів держави та не надано жодних належних та допустимих доказів негативного впливу оспорюваного договору на інтереси держави. Також апелянт стверджує, що відповідно до умов спірного договору передача земельної ділянки не передбачена.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2016 року прийнято апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України на рішення господарського суду Київської області від 20.04.2016 року по справі №911/468/16 до провадження та призначено розгляд справи на 22.06.2016 року.

Також, не погодившись із вказаним рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2016 року по справі №911/468/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з`ясуванням фактичних обставин справи. На думку Військової частини НОМЕР_1 судом першої інстанції невірно визначено особу (позивача), в інтересах якої подано позов, в рішенні місцевого господарського суду не зазначено які саме права та інтереси позивача порушені. Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції зроблено не обґрунтоване припущення, що спірна земельна ділянка вибула з володіння відповідача-2.

Колегія суддів встановила, що подані скаржником матеріали апеляційної скарги є достатніми для прийняття її до провадження.

Одночасно, колегія суддів апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи №91/468/16 та матеріали поданих апеляційних скарг, дійшла до висновку про об`єднання апеляційних скарг товариства з обмеженою відповідальністю Солоха-Н, квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 в одне апеляційне провадження, оскільки вказані апеляційні скарги подані на одне рішення господарського суду Київської області від 20.04.2016 року у справі №911/468/16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 року апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю Солоха-Н, квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2016 року у справі №911/468/16 прийнято до провадження у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Сулім В.В., Рудченко С.Г. та призначено її розгляд на 22.06.2016 року.

Крім того, не погодившись із вказаним рішенням, державне підприємство Міністерства оборони України Білоцерківський військовий торг подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2016 року по справі №911/468/16 залишити без змін, змінити рішення, а саме скасувати доводи, за якими господарський суд Київської області відхилив заяву державного підприємства Міністерства оборони України Білоцерківський військовий торг про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та залучити до участі у господарській справі №911/468/16 державне підприємство Міністерства оборони України Білоцерківський військовий торг в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2016 року апеляційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України Білоцерківський військовий торг на рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2016 року у справі №911/468/16 прийнято до провадження у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Сулім В.В., Рудченко С.Г. та призначено її розгляд на 22.06.2016 року.

23.05.2016 року через загальний відділ канцелярії Київського апеляційного господарського суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких зазначено, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував порушення законних прав та інтересів держави, які підлягають захисту в судовому порядку.

Також, 23.05.2016 року через загальний відділ канцелярії Київського апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю Солоха-Н надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких відповідач1 просив рішення господарського суду Київської області від 20.04.2016 року скасувати.

21.06.2016 року через загальний відділ канцелярії Київського апеляційного господарського суду від державного підприємства Міністерства оборони України Білоцерківський військовий торг надішли письмові пояснення в яких останній просив резолютивну частину рішення місцевого господарського суду залишити без змін та залучити його до участі у справі в якості третьої особи.

У зв`язку з перебуванням судді Сулім В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, відповідно до пп. 2.3.25, 2.3.49 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 03.02.2016 року, автоматизованою системою здійснено заміну судді Сулім В.В. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформовано протокол.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю Солоха-Н, квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2016 року у справі №911/468/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Рудченко С.Г., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року у справі № 911/468/16 апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю Солоха-Н, квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 на рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2016 року у справі № 911/468/16 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Тищенко О.В., Рудченко С.Г.

Також, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України Білоцерківський військовий торг на рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2016 року у справі №911/468/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Рудченко С.Г., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року апеляційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України Білоцерківський військовий торг на рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2016 року у справі №911/468/16 прийнято до провадження у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Тищенко О.В., Рудченко С.Г.

22.06.2016 року через загальний відділ канцелярії Київського апеляційного господарського суду від відповідача2 надійшли доповнення до апеляційної скарги.

22.06.2016 року через загальний відділ канцелярії Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене при неповному з`ясуванні судом усіх обставин, що мають значення для справи та містить невідповідні обставинам справи висновків суду та просить його скасувати.

Також, 22.06.2016 року через загальний відділ канцелярії Київського апеляційного господарського суду від державного підприємства Міністерства оборони України Білоцерківський військовий торг надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме висновок експертного дослідження від 21.06.2016 року за результатами проведення економічного дослідження.

В судовому засіданні 22.06.2016 року представники позивача, прокурора, відповідача1, відповідача2, третьої особи та державного підприємства Міністерства оборони України Білоцерківський військовий торг надали усні пояснення та відповіли на запитання суду, щодо розгляду апеляційної скарги державного підприємства Міністерства оборони України Білоцерківський військовий торг та питання про залучення його в якості третьої особи.

