Ухвала

від 26.07.2016 по справі 757/41219/15-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41219/15-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Колегія суддів Печерського районного суду м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

перекладача ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100060005971 від 14.09.2015р., за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 345 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

У провадженні Печерського районного суду м. Києва знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12015100060005971 від 14.09.2015р. за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 345 КК України.

Раед ОСОБА_10 обвинувачується у тому, що він 14.09.2015 приблизно о 10 год 20 хв, перебуваючи поряд з будинком №12 по бул. Лесі Українки в м. Києві, керуючись прямим умислом, направленим на незаконне заволодіння автомобілем «Део Сенс», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 70000,00 грн, який належить ОСОБА_11 , підійшов до вказаного автомобіля та, відкривши праві передні двері, проник до вказаного транспортного засобу і погрожуючи викруткою потерпілому ОСОБА_11 , пересів за кермо автомобілю, запустив двигун автомобілю ключами, які знаходилися у замку запалювання, та рушив на вказаному автомобілі в напрямку площі Лесі Українки в м. Києві, незаконно заволодівши вказаним транспортним засобом, чим вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 289 КК України.

Також ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що він 14.09.2015 приблизно о 20 год 40 хв, перебуваючи у службовому кабінеті № 85 Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Московська, 30, під час повідомлення йому про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу слідчому слідчого відділу Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_12 , легке тілесне ушкодження у зв`язку із виконанням цим працівником службових обов`язків, чим вчинив умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легкого тілесного ушкодження у зв`язку із виконанням працівником службових обов`язків, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України.

У судовому засіданні захисником ОСОБА_6 заявлено клопотання про залучення експерта для проведення психіатричної експертизи відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки матеріали кримінального провадження, поведінка обвинуваченого в момент вчинення ним інкримінованих йому кримінальних правопорушень та його поведінка на начальних стадіях досудового розслідування та судового розгляду надавали можливість вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечних діянь була у неосудному або обмежено осудному стані.

Ухвалою суду від 18.05.2016р. задоволено клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого та призначено ОСОБА_8 -Халахлаху судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Київського міського центру судово-психіатричної експертизи Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації.

07.07.2016р. на адресу суду міста Києва надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 501 від 30.06.2016р., відповідно до якого для встановлення остаточного психічного стану ОСОБА_8 потребує проведення стаціонарної судової психолого - психіатричної експертизи в умовах КМЦСПЕ.

У судовому засіданні ОСОБА_8 , будучи допитаним в якості обвинуваченого, пояснив, що 14.09.2015 приблизно о 10 год 20 хв він пішки рухався по бул. Лесі Українки в м. Києві, будучи одягненим тільки в джинси, оскільки напередодні, по приїзду з м. Харкова до м. Києва з метою прямування до Йорданії, був побитим незнайомими особами в районі залізничного вокзалу м. Києва, та у нього було викрадено паспорт, 100 доларів США, куртку, сорочку та взуття. В подальшому біля 5 днів він ночував на залізничному вокзалі, по черзі продаючи свої речі, які залишились у нього в сумці, щоб оплатити нічліг, та фактично не мав грошей придбати собі їжу. Після нападу на нього невідомих осіб, на його обличчі було багато ссаден та синців. З приводу нападу на нього та викрадення у нього особистих речей і заподіяння йому тілесних ушкоджень він звертався до міліції на залізничному вокзалі, але йому повідомили, що нападників не знайдуть, та запропонували вирішувати свої матеріальні питання самостійно. Оскільки у нього закінчилися речі, які він міг продати, йому не допомогли на території залізничного вокзалу працівники міліції щодо можливості знайти гроші, у нього не було мобільного телефону, який він продав ще в м. Харкові за два місяці до поїздки, а також у зв`язку з тим, що у нього не було грошових коштів через інтернет-кафе зв`язатися із своїми родичами в Йорданії, 14.09.2015р. зранку, вияснивши, в якому напрямку йому можливо йти, щоб дібратися до аеропорту, він вирішив йти пішки в сторону аеропорту, не знаючи взагалі міста Києва.

В цей день він залишався одягнутим тільки в джинси, на ньому не було сорочки, взуття, верхнього одягу, також у нього не було жодних грошових коштів та при собі він тільки тримав викрутку, яку він знайшов біля залізничного вокзалу та зберігав при собі з метою свого захисту, та книгу «Коран». Також на тілі його були наявні синці та ссадна. Щодо свого зовнішнього вигляду він розумів, що він одягнений не за сезоном, та в такому вигляді не можливо знаходиться в громадських місцях, але доведений до відчаю у зв`язку із своїм скрутним матеріальним станом, він самостійно визначився йти пішки до аеропорту, де мав в подальшому ситуативно вирішувати питання щодо своєї поїздки додому в Йорданію. Над його зовнішнім виглядом насміхалися люди, та з цього приводу його психологічний стан був тяжким, оскільки допомоги йому не було від когось чекати, а звернутися до посольства Йорданії про допомогу у скрутній ситуації, як громадянин Йорданії він не здогадався, також йому на залізничному вокзалі не допомогли працівники міліції та волонтери, які там знаходились.

