Постанова

від 17.10.2016 по справі 911/2103/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2016 р. Справа№ 911/2103/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Дикунської С.Я.

Алданової С.О.

за участю представників:

Від позивача: Чередник О.М. - представник за довіреністю.

Від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК МЕГА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2016 року

у справі № 911/2103/16 (судя Підченко Ю.О.)

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

"Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК МЕГА"

про стягнення 1 277 209,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК МЕГА" про стягнення 1 277 209,99 грн., з яких 1 019 146,02 грн. основної заборгованості, 186 254,34 грн. пені, 12 699,16 грн. 3 % річних, 59 110,47 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" вказує на не виконання відповідачем умов договору поставки №22 від 28.10.2015 року щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.07.2016 року позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2016 року у справі № 911/2103/16 позов задоволено частково, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК МЕГА" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" заборгованість у розмірі 1 019 146 (один мільйон дев'ятнадцять тисяч сто сорок шість) грн. 02 коп., пеню у розмірі 125 088 (сто двадцять п'ять тисяч вісімдесят вісім) грн. 18 коп., 3% річних у розмірі 8 544 (вісім тисяч п'ятсот сорок чотири) грн. 07 коп., інфляційні у розмірі 15 301 (п'ятнадцять тисяч триста одна) грн. 09 коп. та судовий збір у розмірі 17 521 (сімнадцять тисяч п'ятсот двадцять одна) грн. 19 коп. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт не погоджується з розміром нарахування позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Крім цього, апелянт вважає, що суд не врахував величину збитків позивача порівняно із штрафними санкціями та не скористався правом на зменшення пені.

Також, апелянт стверджує про те, що клопотав про відкладення розгляду даної справи, проте, суд першої інстанції не відобразив у оскарженому рішенні відмову у задоволенні вказаного клопотання.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити без задоволення.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК МЕГА" на судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явився, проте подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з не поданням позивачем відзиву на апеляційну скаргу та неможливістю участі представника в судовому засіданні.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія прийшла до висновку про відмову у його задоволенні, зважаючи на наступне.

Як зазначено вище, 13.10.2016 року позивачем до суду було надано відзив на апеляційну скаргу, у зв'язку з чим судова колегія вважає, що у апелянта було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, зокрема з відзивом.

Крім цього, відповідно до вимог ст. 28 ГПК України Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК МЕГА" не позбавлено права направити іншого представника у судове засідання.

У пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК МЕГА", за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2015 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" "Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК МЕГА" (покупець) було укладено договір поставки №22 (надалі - "Договір"), за умлвами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця свиней у живій вазі (продукція), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію згідно умов цього договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору визначено, що ціна продукції визначається у специфікаціях до даного договору, що являються додатками до нього та є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 4.4 Договору оплата за продукцію здійснюється протягом 12 наступних календарних днів від дати відвантаження продукції, шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 8.2 Договору сторони визначились, що цей договір є чинним до 31.12.2015 року, а в частині розрахунків до повного його виконання.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов Договору позивачем за період з 29.10.2015 року по 27.11.2015 року було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2 540 146,02 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 12 від 29.10.2015 року, № 17 від 02.11.2015 року, № 18 від 03.11.2015 року, № 19 від 09.11.2015 року, № 20 від 11.11.2015 року, № 21 від 17.11.2015 року, № 22 від 19.11.2015 року, № 27 від 27.11.2015 року, та не заперечується відповідачем.

Проте, відповідач сплатив вартість отриманого товару частково в сумі 1 521 000, 00 грн., про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 року по 20.07.2016 року, у зв'язку з чим позивач направив на адресу відповідача претензію № 1 (вих. №25 від 02.02.2016) про сплату заборгованості (а.с. 56-62, 97).

Доказів погашення відповідачем заборгованості у розмірі 1 019 146,02 грн. в матеріалах справи не міститься, у зв'язку з чим судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача вказаної вище суми основної заборгованості.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 186 254,34 грн. пені, 12 699,16 грн. 3 % річних, 59 110,47 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перерахувавши розмір інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення з 25.12.2015 року по 04.04.2016 року, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем допущено помилку під час визначення кількості прострочених відповідачем днів з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим заявлені до стягнення суми є завищеними.

Отже, вказані позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково у розмірі стягнення 15 301,09 грн. інфляційних втрат та 8 544,07 грн. 3 % річних.

В силу ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 6.3 Договору передбачено, що у випадку порушення строків, передбачених п. 4.4 даного договору, покупець сплачує штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення, або з розрахунку 5% річних на місяць (за вибором постачальника) за недоплачену суму.

Перевіривши розмір пені, судова колегія, також, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з відповідача підлягає стягненню пеня частково у розмірі 125 088,18 грн.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що суд першої інстанції суд не врахував величину збитків позивача порівняно із штрафними санкціями та не скористався правом на зменшення пені, враховуючи наступне.

Частиною 1 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як встановлено вище, збитки позивача становлять 1 019 146,02 грн., тоді як задоволені судом штрафні санкції складають лише 15 301,09 грн. інфляційних втрат, 8 544,07 грн. 3 % річних та 125 088,18 грн. пені. Тобто, штрафні санкції не є надмірно великими порівняно із збитками позивача, як кредитора.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що зменшення розміру санкцій є правом суду, а не його обов'язком.

Також, судова колегія вважає не обґрунтованим твердження апелянта про те, що він клопотав про відкладення розгляду даної справи, проте, суд першої інстанції не відобразив у оскарженому рішенні відмову у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем до суду першої інстанції було надано клопотання про відкладення розгляду справи, який було призначено на 27.07.2016 року ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.07.2016 року.

Однак, відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва від 28.07.2016 року, 27.07.2016 року судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Підченка Ю.О. на лікарняному, у зв'язку з чим розгляд справи призначено на 05.08.2016 року та зобов'язано сторони виконати вимоги ухвали суду від 11.07.2016 року.

Судовою колегією встановлено, що відповідач просив суд першої інстанції вдруге відкласти розгляд даної справи, зазначивши це у відзиві на позов (а.с. 94-96).

Проте, судовою колегією встановлено, що обґрунтованих підстав, передбачених ст. 77 ГПК України, для відкладення розгляду даної справи відповідач у вказаному вище відзиві не зазначив.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК МЕГА" на рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2016 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2016 року у справі № 911/2103/16 - без змін.

3. Матеріали справи № 911/2103/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.Я. Дикунська

С.О. Алданова