Ухвала

від 12.10.2016 по справі 805/1380/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року справа №805/1380/16-а

84301, Донецька область, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.

секретар Челахова О.О.

за участю: представника позивача - Лебедєва В.В., довіреність б/н від 22.06.2016 року

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі № 805/1380/16-а за позовом Приватного підприємства УТС-АЗОВ до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 квітня 2016 року № 0000411402, № 0000421402, №000131402, -

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2016 року Приватне підприємство УТС-АЗОВ (далі - позивач, підприємство, платник податків) звернулось до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 квітня 2016 року № 0000411402, № 0000421402, № 000131402 (том 1 а.с.4-9).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року позов задоволений, визнане неправомірним та скасоване податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області від 21 квітня 2015 року № 0000411402 форми Р , яким Приватному підприємству УТС-АЗОВ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 178 565 грн. Визнане неправомірним та скасоване податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області від 21 квітня 2015 року № 0000421402 форми В4 , яким Приватному підприємству УТС-АЗОВ визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 48 059 грн. та суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 4805,90 грн. Визнане неправомірним та скасоване податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області від 21 квітня 2015 року № 0000431402 форми Р , яким Приватному підприємству УТС-АЗОВ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 187 932,50 грн. з яких: 150 346 грн. сума основного платежу, 37 586,50 сума штрафних (фінансових санкцій). Стягнуто на користь Приватного підприємства УТС-АЗОВ судові витрати у сумі 6290,44 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (том 2 а.с.3-12).

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, які мають значення для вирішення спору. Зазначає, що документи, надані підприємством до перевірки, не забезпечують підтвердження правильності, повноти відображення фінансово-господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку підприємства та їх зв'язок з фінансово-господарською діяльністю підприємства. Посилається на те, що угоди, укладені підприємством з його контрагентами не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед замовником, а лише для збільшення валових витрат та податкового кредиту. Зауважує, що платником податків не надані до перевірки документи, які підтверджують транспортування продукції (том 2 а.с.16-20).

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наголошуючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, з заявою про розгляд справи за його відсутності не звертався.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено й не оспорюється апелянтом наступне.

Позивач - Приватне підприємство УТС-АЗОВ зареєстроване в якості юридичної особи, включене до ЄДРПОУ за номером 38755441, за адресою: 87510, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Красномаякська, 16а, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 січня 2016 року за № 21612409 станом на 14 січня 2016 року (том 1 а.с.10-12). Позивач знаходиться на обліку платників податків в Жовтневій об'єднаній державній податковій інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області, правонаступником якої є Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №200143541 серії НБ№196241 (том 1 а.с.23). Здійснює господарську діяльність відповідно до Статуту підприємства (том 1 а.с.13-20).

Відповідач - Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області є правонаступником Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області, є суб'єктом владних повноважень, який діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України (том 1 а.с.116-119).

Відповідно до направлень на проведення позапланової виїзної документальної перевірки та наказу про призначення позапланової перевірки відповідно до вимог підпунктів 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області в період з 23 березня 2016 року по 05 квітня 2016 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства УТС-АЗОВ з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю Зеріс (код ЄДРПОУ 39422390) за червень 2015 року, товариством з обмеженою відповідальністю Універсалтехсервіс (код ЄДРПОУ 34697219) та товариством з обмеженою відповідальністю НВП Техальянс (код ЄДРПОУ 36842474) за липень 2015 року з подальшою реалізацією товарів контрагентам-покупцям та з податку на прибуток за 2015 рік з даними контрагентами відповідачем.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом складений акт №575/05-81-14-02/38755441 від 11 квітня 2016 року (том 1 а.с.24-38).

За висновками акту перевірки, контролюючим органом встановлені порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що привело до заниження задекларованого показнику суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету в розмірі: 81 817 грн. за червень 2015 року; 68 529 грн. за липень 2015 року; сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту у розмірі 48 029 грн. за липень 2015 року;

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44 розділу ІІ Податкового кодексу України, пункту 3 розділу ІІІ П(С)БО№1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року № 73, зареєстрованого в Мінюсті 28 лютого 2013 року за №336/22868, частини другої статті 3 розділу 1, частини першої статті 11 розділу IV Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які призвели до порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2015 рік у сумі 992 028 грн., в результаті чого занижене значення рядка 06 Податок на прибуток декларації з податку на прибуток за 2015 рік на суму 178 565 грн. (том 1 а.с.38).

