Постанова

від 16.08.2016 по справі 926/1073/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2016 р. Справа № 926/1073/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Зварич О.В. Хабіб М.І.,

за участю секретаря судового засідання Лялька Н.Р.

та представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: ОСОБА_1 - представник (довіреність в матеріалах справи);

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю В«Транс Брок ЛогістікВ» , б/н та б/д

на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 07.07.2016 (суддя Скрипничук І.В.) про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

у справі № 926/1073/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Транс Брок ЛогістікВ» , м. Одеса

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Чернівці

про відшкодування збитків, завданих втратою та пошкодженням вантажу, у сумі 312 614, 43 грн.

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю В«Транс Брок ЛогістікВ» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих втратою та пошкодженням вантажу, у сумі 312 614, 43 грн.

5 липня 2016 року позивач подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ФОП ОСОБА_2, ідент. номер НОМЕР_1, м. Чернівці, вул. Татарбунарська, 42 В, а саме автомобіль вантажний бортовий тентований DAF XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску, номер кузову XLRAS47МSOE763351, а також причіп тентований JANNERT A370043, реєстраційний номер CE2441XT, 2007 року випуску, номер кузову ТР1207245407, які належать на праві власності ОСОБА_2 - шляхом заборони їх відчуження, вилучення їх у відповідача та передачі на відповідальне зберігання позивачу.

Заява обґрунтована тим, що відповідач, як експедитор (перевізник), не виконав свої зобов'язання щодо збереження вантажу замовника - ТОВ "Транс Брок Логістік", що призвело до втрати та пошкодження вантажу. Втрата та пошкодження вантажу стались внаслідок пожежі в кузові автомобіля DAF XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Даний автомобіль є речовим доказом і знаходиться під митним контролем Одеської митниці ДФС на вантажно-митному комплексі ТОВ "Євротермінал". У випадку отримання відповідачем зазначеного автомобіля, враховуючи розмір заподіяної позивачу шкоди, а також відсутність страховки, відповідач може змінити зовнішній вигляд автомобіля, переобладнати його, що унеможливить в подальшому об'єктивний розгляд справи та виконання рішення суду.

Крім того, зазначає, що відповідач намагається відчужити вказаний автомобіль, на підтвердження чого, надає викопіювання з електронних ресурсів повідомлення щодо продажу такого майна.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07.07.2016 у справі № 926/1073/16 в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована, зокрема тим, що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається у заяві про забезпечення позову, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.

Також, зазначив про відсутність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову щодо накладення арешту на майно відповідача та предметом позовної вимоги, стосовно відшкодування збитків, завданих втратою та пошкодженням вантажу в сумі 312 614, 43 грн.

Крім того, вказав, що позивачем не надано беззаперечних доказів, які свідчать про намагання відповідачем відчужити саме той автомобіль, на який позивач просить накласти арешт, і який знаходиться під митним контролем Одеської митниці ДФС на вантажно-митному комплексі ТОВ "Євротермінал".

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Транс Брок ЛогістікВ» не погодилось з ухвалою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву про вжиття заходів до забезпечення позову задоволити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник вказує про безпідставність посилання місцевого господарського суду на неможливість встановити те, що відповідач намагається відчужити саме той автомобіль, який належить відповідачу на праві власності, оскільки в описовій частині викопіювання з електронних ресурсів зазначено номер шасі, який є унікальним для будь-якого автомобіля.

Також зазначає, що позивач не володіє інформацією про матеріальне становище відповідача, але впевнений про перебування даного автомобіля на праві власності у відповідача, який може в повній мірі забезпечити виконання рішення суду у разі його задоволення.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, однак від директора товариства надійшло клопотання про розгляду даної справи без участі його представника та за наявними в матеріалах справи доказах.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Крім того, надав суду докази наявності у відповідача і інших транспортних засобів, та стверджував про наявність коштів на рахунках. Просив залишити ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 07.07.2016 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 07.07.2016 у справі № 926/1073/16 - залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Статтею 65 ГПК України встановлено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках, зокрема, дії щодо вирішення питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Згідно з ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Як вбачається з постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 (надалі постанова пленуму № 16), умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Аналогічні положення викладені у постанові пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" N 9 від 22.12.2006.

Згідно з рішенням Конституційного суду України № 12-рп/2010 від 28.04.2010 ухвали суду першої інстанції, як про забезпечення позову, так і ухвали про відмову в забезпеченні позову можуть бути оскарженні в апеляційному порядку, що узгоджується з положенням п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України, яким гарантується рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Предметом позову у даній справі є відшкодування збитків, завданих втратою та пошкодженням вантажу в розмірі 312 614, 43 грн. Позивач просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, а саме автомобіль та причіп тентований шляхом заборони їх відчуження, вилучення їх у відповідача та передачі на відповідальне зберігання.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Поряд з цим, заявником не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

Представником позивача в судовому засіданні долучено до матеріалів справи докази наявності у відповідача на праві власності ще багатьох транспортних засобів, якими такий користується при здійсненні господарської діяльності та відповідно отримує прибутки.

Відповідно до п. 7.1 постанови пленуму № 16 відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником. Однак, жодних доказів про скрутне матеріальне становище відповідача, позивачем не подано.

Слід зазначити, що суду також потрібно враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яку вимагається накладення арешту. Однак, позивачем на надано вартісної оцінки автомобіля.

Відтак, відсутні будь-які докази імовірності утруднення виконання або невиконання рішення, зникнення або погіршення за якістю на момент виконання рішення майна (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього в разі невжиття таких заходів, про що правомірно зазначив місцевий господарський суд.

Також, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності зв'язку між накладенням арешту на конкретний автомобіль, який перебуває на праві власності у відповідача, як заходом до забезпечення позову, та позовною вимогою щодо відшкодування збитків.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про наявності доказів в електронних ресурсах щодо намагання відповідача відчужити автомобіль, однак вказані обставини не впливають на законність ухвали місцевого господарського суду. Такі жодним чином не підтверджують імовірність утруднення чи неможливість виконання рішення щодо стягнення коштів, з урахування наявності іншого майна у відповідача.

Отже, висновки суду першої інстанції у даній справі відповідають встановленим обставинам справи, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту у справі не вбачається.

В той час, колегія суддів звертає увагу скаржника, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір за перегляд в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 35, 43, 67, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 07.07.2016 у справі № 926/1073/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали оскарження повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 17.08.2016.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Хабіб М.І.