Постанова

від 18.10.2016 по справі 923/1525/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2016 р.Справа № 923/1525/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.,

суддів: Ліпчанської Н.В., Лисенко В.А.,

секретар судового засідання Молодов В.С.,

за участю представників сторін:

від ТОВ «Перша паливна компанія»: ОСОБА_1, за довіреністю від 01.08.2016 року;

від ТОВ «Левада сервис»: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від ДВС: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша паливна компанія"

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 16 серпня 2016 року про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження

по справі № 923/1525/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша паливна компанія"

до - Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша паливна компанія" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 1 492 761,63 грн. боргу з урахуванням інфляційних втрат, пені у розмірі 20 401,59 грн., 3% річних у розмірі 39 694,10 грн.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 22 січня 2015 року затверджено мирову угоду між товариством з обмеженою відповідальністю "Перша паливна компанія" (код ЄДР 38038596, м.Київ, Голосіївський район, вул.Саксаганського, 77, кімната 202, п.р.26007962498714 відділення №12 ПАТ "ПУМБ" м.Київ, МФО 334851) та Дочірнім підприємством "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДР 31918234, м.Херсон, вул.Поповича, 23, п.р.2600301693396 у філії "Укрексімбанк" м.Херсон, МФО 352639), провадження у справі припинено.

При укладенні мирової угоди сторони погодили наступні умови: на дату укладання мирової угоди борг відповідача за поставлений позивачем товар за договором №16/07-1/13 від 16.07.2013р.з урахуванням індексу інфляції складає 1 492 761,63 грн.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати вартості товару за договором №16/07-1/13 від 16.07.2013р. розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань складає 20 401,59 грн.

У зв'язку зі зверненням позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів за договором №16/07-1/13 від 16.07.2013р. сума судового збору, що була сплачена позивачем при поданні позовної заяви по справі №923/1525/14 до господарського суду Херсонської області, складає 31 057,15 грн.

Відповідач зобов'язується суми, що наведені у пунктах 1-3 цієї мирової угоди та загальний розмір яких складає 1 544 220,37 грн., сплатити на користь позивача рівними частками протягом 10 календарних місяців починаючи з березня 2015р. та не пізніше грудня 2015 року шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача: № 26007962498714 у відділенні №12 ПАТ В«ПУМБВ» , м. Київ, МФО 334851.

Позивач відмовляється від своїх вимог до відповідача по сплаті суми 3% річних від розміру боргу за поставлений товар за договором №16/07-1/13 від 16.07.2013р. в розмірі 39 694,10 грн., які були нараховані позивачем згідно частини 2 статті 625 ЦК України.

1 2.07.2016 року ТОВ «Перша паливна компанія» звернулось до господарського суду Херсонської області із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, в якій повідомило про те, що мирову угоду боржником не було виконано, у зв'язку з чим 16.06.2016 року до позивачем було подано заяву про примусове виконання рішення до відділу ДВС Дніпровського районного управління юстиції м. Херсона.

24.06.2016 державною виконавчою службою було відкрито виконавче провадження з виконання мирової угоди по даній справі.

В процесі виконання ухвали, у стягувача виникла необхідність здійснити передачу права вимоги заборгованості третій особі, у зв'язку з чим до боржника було направлено лист-погодження про відступлення права вимоги третій особі, згідно з яким було запропоновано погодили передачу права вимоги ТОВ «ЛЕВАДА СЕРВИС». З передачею прав вимоги боржник погодився.

Отже, посилаючись на укладення між ТОВ «Перша паливна компанія» та ТОВ «Левада сервис» договору про відступлення права вимоги (цесії) №05/10/2015 від 05.10.15р., позивач просив замінити його на ТОВ «Левада сервис».

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 16 серпня 2016 року по справі № 923/1525/14 (суддя Чернявський В.В.) відмовлено в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження , з підстав того, що за правовою природою договір про відступлення права вимоги №05/10/2015-1 від 05.10.2015р. є договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Однак, фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Оскільки ТОВ "Левада Сервис" не має статусу фінансової установи та повноважень надавати фінансові послуги, тому суд дійшов висновку про відсутність у фактора за договором (ТОВ "Левада Сервис") повноважень бути фактором.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що незаконність заміни кредитора у зобов'язанні не створює достатніх підстав для процесуального правонаступництва на підставі такої заміни та для задоволення заяви позивача.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша паливна компанія" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи та просив скасувати оскаржувану ухвалу суду та прийняти нову ухвалу, якою замінити сторону виконавчого провадження ТОВ «Перша паливна компанія» на ТОВ «Левада сервис».

Апелянт вважає помилковими висновки суду першої інстанції, які прийняті з посиланням на Постанову судової палати у господарських справах Верховного суду України від 13.04.2016 року. На думку апелянта, посилання на вказану постанову є недоречним, оскільки правовий висновок, здійснений у цьому рішенні, стосується ст.207 ГК України, ст.215 ЦК України та не має відношення до даної справи.

Крім того, апелянт зауважує, що договір відступлення права вимоги №25/10/2015 є чинним, в судовому порядку не оскаржувався.

