Ухвала

від 16.08.2016 по справі 923/1525/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

16 серпня 2016 року Справа № 923/1525/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В., при секретарі Ковтун В.І., за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2,

від ТОВ "Левада Сервис": ОСОБА_1,

від ВДВС Дніпровського РУЮ : не прибув,

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша паливна компанія", м.Київ

до - Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Херсон

про стягнення коштів

розглянув заяву про заміну сторони виконавчого провадження.

Описова частина ухвали.

Про обставини справи зазначено в ухвалі суду від 22.01.2015р., якою затверджено мирову угоду, укладену сторонами.

Провадження у справі вчинялось за позовом про стягнення боргу в сумі 1306359,24грн., а також 186402,39грн. на відшкодування витрат у зв'язку з інфляцією, 39694,10грн. у якості 3% річних, 20401,59грн. пені. Вимоги за позовною заявою обгрунтовувались твердженням про неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань у відносинах за договором №16/07-1/13 від 16.07.2013р.

За названою мировою угодою відповідач мав сплатити позивачу 1544220,37грн. рівними частками протягом 10 місяців у березні-грудні 2015р. шляхом перерахування коштів. До числа цих 1544220,37грн. увійшли 1492761,63грн. боргу, 20401,59грн. пені, 31057,15грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Цю ухвалу винесено за результатами розгляду заяви позивача про заміну стягувача у виконавчому провадженні на ТОВ "Левада Сервис".

Заява мотивована відступленням позивачем за згодою відповідача права вимоги у відносинах, що були спірними у справі, товариству з обмеженою відповідальністю "Левада Сервис".

Відповідач заяву не визнав, стверджуючи про незаконність відкриття виконавчого провадження за пред'явленим з порушенням строку на пред'явлення виконавчим документом.

Представник позивача щодо заперечень відповідача навів пояснення, за якими стверджував, що строк на пред'явлення виконавчого документа до виконання позивачем не пропущено, цей строк почав обліковуватись не з набранням ухвалою законної сили, а із закінченням терміну розстрочки, наданої боржнику затвердженою судом мировою угодою сторін.

ОСОБА_1, як представник і ТОВ "Левада Сервис", у судовому засіданні підтримав заяву позивача про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

Суд в с т а н о в и в:

За зверненням позивача від 17.07.2015р. (а.с.82) суд видав йому 21.07.2015р. примірник ухвали від 22.01.2015р., якою затверджено мирову угоду сторін у справі, для використання його у якості виконавчого документа (копія виконавчого документа на а.с.85-89).

За викладенням цього виконавчого документа суд навів напис про те, що виконавчий документ може бути пред'явлено до виконання протягом одного року, починаючи від 22.01.2015р.

Поряд з цим, за виконавчим документом наведено норму про те, що сума за мировою угодою (1544220,37грн.) має бути оплачена боржником кредиторові такими частинами та в такі строки:

- 154422грн. 04коп. - до 31.03.2015р.,

- 154422грн. 04коп. - до 30.04.2015р.,

- 154422грн. 04коп. - до 31.05.2015р.,

- 154422грн. 04коп. - до 30.06.2015р.,

- 154422грн. 04коп. - до 31.07.2015р.,

- 154422грн. 04коп. - до 31.08.2015р.,

- 154422грн. 04коп. - до 30.09.2015р.,

- 154422грн. 03коп. - до 31.10.2015р.,

- 154422грн. 03коп. - до 30.11.2015р.,

- 154422грн. 03коп. - до 31.12.2015р.

Вирішуючи суперечку сторін про перебіг у цьому разі строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі ст.22 Закону України "Про виконавче провадження" за загальним правилом виконавчі документи за результатами вирішення господарських спорів можуть бути пред'явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили, проте, в разі надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення цей річний строк обліковується з наступного дня після закінчення строку, встановленого за такими відстрочкою або розстрочкою виконання судового рішення.

По суті, за мировою угодою відповідачу надано і розстрочку виконання судового рішення на 10 місяців, відтак, у цьому разі річний строк на пред'явлення виконавчого документу до виконання починається обліковуватися не з набранням судовим рішенням законної сили, а із закінченням строку, встановленого за розстрочкою платежу.

Інше зазначення судом за виконавчим документом у цій справі про початок перебігу строку на пред'явлення наказу до виконання із набранням судовим рішенням законної сили, у зв'язку з викладеним, є помилковим.

У зв'язку з остаточним висновком суду про початок перебігу строку на пред'явлення виконавчого документа при застосованій розстрочці виконання судового рішення слід дійти і висновку про спростованість заперечень відповідача проти зави позивача за спливом строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Однак суд не знайшов достатніх підстав для заміни сторони за заявою позивача у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст.25 ГПК України у разі заміни кредитора в зобов'язанні у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони.

