Постанова

від 24.04.2007 по справі 13/153-06-7113

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/153-06-7113

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"24" квітня 2007 р. Справа № 13/153-06-7113

Одеський апеляційний господарський суду у складі колегії суддів:

головуючого судді  В.Б. Туренко

суддів Л.І. Бандури, Л.В.Поліщук

при секретарі  судового засідання –О.О.Соломахіній

за участю представників сторін:

від позивача –Л.В.Старинець

від відповідачів –не з'явились, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги  повідомлялись належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

на ухвалу господарського суду Одеської області від 22.03.2007р.          у справі №  13/153-06-7113

за позовом  Державної податкової інспекції у Київському районі

                    м. Одеси

до  ТОВ „ЯРОВІТ - С”, м. Одеса, ПП „ВЕКТОР- 2003”  м. Одеса

про визнання  договору  недійсним та стягнення 4750.00 грн.

                                        встановив:

        13.07.2006р. ДПІ у Київському р-ні м. Одеси за правилами Господарського процесуального кодексу України звернулась з позовом до ТОВ „ЯРОВІТ-С”, ПП „ВЕКТОР- 2003” про визнання договору № 22-Т/07П від 1.07.2004р., укладеного між відповідачами недійсним на підставі ст.207 Господарського кодексу України із застосуванням наслідків передбачених ст.208 означеного Кодексу. Позовні вимоги обґрунтовані із посиланням на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26.12.2005р. по справі                       № 2-11571/05, якою визнані недійсними: рішення гр. Кравченко Т.М. про створення ПП „ВЕКТОР-2003” з моменту його прийняття –7.10.2003р.; Статут підприємства з моменту реєстрації –21.10.2003р.;  всі первинні бухгалтерські документи ПП „ВЕКТОР-2003” (видаткові, податкові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт та інші) з моменту їх підписання; свідоцтво платника  ПДВ від 31.10.2003р. № 23083808 з моменту видачі –31.10.2003р. з причини реєстрації підприємства внаслідок прийняття рішення особою, у якої не було намірів створювати підприємство, вести фінансово-господарську діяльність, сплачувати податки, збори, обов'язкові платежі відповідно до вимог діючого законодавства. На думку ДПІ, договір   № 22-Т/07 від 1.07.2004р. укладений ПП „ВЕКТОР-2003” з метою суперечною інтересам держави і суспільства, що є підставою для визнання його недійсним (а.с.2-6).

         Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.07.2006р. порушено провадження у даній справі, згідно ст.ст.64, 65 ГПК України, розгляд якої неодноразово відкладався та був продовжений на один місяць                        (а.с.1, 32, 38, 43, 45).

      Ухвалою господарського суду Одеської області від 5.10.2006р. провадження у даній справі було зупинено на підставі ст.79 ГПК України, а після усунення обставин, які зумовили таке зупинення, його було поновлено (а.с.54, 65).

  Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.03.2007р.               (суддя Панченко О.Л.) провадження у справі припинено на підставі п.1 ст.80 ГПК України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України в порядку господарського судочинства. Ухвала мотивована тим, що позов про визнання договору недійсним заявлений ДПІ у Київському р-ні,  яка є суб'єктом владних повноважень, а тому даний спір відповідно до п.6 р.VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, що набрав чинності з 1.09.2005р., ч.2. ст.4, п.4 ч.1 ст.17 цього Кодексу підлягає вирішенню за правилами означеного Кодексу (а.с.69).

Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач 30.03.2007р. звернувся із  апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу скасувати,  справу направити на розгляд господарського суду Одеської області, посилаючись на її безпідставність.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу від відповідачів не надійшли.

   Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм  процесуального права,  судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

 Компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено статтями 17, 50 КАС України.

Зокрема, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Таку ж норму містить і пункт 5 частини 4 статті 50 КАС України.

Право державних податкових інспекцій на подання до суду позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів одержаних  за такими угодами, а в інших випадках –коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна прямо передбачено пунктом 11 частини 1 статті 10 Закону України „Про державну  податкову службу в Україні”, що кореспондується з вимогами пункту 4 частини 1 статті 17 та пункту 5 частини 4 статті 50 КАС України.

Однак, позовна заява подана до розгляду податковим органом за правилами Господарського процесуального кодексу України, тоді як згідно ч.1 п.6 р.VII Прикінцевих та перехідних положень КАС України дана адміністративна справа підлягає вирішенню господарським судом, на котрий тимчасово покладений обв'язок вирішення адміністративних справ, за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що даний спір не підлягає вирішенню по суті в порядку господарського судочинства і припинив провадження у даній справі, згідно п.1 ст.80 ГПК України.

Зазначена ухвала суду не обмежує прав податкового органу на реалізацію в порядку адміністративного судочинства своїх, визначених податковим законодавством функцій суб'єкта владних повноважень, а саме управлінські функції про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, отриманих за такими угодами.

З урахуванням викладеного, підстави для скасування ухвали суду відсутні.

        Керуючись ст.ст. 99, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

                                      постановила:

       Ухвалу господарського суду Одеської області від 22.03.2007р. у справі     № 13/153-06-7113 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

     Головуючий суддя                                                                      В.Б. Туренко

     Суддя                                                                                          Л.І. Бандура

     Суддя                                                                                          Л.В.Поліщук