Представники відповідача та ДВС в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, а тому, враховуючи обмеженість строку розгляду апеляційних скарг на ухвали суду, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, ухвалою господарського суду Херсонської області від 22 січня 2015 року затверджено мирову угоду між товариством з обмеженою відповідальністю "Перша паливна компанія" та Дочірнім підприємством "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

1 2.07.2016 року ТОВ «Перша паливна компанія» звернулось до господарського суду Херсонської області із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, в якій повідомило про те, що мирову угоду боржником не було виконано, тому стягувач звернувся із заявою до ДВС про примусове виконання ухвали суду.

В процесі виконання ухвали, 11.06.2015 року ТОВ «Перша паливна компанія» направлено до боржника лист-погодження щодо відступлення права вимоги ТОВ «Левада сервис», яке зареєстровано у ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» 17.07.2015 року.

Лист-погодження підписано в боку відповідача, чим повідомлено про свою згоду із заміною стягувача у зобов'язанні.

05.10.2015р. між ТОВ "Перша паливна компанія" (Цедент) та ТОВ "Левада Сервис" (Цесіонарій) укладено договір про відступлення права вимоги №05/10/2015-1, відповідно до якого ТОВ "Перша паливна компанія" відступило на користь ТОВ "Левада Сервис" право вимоги оплати боржником ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 1544220,37грн., а ТОВ "Левада Сервис" прийняло таке відступлення в обмін на ціну придбання, яка склала також 1544220,37грн.

Сторони погодили положення Розділу 2 "Відступлення права вимоги" наступним чином:

" 2. ВІДСТУПЛЕННЯ ПРАВА ВИМОГИ

2.1 Цедент відступає на користь цесіонарія права цедента щодо заборгованості, яка виникла на підставі договору поставки та ухвали суду, включаючи права вимоги, що виникнуть в майбутньому та нараховані і не сплачені господарські санкції та інші платежі, відповідно до термінів, сум та умов, встановлених положеннями чинного законодавства України з моменту підписання договору.

2.2 Цесіонарій цим безвідклично купує, набуває та приймає від цедента заборгованість.

2.3 Цесіонарій зобов'язується протягом 3 (трьох) років, починаючи з дати укладення цього договору сплатити 1 544 220,37 (один мільйон п'ятсот сорок чотири тисячі двісті двадцять гривень 37 копійок) грн. (далі В«ціна придбанняВ» ) на користь цедента, у вигляді сукупної винагороди за відступлення заборгованості, у грошовій формі, шляхом переказу на поточний рахунок цедента, вказаний у цьому договорі (далі - В«банківський рахунокВ» ).

2.4 Протягом 5 робочих днів з моменту набуття чинності цим договором цедент зобов'язаний надати цесіонарієві посвідчені цедентом копії договору поставки, зазначеному у пункті 1.1. даного договору, а також актів приймання - передачі товару, залізничних накладних, рахунків на оплату, складених на виконання умов договору поставки, рішення суду за умови виконанням цесіонарієм зобов'язання з надання цедентові розписки щодо отримання переліку документів, які надаються цесіонарієві згідно цього пункту.

2.5 Цесіонарій повідомлений про заперечення, які існують у покупця на момент підписання договору і які можуть бути висунуті проти вимог цесіонарія, а також про зміст листування і переговорів між цедентом і покупцем.

2.6 Відступлення вимоги згідно з цим договором не тягне за собою жодних змін умов договору поставки."

Отже, посилаючись на укладення між ТОВ «Перша паливна компанія» та ТОВ «Левада сервис» договору про відступлення права вимоги (цесії) №05/10/2015 від 05.10.15р., позивач просив замінити його на ТОВ «Левада сервис».

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відступлення права вимоги - це заміна кредитора в зобов'язанні.

Загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні унормовані статтею 512 Цивільного кодексу України, в силу якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Судова колегія зазначає, що відступлення права вимоги є договірною передачею вимог Первісного кредитора ОСОБА_2 кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину. При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

При цьому, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, чи в даному випадку - мирової угоди, не виконаної боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо невідповідності Договору про відступлення права вимоги нормам чинного законодавства, оскільки спірний Договір за своєю правовою природою є договором факторингу, а новий кредитор не має ліцензії на надання відповідної фінансової послуги, та зазначає з цього приводу таке.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

При цьому, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

В такому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки ст. 656 Цивільного кодексу України передбачено, що право вимоги може бути предметом договору купівлі-продажу.

Предмет такого договору купівлі-продажу полягає у зобов'язанні продавця передати право грошової вимоги у власність покупцеві, та зобов'язанні покупця прийняти його і сплатити за це певну суму.

Норми цивільного права не встановлюють суб'єктних обмежень як щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і до договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов'язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.

Варто відмежувати, що факторинг - це комплекс фінансових послуг (і за законом підлягає ліцензуванню), який надаються клієнтові фактором. А «плата» розуміється як вказівка на те, що співвідношення при обміні грошей на дебіторську заборгованість має бути на користь фактора (тобто він повинен отримати прибуток у вигляді різниці). Цесія - це один з елементів договору факторингу, іншими його елементами також можуть виступати: фінансування, страхування ризику неплатежу, адміністративне управління дебіторською заборгованістю, інформаційні послуги, тощо.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу у нормі згаданої статті ЦК України визначено як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов'язання під фінансування.