При вирішенні питання про таку заміну суд має встановити законність заміни кредитора у зобов'язанні, оскільки в разі незаконності заміни особи в зобов'язанні неможлива й заміна сторони у процесуальних відносинах за судовою ухвалою, оскільки таке процесуальне правонаступництво та ухвала про його вчинення грунтувалися б на протизаконній заміні кредитора в зобов'язанні.

За договором про відступлення права вимоги №05/10/2015-1 від 05.10.2015р., копія якого надана суду позивачем (а.с.91-93), ТОВ "Перша паливна компанія" відступило на користь ТОВ "Левада Сервис" право вимоги оплати 1544220,37грн., а ТОВ "Левада Сервис" прийняло таке відступлення в обмін на ціну придбання, яка склала також 1544220,37грн.

Розділ 2 "Відступлення права вимоги" цього договору його учасники виклали так:

" 2. ВІДСТУПЛЕННЯ ПРАВА ВИМОГИ

2.1 Цедент відступає на користь цесіонарія права цедента щодо заборгованості, яка виникла на підставі договору поставки та ухвали суду, включаючи права вимоги, що виникнуть в майбутньому та нараховані і не сплачені господарські санкції та інші платежі, відповідно до термінів, сум та умов, встановлених положеннями чинного законодавства України з моменту підписання договору.

2.2 Цесіонарій цим безвідклично купує, набуває та приймає від цедента заборгованість.

2.3 Цесіонарій зобов’язується протягом 3 (трьох) років, починаючи з дати укладення цього договору сплатити 1 544 220,37 (один мільйон п’ятсот сорок чотири тисячі двісті двадцять гривень 37 копійок) грн. (далі «ціна придбання») на користь цедента, у вигляді сукупної винагороди за відступлення заборгованості, у грошовій формі, шляхом переказу на поточний рахунок цедента, вказаний у цьому договорі (далі - «банківський рахунок»).

2.4 Протягом 5 робочих днів з моменту набуття чинності цим договором цедент зобов'язаний надати цесіонарієві посвідчені цедентом копії договору поставки, зазначеному у пункті 1.1. даного договору, а також актів приймання - передачі товару, залізничних накладних, рахунків на оплату, складених на виконання умов договору поставки, рішення суду за умови виконанням цесіонарієм зобов’язання з надання цедентові розписки щодо отримання переліку документів, які надаються цесіонарієві згідно цього пункту.

2.5 Цесіонарій повідомлений про заперечення, які існують у покупця на момент підписання договору і які можуть бути висунуті проти вимог цесіонарія, а також про зміст листування і переговорів між цедентом і покупцем.

2.6 Відступлення вимоги згідно з цим договором не тягне за собою жодних змін умов договору поставки."

Як свідчить зміст цього договору, за правовою природою він є договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Зокрема, договором передбачено, що грошова вимога до боржника уступається кредитором в обмін на грошові кошти, які новий кредитор зобов'язалося сплатити ТОВ "Перша паливна компанія", тобто за умовами договору фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останньому грошової вимоги цієї особи до третьої особи (боржника).

Правовідносини стосовно фінансування під відступлення права грошової вимоги урегульовано главою 73 ЦК України.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (частина перша статті 1084 ЦК України).

Щодо суб'єктного складу таких правовідносин частина третя статті 1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон) встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Зокрема, у пункті 1 частини першої статті 1 Закону визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За пунктом 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.

У частині першій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

Саме так застосовував законодавство про факторинг Верховний Суд України за постановою №3-226гс16 від 13.04.2016р., це застосування має врахувати суд у цій справі відповідно до ч.3 ст.82 ГПК України.

На запит суду ТОВ "Левада Сервис" надало довідку (вх.№2/3368/16 від 16.08.2016р.) про те, що це товариство не має статусу фінансової установи та повноважень надавати фінансові послуги. Це ж (відсутність повноважень) підтвердив представник ТОВ "Левада Сервис" у судовому засіданні. Пояснення представника є засобом, яким встановлюються дані у справі за ст.32 ГПК України.

Таким чином, поряд з висновком про те, що зазначений позивачем договір відступлення права вимоги є договором факторингу, слід дійти висновку про відсутність у фактора за договором (ТОВ "Левада Сервис") повноважень бути фактором, про невідповідність договору факторингу за цією ознакою названому матеріальному законодавству щодо обов'язкової наявності у фактора статусу фінансової установи.

Тому незаконність заміни кредитора у зобов'язанні не створює достатніх підстав для процесуального правонаступництва на підставі такої заміни та для задоволення заяви позивача.

Керуючись ст.86 ГПК України, суд

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні заяви позивача від 05.07.2016р. (вх.№6333/16 від 12.07.2016р.) про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні на ТОВ "Левада Сервис".

Повний текст ухвали складено 18.08.2016р.

Суддя В.В. Чернявський