Рішення

від 09.08.2016 по справі 923/548/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2016 року Справа № 923/548/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот-Юг", м. Генічеськ Херсонської області

про стягнення 190797,76 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - представник ОСОБА_1, довіреність від 04.12.2014р.;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулось до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот-Юг" суму заборгованості у розмірі 190797,76 грн., з якої: 73518,46 грн. - сума основного боргу, 75667,17 грн. - сума збитків, 9106,50 грн. - сума штрафу, 3674,43 грн. - сума пені, 2627,30 грн. - сума 3% річних та 26203,90 грн. - сума інфляційних втрат. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланнями на умови договору про фінансовий лізинг № 00007801 від 05.07.2013р., на положення ст.ст. 8, 22, 526, 536, 549, 611, 625, 785, 806, 808, 1048, 1214 Цивільного кодексу України та положення ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг".

16 червня 2016 року представник відповідача у судовому засіданні надав суду для залучення до матеріалів справи заперечення на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги позивача не визнає та у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі. Зокрема, у запереченні відповідач зазначає, що об'єкт лізингу (автомобіль) був повернутий позивачу та 07.03.2015р. було здійснено перереєстрацію зазначеного автомобіля. Дане заперечення з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 140-143).

У судовому засіданні 16.06.2016р. суд розпочав розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 16.06.2016р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.06.2016р. позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити, надавши аналогічні пояснення тим, які містяться у заперечення на позовну заяву.

У судовому засіданні 16.06.2016р. судом оголошувалась перерва у засіданні до 12.07.2016р., з підстав передбачених ст. 77 ГПК України.

11 липня 2016 року до суду від відповідача у справі надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд зупинити провадження у справі № 923/548/16 до вирішення справи №653/2725/15-ц Вищим Спеціалізованим Судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Дане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 151-153).

Представник позивача у судовому засіданні 12.07.2016р. надав суду усні пояснення, в яких заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки вказане клопотання є безпідставним і необґрунтованим.

Ухвалою від 12.07.2016р. суд відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки відповідачем не доведено тих обставин, які б свідчили про неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи №653/2725/-ц.

Представник позивача у судовому засіданні 12.07.2016р. надав суду для залучення до матеріалів справи додаткові письмові пояснення. Дані пояснення з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 155-180).

Ухвалою від 12.07.2016р. суд, продовжив строк вирішення спору у справі № 923/548/16 на п'ятнадцять днів - до 10.08.2016 року та відклав розгляд справи на 09.08.2016р.

Також даною ухвалою суд зобов'язав сторін в строк до 05.08.2016р. через канцелярію господарського суду Херсонської області, з супровідним листом, подати: позивачу - докази направлення відповідачу додаткових пояснень з додатком; відповідачу - докази, які підтверджують твердження відповідача, викладені у запереченнях на позов щодо повернення позивачу автомобіля ТЗ VW Tiguan FL, д/з АА11570А.

08 серпня 2016 року до суду факсимільним зв'язком від відповідача у справі надійшов супровідний лист вих. № 02/08/-с від 08.08.2016р., в якому відповідач просить суд перенести розгляд справи відповідно до наданої медичної довідки, тобто після 10.08.2016р., оскільки представник відповідача - ОСОБА_2 перебуває на стаціонарному лікуванні. Даний лист з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 188-189).

Представник відповідача у судове засідання 09.08.2016р. не з'явився, витребуваних ухвалою суду від 12.07.2016р. доказів не надав, про причини ненадання витребуваних доказів суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 09.08.2016р. подав клопотання, в якому просить суд долучити до матеріалів справи нові докази. Дане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 190-196).

Представник позивача у судовому засіданні 09.08.2016р. заперечив проти відкладення розгляду справи, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, неявка представника сторони у судове засідання може бути підставою для відкладення розгляду справи, коли з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

Суд не визнавав явку представників сторін у судове засідання обов'язковою.

Отже, неявка у судове засідання представника відповідача не унеможливлює розгляд справи № 923/548/16, не є підставою для відкладення її розгляду.

