Рішення

від 15.08.2016 по справі 913/682/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

15 серпня 2016 року Справа № 913/682/16

Провадження №16/913/682/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», м. Київ,

до Приватного підприємства «Укрбуд Дробмаш», м. Луганськ,

про стягнення 890 818 грн. 58 коп.

Суддя Секірський А.В.

Секретар судового засідання Краєвська К.П.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 11.12.2015;

від відповідача - не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю В«Порше Лізинг УкраїнаВ» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства В«Укрбуд ДробмашВ» (далі - відповідач) заборгованості за договором фінансового лізингу № 00004502 від 14.06.2012 в загальному розмірі 890 818,58 грн., з яких:

- 463 759, 25 грн. - основна сума заборгованості;

- 248 471, 04 грн. - збитки;

- 18 164, 36 грн. - 3% річних;

- 160 423,93 грн. - інфляційні витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.06.2012 між позивачем та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу №00004502, де позивач виступає Лізингодавцем, а відповідач - Лізингоодержувачем. Відповідач свої обов'язки за договором № 00004502 від 14.06.2012 виконував не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на день подання позовної заяви загальна заборгованість відповідача складає 463 759,25 грн. Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення: збитки у розмірі 248 471,04 грн., 3% річних у розмірі 18 164,36 грн., інфляційні витрати у розмірі 160 423,93 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, дав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" роз'яснено, що учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14). Так, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:

1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2) У разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).

3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Так, відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача є 91015, м. Луганськ, кв. ЗарічнийАДРЕСА_1.

Листом від 16.03.2015 №511-30-100 УДППЗ В«УкрпоштаВ» повідомляє, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 В«Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 В«Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областяхВ» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткненняВ» (зі змінами), органи поштового зв'язку тимчасово не здійснюють пересилання поштових відправлень до вказаного населеного пункту.

Так, оскільки відповідач у справі знаходиться на території проведення АТО інформація про час і місце судового засідання була розміщена на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздруковані сторінки з мережі Інтернет.

Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території (аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14).

Відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали відповідачем не надані, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд встановив такі фактичні обставини.

Між сторонами за позовом 14.06.2012 укладено договір про фінансовий лізинг № 00004502 (далі - договір), відповідно до якого позивач зобов'язався передати у розпорядження відповідача об'єкт лізингу - транспортний засіб типу Audi Q7 3,0 I TDI, шасі № WAUZZZ4L1CD040927, 2012 року виробництва, двигун № НОМЕР_1 (далі - об'єкт лізингу), а відповідач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (далі - план відшкодування), що становить невід'ємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 89 612,82 доларів США (а.с.17-27).

Даний договір підписаний позивачем та відповідачем і скріплений їх печатками.

Згідно з пунктом 4.1 договору позивач зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як відповідач матиме право на експлуатацію Об'єкта лізингу впродовж усього строку дії договору (окрім випадків, коли позивач матиме право розірвати цей договір чи відмовитися від договору та вимагати повернення Об'єкта лізингу, як зазначено в договорі).

Відповідно до пункту 4.2 договору після завершення строку дії цього договору, після сплати останнього лізингового платежу, інших платежів за цим договором та виконання всіх зобов'язань відповідачем, право власності на Об'єкт лізингу перейде до відповідача. З цією метою сторони укладуть договір купівлі-продажу, підпишуть додаткову угоду до цього договору або оформлять таке придбання в інший спосіб, визначений позивачем. Положення цього пункту застосовуються незалежно від стану Об'єкта лізингу на момент сплати останнього лізингового платежу та/або інших платежів.

Пунктом 6.1 договору визначено, що для експлуатації Об'єкта лізингу відповідач щомісяця виплачуватиме позивачу лізингові платежі відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього договору, та інших положень договору. Кожний лізинговий платіж включає в себе:

- відсотки за користування обсягом фінансування;

- частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості Об'єкта лізингу);

- комісії;

- покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим договором та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з договором.

Нижчезазначені витрати та послуги по адмініструванню та обслуговуванню договору не включаються до лізингових платежів:

- будь-які податки, що можуть застосовуватися до договору після його виконання або в будь-який час у майбутньому;

- інші витрати та платіжні зобов'язання.

