Постанова

від 26.07.2016 по справі 805/1380/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2016 р.                                                   Справа № 805/1380/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді – Троянової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства “УТС-АЗОВ”

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 квітня 2016року №0000411402, №0000421402, №000431402,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “УТС-АЗОВ” звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 квітня 2016року №0000411402, №0000421402, №000431402 /а.с.4-9/.

Ухвалою суду від 23 червня 2016 року замінено Жовтневу об'єднану державну податкову інспекцію м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області на Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області /а.с.126/.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства “УТС-АЗОВ” з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Зеріс» (код ЄДРПОУ 39422390) за червень 2015 року, ТОВ «Універсалтехсервіс» (код ЄДРПОУ 34697219) та ТОВ «НВП Техальянс» (код ЄДРПОУ 36842474) за липень 2015 року з подальшою реалізацією товарів контрагентам-покупцям та з податку на прибуток за 2015 рік з даними контрагентами відповідачем, складено акт від 11.04.2016р. №575/05-81-14-02/38755441. На підставі висновків акту перевірки відповідачем 21 квітня 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» та «В4» за №0000411402, №0000421402, №000431402. Вважає, прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки акту перевірку не підтверджуються наявними документами первинного бухгалтерського обліку.

Просить суд, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області від 21 квітня 2016: №0000411402, №0000421402, №000431402/ а.с.8/.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження/а.с.218/

Представник відповідача не заперечував проти розгляду справи у порядку письмового провадження /а.с.218/, надав суду заперечення проти позову у яких позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що податковим органом під час проведення перевірки позивача, встановлено відсутність факту придбання товарів чи послуг у зв'язку із чим дії податкового органу є правомірними. Перевірку позивача проведено у зв'язку з отриманням податкової інформації від ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо ТОВ «Зеріс» з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.06.2015 по 30.06.2015 р. від 13.08.2015р. № 510/26-55-22-06/39422390, крім того з метою удосконалення адміністрування податку з ПДВ, руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань, ліквідації віртуального податкового кредиту з ПДВ, було документально оформлено результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ «Універсалтехсервіс» за звітний період декларування липень 2015 року. Документи, надані ПП «УТС-Азов» під час проведення перевірки не забезпечують підтвердження правильності, повноти відображення фінансово-господарської діяльності підприємства. Тобто,насправді, вказані угоди з контрагентами позивача не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед замовником, а лише для збільшення валових витрат та податкового кредиту. Також, в своїх запереченнях звернули увагу,що до перевірки не були надані документи щодо транспортування продукції. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівного постачальника підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до «вигодо набувача», яким в даному випадку є ПП «УТС-АЗО». За відсутності факту придбання товарів чи послуг , або в разі ,якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Зазначив, що дії відповідача щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є правомірними. Просив суд відмовити у задоволенні позову /а.с.105-114/.

Відповідно до приписів ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач – Приватне підприємство “УТС-АЗОВ” зареєстроване в якості юридичної особи, включене до ЄДРПОУ за номером 38755441, за адресою: 87510, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Красномаякська, 16а, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.01.2016 року за №21612409 станом на 14.01.2016 року/а.с.10-12/. Позивач знаходиться на обліку платників податків в Жовтневій об'єднаній державній податковій інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області, правонаступником якої є Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №200143541 серії НБ№196241/а.с.23/. Здійснює господарську діяльність відповідно до Статуту підприємства/а.с.13-20/.

Відповідач – Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області є правонаступником Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області та діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та керуючись Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до направлень на проведення позапланової виїзної документальної перевірки та наказу про призначення позапланової перевірки відповідно до вимог п.п.20.1.4 п.п.20.1.6, п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області в період з 23 березня 2016 року по 05 квітня 2016 року (дата закінчення перевірки вказана в акті) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства “УТС-АЗОВ” з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Зеріс» (код ЄДРПОУ 39422390) за червень 2015 року, ТОВ «Універсалтехсервіс» (код ЄДРПОУ 34697219) та ТОВ «НВП Техальянс» (код ЄДРПОУ 36842474) за липень 2015 року з подальшою реалізацією товарів контрагентам-покупцям та з податку на прибуток за 2015 рік з даними контрагентами відповідачем.

11.04.2016 року за наслідками проведеної перевірки складено акт №575/05-81-14-02/38755441 /а.с.24-38/.