За таких обставин, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 09.08.2016р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 5 липня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг України" (надалі - лізингодавець або позивач) і товариством з обмеженою відповідальністю "Патріот-Юг" (надалі - лізингоореджувач або відповідач) був укладений договір про фінансовий лізинг № 00007801 від 05.07.2013р. (надалі - Контракт або Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у розпорядження відповідача об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VW Tiguan FL 1,4 TSI, шасі № WVGZZZ5NZEW006393, 2013 року виробництва, (надалі - об'єкт лізингу), а відповідач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно із графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (надалі - план відшкодування), що становить невід'ємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 32000,00 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 22400,00 доларів США.

У відповідності до пункту 3.2. контракту, Порше Лізинг Україна придбаває Об'єкт лізингу (отримує право власності на Об'єкт лізингу) та передає Лізингоодержувачу Об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та цього Контракту.

Згідно із п. 3.4 Контракту, після завершення строку лізингу за контрактом лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу у Порше Лізинг Україна за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг Україна з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають виплаті за цим контрактом. За умови повної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів та інших платежів, які підлягають здійсненню за цим контрактом, а також виходячи з припущення, що відповідне законодавство України, що регулює відносини сторін за цим Контрактом, не зазнає змін, після остаточного погашення Лізингоодержувачем всіх належних до сплати Платежів за Контрактом, купівельна ціна Об'єкта лізингу буде вважатися належним чином сплаченою Лізингоодержувачем. У разі неповної сплати лізингоодержувачем будь-яких платежів за контрактом, розмір купівельної ціни буде відповідним чином.

Пунктом 4.2. контракту передбачено, що після завершення строку дії цього контракту та здійснення останнього лізингового платежу, інших платежів за цим контрактом і виконання всіх зобов'язань лізингоодержувачем, право власності на об'єкт лізингу перейде до лізингоодержувача. З цією метою сторони укладають договір купівлі-продажу, підписують додаткову угоду до цього контракту або оформлюють таке придбання в інший спосіб, визначений Порше Лізинг Україна.

Відповідно до пункту 6.1. контракту відповідач зобов'язався щомісяця здійснювати позивачу лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) (далі - Графік), що являє собою невід'ємну частину цього Контракту, та інших положень Контракту. Кожний лізинговий платіж включає в себе: відсотки (проценти) за користування Обсягом фінансування; частину від Обсягу фінансування (сама, яка відшкодовує частину Вартості Об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з Контрактом. Нижчезазначені витрати та послуги по адмініструванню та обслуговуванню Контракту не включаються до лізингових платежів: будь - які податки, що можуть застосовуватися до Контракту після його виконання або в будь - який час у майбутньому; інші витрати та платіжні зобов'язання.

Згідно з пунктом 6.5 Контракту, лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг України у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).

Пунктом 8.2. Контракту передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуються такі санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу (пп.8.2.1); штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна (п.8.3.1 цього Контракту): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за 3 вимогу (пп.8.2.2); компенсація будь - яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених Лізингоодержувачем у відповідності до Контракту. Вищезазначені штрафні санкції підлягають виплаті Лізингоодержувачем упродовж 10 робочих днів після надіслання відповідної вимоги Порше Лізинг Україна, незважаючи на можливе розірвання Контракту Порше Лізинг Україна (пп.8.2.3); якщо Лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) Лізингового платежу, при цьому якщо прострочення Лізингового платежу триває більш ніж 30 днів, Позивач має право розірвати Договір і витребувати Об'єкт лізингу від Відповідача, в тому числі у примусовому порядку з виконавчим написом нотаріуса (пп.8.3.2).

Строк лізингу за цим Контрактом визначається у Договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Строк лізингу починається з дати підписання акта приймання - передачі Лізингоодержувачем об'єкта лізингу (п.п.12.1, 12.2 Контракту).

Згідно пункту 12.10 Контакту, у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання Контракту, Порше Лізинг Україна прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут (передпродажна підготовка, оцінка Об'єкта лізингу, доставка Об'єкта лізингу з метою подальшого продажу, передачі у користування, тощо), штрафи, витрати на правову допомогу.