Не погодившись із висновками акту перевірки, позивачем подано заперечення на акт перевірки від 11 квітня 2016 року №575/05-81-14-02/38755441 (том 1 а.с.39).

За результатами проведеної перевірки Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області прийняті податкові повідомлення-рішення від 21 квітня 2016 року: № 0000411402 форми Р , яким Приватному підприємству УТС-АЗОВ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 178 565 грн. (том 1 а.с.40); № 0000421402 форми В4 , яким Приватному підприємству УТС-АЗОВ визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 48 059 грн. та суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 4805,90 грн. (том 1 а.с.42); № 0000431402 форми Р , яким Приватному підприємству УТС-АЗОВ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 187 932,50 грн. з яких: 150 346 грн. сума основного платежу, 37 586,50 грн. сума штрафних (фінансових санкцій) (том 1 а.с.44).

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, що регулюється нормами Конституції України та Податкового кодексу України.

Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюють норми Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром. Постачанням товарів також вважаються: а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу; б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства; в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню); г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення; д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника; е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до підпункту 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

З матеріалів справи вбачається, що між Приватним підприємством УТС-АЗОВ (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Зеріс (Постачальник) укладено договір поставки №03/06/15 від 03 червня 2015 року (том 1 а.с.46-48), відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити Продукцію, асортимент, кількість, ціна якої зазначена в специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до цього Договору, які є невід'ємною його частиною.

На підтвердження виконання умов договору поставки продукції виробничо-технічного призначення, а саме підшипників, в матеріалах справи містяться специфікація №1 від 03 червня 2015 року, де визначено кількість товару-2 шт. найменування товару підшипник 23172, 29460, ціна без ПДВ 301 050,00 грн., 383 950,00 грн. відповідно, разом з ПДВ 20%- 822000,00 грн.; рахунок №26 від 03 червня 2015 року на загальну суму 822000,00 грн.; накладна № 26 від 03 червня 2015 року постачальник товариство з обмеженою відповідальністю Зеріс , одержувач приватне підприємство УТС-АЗОВ , сума визначена до сплати 822000,00 грн., податкова накладна № 26 від 03 червня 2015 року, згідно якої зазначено продавця товариство з обмеженою відповідальністю Зеріс , покупець приватне підприємство УТС-АЗОВ , загальна сума визначена до сплати 822000,00 грн.; товарно-транспортною накладною № 03/06/01 від 03 червня 2015 року (перевізник товариство з обмеженою відповідальністю Техрембуд , вантажовідправник товариство з обмеженою відповідальністю Зеріс , замовник приватне підприємство УТС-АЗОВ , товар у кількості 2 шт. підшипники 23172, 29460 на загальну суму 822000,00 грн., банківськими виписками за 03 вересня 2015 року щодо часткової оплати рахунку № 26 від 03 червня 2015 року в сумі 422000,00 грн., за 01 жовтня 2015 року часткова оплата рахунку № 26 від 03 червня 2015 року в сумі 200000,00 грн., за 08 жовтня 2015 року кінцева сплата рахунку № 26 від 03 червня 2015 року в сумі 200000,00 грн. (том 1 а.с.49-56).

Отриманий від товариства з обмеженою відповідальністю Зеріс товар був використаний у власній господарській діяльності, а саме: придбані підшипники використані для виконання капітальних ремонтних робіт на портальному крані Марк №12 для Державного підприємства Маріупольський торгівельний порт , в наслідок чого позивач отримав прибуток, що відображено у відповідній декларації з податку на прибуток, що підтверджується первинними документами, а саме, договором підряду №27-7/15/179 від 02 червня 2015 року з державним підприємством Маріупольський морський торговельний порт , специфікацією, розрахунком вартості робіт на капітальний ремонт портального крану Марк №12 інв.№32734 (додаток №2), переліком змінно-запасних частин на капітальний ремонт портального крану Марк №12 інв. № 32734 (додаток №4), акт приймання-передачі виконаних робіт від 12 червня 2015 року №21/06-15, довідка про вартість виконаних робіт і витратах, розрахунок загальної вартості капітального ремонту портального крану Марк №12 інв.№32734, перелік виконаних робіт у червні 2015 року на капітальному ремонті портального крану Марк №12 інв.№32734, найменування змінно-запасних частин при проведенні капітального ремонту портального крану Марк №12 інв.№32734, перелік витратних матеріалів використаних при проведенні капітального ремонту портального крану Марк №12 інв.№32734, рахунок на сплату № БУ22 від 12 червня 2015 року, податкова накладна, банківська виписка (том 1 а.с.154-173).

За наслідками зазначених господарських операцій товариство з обмеженою відповідальністю Зеріс видало позивачу податкову накладну від 03 червня 2015 року №26 на суму 822000,00грн. у т.ч. ПДВ 137000,00грн. (том 1 а.с.174), яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідним витягом, який міститься в матеріалах справи (том 1 а.с.175-177).

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту червня 2015 року, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подані до Податкового органу, де в Додатку №5 до декларації , в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента товариство з обмеженою відповідальністю Зеріс (том 1 а.с.81-84).

Між Приватним підприємством УТС-АЗОВ (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Універсалтехсервіс (Постачальник) укладено договір поставки № 05.01/15 від 05 січня 2015 року (том 1 а.с.57-59), за яким Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити Продукцію, асортимент, кількість, ціна якої зазначена в специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до цього Договору, які є невід'ємною його частиною.

На підтвердження виконання договору поставки продукції виробничо-технічного призначення, а саме: блоків додаткових контактів CRIZA 11, контакторів CRLI400-30-22-A230, контакторів LIDE305F, контакторів CRLI250-30-22a230, в матеріалах справи наявні: специфікація № 3 від 05 січня 2015 року, в якій визначена кількість товару - блок додаткових контактів 2 шт., контактори - 6 шт., разом з ПДВ 20 % -122 761,20 грн., специфікація №4 від 05 січня 2015 року, якою визначена кількість товару - каток КП 140-200-003 4 шт.,разом з ПДВ 20 % -131 040,00 грн.; рахунки №№ 8, 9 від 28 липня 2015 року на суму 122 761,20 грн. та від 29 липня 2015 року на суму 131040,00 грн. відповідно, накладні №№ 11, 12 від 28 липня 2015 року на суму 122 761,20 грн. та від 29 липня 2015 року на суму 131040,00 грн. відповідно, банківською випискою за 9 листопада 2015 року щодо оплати рахунку № 8 від 28 липня 2015 року, № 9 від 29 липня 2015 року на загальну суму 253 801,20 грн., податкова накладна за податковим номером 3 від 28 липня 2015 року, в якій зазначено продавця Товариство з обмеженою відповідальністю Універсалтехсервіс , покупця приватне підприємство АЗОВ , загальна сума коштів, що підлягає сплаті 122 761,20 грн. ,податкова накладна за податковим номером 4 від 29 липня 2015 року, в якій зазначено продавця товариство з обмеженою відповідальністю Універсалтехсервіс , покупця приватне підприємство АЗОВ , загальна сума коштів, що підлягає сплаті 131040,00 грн. (том 1 а.с.60-70).

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на відсутність товарно-транспортних накладних в підтвердження транспортування товару за вказаним договором поставки, оскільки в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні № 28/07/01 від 28 липня 2015 року на суму 122 761,20 грн. (автомобільний перевізник товариство з обмеженою відповідальністю Універсалтехсервіс , вантажовідправник товариство з обмеженою відповідальністю Універсалтехсервіс , вантажоодержувач товариство з обмеженою відповідальністю УТС-АЗОВ ) та № 29/07/01 від 29 липня 2015 року на суму 131040,00 грн. (автомобільний перевізник Товариство з обмеженою відповідальністю Універсалтехсервіс , вантажовідправник Товариство з обмеженою відповідальністю Універсалтехсервіс , вантажоодержувач Товариство з обмеженою відповідальністю УТС-АЗОВ ), що підтверджує факт перевезення зазначеного товару.

Матеріалами справи підтверджено, що отриманий від Товариства з обмеженою відповідальністю Універсалтехсірвіс товар використаний у власній господарській діяльності, а саме: придбані блоки додаткових контактів CRIZA 11, контактори CRLI400-30-22-A230, контактори LIDE305F, контактори CRLI250-30-22a230 використані для виконання капітальних ремонтних робіт на портальному крані Сокол №11 інв.№38608 для Державного підприємства Маріупольський торгівельний порт , в наслідок чого позивач отримав прибуток, що відображено у відповідній декларації з податку на прибуток. Зазначене підтверджується договором підряду № 27-7/15/232 від 30 червня 2015 року з Державним підприємством Маріупольський морський торговельний порт , специфікацією, розрахунком вартості робіт на капітальний ремонт портального крану Сокол № 11 інв.№38608 (додаток №2), переліком змінно-запасних частин на капітальний ремонт портального крану Сокол № 11 інв.№38608 (додаток №4), актом приймання-передачі виконаних робіт від 29 липня 2015 року №30/07-15, довідкою про вартість виконаних робіт і витратах, розрахунком загальної вартості капітального ремонту портального крану Сокол №11 інв. № 38608, переліком виконаних робіт у липні 2015 року на капітальному ремонті портального крану Сокол №11 інв. № 38608, рахунком на сплату №БУ31 від 29 липня 2015 року, податковою накладною, банківською випискою (том 1 а.с. 188-196).

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками господарських операцій Товариство з обмеженою відповідальністю Універсалтехсервіс видало позивачу податкові накладні від 28 липня 2015 № 3 на суму 122 761,20 грн. у т.ч. ПДВ 20 460,20грн., від 29 липня 2015 року № 4 на суму 131 040,00 грн. у т.ч. ПДВ 21840,00грн. (том 1 а.с.197, 198), які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідним витягом, який міститься в матеріалах справи (том 1 а.с.199-204).

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту липня 2015 року, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подані до Податкового органу, де в Додатку № 5 до декларації, в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента товариство з обмеженою відповідальністю Універсалтехсервіс (том 1 а.с. 199-204).

Також, матеріалами справи підтверджується, що між Приватним підприємством УТС-АЗОВ (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю НВФ Техальянс (Виконавець) укладено надання послуг № 6/07/15 від 06 липня 2015 року (том 1 а.с.71-72), за ким Виконавець надає за заявкою Замовника послуги з поточного ремонту портального крану Сокол №11 інв. № 38608.

Виконання умов цього договору підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком вартості послуг на поточний ремонт портального крану Сокол № 11 інв. № 38608 на загальну суму 374 645,05 грн., рахунком № 20 від 28 липня 2015 року на виконання роботи поточного ремонту портального крану Сокол № 11 на суму з ПДВ 114 632,45 грн., акт приймання виконаних робіт від 28 липня 2015 року, перелік матеріалів, використаних в липні 2015 року, податкова накладна за податковим номером 5 від 28 липня 2015 року, згідно якої продавець товариство з обмеженою відповідальністю НВФ Техальянс , покупець приватне підприємство УТС-АЗОВ загальна сума коштів, що підлягає сплаті 114 632,45 грн., банківська виписка за 17 вересня 2015 року, відповідно до якої зроблено оплату рахунку № 20 від 28 липня 2015 року на суму 114 632,45 грн. (том 1 а.с.73-80).

Отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ Техальянс послуги використані для виконання капітальних ремонтних робіт на портальному крані Сокол № 11 інв. № 38608 для Державного підприємства Маріупольський торгівельний порт , в наслідок чого позивач отримав прибуток, що відображено у відповідній декларації з податку на прибуток, що підтверджується договором підряду №27-7/15/232 від 30 червня 2015 року з державним підприємством Маріупольський морський торговельний порт , специфікацією, розрахунком вартості робіт на капітальний ремонт портального крану Сокол № 11 інв. № 38608 (додаток №2), переліком змінно-запасних частин на капітальний ремонт портального крану Сокол № 11 інв. № 38608 (додаток № 4), актом приймання-передачі виконаних робіт від 29 липня 2015 року №30/07-15, довідкою про вартість виконаних робіт і витратах, розрахунок загальної вартості капітального ремонту портального крану Сокол № 11 інв. № 38608, переліком виконаних робіт у липні 2015 року на капітальному ремонті портального крану Сокол № 11 інв. № 38608, рахунком на сплату № БУ31 від 29 липня 2015 року, податковою накладною, банківською випискою (том 1 а.с.188-196).

За наслідками цих господарських операцій товариство НВФ Техальянс видало позивачу податкову накладну від 28 липня 2015 року № 5 на суму 114 632,45 грн. у т.ч. ПДВ 19105,41 грн. (том 1 а.с.79), зареєстровану у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідним витягом, який міститься в матеріалах справи (том 1 а.с.199-204).

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту липня 2015 року, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подані до Податкового органу, де в Додатку № 5 до декларації, в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента Товариство з обмеженою відповідальністю НВФ Техальянс (том 1 а.с.199-204).

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв'язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , стаття 1 якого визначає, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

За вимогами часини першої статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88), визначає, що первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені пунктом 2.4 Положення № 88: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства; зміст і обсяг господарської операції, одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції. Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробка і використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до пункту 3.7 Положення № 88 інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься в згрупованому вигляді в бухгалтерські звіти, порядок складання яких установлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Наявними матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем під час апеляційного розгляду справи, що наявними в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: договорами з контрагентами; додатками до договору, рахунками фактури, видатковими накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, актами прийому передачі, товарно-транспортними накладними підтверджено реальність здійснення господарських операцій та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарських операцій за договорами з контрагентами відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів за приписами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Стосовно посилань скаржника на ненадання документального підтвердження стосовно перевезення майна від контрагента до позивача, колегія суддів зазначає, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Враховуючи, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару (надання в оренду), то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, чи наявності у таких документах недоліків, не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Посилання апелянта на помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентами постачальниками у даному випадку спростовують висновки податкового органу.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту податку на додану вартість колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом п'ятим цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Статтею 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктами 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця. У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць. Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виникнення у підприємства права на формування податкового кредиту у червні-липні 2015 року, за наслідками господарських операцій з контрагентами, підтверджено відповідними податковими накладними. Податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Стосовно порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України колегія суддів зазначає наступне.

За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Статтею 135 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із вимогами статті 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За вимогами пунктів 137.1, 137.2, 137.3, 137.4 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29 січня 2014 року №К/9991/81114/11, від 22 січня 2014 року № К/9991/37637/12, від 17 лютого 2014 року № К/800/50945/13, від 19 лютого 2014 року № К/800/61338/13, від 11 березня 2014 року № К/800/1128/14, від 03 березня 2014 року № К/800/12888/13, від 02 червня 2014 року № К/800/6497/13, від 20 травня 2014 року № К/800/53111/13, від 05 червня 2014 року № К/800/1816/13, від 11 листопада 2014 року № К/800/1336/14.

Відповідно до статті 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02, Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 1991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг знати. Добросовісний платник не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Факт здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентами підтверджується вищенаведеними первинними документами, які містяться в матеріалах даної справи.

Колегія суддів, також зауважує, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що в діях позивача, як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість збільшення податковим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість і податку на прибуток та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції і відмови в задоволенні апеляційної скарги позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-15, 17-24, 69-72, 86, 94, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі № 805/1380/16-а- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі № 805/1380/16-а за позовом Приватного підприємства УТС-АЗОВ до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 квітня 2016 року № 0000411402, № 0000421402, №000131402- залишити без змін.

Ухвала постановлена 12 жовтня 2016 року.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 12 жовтня 2016 року. Повний текст ухвали складений та підписаний у нарадчій кімнаті 13 жовтня 2016 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

Г.М. Міронова