Рішення

від 09.08.2016 по справі 916/1328/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" серпня 2016 р.Справа № 916/1328/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІІ "ЕНЕРДЖІ";

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 102 268,07 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача : ОСОБА_2 - довіреність № 10 від 02.11.2015 р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІІ "ЕНЕРДЖІ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 102 268,07 грн. , з яких 90 000 грн. основної заборгованості; 755,00 грн. 3 % річних; 11 066,31 грн. пені; 446,76 грн. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1 534,02 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні № 17/12 від 17.12.2014р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.05.2016р. було порушено провадження у справі №916/1328/16 із призначенням до розгляду в засіданні суду 22.06.2016р.

В судовому засіданні 22.06.2016р. представником позивача було надано письмові обґрунтування розрахунку збитків (а.с.68-70), згідно яких останній вказує, що згідно умов вищевказаного договору відповідач зобов'язався доставити ввірений йому вантаж до пункту призначення та надати його вантажоодержувачу, в свою чергу ТОВ "ПІІ "ЕНЕРДЖІ" - сплатити за перевезення вантажу встановлену договором плату.

Так, позивач зауважує, що згідно замовлення № 80 до договору ФОП ОСОБА_1 зобов'язаний був перевезти мандарини з температурним режимом +4+6 градусів за Цельсієм. Разом з тим, як стверджує позивач, 31.12.2014р. при передачі вищевказаного вантажу сторонами було виявлено певні недоліки, а саме запах бродіння мандарин, цвіль на них, а також встановлення внутрішньої температури мандарин, яка склала 16 градусів за Цельсієм, що є безумовним порушенням умов договору.

ТОВ "ПІІ "ЕНЕРДЖІ" вказує, що у відповідності до акту представники сторін, перебравши мандарини загальною вагою нетто 20 325 кг. на загальну суму 211497,54 грн. було виявлено 45% зіпсованих мандарин на загальну суму 90 000 грн. та запропоновано відповідачу сплатити дані збитки до 30.12.2015р. рівними частинами.

Проте, як вказує позивач, вказана сума неоплачених збитків у зазначеному розмірі до теперішнього часу не оплачена. Крім того, позивач нарахував відповідачу на вказану суму також пеню, інфляційні втрати та 3 % річних у розмірах, що заявлені до стягнення.

При цьому, з урахуванням того, що доставлений вантаж був пошкоджений 31.12.2014р., а відповідачем не було розпочато виконання погашення збитків, позивачем було розпочато відлік відрахування нарахування штрафних санкцій з 01.01.2016р.

Крім того, в засіданні суду позивачем було надано письмові пояснення щодо розрахунку збитку (а.с.78), згідно якого останній вказує, що такі збитки становлять суму у розмірі 90 000 грн., виходячи з такого: 9 146 кг за ціною 9,44 грн./кг складає 86 338,24 грн. - собівартість знищеного товару. Ціна формується з вартості імпорту (ВМД807100000/2014/054560 від 30.12.2014р) та рахунку за транспортні послуги з перевезення вантажу (рах. №2548 від 30.12.2014р.) пропорційно отриманим збиткам. 9 146 кг за націнкою приблизно 0,40 грн./кг складає 3 661,76 грн. - недоотриманий прибуток фірми.

Ухвалою суду від 22.06.2016р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого надійшла заява про відкладення розгляду справи, невиконання вимог ухвали суду, а також необхідністю додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 06.07.2016р.

В засіданні суду 06.07.2016р. представником позивача було надано пояснення щодо розрахунків збитків в місці отримання товару (а.с.89-90), згідно яких він, посилаючись на Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р., ратифікованого Україною 01.08.2006р., вказує, що перевізник (відповідач) несе повну відповідальність за ті обставини, що виникли внаслідок неправильного перевезення вантажу.

