Рішення

від 05.08.2016 по справі 911/2103/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2016Справа №911/2103/16

За позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» доТовариства з обмеженою відповідальністю «МІК МЕГА» простягнення 1 277 209, 99 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Чередник О.М. - представник за довіреністю; від відповідача:Дубровський В.Є. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Україна» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК МЕГА» про стягнення 1 277 209,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №22 від 28.10.2015 р. позивач поставив товар, а відповідач зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1 019 146,02 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 186 254,34 грн., 3% річних у розмірі 12 699,16 грн. та інфляційних у розмірі 59 110,47 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.07.2016 р. позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 27.07.2016 р.

Судове засідання 27.07.2016 р. не відбулося, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2016 р. розгляд справи призначено на 05.08.2016 р.

В судовому засіданні 05.08.2016 р. судом оголошувалась перерва на 05.08.2016 р.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвали суду через канцелярію подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на неправомірність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних.

В судовому засіданні 05.08.2016 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2015 р. між СТОВ «Україна» (постачальник) та ТОВ «МІК МЕГА» (покупець) був укладений договір поставки №22 (надалі - «Договір»), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця свиней у живій вазі (продукція), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію згідно умов цього договору.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що ціна продукції визначається у специфікаціях до даного договору, що являються додатками до нього та є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 4.4 Договору оплата за продукцію здійснюється протягом 12 наступних календарних днів від дати відвантаження продукції, шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 8.2 Договору сторони погодились, що цей договір є чинним до 31.12.2015 р., а в частині розрахунків до його виконання.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 540 146,02 грн., що підтверджується наявними матеріалах справи видатковими накладними за період з 29.10.2015 р. по 27.11.2015 р.

Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 1 521 000,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 20.07.2016 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі суму 1 019 146,02 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні, підписані сторонами за період з 29.10.2015 р. по 27.11.2015 р.) підтверджується факт постави позивачем відповідачу товару на загальну суму 2 540 146,02 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 1 521 000,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 20.07.2016 р.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 4.4 Договору та враховуючи часткове перерахування вартості поставленого товару, заборгованість відповідача за Договором становить 1 019 146,02 грн. а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар у розмірі 1 019 146,02 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги СТОВ «Україна» про стягнення з ТОВ «МІК МЕГА» заборгованості у розмірі 1 019 146,02 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 186 254,34 грн., 3% річних у розмірі 12 699,16 грн. та інфляційних у розмірі 59 110,47 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 25.12.2015 р. по 04.04.2016 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у випадку порушення строків передбачених п. 4.4 даного договору, покупець сплачує штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення, або з розрахунку 5% річних на місяць (за вибором постачальник) за недоплачену суму.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Під час здійснення перерахунку заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних та пені судом враховано, що позивачем допущено помилку під час визначення кількості прострочених відповідачем днів з оплати поставленого товару, а також індексу інфляції за спірний період, у зв'язку з чим заявлені до стягнення суми є завищеними.

Здійснивши власний арифметичний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 125 088,18 грн., 3% річних у розмірі 8 544,07 грн. та інфляційні у розмірі 15 301,09 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «МІК МЕГА» на користь СТОВ «Україна» заборгованості у розмірі 1 019 146,02 грн., пені у розмірі 125 088,18 грн., 3% річних у розмірі 8 544,07 грн. та інфляційних у розмірі 15 301,09 грн.

В іншій частині (пеня у розмірі 61 166,16 грн., 3% річних у розмірі 4 155,09 грн. та інфляційні у розмірі 43 809,38 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК МЕГА» (03056, м. Київ, пр. Перемоги, 37, КПІ 4030, корпус 28; ідентифікаційний код 37593864) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (16562, Чернігівська обл., Бахмацький район, с. Голінка, вул. Незалежності, 57; ідентифікаційний код 03794911) заборгованість у розмірі 1 019 146 (один мільйон дев'ятнадцять тисяч сто сорок шість) грн. 02 коп., пеню у розмірі 125 088 (сто двадцять п'ять тисяч вісімдесят вісім) грн. 18 коп., 3% річних у розмірі 8 544 (вісім тисяч п'ятсот сорок чотири) грн. 07 коп., інфляційні у розмірі 15 301 (п'ятнадцять тисяч триста одна) грн. 09 коп. та судовий збір у розмірі 17 521 (сімнадцять тисяч п'ятсот двадцять одна) грн. 19 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.08.2016 р.

Суддя Ю.О. Підченко