Ухвала

від 10.08.2016 по справі 35/24 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

10.08.2016Справа № 35/24

За заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та

видачу дублікату наказу господарського суду міста Києва від 22.06.2009 у

справі № 35/24

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінінон-С»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Головний центр забезпечення та обслуговування

про стягнення 239 036,50 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від стягувача: Шевчук А.Ю. за довіреністю № 32 від 11.07.2016 р.;

від боржника: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2009 у справі №35/24 відмовлено у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-С", третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головний центр забезпечення та обслуговування про стягнення 239 036,50 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2009 р. у справі №35/24 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задоволено частково; рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2009 р. у справі №35/24 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-С" (код ЄДРПОУ 32848231; 03039, м. Київ, вул. Миколи Грінченка,18) на користь Державного бюджету України 626 020, 70 грн. - основного боргу з орендної плати, 74 969,73 грн. - пені, 195 326,69 грн. - збитків від інфляції, а всього: 896 317,12 ( вісімсот дев'яносто шість тисяч триста сімнадцять) гривень 12 коп. та перерахувати відповідно до Державного бюджету України: ВДК у Голосіївському районі м. Києва, код 26077879, банк одержувача ГКДК в м. Києві, р/р 31119094700002, МФО 820019, КЕДК 22080300; в решті частини позову відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-С" (код ЄДРПОУ 32848231, м. Київ, вул. Миколи Грінченка,18 ) в доход Державного бюджету України 8 963,17 грн. - держмита за подання позову, 4 481,59 грн. - держмита за подання апеляційної скарги; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-С" (код ЄДРПОУ 32848231; м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 18) на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5; р/р 26000300036851 в АКБ "Форум", МФО 322948 свідоцтво платника ПДВ № 100001802) 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видача наказів доручена господарському суду міста Києва.

22.06.2009 господарським судом міста Києва в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України було видано відповідні накази на виконання вищевказаної постанови Київського апеляційного господарського суду.

24.06.2016 через відділ діловодства господарського суду надійшла заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу господарського суду міста Києва від 22.06.2009 у справі № 35/24.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.06.2016 розгляд вищевказаної заяви було призначено на 18.07.2016 .

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2016 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд заяви було відкладено на 25.07.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2016 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 10.08.2016.

В судовому засіданні 10.08.2016 представник заявника підтримав викладені в заяві вимоги, подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 10.08.2016 не з'явились, про причину неявки суд не повідомили.

Розглянувши в судовому засіданні 10.08.2016 заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу господарського суду міста Києва від 22.06.2009 у справі №35/24, суд вирішив задовольнити її частково виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом та підлягає виконанню у порядку, що встановлений Господарським процесуальним кодексом України.

Статтею 120 Господарського процесуального України передбачено, що у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

У разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Так, згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Порядок встановлення, обчислення та закінчення процесуальних строків, підстави їх зупинення, умови і порядок відновлення та продовження процесуальних строків визначено статтями 50 - 53 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законодавством процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин та наданих доказів згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

В силу вимог ст. 43 Господарського процесуального України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

З системного аналізу норм законодавства вбачається, що суд може поновити строки для пред'явлення наказу до виконання за умови, коли по-перше, відповідний наказ не пред'явлений стягувачем до виконання у визначені законом строки взагалі, або ж коли його було повернуто державним виконавцем стягувачу з підстав, які дозволяють повторно звернутись до органів примусового виконання рішень, і по-друге: коли причини, за яких стягувач не пред'явив або повторно не пред'явив такий наказ до виконання є поважними.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час видачу виконавчого документа) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:

а) пред'явленням виконавчого документа до виконання;

б) частковим виконанням рішення боржником;

в) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Судом встановлено, що постановою Відділу державної виконавчої служби від 13.04.2011 було відкрито виконавче провадження №25766131 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 22.06.2009 у справі №35/24. При цьому, постановою Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві від 15.02.2016 наказ господарського суду міста Києва від 22.06.2009 у справі № 35/24 про стягнення з ТОВ «Домініон-С» на користь держави 896 317,12 грн. було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що стягувач звернувся до суду з даною заявою до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання, у зв'язку з чим викладені у заяві вимоги в частині поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва від 22.06.2009 у справі №35/24 про стягнення з ТОВ «Домініон-С» на користь держави 896 317,12 грн. є передчасними та задоволенню не підлягають.

Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Як на тому наголосив Вищий господарський суд України у постанові від 10.06.2015 у справі № 910/14601/13, наведені норми не ставлять саму по собі видачу дубліката втраченого наказу в залежність як від причин його втрати, так і від того, ким втрачений наказ. Визначальними обставинами є сам факт втрати виданого судом наказу, заява повинна бути подана до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання і те, що він не пред'являвся до виконання.

Отже, підставою для видачі наказу є подана заява з документами, які підтверджують факт втрати наказу, а відсутність таких документів є підставою для відмови у видачі дублікату наказу.

Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу.

З матеріалів справи вбачається, що стягувачем було надано суду оригінал Довідки Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 01.06.2016 про те, що наказ господарського суду міста Києва від 22.06.2009 у справі №35/24 на адресу виконавчого служби не повертався, отже був втрачений.

Згідно із положеннями ст. ст. 4-5, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і їх виконання провадиться на підставі виданого господарським судом наказу.

Задовольняючи заяву стягувача про видачу дублікату наказу, суд виходить з того, що стягувачем означену заяву подано з дотриманням встановлених Господарським процесуальним кодексом України вимог, а також того, що в добровільному порядку рішення господарського суду у даній справі боржником не виконано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 17, частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012), а також Рішення від 26.червня 2013 року, № 5-рп/2013.

Водночас, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Також, суд звертає увагу на те, що видача дублікату наказу жодним чином не порушує права боржника та не покладає на нього якихось додаткових зобов'язань, оскільки відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України та п. 6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі.

Керуючись ст. ст. 86, 119, 120 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу господарського суду міста Києва від 22.06.2009 у справі №35/24 задовольнити частково.

2. Видати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву дублікат наказу господарського суду міста Києва від 22.06.2009 у справі № 35/24 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінінон-С» на користь Державного бюджету України 896 317,12 грн.

3. В іншій частині заяви відмовити.

Суддя М.Є. Літвінова