ОСОБА_1 витрати підлягають сплаті відповідачем на користь позивача. Якщо позивач поніс такі витрати, відповідач зобов'язується компенсувати суму таких витрат у повному обсязі протягом 3-х робочих днів з моменту відправлення позивачем відповідної вимоги відповідачу.

Згідно з пунктом 6.3 договору лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим договором на користь позивача, відображають справедливу вартість Об'єкта лізингу та забезпечують отримання позивачем очікуваної станом на дату виконання договору суми на основі діючого курсу обміну Євро/долара США (як обумовлено сторонами в договорі), встановленого Національним Банком України або українським комерційним банком (ПАТ В«КІБ Креді АгрікольВ» або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ В«КІБ Креді АгрікольВ» або іншого банку) з купівлі та продажу Євро/доларів США до української гривні), як буде обрано за рішенням позивача, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим договором, розраховуються в Євро/доларах США (як обумовлено сторонами в договорі) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку.

Пунктом 6.4 договору сторони погодили, що у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання обсягу фінансування, розмір яких узгоджений сторонами.

Положеннями пункту 6.5 договору передбачено, що лізингові платежі перераховуються відповідачем на рахунок, зазначений позивачем у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).

Лізингові платежі у будь - якому разі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком визначеним договором.

Відповідно до пункту 6.11 договору якщо відповідач здійснює платежі, що не покривають усі його зобов'язання перед позивачем та/або затримує платежі, сторони погоджуються, що суми, виплачені відповідачем, розподілятимуться наступним чином (у послідовності, зазначеній нижче): а) витрати на відновлення становища, стану об'єкта лізингу; б) штрафні санкції за прострочення сплати будь-яких платежів; в) лізингові платежі (при цьому в першу чергу відсотки/проценти за користування обсягом фінансування, а потім частину від обсягу фінансування); г) інші компенсації інших витрат позивача у зв'язку з цим договором.

Умовами пункту 6.16 договору передбачено, що зобов'язання зі сплаті всіх та будь-яких платежів за договором покладаються на відповідача, якщо інше прямо не передбачено договором. Відповідач зобов'язується сплатити всі та будь-які платежі протягом 5 робочих днів з моменту відправлення позивачем відповідної вимоги або рахунку, якщо інший термін не встановлено у договорі або погоджено сторонами додатково.

Згідно з пункту 8.2 договору у випадку прострочення сплати платежу до відповідача застосовуються наступні санкції:

- пеня у розмірі 10 % річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу (підпункт 8.2.1);

- штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані позивачем (п. 8.3.1. договору): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу (якщо позивач вирішить надіслати таку вимогу) (підпункт 8.2.2);

- компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених відповідачем у відповідності до договору (підпункт 8.2.3).

Відповідно до підпункту 8.3.1 пункту 8.3 договору якщо відповідач прострочить виплату Лізингового платежу протягом більш ніж 10 (десять) робочих днів, позивач має право надіслати відповідачу першу платіжну вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо відповідач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту першої вимоги, позивач надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. У випадку якщо відповідач не здійснить оплату у вказаний термін, позивач має право направити відповідачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від договору в односторонньому порядку, за п. 12.6.1 договору. Сторони домовились, що невиконання зобов'язань після надіслання другої платіжної вимоги означає, що відповідач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим договором.

У підпункті 8.3.2 договору сторони погодили, що у випадку якщо відповідач повністю або частково не здійснить оплату одного лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів, позивач має право розірвати договір/відмовитися від договору і витребувати об'єкт лізингу від відповідача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до пункту 12.6 договору позивач має право в односторонньому порядку розірвати цей договір/відмовитися від договору, та також, серед іншого, право на повернення Об'єкта лізингу, в наступних випадках, зокрема: у разі, якщо відповідач не сплатив 1 (один) наступний Лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарн их днів (підпункт 12.6.1).

Пунктом 12.7 договору передбачено, що день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від договору визначається позивачем у відповідному повідомленні/вимозі. Позивач надсилає відповідачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від договору та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від договору. ОСОБА_1 повідомлення/вимога надсилається позивачем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). У випадку неотримання відповідачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, відповідач вважається належним чином повідомленим через відсутність за адресою/повернення через закінчення строку зберігання, відповідач вважається належним чином повідомленим.

