Рішення

від 08.08.2016 по справі 761/21832/16-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/21832/16-ц

Провадження № 2/761/6065/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 серпня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Волошина В.О.

при секретарі: Анісковець Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шарм-2000» про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в :

В червні 2016р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1, 2) до відповідача ТОВ «Шарм - 2000», в якому просив суд: стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення 1131480,0 грн.; 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу у розмірі 53950,68 грн., заборгованість за процентами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 84783,49 грн., 3% річних, нарахованих на заборгованість по процентам, у розмірі 4042,61 грн., а також понесені судові витрати, які складаються з судового збору.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 14 червня 2012р. між сторонами було укладено договір № 1 безвідсоткової позики (далі по тексту - договір позики), за яким позивачем було надано відповідачу в користування грошові кошти у розмірі 600000,0 грн., які відповідач зобов'язувався повернути в строк до 14 червня 2013р., однак отримані грошові кошти відповідач по теперішній час в добровільному порядку не повернув, тому позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, наголошуючи, що позивачем всі зобов'язання були виконані в повному обсязі, а грошові кошти перераховані на рахунок відповідача з зазначенням призначення платежу за договором позики.

Відповідач, про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, свого представника до суду не направив, поважності причин неявки в судове засідання не повідомив, заперечення на позов не подавались.

Оскільки сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи, відповідно до ст. ст. 169, 224 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 14 червня 2012р. між сторонами було укладено договір позики (а.с. 4), відповідно до п. 1.1 якого позивачем було надано відповідачу в користування грошові кошти у розмірі 600000,0 грн., позика надавалась, шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства. В судовому засіданні представник позивача звертав увагу суду, що позивачем були виконані зобов'язання, і зазначена сума грошових коштів була перерахована на рахунок відповідача, що підтверджується заявкою на переказ готівки № 707_30 від 15 червня 2012р. (а.с. 5). Строк позики до 14 червня 2013р. (п. 3.1. договору позики). Згідно з п. 4.1. договору позики боржник до строку зазначеного в п. 3.1. договору позики зобов'язується повернути суму позики, шляхом видачі готівкових коштів з розрахункового рахунку підприємства (п. 4.2. договору позики).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно правових висновків Верховного Суду України, висловлених в постановах від 18 вересня 2013р. по справі № 6-63цс13, від 11 листопада 2015р. по справі № 6-1967цс15, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Даних, які б свідчили про повернення відповідачем вищезазначених коштів судом не встановлено.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що відповідачем зобов'язання за договором позики не були виконані, прострочено виконання грошового зобов'язання, а тому суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги, з урахуванням наданого суду стороною позивача розрахунку (а.с. 6-10) про стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором позики у розмірі 1274256,78 грн. (сума основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення 1131480,0 грн. + 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу у розмірі 53950,68 грн. + заборгованість за процентами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 84783,49 грн. + 3% річних, нарахованих на заборгованість по процентам, у розмірі 4042,61 грн.) підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6890,0 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 60, 88, 169, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 224, 232, 294, 360-7 ЦПК України; ст. ст. 525, 526, 549, 610 - 612, 625, 627, 638, 1046, 1048 - 1050 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шарм-2000» про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шарм-2000» (код ЄДРПОУ 24260473) на користь ОСОБА_1 (ІПН. НОМЕР_1) суму заборгованості за договором № 1 безвідсоткової позики від 14 червня 2012р. у розмірі 1274256 /один мільйон двісті сімдесят чотири тисячі двісті п'ятдесят шість/ грн. 78 коп.; судовий збір у розмірі 6890,0 /шість тисяч вісімсот дев'яносто/ грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: