Рішення

від 09.08.2016 по справі 905/1496/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.08.2016р. Справа №905/1496/16

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фадж», м.Київ, код ЄДРПОУ 39105598

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 00131268

до відповідача 2: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Спецбудфонд», м.Донецьк, код ЄДРПОУ 38264310

про розірвання договору та припинення постачання електричної енергії

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_2 - за дов.

від відповідача 1: ОСОБА_3 - за дов.

від відповідача 2: не з'явився

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду оголошувалась перерва з 19.05.2016р. по 01.06.2016р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фадж», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ про:

- зобов'язання Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» припинити постачання електричної енергії у будівлю за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, будинок 125;

- розірвання договорів про постачання електричної енергії, на підставі яких Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» здійснює постачання електричної енергії у будівлю за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, будинок 125.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фадж» за результатами аукціону з продажу майна підприємства-банкрута - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Восход», набуло право власності на нежитлову будівлю за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, будинок 125, внаслідок чого, на думку позивача, продовження постачання до вказаного об'єкту нерухомості електричної енергії на підставі договору з попереднім споживачем порушує права ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фадж».

Відповідач 1 у відзиві без номеру та дати, що надійшов до господарського суду 19.05.2016р., проти задоволення позову заперечив з посиланням на наявність договірних відносин з постачання електричної енергії між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Спецбудфонд», а також, відсутність у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фадж», яке не є стороною за відповідним правочином, права вимагати його розірвання.

Ухвалою господарського суду від 13.06.2016р. до участі у розгляді справи в якості відповідача 2 було залучено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Спецбудфонд», яке у судові засідання 12.07.2016р., 28.07.2016р., 09.08.2016р. не з'явилось, будь-яких пояснень по суті спору не надало, витребуваних судом документів до матеріалів справи не представило. Одночасно, за висновками суду, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Спецбудфонд» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За змістом ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.08.2016р. місцезнаходженням відповідача 2 є: 83049, м.Донецьк, вул.Хірургічна, буд.22.

Відтак, зокрема, 13.07.2016р. на офіційному веб-порталі «Судова влада України» ( dn.arbitr.gov.ua) , у розділі «Новини та події суду» було розміщено оголошення про дату та час судового засідання у справі №905/1496/16, призначеного на 09.08.2016р.

Крім того, виходячи з того, що постачання електричної енергії згідно із договором №11/7551 від 11.07.2013р., споживачем за яким є ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Спецбудфонд», здійснюється за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, буд.125, ухвали від 12.07.2016р., 28.07.2016р. були скеровані за вказаною адресою відповідача 2.

Наразі, ухвала від 12.07.2016р. була одержана відповідачем 2 20.07.2016р., про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №8754801887973. Згідно із відомостями Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» ухвала від 28.07.2016р. не вручена під час доставки.

У п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Спецбудфонд», яка наявна у матеріалах справи, а також розміщення відповідних оголошень про судові засідання на офіційному веб-порталі «Судова влада України», одержання відповідачем 2 ухвали суду від 12.07.2016р., відмову у прийнятті ухвали від 28.07.2016р. під час доставки, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача 2 про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач 2, зокрема, у судове засідання 09.08.2016р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Наразі, судом враховано, що згідно з ухвалою господарського суду від 28.07.2016р. присутність сторін у судовому засіданні 09.08.2016р. обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача 1, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як свідчать матеріали справи, 11.07.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Донецькобленерго» (постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Спецбудфонд» (споживач) було укладено договір №11/7551 про постачання електричної енергії, за змістом п.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача із загальною (за всіма об'єктами) приєднаною потужністю 600 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

За приписами п.9.5 договору №11/7551 від 11.07.2013р. останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2013р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Як вказує відповідач 1, жодною із сторін не було заявлено про припинення дії договору або перегляд його умов, внаслідок чого зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувались кожний наступний рік та є чинними на момент розгляду справи.

В силу норм ч.ч.1, 2 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках встановлених договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.604 вказаного нормативно-правового акту зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

За змістом ч.1 ст.206 Господарського кодексу України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України).

За правилами п.9.5 договору №11/7551 від 11.07.2013р. останній може бути розірвано за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Виходячи з того, що норми діючого законодавства та положення договору право на його розірвання, а також ініціювання питання розірвання правочину (в тому числі, в судовому порядку) закріплюють за сторонами договору, а ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фадж» не є стороною оспорюваної угоди, позовні вимоги про розірвання договору про постачання електричної енергії, на підставі якого Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» здійснює постачання електричної енергії у будівлю за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, будинок 125, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Водночас, згідно з п.5.4 Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою №28 від 31.07.1996р. Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України, для укладання договору про постання електричної енергії заявник (споживач) або субспоживач) має надати відповідній організації, зокрема, копію документа, яким визначено право власності чи користування на об'єкт (приміщення) або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об'єкта).

З метою повного та всебічного розгляду справи, ухвалою суду від 12.07.2016р. відповідача 1 було зобов'язано надати всі документи, які надавались відповідачем 2 для укладання договору №11/7551 від 11.07.2013р. про постачання електричної енергії (п.5.4 Правил користування електричною енергією), зокрема, копію документа, яким було визначено право власності чи користування на спірний об'єкт з доказами дії такого документа на теперішній час.

Виходячи зі змісту доданих до клопотання б/н від 28.07.2016р. Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» документів, на момент укладання оспорюваного договору будівля за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, будинок 125, використовувалась відповідачем 2 на праві оренди згідно з договором від 04.01.2013р., укладений між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Восход» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Спецбудфонд».

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Донецької області від 23.02.2016р. у справі №905/2574/15 за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фадж» до відповідача 1, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Таурус-2015», відповідача 2, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Спецбудфонд», позовні вимоги задоволено повністю та, зокрема, визнано недійсним договір оренди від 04.01.2013р., укладений між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Восход» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Спецбудфонд».

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.04.2016р. рішення господарського суду Донецької області від 23.02.2016р. залишено без змін.

Згідно з постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2016р. попередні судові рішення у цій справі також були залишені без змін.

Відповідно до ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч.5 ст.124 Конституції України, згідно із якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п.4 Інформаційного листа №01-8/1427 від 18.11.2003р. Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини», рішення від 25.07.2002р. «Совтрансавто-Холдинг» проти України» Європейського суду з прав людини).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009р. у справі «Христов проти України» визначено, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії», п.61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

В силу норм ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За приписами ч.1 ст.236 вказаного нормативно-правового акту нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За таких обставин, приймаючи до уваги зміст рішення господарського суду Донецької області від 23.02.2016р. у справі №905/2574/15, яким встановлено факт недійсності договору оренди від 04.01.2013р., останній не є належною правовою підставою, яка підтверджує право відповідача 2 на оренду спірного приміщення на момент укладання договору №11/7551 від 11.07.2013р. про постачання електричної енергії.

Будь-яких інших доказів наявності у відповідача 2 права власності чи користування на об'єкт (приміщення) за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, будинок 125, на момент укладання договору №11/7551 від 11.07.2013р. відповідачами не доведено, а судом не встановлено.

Згідно із п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Таким чином, виходячи з того, що договір оренди від 04.01.2013р., наявність якого зумовила укладання між відповідачами договору №11/7551 від 11.07.2013р. про постачання електричної енергії, є недійсним, а п.5.4 Правил користування електричною енергією, можливість укладання договору про постачання електричної енергії ставить у залежність від обов'язку споживача підтвердити право користування (власності) на об'єкт, до якого буде постачатись енергія, за висновками суду, договір №11/7551 від 11.07.2013р. також є недійсним.

У заяві б/н від 21.07.2016р. позивач просив визнати недійсними пов'язані з предметом спору договори, зокрема, договір оренди від 01.10.2015р., укладений між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Спецбудфонд» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Восход».

Згідно із п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Проте, за висновками суду, договір оренди від 01.10.2015р. не є таким, що пов'язаний з предметом спору. Зокрема, наявність або відсутність договірних відносин з оренди спірного майна станом на 2015 рік жодним чином не впливає на правомірність або протиправність укладання у 2013 році договору на постачання електричної енергії за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, будинок 125.

При цьому, судом враховано, що договір оренди від 01.10.2015р. було укладено сторонами на строк з 01.01.2016р. по 28.12.2018р., тобто, положення цього договору не застосовуються до відносин між орендарем та орендодавцем, які виникли до його укладання.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, за висновками суду, вимоги позивача про зобов'язання Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» припинити постачання електричної енергії у будівлю за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, будинок 125, підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Згідно з протоколом №4 від 10.04.2015р. про проведення аукціону з продажу майна боржника - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Восход», переможцем торгів з продажу нежитлової будівлі загальною площею 10586,6 кв.м, що розташована за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, 125, було визнано ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фадж».