Відповідно до пункту 12.9 договору у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання договору відповідно до пункту 12 договору, відмови відповідача придбати Об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо позивач вимагає повернення Об'єкта лізингу відповідно до інших положень договору, відповідач зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження позивача, якщо інша адреса не вказана останнім, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк відповідач сплачує позивачу будь - яку різницю між вартістю Об'єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано позивачем в результаті продажу Об'єкта лізингу або, якщо Об'єкт лізингу залишився у власності позивача, ринковою вартістю Об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та Лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими відповідачем відповідно до договору. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою позивача та має бути відшкодована відповідачем до умов договору та чинного законодавства. Зобов'язання щодо оплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання відповідачем, а тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання договору.

У пункті 20.5 договору сторони встановили, якщо інше прямо не передбачено договором, всі повідомлення сторони відправляють за адресою, вказаною у договорі у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою. При цьому факт відправлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата та копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), квитанції про оплату відправлення або опису вкладення з відповідною відміткою УДППЗ В«УкрпоштаВ» або кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення поштою або кур'єром). Факт отримання адресатом повідомлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення ( у випадку передачі повідомлення особисто), наявності повідомлення про вручення адресату поштового відправлення/відмови адресата від прийняття з відповідною відміткою УДППЗ В«УкрпоштаВ» , кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення кур'єром або поштою).

Пунктом 5.4. договору відповідач забезпечує оформлення доставки Об'єкта лізингу шляхом підписання відповідачем та позивачем акту прийому-передачі.

Положеннями підпунктів 12.2, 12.3 договору передбачено, що строк лізингу починається з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта лізингу (пункт 5.4 договору). Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Підставою звернення позивача з даним позовом стало те, що відповідач в порушення умов договору не сплатив лізингові платежі згідно з рахунками - фактурами у період з травня 2014 року по серпень 2015 року, а саме:

- частково несплата щомісячного лізингового платежу за травень 2014 року на суму 19 944 грн 86 коп. відповідно до рахунку № 00199476 від 05.05.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.05.2014;

- несплата щомісячного лізингового платежу за червень 2014 року на суму 20 301 грн 38 коп. відповідно до рахунку № 00205331 від 03.06.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.06.2014;

- несплата щомісячного лізингового платежу за липень 2014 року на суму 20 199 грн 54 коп. відповідно до рахунку № 00212108 від 02.07.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.07.2014;

- несплата щомісячного лізингового платежу за серпень 2014 року на суму 21 082 грн 21 коп. відповідно до рахунку № 00218511 від 04.08.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.08.2014;

- несплата щомісячного лізингового платежу за вересень 2014 року на суму 21 896 грн 98 коп. відповідно до рахунку № 00224561 від 01.09.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.09.2014;

- несплата щомісячного лізингового платежу за жовтень 2014 року на суму 21 981 грн 85 коп. відповідно до рахунку № 00230563 від 01.10.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.10.2014;

- несплата щомісячного лізингового платежу за листопада 2014 року на суму 21 981 грн 85 коп. відповідно до рахунку № 00239343 від 03.11.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.11.2014;

- несплата щомісячного лізингового платежу за грудень 2014 року на суму 25 902 грн 93 коп. відповідно до рахунку № 00244048 від 03.12.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.12.2014;

- несплата щомісячного лізингового платежу за січень 2015 року на суму 30 876 грн 43 коп. відповідно до рахунку № 00251535 від 12.01.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.01.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за лютий 2015 року на суму 34 288 грн 29 коп. відповідно до рахунку № 00258332 від 02.02.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.02.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за березень 2015 року на суму 42 436 грн 00 коп. відповідно до рахунку № 00263959 від 06.03.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.03.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за квітень 2015 року на суму 39 889 грн 85 коп. відповідно до рахунку № 00269751 від 06.04.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.04.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за травень 2015 року на суму 35 792 грн 22 коп. відповідно до рахунку № 00275739 від 06.05.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.05.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за червень 2015 року на суму 35 685 грн 28 коп. відповідно до рахунку № 00280813 від 04.06.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.06.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за липень 2015 року на суму 35 688 грн 68 коп. відповідно до рахунку № 00285616 від 03.07.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.07.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за серпень 2015 року на суму 35 810 грн 90 коп. відповідно до рахунку № 00289867 від 03.08.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.08.2015.