В судовому засіданні 06.07.2016р. представник позивача під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти задоволення позову, зауважив, що у відповідності до умов укладеного договору з позивачем останній повинен був викликати уповноваженого представника Торгівельно-промислової палати України для складення відповідного акту про наявність недоліків у перевезенні вантажу, вказуючи при цьому, що його не було повідомлено про обставини зіпсування вантажу.

Натомість, представник позивача зауважив, що представники Торгівельно-промислової палата України для складення акту не викликались, з урахуванням того, що в період його складення вказана палата з огляду на зимові свята, не працювала, а також зазначив про повідомлення ним в лютому 2015р. відповідача щодо обставин перевезення зіпсованого вантажу.

Ухвалою суду від 06.07.2016р. строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на п'ятнадцять днів та у зв'язку із необхідністю додаткового витребування та дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 09.08.2016р.

В засідання суду 09.08.2016р. з'явився представник позивача, який надав суду розрахунок величини збитків за місцем отримання товару (а.с.112-113), а також письмові пояснення щодо повідомлення відповідача про необхідність сплати збитків (а.с.118).

Згідно вказаних пояснень позивач вказує, що ним належним чином було проінформовано відповідача про псування товару при перевезенні вантажу шляхом направлення на його адресу відповідних листів від 06.02.2015р. та від 27.05.2015р.

Представник позивача в повному обсязі підтримав свою правову позицію, що була викладена ним в попередньому судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи був цілком обізнаний, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка від 06.07.2016р. (а.с.105).

Натомість, 08.08.2016р. від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи з огляду на його перебування у відрядженні (а.с.111).

Розглянувши у судовому засіданні 09.08.2016р. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно до чинного господарського процесуального законодавства, відповідачі, які є фізичними особами, не позбавлені права направити до суду свого представника для забезпечення захисту своїх інтересів, надавши при цьому відповідну довіреність. Зворотне підлягає доведенню в порядку ст.33 ГПК України.

Таким чином, відповідачем в порядку ст.33 ГПК України не доведена неможливість участі у судовому засіданні уповноваженого ним представника.

Крім того, за змістом ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає розгляд справи у випадку, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу .

При цьому, необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Таким чином, приймаючи до уваги, що строк розгляду справи за клопотанням представника позивача (а.с.104) вже було продовжено на п'ятнадцять днів, який, у відповідності до ст. 69 ГПК України, закінчується 09.08.2016р ., суд доходить висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач був цілком обізнаний про час та дату розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, наданих в ході розгляду справи, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч.1, 5 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІІ "ЕНЕРДЖІ" (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Перевізник) було укладено договір по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні №17/12 від 17.12.2014р. (а.с.29-32), згідно п. 1.1 якого Перевізник зобов'язується доставити ввірений йому Замовником вантаж до пункту призначення та видати його Вантажоодержувачу, а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу, встановлену даним договором плату.

Конкретні умови кожного замовлення визначаються у заявці Замовника і узгоджуються з Перевізником (п. 1.2 договору).

Підпунктами 2.2.1, 2.2.3, 2.2.7, 2.2.9, 2.2.11, 2.2.13 п. 2.2 договору, сторони узгодили, що Перевізник зобов'язується у випадку досягнення згоди сторін щодо умов конкретного перевезення вантажів, не пізніше 12 годин після отримання заявки направляти Замовнику підтверджену заявку із зазначенням державного номера транспортного засобу (тягача і причепа) та прізвище водія (водіїв);

- направляти у розпорядження Замовника автомобілі у належному технічному стані, що відповідають вимогам, визначеними Замовником у заявці;

- забезпечити наявність у водіїв належним чином оформлених документів для безперешкодного виконання міжнародних перевезень. Інструктувати водіїв про правила та умови перевезень вантажів, про порядок прийому та здачі вантажів, правила оформлення товарно-транспортної накладної та іншої документації, правила дорожнього руху, дотримання режиму праці та відпочинку при керуванні транспортним засобом;

- за допомогою водія забезпечити належне завантаження транспортного засобу, з метою запобігання перевантаження по загальній вазі та навантаженню на вісь автомобіля, габаритних вимірів транспортного засобу (висота, довжина);

- забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до видачі вантажоодержувачу;

- доставити вантаж вантажоодержувачу згідно заявки;

- перевізник відповідає за дії своїх водіїв на іноземній території та на території України та за дотримання ними національних законів та міжнародних конвенцій і правил.