Згідно з висновками акту перевірки, контролюючим органом встановлено такі порушення позивачем податкового законодавства:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що привело до заниження задекларованого показнику суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету в розмірі: 81817грн. за червень 2015 року; 68529грн. за липень 2015 року; сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту у розмірі 48029грн. за липень 2015 року;

- п.44.1, п.44.2 ст.44 розділу ІІ Податкового кодексу України, п.3 розділу ІІІ П(С)БО№1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73, зареєстрованого в Мінюсті 28.02.2013 за №336/22868, ч.2 ст.3 розділу 1, ч.1 ст.11 розділу ІV Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» які призвели до порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження об'єктом оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на 992028грн., в результаті чого занижено значення рядка 06 «Податок на прибуток» декларації з податку на прибуток за 2015 рік на суму 178565грн. /а.с.38/.

Не погодившись із висновками акту позивачем подано заперечення на акт перевірки від 11.04.2016р. №575/05-81-14-02/38755441 /а.с.39/.

За результатами акту перевірки від 11.04.2016р. №575/05-81-14-02/38755441 Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області прийнято податкові повідомлення-рішення від 21 квітня 2016 року :

-          №0000411402 форми «Р» яким Приватному підприємству “УТС-АЗОВ” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 178565(сто сімдесят вісім тисяч п'ятсот шістдесят п'ять гривень)грн. /а.с.40/;

-          №0000421402 форми «В4» яким Приватному підприємству “УТС-АЗОВ” визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 48059(сорок вісім тисяч п'ятдесят дев'ять гривень)грн. та суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 4805,90(чотири тисячі вісімсот п'ять гривень дев'яносто копійок)грн./а.с.42/;

-          №0000431402 форми «Р» яким Приватному підприємству “УТС-АЗОВ” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 187932,50(сто вісімдесят сім тисяч дев'ятсот тридцять дві гривні п'ятдесят копійок)грн. з яких: 150346(сто п'ятдесят тисяч триста сорок шість гривень)грн. сума основного платежу, 37586,50(тридцять сім тисяч п'ятсот вісімдесят шість гривень п'ятдесят копійок) сума штрафних (фінансових санкцій)/а.с.44/.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцієючи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;

6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про: порушення платником податків п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що привело до заниження задекларованого показнику суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету в розмірі: 81817грн. за червень 2015 року; 68529грн. за липень 2015 року; сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту у розмірі 48029грн. за липень 2015 року;п.44.1, п.44.2 ст.44 розділу ІІ Податкового кодексу України, п.3 розділу ІІІ П(С)БО№1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73, зареєстрованого в Мінюсті 28.02.2013 за №336/22868, ч.2 ст.3 розділу 1, ч.1 ст.11 розділу ІV Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» які призвели до порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження об'єктом оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на 992028грн., в результаті чого занижено значення рядка 06 «Податок на прибуток» декларації з податку на прибуток за 2015 рік на суму 178565грн. /а.с.38/.

Суд не погоджується із зазначеними висновками податкового органу, з таких підстав.

Правовідносини, що виникли при розгляді даного спору регулюються Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром. Постачанням товарів також вважаються:

а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;

б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;

в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);

г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення;

д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;

е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно підпункту 14.1.203 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

Так, між Приватним підприємством “УТС-АЗОВ” (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зеріс» (Постачальник) укладено договір поставки №03/06/15 від 03 червня 2015 року /а.с.46-48/.

Відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити Продукцію, асортимент, кількість, ціна якої зазначена в специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до цього Договору, які є невід'ємною його частиною.