Загальна сума невиконаних грошових зобов'язань відповідача за лізинговими платежами згідно до Графіку складає 463 759 грн 25 коп.

04.08.2015 відповідачу було направлено вимогу № 00004502 від 04.08.2015 про сплату заборгованості за договором, повернення Об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору (а.с.48-49).

Згідно із пунктом 20.5 договору, всі повідомлення сторони відправляють за адресою, вказаною у договорі, у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою.

Вимога була направлена на адресу, зазначену відповідачем у договорі, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є зареєстрованим місцезнаходженням підприємства, а саме: 91015, Луганська область, м. Луганськ, квартал Зарічний, б. 1Б, кв. 12.

Оскільки вимога фактично була надіслана на адресу відповідача 10.08.2015, то вимога вважається отриманою 12.08.2015.

Відповідно до п. 12.7 умов лізингу, у випадку не отримання відповідачем вимоги з будь-яких причин, відповідач вважається належним чином повідомленим.

Відповідно до пункту 12.9 договору, у разі дострокового припинення договору з боку позивача, відповідач зобов'язався повернути Об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу позивача впродовж 10 робочих днів з дати одержання вимоги позивача про таке повернення. Крім того, пунктами 8.2.2, 8.3.2 договору встановлено обов'язок погасити заборгованість протягом 3 днів з дня отримання вимоги.

Згідно з п. 12.13 умов лізингу у випадку повідомлення відповідача про розірвання договору у зв'язку із невиконанням його умов, контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

Оскільки вимога вважається отриманою 12.08.2015, то датою припинення договору є 26.08.2015.

Зважаючи на те, що вимога вважається отриманою 12.08.2015, то датою припинення договору є 26.08.2015, 17.08.2015 - останній день сплати заборгованості за договором, а останнім днем повернення об'єкта лізингу є 26.08.2015.

Згідно з пунктом 13.7 Умов лізингу, якщо позивач не зможе здійснити своє право на вилучення (повернення), як передбачено у пункті 13, він матиме право на вилучення Об'єкту лізингу у відповідача в примусовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

01.12.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис № 1084 про повернення Об'єкта лізингу (а.с.51).

07.12.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Київ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового повернення Об'єкта лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса № 1084 від 01.12.2015 (а.с.52).

17.12.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про розшук майна боржника (а.с.53).

11.01.2016 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про зняття з розшуку майна (а.с. 54).

Об'єкт лізингу було повернуто 12.01.2016, що підтверджується актом опису й арешту майна складеним головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві (а.с. 55-57).

Позивач вважає, що невиконання відповідачем зобов'язань за договором завдало йому збитки в загальній сумі 248 471 грн 04 коп., які пред'явлені до стягнення, що складаються:

- 97 315 грн 72 коп. збитки, завдані у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором (прямі збитки);

- 151 155 грн 32 коп. - збитки, що виникли у зв'язку з припиненням договору (упущена вигода).

Обґрунтовуючи вказані вимоги позивач зазначив, що через порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, він був вимушений звернутися до спеціалізованих організацій, зокрема до ТОВ В«Юридична компанія В«Тріпл СіВ» з метою надання послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса та ТОВ «Кредитекспрес ОСОБА_3 Сі» за наданням юридичних послуг по стягненню дебіторської заборгованості.

Також, позивач поніс витрати у зв'язку із необхідністю звернення до спеціалізованої організації ТОВ «Юридична фірма Вернер» з метою надання послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді.

Позивач вважає, що дана сума грошових коштів має бути компенсована позивачу з урахуванням податку на додану вартість, а саме у розмірі 97 315, 72 грн., оскільки ТОВ В«Порше Лізинг УкраїнаВ» є платником податку на додану вартість відповідно до вимог діючого законодавства України.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення збитків в сумі 151 155,32 грн. у вигляді упущеної вимоги позивач послався на те, що у випадку розірвання Договору за ініціативою позивача відповідно до умов Договору, Лізинговий платіж буде вважатися платою за користування Об'єкта лізингу.