Згідно п.4.2 договору за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт наданих послуг.

Відповідно до умов п. 5.1 договору, Перевізник несе відповідальність за незбереження вантажу відповідно до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом по дорогах (КДПВ).

Перевізник несе матеріальну відповідальність перед Замовником, згідно законодавства:

- за втрату вантажу - в розмірі вартості втраченого вантажу;

- за пошкодження вантажу - в розмірі вартості ремонту (усунення пошкоджень) вантажу та втрати товарного вигляду вантажу.

Пунктом 8.1 сторони погодили, що при виконанні міжнародних перевезень за цим договором сторони керуються правилами Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ/СМR) 1956р. із змінами і доповненнями, внесеними протоколом від 05.07.1978р.; Митної Конвенції про міжнародне перевезенням вантажів із застосуванням книжки МДП Конвенція МДП/ТІR) 1975р.; Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів ДОПНВ/АDR) 1957р.; Конвенції про спільну транзитну процедуру 1987р.; Європейської угоди стосовно роботи екіпажів іншими міжнародними угодами, а також при виконанні внутрішніх перевезень сторони керуються главою 64 та 65 Цивільного кодексу України, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом та діючим законодавством України.

Приписами п. 8.7, сторони встановили, що договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2015р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. Якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення строку дії договору письмово не попередить іншу сторону про розірвання договору, то даний договір зберігає свою силу для сторін кожного разу ще на один рік.

Згідно частини 2 статті 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до частини 3 статті 310 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення.

За статтею 314 ГК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

У відповідності до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

При цьому, для настання деліктної відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки в такому випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Враховуючи вищезазначені приписи законодавства, при вирішенні даного спору необхідно встановити наявність у діях Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 складу цивільного правопорушення та дослідити наявність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку відшкодування витрат позивача, які кваліфіковані останнім як збитки.

Як встановлено судом та не спростовано сторонами при розгляді справи, відповідачем у відповідності до умов договору на підставі заявки №80 від 17.12.2014р. (а.с.21-22), 31.12.2014р. на адресу позивача було доставлено вантаж, а саме свіжі мандарини врожаю 2014р.

Згідно умов вказаної заявки вбачається, що зазначений вантаж відповідач зобов'язаний був перевезти за температурним режимом +4,+6градусів за Цельсієм. Водієм автомобілю, який безпосередньо здійснював перевезення, визначено ОСОБА_3.

У відповідності до п.3 особливих умов зазначеної заявки, Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу від місця завантаження до передачі Вантажоотримувачу.

Згідно ст. 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р., до якої Україна приєдналась згідно Закону від 01.08.2006р. № 57-V, та яка підлягає застосуванню до даних правовідносини, для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Як слідує з матеріалів справи, 31.12.2014р. при передачі вказаного вантажу, директором, заступником директора та засновником ТОВ "ПІІ "ЕНЕРДЖІ" з боку позивача та водієм ОСОБА_3 - з боку відповідача було складено акт (а.с.15-16) з фотофіксацією (а.с.17-19), згідно якого сторонами було встановлено факт запаху бродіння мандарин, а також встановлено внутрішню температуру мандарин, яка склала +16 градусів за Цельсієм.

Згодом, 02-03.01.2015р. директором ТОВ "ПІІ "ЕНЕРДЖІ" ОСОБА_2 та менеджером з продажу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було складено та підписано акт (а.с.38), згідно якого в ході 100% оброблення спірних мандарин представниками сторін встановлено, що мандарини сильно зацвіли; вимір температури внутрішнього об'єму мандарин дає результат +9 градусів за Цельсієм; відсоток зіпсованих, непридатних для споживання мандарин складає 45 % від загальної кількості.