Так, на підтвердження виконання договору поставки продукції виробничо-технічного призначення, а саме підшипників, позивачем надано наступні документи: - специфікація №1 від 03.06.2015 року, де визначено кількість товару-2 шт. найменування товару підшипник 23172,29460, ціна без ПДВ 301050,00 грн.,383 950,00 грн. відповідно, разом з ПДВ 20%- 822000,00 грн.; рахунок №26 від 03.06.2015р. на загальну суму 822000,00 грн.; накладна № 26 від 03.06.2015 р. постачальник ТОВ «Зеріс», одержувач ПП « УТС-АЗО», сума визначена до сплати 822000,00 грн., податкова накладна № 26 від 03.06.2015 року, згідно якої зазначено продавця ТОВ «Зеріс», покупець ПП «УТС-АЗО», загальна сума визначена до сплати 822000,00 грн.; товарно-транспортною накладною № 03/06/01 від 03.06.2015р. (перевізник ТОВ «Техрембуд», вантажовідправник ТОВ «Зеріс», замовник ПП «УТС-АЗО», товар у кількості 2 шт. підшипники 23172,29460 на загальну суму 822000,00 грн., банківськими виписками за 03.09.2015р. щодо часткової оплати рахунку №26 від 03.06.2015 р. в сумі 422000,00 грн., за 01.10.2015р. часткова оплата рахунку №26 від 03.06.2015 р. в сумі 200000,00 грн., за 08.10.2015р. кінцева сплата рахунку №26 від 03.06.2015 р. в сумі 200000,00 грн. /а.с.49-56/.

Отриманий від ТОВ «Зеріс» товар ввикористаний у власній господарській діяльності, а саме: придбані підшипники використані для виконання капітальних ремонтних робіт на портальному крані «Марк»№12 для Державного підприємства «Маріупольський торгівельний порт», в наслідок чого позивач отримав прибуток, що відображено у відповідній декларації з податку на прибуток. Дані обставини підтверджується, наступними первинними документами: договором підряду №27-7/15/179 від 02.06.2015р з ДП «Маріупольський морський торговельний порт», специфікацією, розрахунком вартості робіт на капітальний ремонт портального крану «Марк» №12 інв.№32734(додаток №2), переліком змінно-запасних частин на капітальний ремонт портального крану «Марк» №12 інв.№32734(додаток №4), акт приймання-передачі виконаних робіт від 12.06.2015 року №21/06-15,довідка про вартість виконаних робіт і витратах, розрахунок загальної вартості капітального ремонту портального крану «Марк» №12 інв.№32734, перелік виконаних робіт у червні 2015 року на капітальному ремонті портального крану «Марк» №12 інв.№32734, найменування змінно-запасних частин при проведенні капітального ремонту портального крану «Марк» №12 інв.№32734, перелік витратних матеріалів використаних при проведенні капітального ремонту портального крану «Марк» №12 інв.№32734, рахунок на сплату №БУ22 від 12.06.2015 року, податкова накладна, банківська виписка/а.с.154-173/.

За наслідками господарських операцій ТОВ «Зеріс» видало позивачу податкову накладну від 03.06.2015 №26 на суму 822000,00грн. у т.ч. ПДВ 137000,00грн. /а.с.174/, яка зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідним витягом, що міститься в матеріалах справи/а.с.175-177/.

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту червня 2015 року, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подані до Податкового органу , де в Додатку №5 до декларації , в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента ТОВ «Зеріс»/а.с.81-84/.

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців «Зеріс» за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину, в акті перевірки не заперечується.

Між Приватним підприємством “УТС-АЗОВ” (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсалтехсервіс» (Постачальник) укладено договір поставки № 05.01/15 від 05 січня 2015 року /а.с.57-59/.

Відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити Продукцію, асортимент, кількість, ціна якої зазначена в специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до цього Договору, які є невід'ємною його частиною.

На підтвердження виконання договору поставки продукції виробничо-технічного призначення, а саме: блоків додаткових контактів CRIZA 11, контакторів CRLI400-30-22-A230, контакторів LIDE305F, контакторів CRLI250-30-22a230, позивачем надано наступні документи: специфікації № 3 від 05.01.2015 р. , де визначена кількість товару - блок додаткових контактів 2 шт., контактори – 6 шт., разом з ПДВ 20 % -122761,20 грн., специфікація №4 від 05.01.2015р., де визначена кількість товару – каток КП 140-200-003 4 шт.,разом з ПДВ 20 % -131 040,00 грн.; рахунки №№8,9 від 28.07.2015 р. на суму 122761,20 грн. та від 29.07.2015р. на суму 131040,00 грн. відповідно, накладні №№ 11,12 від 28.07.2015 р. на суму 122761,20 грн. та від 29.07.2015р. на суму 131040,00 грн. відповідно; товарно-транспортними накладними № 28/07/01 від 28.07.2015 р. на суму 122761,20 грн. (автомобільний перевізник ТОВ «Універсалтехсервіс», вантажовідправник ТОВ «Універсалтехсервіс», вантажоодержувач ТОВ «УТС-АЗО») та № 29/07/01 від 29.07.2015р.на суму 131040,00 грн. (автомобільний перевізник ТОВ «Універсалтехсервіс», вантажовідправник ТОВ «Універсалтехсервіс», вантажоодержувач ТОВ «УТС-АЗО»);банківською випискою за 09.11.2015 року щодо оплати рахунку №8 від 28.07.2015 р.,№9 від 29.07.2015р. на загальну суму 253801,20 грн., податкова накладна за податковим номером 3 від 28.07.2015 р., згідно якої зазначено продавець ТОВ «Універсалтехсервіс», покупець ПП «АЗО»,загальна сума коштів,що підлягає сплаті 122 761,20 грн. ,податкова накладна за податковим номером 4 від 29.07.2015 р., згідно якої зазначено продавець ТОВ «Універсалтехсервіс», покупець ПП «АЗО», загальна сума коштів,що підлягає сплаті 131040,00 грн. /а.с.60-70/.