За розрахунком позивача відповідач повинен компенсувати позивачу плату за фактичний час користування Об'єктом лізингу, оскільки лише 12.01.2016 об'єкт лізингу був повернутий позивачеві, а саме:

- щомісячний лізинговий платіж за вересень 2015 року на суму 37 097,54 грн., належний до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.09.2015 р.;

- щомісячний лізинговий платіж за жовтень 2015 року на суму 35 873,70 грн., належний до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.10.2015 р.;

- щомісячний лізинговий платіж за листопад 2015 року на суму 39 058,09 грн., належний до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.11.2015 р.;

- щомісячний лізинговий платіж за грудень 2015 року на суму 39 125,99 грн., належний до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.12.2015 р.

Загальна сума загальної упущеної вигоди у вигляді щомісячних платежів за фактичний час користування Об'єктом лізингу складає 151 155,32 грн.

Таким чином, через порушення своїх зобов'язань за договором, відповідач має відшкодувати позивачу збитки в загальній сумі 248 471 грн 04 коп., що складаються із суми матеріальних витрат позивача, що виникли у зв'язку з відновленням його порушеного права (реальні збитки) та плати за фактичне користування Об'єктом лізингу.

Відповідно до статті 625 ЦК України, до стягнення заявлено 3 % річних за період прострочення з 16.05.2014 по 23.05.2016 в загальній сумі 18 164 грн 36 коп. та інфляційні втрати за період прострочення з 16.05.2014 по 23.05.2016 в сумі 160 423 грн 93 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову частково з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору № 00004502 від 14.06.2012, який за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Відповідно до частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» .

Частиною 2 статті 806 ЦК України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 16 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Зокрема, статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Фактичні обставини свідчать, що відповідач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, в зв'язку з чим, керуючись частиною 2 статті 7 Закону України В«Про фінансовий лізинг та пунктами 12.6, 12.7, 12.9 договору, позивач повідомив відповідача про розірвання договору і вимагав повернення предмета лізингу впродовж 10 днів з дня отримання вимоги.

На даний час предмет лізингу за договором № 00004502 від 14.06.2012 повернуто позивачу, що підтверджується актом опису й арешту майна складеним головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві (а.с. 55-57).

Проте, на дату розірвання (дострокового припинення) договору відповідач мав заборгованість зі сплати лізингових платежів, які підлягали сплаті відповідно до передбачених графіком дат платежу за період з травня 2014 року по серпень 2015 року в загальному розмірі 463 759,25 грн., що складається з 198 654,91 грн. нарахувань процентів та комісії та 265 104,41 грн. нарахувань за майно (відшкодування частини вартості предмета лізингу).

Частиною 2 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 4 статті 653 ЦК України).

Отже, наслідком розірвання договору є відсутність у ТОВ В«Порше Лізинг УкраїниВ» обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність ПП В«Укрбуд ДробмашВ» і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Враховуючи наведене та те, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставними, у зв'язку з чим суд, здійснивши перерахунок лізингових платежів за період з травня 2014 року по серпень 2015 року, відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 265 104,41 грн., які є відшкодуванням (компенсацією) частини вартості предмету лізингу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.10.2013 у справі № 11/5005/2290/2012 та від 29.10.2013 року у справі № 7/5005/2240/2012, які в силу положень статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для застосування.

В той же час, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати платежів, які є винагородою лізингодавцю за період з травня 2014 року по серпень 2015 року підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 198 654,91 грн. (проценти та комісії).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач враховуючи положення статті 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення 3% річних в сумі 18 164,36 грн. та інфляційні втрати в сумі 160 423,93 грн. за період з 16.05.2014 по 23.05.2016.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, за розрахунками суду, оскільки договір фінансового лізингу №00004502 від 14.06.2012 є розірваним, у відповідача відсутній обов'язок сплачувати позивачу вартість предмета лізингу, в зв'язку з чим позивач має право нарахувати 3% річних та інфляційні втрати за вказані періоди лише на частину лізингового платежу, а саме суму винагороди.