У пункті 12.12. Контракту визначено, що Лізингоодержувач має право розірвати Контракт, якщо Об'єкт лізингу не буде доставлений Лізингоодержувачу протягом 90 календарних днів з першочергово погодженої дати, та за умови, що така затримка не спричинена невиконанням Лізингоодержувачем своїх зобов'язань. Контракт розривається на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення Лізингоодержувачем на адресу Порше Лізинг Україна. Повернення платежів здійснюється у відповідності до пункту 6.11. та інших положень Контракту.

Пунктом 12.13. Контракту погоджено, що у передбачених пунктами 12.6. та 12.12., Контракт вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення Стороною на адресу іншої Сторони.

Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) Сторони узгодили порядок сплати лізингових платежів, дату, розмір.

На виконання умов договору про фінансовий лізинг товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" передало, а відповідач в свою чергу прийняв Об'єкт лізингу що підтверджується актом прийому-передачі від 22.07.2013р., який підписаний представниками сторін та скріплений печатками (а.с. 38).

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги стверджує, що відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань за договором у період з вересня 2014 року по травень 2015 року не було здійснено повної сплати лізингових платежів, а саме:

- часткова несплата лізингового платежу за вересень 2014 року на суму 280,76 грн. відповідно до рахунку № 00225015 від 04.09.2014р., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.09.2014р.;

- несплата лізингового платежу за жовтень 2014 року на суму 6359,48 грн. відповідно до рахунку № 00229486 від 01.10.2014р., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.10.2014р.;

- несплата лізингового платежу за листопад 2014 року на суму 6359,48 грн. відповідно до рахунку № 00237156 від 03.11.2014 р., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.11.2014р.;

- несплата лізингового платежу за грудень 2014 року на суму 7493,89 грн. відповідно до рахунку № 00244466 від 03.12.2014р., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.12.2014 р.;

- несплата лізингового платежу за січень 2015 року на суму 8932,74 грн. відповідно до рахунку № 00250124 від 12.01.2015р., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.01.2015 р.;

- несплата лізингового платежу за лютий 2015 року на суму 9919,81 грн. відповідно до рахунку № 00257131 від 02.02.2015р., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.02.2015р.;

- несплата лізингового платежу за березень 2015 року на суму 12277,00 грн. відповідно до рахунку № 00262749 від 06.03.2015р., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.03.2015 р.;

- несплата лізингового платежу за квітень 2015 року на суму 11540,38 грн. відповідно до рахунку № 00268628 від 06.04.2015р., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.04.2015р.;

- несплата лізингового платежу за травень 2015 року на суму 10354,92 грн. відповідно до рахунку № 00274011 від 06.05.2015р., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.05.2015р.

Таким чином, внаслідок неповної сплати відповідачем вищевказаних лізингових платежів у останнього виникла заборгованість у сумі 73518,46 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

З огляду на викладені обставини позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача 73518,46 грн. заборгованості за лізинговими платежами, збитки в розмірі 75667,17 грн., штраф у розмірі 9106,50 грн., пеню в розмірі 3674,43 грн., 3% річних у розмірі 2627,30 грн. та інфляційні втрати у розмірі 26203,90 грн.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів статей 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Згідно з частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізиноодержувачем періодичних лізингових платежів.

В силу ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

На виконання умов Договору про фінансовий лізинг №00007801 від 05.07.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" передало, а відповідач в свою чергу прийняв Об'єкт лізингу що підтверджується актом прийому-передачі від 22 липня 2013 року, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як підтверджено матеріалами справи, відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором у період з вересня 2014 року по травень 2015 року не було здійснено повної сплати лізингових платежів на загальну суму 73518,46 грн.

Як вбачається з Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) до договору, відповідач повинен був сплачувати черговий лізинговий платіж (відшкодування частини вартості об'єкта лізингу та сплата процентів і комісій) 15 числа поточного місяця користування об'єктом лізингу.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, відповідач повинен був оплатити виставлені позивачем рахунки за період з вересня 2014 року по травень 2015 року не пізніше 15 числа поточного місяця (а.с. 59-67).