Отриманий від ТОВ «Універсалтехсірвіс» товар використаний у власній господарській діяльності, а саме: придбані блоки додаткових контактів CRIZA 11, контактори CRLI400-30-22-A230, контактори LIDE305F, контактори CRLI250-30-22a230 використані для виконання капітальних ремонтних робіт на портальному крані «Сокол»№11 інв.№38608 для Державного підприємства «Маріупольський торгівельний порт», в наслідок чого позивач отримав прибуток, що відображено у відповідній декларації з податку на прибуток. Дані обставини підтверджується, наступними первинними документами: договором підряду №27-7/15/232 від 30.06.2015р з ДП «Маріупольський морський торговельний порт», специфікацією, розрахунком вартості робіт на капітальний ремонт портального крану «Сокол»№11 інв.№38608 (додаток №2), переліком змінно-запасних частин на капітальний ремонт портального крану «Сокол»№11 інв.№38608 (додаток №4), акт приймання-передачі виконаних робіт від 29.07.2015 року №30/07-15,довідка про вартість виконаних робіт і витратах, розрахунок загальної вартості капітального ремонту портального крану «Сокол»№11 інв.№38608, перелік виконаних робіт у липні 2015 року на капітальному ремонті портального крану «Сокол»№11 інв.№38608, рахунок на сплату №БУ31 від 29.07.2015 року, податкова накладна, банківська виписка/а.с.188-196/.

За наслідками господарських операцій ТОВ «Універсалтехсервіс» видало позивачу податкові накладні від 28.07.2015 №3 на суму 122761,20грн. у т.ч. ПДВ 20460,20грн., від 29.07.2015 №4 на суму 131040,00грн. у т.ч. ПДВ 21840,00грн. /а.с.197,198/, які зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідним витягом, що міститься в матеріалах справи/а.с.199-204/.

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту липня 2015 року, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подані до Податкового органу , де в Додатку №5 до декларації , в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента ТОВ «Універсалтехсервіс»/а.с. 199-204/.

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців «Універсалтехсервіс» за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину, в акті перевірки не заперечується.

Між Приватним підприємством “УТС-АЗОВ” (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВФ «Техальянс» (Виконавець) укладено надання послуг № 6/07/15 від 06 липня 2015 року /а.с.71-72/.

Відповідно до якого Виконавець надає за заявкою Замовника послуги з поточного ремонту портального крану «Сокол» №11 інв.38608.

На підтвердження виконання договору надання послуг № 6/07/15 від 06 липня 2015 року, позивачем надано наступні документи: розрахунок вартості послуг на поточний ремонт портального крану «Сокол» № 11 інв. №38608 разом на загальну суму 374645,05 грн., рахунок №20 від 28.07.2015 на виконання роботи поточного ремонту портального крану «Сокол» № 11 на суму з ПДВ 114632,45 грн., акт приймання виконаних робіт від 28.07.2015, перелік матеріалів, використаних в липні 2015 року, податкова накладна за податковим номером 5 від 28.07.2015 року, згідно якої продавець ТО«НВФ «Техальянс», покупець ПП “УТС-АЗОВ” загальна сума коштів,що підлягає сплаті 114632,45 грн. , банківська виписка за 17.09.2015 р., відповідно до якої зроблено оплату рахунку № 20 від 28.07.2015р. на суму 114632,45 грн. /а.с.73-80/.