Вказаним актом представниками сторін було встановлено розмір нанесеної Перевізником Замовнику матеріальної шкоди у сумі 90 000 грн.

Крім того, вказаним документом встановлено 12-місячний строк погашення боргу, що виник, але не пізніше 30.12.2015р. рівними частинами щомісячно.

Враховуючи викладене, суд вказує, що оскільки факт порушення зобов'язання по збереженню вантажу визнано водієм Перевізника (ФОП ОСОБА_1М.) ОСОБА_5, який у розумінні ст. 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів є службовцем відповідача, суд приймає акти від 31.12.2014р. та від 02-03.01.2015р. в якості належних та допустимих доказів часткового незбереження вантажу у розмірі 45%.

Таким чином, суд доходить до висновку, що господарське правопорушення мало місце внаслідок порушення відповідачем зобов'язань по збереженню вантажу, які визначені у договорі по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні № 17/12 від 17.12.2014р. (п.2.2.13), у заявці № 80 від 17.12.2014р. по договору перевезення.

При цьому суд вказує, що відповідачем не доведено, що неналежне виконання відбулось внаслідок дії обставин непереборної сили.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і завданими позивачу збитками полягає в тому, що недотримання температурного режиму при перевезенні вантажу, призвело до псування мандарин, що в свою чергу свідчить про недбале ставлення перевізника та його службовців до забезпечення збереження цілісності вантажу.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про наявність всіх елементів цивільного правопорушення, що є підставою притягнення відповідача до господарсько-правової відповідальності.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення розміру суми, заявленої до стягнення (90 000 грн.) суд вказує, що при перевірці розрахунку збитків (а.с.112-113), наданого позивачем в судовому засіданні 09.08.2016р., було встановлено часткову помилковість його здійснення, у зв'язку із чим суд при його перерахунку встановив, що сума збитків, яка підлягає стягненню становить 85 033,08 грн., виходячи з такого.

Згідно п. 1 та п. 4 ст. 23 вищевказаної Конвенції, якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Суд при визначенні вищевказаного розміру збитків виходить не з статистичної вартості вантажу (п.46 ВМД), а з фактичної вартості, визначеної в ВМД та рахунку (інвойсі) (а.с.79-80, 81) - 10162,5 дол.США х 15,7685 (курс), що дорівнює 160247,38 грн. Таким чином, вартість кг мандарин становить 7,88 грн.

Крім того, суд враховує, що в акті від 2,3.01.2015р. (а.с.38), який суд з вищенаведених обставин згідно до ст.3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р. вважає належним та допустимим доказом визначено, що загальний обсяг продукції, від якої вираховано 45%, становить 19980 кг., у зв'язку із чим 45% від цієї ваги становить відповідно 8991 кг а не 9146,25 кг.

Таким чином, доведеними збитками є 8991 кг х 7,88 грн. + 14 184 грн. (45% вартості перевезення) = 85 033,08 грн. .

Між тим, суд вказує, що згідно п. 5.2 постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань") обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, а також відповідно і пені, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи часткове задоволення судом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІІ "ЕНЕРДЖІ", витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75,82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (68100, Одеська область, Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Князєва, буд. 39, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІІ "ЕНЕРДЖІ" (61009, м. Харків, вул. Червоної Зірки, буд. 10, оф. 2, код ЄДРПОУ 32137101) суму заподіяної майнової шкоди (збитків) у розмірі 85 033 /вісімдесят п'ять тисяч тридцять три/грн. 08 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 275 /одна тисяча двісті сімдесят п'ять/ грн. 50 коп.

3. В решті позову відмовити

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15 серпня 2016 р.

Суддя Ю.М. Щавинська