15.04.2015р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Восход» в особі ліквідатора-арбітражного керуючого ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фадж» в особі директора ОСОБА_5 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, за приписами п.1 якого відповідно до протоколу №4 від 10.04.2015р. про проведення аукціону з продажу майна боржника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Восход», оформленого організатором аукціону Товарною біржею «Євросоюз», покупець набув право на придбання нерухомого майна: нежитлової будівлі загальною площею 10586,6 кв.м, що розташована за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, 125 за ціною продажу майна, визначеної в протоколі про проведення аукціону. Предмет договору складається з: основна будівля літ.А-2, міжповерхові надбудови літ.Ан-1, літ.А1н-1, підвал літ.А/п, майданчик літ.а (супермаркет).

Згідно із свідоцтвом №2218 від 24.04.2015р. нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, 125, належать на праві власності ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фадж».

За змістом витягу №40946100 від 21.07.2015р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, 125, зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фадж».

Аналогічні за змістом відомості містяться у інформаційній довідці №57169109 від 12.04.2016р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

За таких обставин, власником майна за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, 125, на теперішній час є позивач.

Відповідачами всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України вказаного факту не спростовано.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу норм п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, припинення дії, яка порушує право.

Аналогічні за змістом приписи містить ч.2 ст.20 Господарського кодексу України.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Відповідно до ч.1 ст.316, ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування, та розпорядження своїм майном.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.319 вказаного нормативно-правового акту власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Пунктом 1.2 Правил користування електричною енергією визначено, що споживач електричної енергії - це юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору. Електрична енергія - це енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару.

Як було зазначено судом вище, власником будівлі за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, будинок 125, є ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фадж». Тобто, саме позивачу належить право визначати потребу чи відсутність потреби у постачанні електричної енергії за вказаною адресою.

14.03.2016р. позивач звернувся до відповідача 1 з листом, у відповідності до якого повідомив Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» про факт зміни власника будівлі, вимагав припинити постачання електричної енергії у будівлю, а також, розірвати всі укладені договори про постачання електричної енергії з третіми особами.

Факт одержання цього листа відповідачем 1 не заперечується.

Водночас, як вказує позивач, відповідь на лист б/н від 14.03.2016р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фадж» одержана не була.

При цьому, як було встановлено судом вище, договір №11/7551 від 11.07.2013р., за яким здійснюється постачання електричної енергії у спірну будівлю на теперішній час, є недійсним.

Відтак, з огляду на те, що власником майна за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, будинок 125, є позивач, виходячи з того, що між власником майна та енергопостачальною компанією відсутні договірні відносини з постачання електричної енергії на спірний об'єкт, здійснення такого постачання на підставі недійсного договору №11/7551 від 11.07.2013р., є неправомірним та порушує право позивача володіти майном на власний розсуд.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, вимоги позивача про зобов'язання Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» припинити постачання електричної енергії у будівлю за вказаною адресою є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

27.05.2016р. до господарського суду надійшло клопотання відповідача 1 без номеру та дати про зупинення провадження по справі №905/1496/16 до розгляду Печерським районним судом міста Києва матеріалів Генеральної прокуратури України кримінального провадження №12013110060002990 від 02.04.2013р.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач 1 посилається на те, що на теперішній час існують сумніви у правомірності придбання позивачем права власності на будівлю за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, будинок 125.

За приписами ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Водночас, зі змісту наданих відповідачем 1 пояснень та документів вбачається, що кримінальне провадження №12013110060002990 на теперішній час триває, його матеріали до суду не передані, внаслідок чого, з урахуванням приписів ст.79 Господарського процесуального кодексу України, підстави для зупинення провадження по справі №905/1496/16 відсутні.

Крім того, ст.328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

При цьому, діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (п.5 постанови №5 від 07.02.2014р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).

За таких обставин, клопотання відповідача 1 без номеру та дати, що надійшло до господарського суду 27.05.2016р., про зупинення провадження по справі №905/1496/16 до розгляду Печерським районним судом міста Києва матеріалів Генеральної прокуратури України кримінального провадження №12013110060002990 від 02.04.2013р., залишається судом без задоволення.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2756 грн підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.24, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фадж», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Спецбудфонд», м.Донецьк про:

- зобов'язання Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» припинити постачання електричної енергії у будівлю за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, будинок 125;

- розірвання договорів про постачання електричної енергії, на підставі яких Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» здійснює постачання електричної енергії у будівлю за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, будинок 125.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» припинити постачання електричної енергії у будівлю за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, будинок 125.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Визнати недійсним договір №11/7551 від 11.07.2013р. про постачання електричної енергії, укладений між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Спецбудфонд».

У судовому засіданні 09.08.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 12.08.2016р.

Суддя Ю.О.Паляниця