Відповідно до 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що судове рішення, оскаржене не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Обґрунтовуючи свої вимоги в апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що Рішенням Міністра оборони України №9349/з від 02.08.2011 року державному підприємству Міністерства оборони України Білоцерківський військовий торг передана в тимчасове користування земельна ділянка військового полігону військової частини НОМЕР_1 (Великополовецький учбовий центр) площею 1868 га в межах Трипільської сільської ради Фастівського району для вирощування сільськогосподарських культур та заготівлі сіна (кормів) для тваринництва.

Рішенням Міністерства оборони України №15575/з від 05.12.2011 року збільшено термін тимчасового користування державному підприємству Міністерства оборони України Білоцерківський військовий торг земельної ділянки до 2021 року.

Також, скаржник стверджує, що земельна ділянка передавалась в тимчасове використання у відповідності до нормативно-правових актів Міністерства оборони України, акт передачі земельної ділянки затверджений заступником Міністра оборони України та погоджено начальником Головного ККУ Збройних Сил України, начальником Білоцерківського гарнізону, головою Фастівської районної державної адміністрації.

Всупереч, на думку державного підприємства Міністерства оборони України Білоцерківський військовий торг вищезазначеним рішенням Міністра оборони України, 10.09.2014 року між квартирно-експлуатаційним відділом м. Біла Церква Міністерства оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю Солоха-Н укладено договір №208, щодо земельної ділянки військового полігону військової частини НОМЕР_1 (Великополовецький учбовий центр).

За змістом абз. 4, 5 п. 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

У судовому засіданні 22.06.2016 року прокурор поклався на розсуд суду, представник позивача, відповідача1, відповідача2 та третьої особи заперечували, щодо залучення Державного підприємства Міністерства оборони України Білоцерківський військовий торг в якості третьої особи.

Державне підприємство Міністерства оборони України Білоцерківський військовий торг стверджує, що рішення по даній справі вплине на його права та обов`язки в частині тимчасового користування земельною ділянкою, що належить військовому полігону військової частини НОМЕР_1 (Великополовецький учбовий центр) площею 1868 га в межах Трипільської сільської ради Фастівського району в період до 2021 року включно. Враховуючи той факт, що предметом розгляду даної справи є договір №208 про організацію співпраці від 10.09.2014 року, відповідно до умов якого відповідачу1 надано можливість виконувати комплекс заходів по вирощуванню сільськогосподарських культур на земельній ділянці площею 1868 га військової частини НОМЕР_1 , а саме ця земельна ділянка була передана в тимчасове користування Державному підприємству Міністерства оборони України Білоцерківський військовий торг рішенням Міністерства оборони №9349/з від 02.08.2011 року, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залучення Державного підприємства Міністерства оборони України Білоцерківський військовий торг в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство Міністерства оборони України Білоцерківський військовий торг, об`єднано апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю Солоха-Н, квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 та державного підприємства Міністерства оборони України Білоцерківський військовий торг на рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2016 року у справі №911/468/16 в одне апеляційне провадження та відкладено розгляд справи га 10.08.2016 року.

02.08.2016 року третя особа-2 подала через канцелярію Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційні скарги на рішення господарського суду Київської області від 20.04.2016 року у справі №911/468/16, заперечення на відзив представника Міністерства оборони України та клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення копії апеляційної скарги ДП МО України «Білоцерківський військовий торг» сторонам у справі.

09.08.2016 року відповідач-1 подав через канцелярію Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника ТОВ «Солоха-Н» у відпустці.

Крім того, на адресу електронної пошти Київського апеляційного господарського суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке роздруковане та долучено до матеріалів справи.

10.08.2016 року, до початку судового засідання від прокуратури через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому останній просив залишити рішення господарського суду Київської області від 20.04.2016 року у справі №911/468/16 без змін.

В судове засідання 10.08.2016 року з`явились прокурор, позивач, відповідач-2 та третя особа-2, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду. Представники Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України підтримали апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю Солоха-Н та Військової частини НОМЕР_1 , просили рішення господарського суду Київської області від 20.04.2016 року по справі №911/468/16 скасувати, в позові відмовити повінстю. Представник ДП МО України «Білоцерківський військовий торг» підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг товариства з обмеженою відповідальністю Солоха-Н, Військової частини НОМЕР_1 та квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представники відповідача-1 та третьої особи-1 не з`явились, були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання.

Вказані вище клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

Враховуючи те, що відповідач-1 та третя особа-1 були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, неодноразове відкладення розгляду справи, а також зважаючи на те, що сторонами надавались усні пояснення та письмові пояснення щодо суті спору та наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідача-1 та третьої особи-1.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

10.09.2014 року між квартирно-експлуатаційним відділом м. Біла Церква та Товариством з обмеженою відповідальністю Солоха-Н укладено договір № 208 про організацію співпраці. (том 1, а.с. 17-20).