Отримані від ТОВ «НВФ «Техальянс» послуги використані для виконання капітальних ремонтних робіт на портальному крані «Сокол»№11 інв.№38608 для Державного підприємства «Маріупольський торгівельний порт», в наслідок чого позивач отримав прибуток, що відображено у відповідній декларації з податку на прибуток. Дані обставини підтверджується, наступними первинними документами: договором підряду №27-7/15/232 від 30.06.2015р з ДП «Маріупольський морський торговельний порт», специфікацією, розрахунком вартості робіт на капітальний ремонт портального крану «Сокол»№11 інв.№38608 (додаток №2), переліком змінно-запасних частин на капітальний ремонт портального крану «Сокол»№11 інв.№38608 (додаток №4), акт приймання-передачі виконаних робіт від 29.07.2015 року №30/07-15,довідка про вартість виконаних робіт і витратах, розрахунок загальної вартості капітального ремонту портального крану «Сокол»№11 інв.№38608, перелік виконаних робіт у липні 2015 року на капітальному ремонті портального крану «Сокол»№11 інв.№38608, рахунок на сплату №БУ31 від 29.07.2015 року, податкова накладна, банківська виписка/а.с.188-196/.

За наслідками господарських операцій ТОВ «НВФ «Техальянс» видало позивачу податкову накладну від 28.07.2015 №5 на суму 114632,45грн. у т.ч. ПДВ 19105,41грн/а.с.79/, які зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідним витягом, що міститься в матеріалах справи/а.с.199-204/.

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту липня 2015 року, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подані до Податкового органу , де в Додатку №5 до декларації , в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента ТОВ «НВФ «Техальянс»/а.с. 199-204/.

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців «НВФ «Техальянс» за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину, в акті перевірки не заперечується.

Статтею 44 Податкового кодексу Українивизначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період);інших документів, зв'язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Згідно п.44.2ст.44 Податкового кодексу УкраїниПлатники податку, які відповідно доЗакону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності..

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаєЗакон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідност. 1 цього Законугосподарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно достатті 4 вказаного Законубухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно частини 1статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, визначає, що первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені п. 2.4 Положення: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства; зміст і обсяг господарської операції, одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробка і використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до п. 3.7 Положення інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься в згрупованому вигляді в бухгалтерські звіти, порядок складання яких установлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1ст. 11 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ і суб'єктів малого підприємництва) складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: договори з контрагентами; додатками до договору, рахунками фактури, видатковими накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, актами прийому передачі, товарно-транспортними накладними, що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарських операцій за договорами з контрагентами відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд, звертає увагу, що під господарською діяльністю устатті 3 Господарському кодексі Українирозуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно достатті 2 Господарського кодексу Україниучасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Так, позивач та його контрагенти є суб'єктами господарювання, які з положеньКонституції Українита ст. 6 Господарського Кодексу, знаходяться під охороною держави, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, визнаючи свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Податкова політика, визнана державою відповідно дост. 10 Господарського кодексу України, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Суб'єкти господарювання згідно частини першоїстатті 19 Господарського кодексу Українимають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так, статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Частиною 3, зазначеної статті передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Частиною 5 передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів – договорів поставки та надання послуг із ТОВ «Зеріс» (код ЄДРПОУ 39422390) за червень 2015 року, ТОВ «Універсалтехсервіс» (код ЄДРПОУ 34697219) та ТОВ «НВП Техальянс» (код ЄДРПОУ 36842474). Також, вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставини, які б свідчили про недійсність правочинів укладених між контрагентами. Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по укладеним договорам із його господарською діяльністю та фактичне використання поставленого обладнання та послуг у його власній господарській діяльності та отримання фінансового ефекту.

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат оплати вартості придбаних ТМЦ та послуг у ТОВ «Зеріс» (код ЄДРПОУ 39422390) за червень 2015 року, ТОВ «Універсалтехсервіс» (код ЄДРПОУ 34697219) та ТОВ «НВП Техальянс» (код ЄДРПОУ 36842474) за липень 2015р. із господарською діяльністю Приватного підприємства “УТС-АЗОВ”.