Так, за розрахунком суду, за визначений позивачем період розмір 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача становить 7 888,00 грн., а саме:

- з 16.05.2014 по 23.05.2016 на суму 9327,51 = 566,25 грн.;

- з 16.06.2014 по 23.05.2016 на суму 9404,98 = 546,99 грн.;

- з 16.07.2014 по 23.05.2016 на суму 9268,44 = 516,19 грн.;

- з 16.08.2014 по 23.05.2016 на суму 9579,30 = 509,10 грн.;

- з 16.09.2014 по 23.05.2016 на суму 9850,96 = 498,44 грн.;

- з 16.10.2014 по 23.05.2016 на суму 9789,30 = 471,18 грн.;

- з 16.11.2014 по 23.05.2016 на суму 9688,80 = 441,65 грн.;

- з 16.12.2014 по 23.05.2016 на суму 11 297,43 = 487,12 грн.;

- з 16.01.2015 по 23.05.2016 на суму 13 323,08 = 540,52 грн.;

- з 16.02.2015 по 23.05.2016 на суму 14 634,50 = 556,44 грн.;

- з 16.03.2015 по 23.05.2016 на суму 17 911,25 = 639,81 грн.;

- з 16.04.2015 по 23.05.2016 на суму 16 646,47 = 552,21 грн.;

- з 16.05.2015 по 23.05.2016 на суму 14 764,42 = 453,38 грн.;

- з 16.06.2015 по 23.05.2016 на суму 14 547,28 = 409,64 грн.;

- з 16.07.2015 по 23.05.2016 на суму 14 374,17 = 369,32 грн.;

- з 16.08.2015 по 23.05.2016 на суму 14 247,02 = 329,76 грн.;

У задоволенні решти заявленої суми 3 % річних, що складає 10 276,36 грн. слід відмовити.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань суд також встановив допущені позивачем помилки при розрахунку та зазначає наступне.

У застосуванні інфляції суд враховує положення пункту 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» , в якому зазначено, що згідно з Законом України В«Про індексацію грошових доходів населенняВ» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України В«Про інформаціюВ» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наданого до позову розрахунку інфляційних втрат вбачається, що позивач не дотримувався вказаного вище порядку визначення боргу з урахуванням індексу інфляції, а саме:

- за рахунком - фактурою № 00199476 від 05.05.2014 інфляційні витрати повинні нараховуватися з червня 2014 року по травень 2016 року на суму боргу 9327,51 та складати 6563,08 грн.;

- за рахунком - фактурою № 00205331 від 03.06.2014 інфляційні витрати повинні нараховуватися з липня 2014 року по травень 2016 року на суму боргу 9404,98 та складати 6458,95 грн.;

- за рахунком - фактурою № 00212108 від 02.07.2014 інфляційні витрати повинні нараховуватися з серпня 2014 року по травень 2016 року на суму боргу 9268,44 та складати 6302,89 грн.;

- за рахунком - фактурою № 00218511 від 04.08.2014 інфляційні витрати повинні нараховуватися з вересня 2014 року по травень 2016 року на суму боргу 9579,30 та складати 6386,56 грн.;

- за рахунком - фактурою № 00224561 від 04.09.2014 інфляційні витрати повинні нараховуватися з жовтня 2014 року по травень 2016 року на суму боргу 9850,96 та складати 6104,96 грн.;

- за рахунком - фактурою № 00230563 від 01.10.2014 інфляційні витрати повинні нараховуватися з листопада 2014 року по травень 2016 року на суму боргу 9789,30 та складати 5695,12 грн.;

- за рахунком - фактурою № 00239343 від 03.11.2014 інфляційні витрати повинні нараховуватися з грудня 2014 року по травень 2016 року на суму боргу 9688,80 та складати 5350,90 грн.;

- за рахунком - фактурою № 00244048 від 03.12.2014 інфляційні витрати повинні нараховуватися з січня 2015 року по травень 2016 року на суму боргу 11 297,43 та складати 5728,53 грн.;

- за рахунком - фактурою № 00251535 від 12.01.2015 інфляційні витрати повинні нараховуватися з лютого 2015 року по травень 2016 року на суму боргу 13 323,08 та складати 6151,94 грн.;

- за рахунком - фактурою № 00258332 від 02.02.2015 інфляційні витрати повинні нараховуватися з березня 2015 року по травень 2016 року на суму боргу 14 634,50 та складати 5680,77 грн.;