У відповідності до Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір та повернути об'єкт лізингу у разі, якщо лізингоодержувач не сплатив наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 днів (пункту 12.6.1 Контракту).

Пунктом 12.8 Контракту передбачено, що після розірвання договору лізингодавець має право негайно скористатися всіма отриманими гарантіями для одержання повної суми всіх непогашених лізингових платежів та інших платежів незалежно від дати їхньої сплати.

Відповідно до пункту 12.9. Контракту, у разі дострокового лізингу/розірвання контракту відповідно до п.12 контракту, відмови Лізингоодержувача придбати Об'єкт лізингу як передбачено п.4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення Об'єкту лізингу відповідно до інших умов контракту Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу (тобто, сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об'єкту лізингу або якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна ринковою вартість об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання договору.

Відповідно до пункту 13.1. Контракту, лізингоодержувач зобов'язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна, повернути об'єкт лізингу у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, розірвання контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об'єкт лізингу відповідно до умов контракту.

Пунктом 13.4. Контракту визначено, що після вилучення (повернення) об'єкта лізингу сторони підписують акт вилучення (повернення) об'єкта лізингу, в якому зазначають фактичні показники пробігу об'єкта лізингу та всі дефекти

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із вимогою від 19.05.2015 р. про сплату заборгованості, повернення об'єкта лізингу та про відмову від договору (а.с. 55-56).

Відповідно до п. 12.13 Контракту, у випадках, передбачених п.п 12.6 та 12.12 контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

Дана вимога була отримана відповідачем 25.06.2015р. (а.с. 57).

Оскільки вимога була отримана позивачем 25.06.2015р., то згідно з п. 12.13. Контракту, Контракт вважається розірваним 09.07.2015р.

Однак, відповідач у вказаний строк об'єкт лізингу не повернув та заборгованість за договором не сплатив.

Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевстановлені обставини, оскільки строк сплати лізингових платежів за період з вересня 2014 року по травень 2015 року настав та враховуючи те, що договір фінансового лізингу припинив свою дію, суд вважає, що заявлені вимоги про стягнення основної заборгованості за договором фінансового лізингу №00007801 від 05.07.2013р. сумі 73518,46 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 75667,17 грн. збитків, що складаються з: 7920,00 грн. - відшкодування юридичних послуг відповідно до договорів від 21.06.2012р. та від 09.06.2010р. №17/2010 (а.с. 68-91); 67747,17 грн. - збитки згідно пункту 12.9. Контракту, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При цьому, розмір збитків має бути підтверджений документально.

Згідно з приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток, втрачена вигода, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, при вирішенні даного спору на позивача покладається обов'язок довести розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і збитками.

Щодо витрат на оплату юридичних послуг, то слід зазначити, що відповідно до п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/20/2014 від 14.01.2014р. витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Також витрати на оплату юридичних та інших послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг.

Таким чином, отримання позивачем за договором від 21.06.2012р. юридично-консультаційних послуг та за договором від 09.06.2010р. юридичних послуг, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом.

Як вбачається зі змісту ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

При розгляді позовних вимог в частині стягнення збитків згідно пункту 12.9. Контракту, суд зазначає наступне.

Пунктом 8.3.2 Контракту передбачено, що якщо Лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату одного лізингового платежу, при цьому якщо прострочка лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів, Лізингодавець має право розірвати договір і витребувати об'єкт лізингу від Лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Пунктами 3 та 4 ч. 1 ст. 10 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом та вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Відповідно до пункту 12.9. Контракту, у разі дострокового лізингу/розірвання контракту відповідно до п.12 контракту, відмови Лізингоодержувача придбати Об'єкт лізингу як передбачено п.4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення Об'єкту лізингу відповідно до інших умов контракту Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу (тобто, сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об'єкту лізингу або якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна ринковою вартість об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання договору.