За наведеним визначенням договору факторингу цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 липня 2007 року у справі №26/347-06-6531.

Отже, суд наголошує, що предмет договору факторингу має комплексний характер: це і зобов`язання фактора щодо фінансування клієнта, зобов`язання клієнта з оплати послуг фактора з фінансування, і зобов`язання клієнта відступити факторові своє право грошової вимоги до третій особі (боржника).

Якщо в договорі встановлено, що одна зі сторін має тільки обов`язок передати іншій стороні право грошової вимоги до третьої особи (боржника), а інша сторона договору має тільки зобов`язання прийняти це право вимоги та сплатити за нього певну грошову суму, то такий договір не підпадає під визначення договору факторингу . Адже в цьому договорі не передбачено зобов`язання однієї сторони з надання в розпорядження іншій стороні грошових коштів та зобов`язання іншої сторони щодо здійснення оплати за такі послуги. Тому, враховуючи сутність договору цесії, ним може бути передбачена винагорода.

Суд зазначає, що договір щодо відступлення права вимоги, не може розглядатися як договір факторингу лише, якщо він не відповідає вимогам, встановленим для договорів факторингу. Така сама правова позиція висловлена у постанові ВГСУ від 13.10.2005 №14/113, постанові ВСУ від 10.07.2007 №26/347-06-6531.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови Договору про відступлення №05/10/2015-1 від 05.10.2015 року, колегія суддів доходить висновку, що він за своєю правовою природою є договором цесії (відступлення права вимоги), а суд першої інстанції помилково ототожнив спірний Договір з договором факторингу у зв'язку з подібністю цесії із договором факторингу, оскільки в основі договору факторингу також лежить відступлення права вимоги, але вона, цесія, виступає лише елементом договору факторингу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 Закону України В«Про банки і банківську діяльністьВ» як кредитні у цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини третьої ст.47 Закону, а також придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг). В цій нормі Закону факторинг класифікується як кредитна операція, що підтверджує суть факторингу - фінансування під відстрочення права вимоги, надання коштів в розпорядження за плату.

Таким чином, судова колегія доходить висновку про відсутність правових підстав для визнання договору відступлення права вимоги №05/10/2015-1 від 05.10.2015 року договором факторингу.

Зазначені вище обставини належним чином доводять, що предметом укладеного між позивачем та ТОВ «Левада сервис» договору є саме відступлення права вимоги (цесії), а не договір факторингу, що в свою чергу свідчить про безпідставність висновків суду в оскаржуваній ухвалі.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд України в постанові від 19 серпня 2014 року у справі №3-43гс14, та Вищий господарський суд України в постанові від 30 листопада 2010 року у справі №36/81пд, в постанові від 16 лютого 2016 року у справі № 910/17428/15.

Відповідно до частини 1 статті 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Пунктом 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 роз'яснено, що статтею 25 ГПК України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 та 520 ЦК України); процесуальне правонаступництво в розумінні цієї норми ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутись до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. При цьому, питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішуються виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 ГПК України.

Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 20.11.2013 у справі №6-122цс13. Правова позиція Верховного Суду України обґрунтована тим, що згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Судова колегія не приймає до уваги лист-погодження відступлення права вимоги третій особі від 11.06.2015 року, наданий відповідачем в якості доказу непогодження із заміною кредитора (відсутність підпису боржника), що міститься на а.с.129, оскільки у вказаному листі зазначений новий кредитор ТОВ «Левада Ойл». Однак, немає доказів реєстрації вказаного листа відповідачем.

При цьому, лист-погодження, наданий позивачем та залучений до матеріалів справи на а.с.94, містить підпис та відбиток штампу ДП «Херсонській облавтодор», із вхідною реєстрацією листа 17.07.2015 року за №810.

Таким чином, судова колегія вважає боржника повідомленим про відступлення права вимоги, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на листі-погодження на а.с.94.

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при перегляді ухвали, враховуючи помилковість висновків суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та задоволення заяви ТОВ «Перша паливна компанія» про заміну його правонаступником - ТОВ «Левада сервис».

Керуючись ст.99, п.2 ст.103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша паливна компанія" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 16 серпня 2016 року по справі № 923/1525/14 скасувати.

Прийняти нове рішення:

«Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша паливна компанія" про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.

Здійснити заміну сторони виконавчого провадження №51458228 з примусового виконання ухвали господарського суду Одеської області №923/1525/14 від 22.01.2015 року, а саме замінити стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша паливна компанія" (01033, м.Київ, Голосіївський р-н, вул. Саксаганського. 77 оф.202, код ЄДРПОУ 38038596) на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВАДА СЕРВИС» (71112, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Мазіна, 38, код ЄДРПОУ 39372366, ІПН 393723608226, банк ПАТ «ПУМБ», р/р 260048431, МФО 334851).»

Стягнути з Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша паливна компанія" 1378,00 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. судового збору за апеляційне провадження.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.10.2016 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя В.А. Лисенко

Суддя Н.В. Ліпчанська