З метою організації співпраці між Сторонами і з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності квартирно-експлуатаційного відділу для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності, Сторони за цим Договором домовилися про співпрацю і співробітництво без утворення юридичної особи з використанням земель, які надані Стороні - 1 в безстрокове користування, можливостей, сил і засобів Сторони - 1 та можливостей і засобів Сторони - 2 спільно діяти для досягнення загальних цілей, а саме: вирощування зернових та технічних культур, не віднесених до інших класів рослинництва, збирання, зберігання та їх подальша реалізація. (п. 1.1. договору).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вирощування зернових та технічних культур умовами договору покладається виключно на Сторону 2. До обов`язків Сторони 1 відносяться тільки залучення земельної ділянки.

Згідно з п. 1.2. договору сторони домовилися, що співпраця, яка є предметом цього договору буде здійснюватися наступним чином: Сторона - 1 бере на себе зобов`язання залучити площу земельної ділянки, яка належить їй на праві постійного користування та визначена Актом обміру земельної ділянки, в разі потреби з залученням фахівців проводити її обстеження на предмет наявності та, в подальшому, проведення заходів своєчасного знешкодження шкідливих для навколишнього середовища, життя та здоров`я людей предметів з метою створення безпечних умов праці. Сторона - 2 бере на себе зобов`язання власними силами та коштами провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу культивування сільськогосподарської продукції яка обумовлена Договором.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що сторона 1 за цим договором зобов`язується залучити до співробітництва, що буде проводитися разом зі стороною 2 земельну ділянку, що надана стороні 1 в безстрокове користування, згідно Державного акту серії Б №027573 від 1978 року площею 1868 (одна тисяча вісімсот шістдесят вісім) га, за адресою: Київська область, Сквирський район, с. Великополовецьке, військова частина А 2167.

П. 4.1. договору Сторона 2 зобов`язується, разом з проведенням сільгоспробіт на залученій земельній ділянці, після збору врожаю, Сторона 2 не має права проводити будь-які сільськогосподарські роботи на земельній ділянці, що використовується Сторонами за цим Договором та зобов`язана повернути дану земельну ділянку у випадку відсутності актів звірки взаєморозрахунків за поточний рік. В такому випадку проведення будь-яких робіт з метою виконання умов даного Договору можливе лише після обов`язкової письмової згоди на це Сторони 1.

Крім цього, п. 5.4. спірного договору передбачає, що Сторона 2 сплачує (компенсує) земельний податок шляхом щомісячного перерахування грошових коштів згідно розрахунку до «Податкової декларації з плати за землю» на поточний рік.

Умовами договору визначено, що внесок Сторони 1 роботи та послуги зазначені у п. 3.1. цього Договору. При цьому, послугами, визначеними у п. 3.1. Договору є залучення земельної ділянки, яка надається у користування Стороні 2.

Дохід, що отримується відповідачами 1 і 2 від співробітництва, яке є предметом Договору, підлягає розподілу пропорційно понесеним фактичним затратам на вирощування сільськогосподарської продукції, при цьому Сторона 1 (Відповідач 2) в будь-якому випадку повинен отримати річний дохід у розмірі не менше 1 494 400 грн. 00 коп. на рік, а Сторона 2 (Відповідач 1) у будь-якому випадку повинен отримати річний дохід за рахунок реалізації сільськогосподарської продукції. (п. 8.1. договору).

Пунктом 12.2 Договору передбачено, що цей договір укладений строком на три роки.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що спірний договір по своїй суті є договором оренди, який передбачає використання земель оборони для виробництва сільгосппродукції та укладений з перевищенням повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою.

Окрім цього, прокурор зазначав, що спірний договір не був погоджений із органом виконавчої влади. На думку прокурора спірний договір укладений з порушенням вимог законодавства, зокрема, приписів статей 20, 77, 115, 116 Земельного кодексу України, статті 4 Закону України "Про використання земель оборони", а тому підлягає визнанню недійсним на підставі приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, вважає, що аналіз тексту та умови спірного Договору про організацію співпраці від 10.09.2014 року, дає змогу дійти висновку, що даний договір фактично приховує орендні відносини між сторонами договору.

Так, умовами договору визначений: предмет оренди (п.3.1.) земельна ділянка площею 1868 га за адресою Київська обл., Сквирський р-н, с. Велико-Половецьке, військова частина А2167; обов`язок повернення земельної ділянки (п. 4.1.); отримання земельної ділянки у користування за плату (п.5.4), строк дії договору (п.12.2).

При цьому, колегія суддів бере до уваги, укладений сторонами Договір №49 від 09.02.2015 року про компенсацію земельного податку (том 1, а.с. 86), що на думку колегії суддів Київського апеляційного господарського суду також підтверджує факт передачі спірної земельної ділянки в оренду ТОВ «Солоха-Н» за плату.