З матеріалів справи вбачається, що договір фінансового лізингу №00007801 від 05.07.2013р. був розірваний в позасудовому порядку 09.07.2015р., у зв'язку з відмовою позивача від вказаного договору, про що не заперечує позивач.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Також ч. 4. ст. 653 ЦК України передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на зазначене, після розірвання договору у позивача відсутні будь-які підстави вимагати сплати лізингових платежів, що залишились несплаченими відповідно до Плану відшкодування, які при цьому, не можуть бути кваліфіковані, як збитки, в тому числі упущена вигода в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України.

Крім того, зарахування до бази розрахунку збитків (упущеної вигоди) лізингових платежів, як частини відшкодування вартості предмету лізингу суперечить як умовам договору, так і законодавчим положенням про фінансовий лізинг, якими передбачена сплата частини вартості предмету лізингу як умова про право лізингоодержувача на викуп предмету лізингу. Дострокове припинення договору фінансового лізингу є одночасно припиненням права лізингоодержувача на викуп предмета лізингу. Тому такий лізинговий платіж не може бути складовою упущеної вигоди лізингодавця.

Отже, вимоги про стягнення збитків (упущеної вигоди) у вигляді надання юридичних послуг та несплачених лізингових платежів відповідно до Плану відшкодування є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Підпунктом 8.2.1. Контракту сторони домовились, що у випадку прострочення сплати платежу до відповідача застосовуються наступні штрафні санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Підпунктом 8.2.2. Контракту сторони домовились, що у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуються наступні санкції штрафні санкції за вимоги щодо сплати надіслані Порше Лізинг Україна: еквівалент 15 дол. США за першу платіжну вимогу, 20 дол. США за другу платіжну вимогу та 25 дол. США за третю платіжну вимогу (якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку вимогу).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що дані розрахунки є арифметично вірними, у зв'язку із чим, вимоги в частині стягнення суми штрафу у розмірі 9106,50 грн., суми пені у розмірі 3674,43 грн., суми 3% річних у розмірі 2627,30 грн. та суми інфляційних втрат у розмірі 26203,90 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо доводів відповідача, викладених у запереченні на позовну заяву, що об'єкт лізингу (автомобіль) був повернутий позивачу та 07.03.2015р. було здійснено перереєстрацію зазначеного автомобіля, тобто позивач продав зазначений автомобіль третім особам, то суд зазначає наступне.

Так, згідно з п. 13.4. Контракту після вилучення (повернення) об'єкта лізингу сторони підписують акт вилучення (повернення) об'єкта лізингу, в якому зазначають фактичні показники пробігу об'єкта лізингу та всі дефекти.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду акту вилучення (повернення) об'єкта лізингу, який би підтверджував повернення позивачу транспортного засобу, а тому у встановленому договором порядку об'єкт лізингу повернуто не було. Відповідачем також і не надано суду інших належних доказів, які б підтверджували дії щодо переходу права власності, продажу, перереєстрації, зняття з обліку та проведення будь-яких інших реєстраційних дій відносно вказаного автомобіля.

Таким чином, позивачу об'єкт лізингу у встановленому порядку повернуто не було.

Інші доводи відповідача в частині невизнання позовних вимог, викладені ним у запереченні на позовну заяву, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах та спростовуються вищевикладеним.

Щодо клопотання відповідача про перенесення/відкладення розгляду справи, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

Так, в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Доводи відповідача щодо неможливості з'явитися у судове засідання у зв'язку з неможливістю через хворобу забезпечити явку свого представника господарським судом відхиляються, оскільки відповідачем у справі є юридична особа.

Відповідно до положень статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Крім того, господарський суд враховує, що відповідач не був позбавлений права надати письмові пояснення та направити до участі у справі іншого представника, у тому числі з числа осіб, як пов'язаних, так і не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про перенесення/відкладення розгляду справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот-Юг" (75500, Херсонська область, Генічеський район, м. Генічеськ, проспект Миру, 87, код ЄДРПОУ - 36016502) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, 1-В, код ЄДРПОУ - 35571472) суму основного боргу у 73518,46 грн., суму штрафу у розмірі 9106,50 грн., суму пені у розмірі 3674,43 грн., суму 3% річних у розмірі 2627,30 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 26203,90 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1726,96 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.08.2016р.

Суддя С.В. Нікітенко