- за рахунком - фактурою № 00263959 від 06.03.2015 інфляційні витрати повинні нараховуватися з квітня 2015 року по травень 2016 року на суму боргу 17 911,25 та складати 4529,17 грн.;

- за рахунком - фактурою № 00269751 від 16.04.2015 інфляційні витрати повинні нараховуватися з травня 2015 року по травень 2016 року на суму боргу 16 646,47 та складати 1648,11 грн.;

- за рахунком - фактурою № 00275739 від 06.05.2015 інфляційні витрати повинні нараховуватися з червня 2015 року по травень 2016 року на суму боргу 14 764,42 та складати 1112,48 грн.;

- за рахунком - фактурою № 00280813 від 04.06.2015 інфляційні витрати повинні нараховуватися з липня 2015 року по травень 2016 року на суму боргу 14 547,28 та складати 1033,79 грн.;

- за рахунком - фактурою № 00285616 від 03.07.2015 інфляційні витрати повинні нараховуватися з серпня 2015 року по травень 2016 року на суму боргу 14 374,17 та складати 1177,00 грн.;

- за рахунком - фактурою № 00289867 від 03.08.2015 інфляційні витрати повинні нараховуватися з вересня 2015 року по травень 2016 року на суму боргу 14 247,02 та складати 1290,89 грн.

Таким чином до стягнення підлягають інфляційні втрати в загальній сумі 71 215,14 грн. В решті заявленої суми інфляційних втрат в сумі 89 208,79 грн. слід відмовити за необґрунтованістю.

Щодо заявлених вимог про стягнення збитків в загальній сумі 248 471,04 грн., з яких: 97 315,72 грн. витрати, понесені позивачем на оплату юридичних послуг та 151 155,32 грн. збитки, пов'язані з припиненням договору про фінансовий лізинг № 00004502 від 14.06.2012 суд зазначає наступне.

За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно положень статті 224 ГК України, які узгоджуються з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно частини 2 статті 224 ГК України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню відповідно до частини 1 статті 225 ГК України включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статей 623, 1166 ЦК України та статті 224 ГК України.

Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку статті 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до стягнення збитки в сумі 97 315,72 грн., понесених у зв'язку з оплатою послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження, супроводження повернення об'єкту лізингу, послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді. Зазначені витрати не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом.

Суд вважає, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні статті 623 ЦК України та статті 224 ГК України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про фінансовий лізинг, а тому не підлягають до стягнення з відповідача.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 151 155 грн 32 коп., що виникли у зв'язку з припиненням договору фінансового лізингу.

Обґрунтовуючи вказані вимоги, позивач послався на пункт 2 частини 2 статті 22 ЦК України, згідно з яким збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби б право не було порушене (упущена вигода).

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора, позивача у справі, обов'язок доказування розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання, відповідно до статті 623 ЦК України, і доведення того, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі використання об'єкта лізингу.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення збитків в сумі 151 155,32 грн. складаються із суми несплачених лізингових платежів за період з вересня 2015 року по грудень 2015 року.

Однак, такі розрахунки фактично є теоретичними (умовними), побудовані на можливих очікуваннях отримання певного прибутку (доходу) та не підтверджені відповідними належними та допустимим доказами.

Позивач не довів суду того, що він отримав би такий прибуток після розірвання договору з відповідачем, не надав доказів вжиття заходів щодо його одержання.

За таких обставин вимоги про стягнення збитків у розмірі 248 471,04 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, фактичні обставини справи та норми вищенаведеного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в загальній сумі 277 758 грн 05 коп., з яких:

- 198 654,91 грн. - заборгованість за договором фінансового лізингу;

- 7 888,00 грн. - 3 % річних;

- 71 215,14 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства В«Укрбуд ДробмашВ» , 91015, м. Луганськ, кв. ЗарічнийАДРЕСА_2, ідентифікаційний код 33432430, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Порше Лізинг УкраїниВ» , 02152, м. Київ, проспект П. Тичини, буд.1В, офіс В, ідентифікаційний код 35571472, заборгованість в сумі 198 654,91 грн., 3 % річних в сумі 7 888,00 грн., інфляційні втрати в сумі 71 215,14 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 4 166,37 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо не було подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено і підписано 16.08.2016

Суддя А.В. Секірський