Відповідно до ч.ч. 1 - 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

У відповідності до постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Встановлення обставин, передбачених ст. 235 Цивільного кодексу України не є підставою для визнання недійсним укладеного правочину, а кваліфікує дійсний зміст спірного правочину, тобто не передбачає в якості правових наслідків удаваного правочину визнання останнього недійсним, а відзначає, що якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили, при цьому законність дійсно укладеного правочину розглядається відповідно до підстав, вказаних у статтях 203, 215 Цивільного кодексу України.

Проте, як встановлено судом першої інстанції відповідно до оспорюваного договору відповідач-2 фактично передав відповідачу-1 земельну ділянку, що відноситься до земель оборони, без рішення (погодження) відповідних посадових осіб Міністерства оборони України та органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади.

Як вже зазначалось вище, зміст договору та його правова природа, що не залежить від його назви, відповідає саме змісту договору оренди, визначеному статтею 12 Закону України "Про оренду землі", згідно якої договір оренди землі визначений як угода сторін про взаємні зобов`язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк, та відповідає фактичним правовідносинам сторін, отже назва договору не змінює суті останніх, тому положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносин у сфері оренди землі.

Колегія суддів зазначає, що відсутність ознак удаваності правочину не перешкоджає суду дослідити договір, що був предметом позову на предмет його дійсності, виходячи з наведених позивачем підстав.

Відносини, пов`язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами -землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до пункту третього частини 5 статті 20 Земельного кодексу України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Закону України "Про використання земель оборони".

Частинами першою, другою та четвертою статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

За частиною 1 статті 115 Земельного кодексу України зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об`єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України для забезпечення функціонування цих об`єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

За змістом статті 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Частиною першою статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" встановлено, що військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Суд першої інстанції встановив, що на час укладення спірного договору таке рішення (погодження) було відсутнє.

Крім цього, згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією з яких є землі оборони.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Слід зазначити, що за змістом частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою здійснюється шляхом реалізації таких правомочностей як право володіння та користування земельною ділянкою; права землекористувачів передбачено статтею 95 Земельного кодексу України. Разом з тим, право постійного користування після одержання землекористувачем документа, що посвідчує таке право, та його державної реєстрації (стаття 125 Земельного кодексу України). В свою чергу правом оперативного управління (в тому числі землею, як активом, закріпленим за військовою частиною) за змістом статті 137 Господарського кодексу України визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується та розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов`язані довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що законодавство не надає квартирно-експлуатаційному відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України право передавати землю в оренду (суборенду), при цьому будь-якого рішення щодо земельної ділянки, розташованої на території військової частини, оренда якої фактично була предметом спірного договору, не приймалось, спірний договір був укладений з порушеннями встановленого законодавством порядку, тобто положення укладеного сторонами Договору не відповідають положенням законодавства про оренду земельної ділянки та порядку розпорядження землями оборони, зокрема, статтям 1 та 7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", пункту 3 частини 5 статті 20, частини 2 статті 65, частини 4 статті 77 Земельного кодексу України, статей 9, 14 Закону України "Про Збройні сили України", частини першої статті 4 Закону України "Про використання земель оборони", що є підставою для визнання договору недійсним.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо визнання недійсним спірного договору №208 про організацію співпраці від 10.09.2014 року, оскільки насправді між сторонами укладено договір оренди землі, укладенням якого порушено вимоги законодавства щодо передачі військового майна в оренду та укладенням якого фактично відповідач-2 перевищив свої повноваження, в порушення вимог ст. 7 Закону України Про господарську діяльність у збройних силах України та Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України від 11.05.2000 року № 778, а тому спірний договір підлягають визнанню недійсними.

Враховуючи те, що судом встановлено невідповідність Договору №208 про організацію співпраці від 10.09.2014 року вимогам чинного на момент його укладення законодавства, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позову та визнання недійсним вказаного Договору.

Відповідно до пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача про визнання недійсним Договору №208 про організацію співпраці від 10.09.2014 року, які доведені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачами не спростовані, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Посилання апелянтів на відсутність порушених прав позивача не узгоджуються з матеріалами справи, оскільки спірна земельна ділянка є землями оборони.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Решта доводів апеляційних скарг спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення господарського суду Київської області від 20.04.2016 року.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційних скарг покладаються на скаржників.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю Солоха-Н, квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 та державного підприємства Міністерства оборони України Білоцерківський військовий торг на рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2016 року у справі №911/468/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2016 року у справі №911/468/16 залишити без змін.

3. Справу №911/468/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

СуддіМ.Г. Чорногуз

С.Г. Рудченко