Стосовно зауваження відповідача,щодо ненадання документального підтвердження стосовно перевезення майна від контрагента до позивача, слід вказати, що, зокрема, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Таким чином, оскільки, транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару (надання в оренду), то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, чи наявності у таких документах недоліків, не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Сама по собі наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Такі твердження також викладені в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 2 1936/11/13-11.

Відповідно доЛиста ВАСУ від 02.06.2011р. № 742/11/13-11оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд погоджується з даними висновками Вищого адміністративного суду України та підкреслює, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентами постачальниками спростовують висновки податкового органу, які гуртуються на даних інформаційних податкових баз.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит-сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного ( податкового) періоду, визначена згідно з розділом п'ять цього Кодексу.

Згідно вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно допункту 187.9статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Статтею 201 Податкового Кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктами 201.4, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця. У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць. Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виникнення у ПП «УТС-АЗО» права на формування податкового кредиту у червні-липні 2015р., за наслідками господарських операцій з контрагентами, підтверджено відповідними податковими накладними. Податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема,Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язаннята не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Щодо порушення позивачем вимог п.п.134.1.1 п.134. ст.134 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Розділом ІІІ Податкового кодексу Україниврегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Витрати у розумінніПодаткового кодексу України- це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (п.п.14.1.27п.14.1ст.14 Податкового кодексу Українив редакції, яка діяла на час господарських взаємовідносин).

Відповідно до п.п.134.1.1, п.134.1ст.134 Податкового кодексу Україниоб'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134. ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи;

Статтею 135 Податкового кодексу Українивизначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно ізстаттею 134 цього Кодексуз урахуванням положень цьогоКодексу.

Згідно пп.137.1,137.2,137.3,137.4ст.137 Податкового кодексу України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеноюстаттею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зістаттею 135 цього Кодексу.

Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пунктах57.1та 57.1-1 статті57та 141.4 статті141цьогоКодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Так, відповідачем із тих самих підстав , щодо не визнання податкового кредиту не було визнано витрати пов'язані по господарським операціям з ТОВ «Зеріс» (код ЄДРПОУ 39422390) за червень 2015 року, ТОВ «Універсалтехсервіс» (код ЄДРПОУ 34697219) та ТОВ «НВП Техальянс» (код ЄДРПОУ 36842474) за липень 2015 року.

Статтею 61 Конституції Українизакріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Суд звертає увагу, що недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини у рішеннях, позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», наголошено на індивідуальному характері відповідальностіособи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції»ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. РішенняЄвропейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02, «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №1991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг знати. Добросовісний платник не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача. Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, встановленим пунктом201.1статті201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість збільшення відповідачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість і податку на прибуток та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за наслідками неналежного виконання контрагентами позивача своїх обов'язків щодо несвоєчасного виконання власних податкових зобов'язань перед бюджетом не повинна бути покладена на добропорядних платників податку та не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує Приватному підприємству “УТС-АЗОВ” судові витрати у розмірі судові витрати у розмірі 6290,44(шість тисяч двісті дев'яносто гривень сорок чотири копійки)грн. за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства “УТС-АЗОВ” до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 квітня 2016року №0000411402, №0000421402, №000431402– задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області від 21.04.2015 року №0000411402 форми «Р» яким Приватному підприємству “УТС-АЗОВ” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 178565(сто сімдесят вісім тисяч п'ятсот шістдесят п'ять гривень)грн.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області від 21.04.2015 року №0000421402 форми «В4» яким Приватному підприємству “УТС-АЗОВ” визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 48059(сорок вісім тисяч п'ятдесят дев'ять гривень)грн. та суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 4805,90(чотири тисячі вісімсот п'ять гривень дев'яносто копійок)грн.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області від 21.04.2015 року №0000431402 форми «Р» яким Приватному підприємству “УТС-АЗОВ” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 187932,50(сто вісімдесят сім тисяч дев'ятсот тридцять дві гривні п'ятдесят копійок)грн. з яких: 150346(сто п'ятдесят тисяч триста сорок шість гривень)грн. сума основного платежу, 37586,50(тридцять сім тисяч п'ятсот вісімдесят шість гривень п'ятдесят копійок) сума штрафних (фінансових санкцій).

Стягнути на користь Приватного підприємства “УТС-АЗОВ” судові витрати у сумі 6290,44(шість тисяч двісті дев'яносто гривень сорок чотири копійки)грн. за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 26 липня 2016 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01 серпня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                             Троянова О.В.