З залізничного вокзалу добравшись пішки до бул. Л. Українки, він підійшов до автомобілю, який стояв на узбіччі, сів на пасажирське сидіння, та звернувся до водія, який сидів за кермом автомобілю, у якого попросив про допомогу відвести його до аеропорту, при цьому в руках тримав викрутку та Коран. Побачивши його в такому вигляді, водій перелякавшись, вибіг із автомобілю і втік. Він, побачивши в замку запалювання ключ, завів автомобіль та почав рухатися, щоб доїхати до аеропорту, при цьому він не бажав забирати автомобіль у водія, а тільки намагався на ньому доїхати до аеропорту. До водія автомобілю він звертався російською мовою, з урахуванням його акценту у висловленнях, оскільки його рідною мовою є арабська.

В подальшому водій автомобілю повернувся до автомобілю, намагався його зупинити, триваючись за кермо автомобілю при відкритій передній дверці автомобілю з його сторони, та не впоравшись із керуванням автомобілем, ним було вчинено зіткнення з іншим автомобілем, після чого він убіг від місця ДТП на відстань до 50 м, але потім співробітники міліції затримали його та він спокійно без будь-якого супротиву на їх вимогу сів до них в автомобіль та його було доставлено до райвідділу міліції, де його тримали до вечора без їжі, а потім затримали. В райвідділі міліції з його зовнішнього вигляду також всі посміхалися, що йому було вкрай неприємно.

Знаходячись в райвідділу міліції, обвинувачений також пояснив, що в момент, коли з ним проводила відповідні процесуальні дії слідчий ОСОБА_12 , він в присутності всіх учасників відповідної слідчої дії, почув, що ОСОБА_12 сказала слово «вогонь», яке він розцінив як можливість заподіяти йому шкоду, оскільки вона посміхалася, як він розумів, саме над ним. З приводу цього він дійсно напав на ОСОБА_12 , повалив її на підлогу, намагався її душити, вкусити та наніс їй тілесні ушкодження.

Також в судовому засіданні зазначив, що шкодує про вчинені ним дії, але вважає, що це було вчинено тільки у зв`язку з тим, що він знаходився в тяжкому, пригніченому стані, оскільки залишився без грошових коштів, одягу, їжі, та не міг доїхати до дому в Йорданію у зв`язку з тим, що був напередодні пограбований невідомими особами.

Будучи допитаною в судовому засіданні в якості потерпілої слідчий СВ Печерського РУ НП України в м. Києві ОСОБА_12 пояснила, що при складанні нею протоколу затримання ОСОБА_8 у зв`язку з вчиненням злочину він вибірково відповідав на її запитання, надавав відповіді тільки після того, як хтось із присутніх в кабінеті чоловіків повторював йому її питання, та вже в момент, коли протокол був заповнений, несподівано, без всякої причини ОСОБА_8 напав на неї, рукою схопивши її шию, повалив на крісло, потім з силою повалив разом із кріслом на підлогу, почав душити, також наніс з силою лівою рукою декілька ударів по обличчю, наніс пошкодження в області рота, та намагався вкусити її за волосся.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_12 , свідок ОСОБА_13 , який був присутнім в кабінеті слідчого в момент, коли ОСОБА_8 напав на ОСОБА_12 , виключають, що потерпіла ОСОБА_12 взагалі як в момент, коли на неї напав ОСОБА_8 , так і напередодні, вживала в своєму спілкуванні з ОСОБА_8 та іншими учасниками процесуальної слідчої дії слово «вогонь».

Одночасно, свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні зазначив, що поведінка ОСОБА_8 в момент складання протоколу про його затримання супроводжувалася емоційними висловлюваннями, пов`язаними з регілігійними уподобаннями останнього. ОСОБА_8 тривалий час бубонів щось арабської мовою, та присутня при цій процесуальній дії перекладач повідомила, що ОСОБА_8 цитував вірші із ОСОБА_14 , також двічі казав «аллах акбар», що заставило його більш пильніше стежити за ним, щоб нічого не сталося.

Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 також вказав на неадекватність поведінки ОСОБА_8 в момент, коли останній підійшов до нього та схопив його за куртку в області передпліч, намагаючись з криком узнати у нього котра година. Неадекватність поведінки ОСОБА_8 свідок пов`язує з тим, що останній був одягнений не за сезоном тільки в джинсах, був побитий, а також різко стрибнув до нього, що заставило його викликати наряд поліції та до приїзду поліції стежити за ним.

Колегія суддів, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження щодо психічного стану обвинуваченого, вважає, що клопотання захисника ОСОБА_6 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 242 ч. 2 п. 3 КПК України передбачає обов`язкове проведення експертизи щодо визначення психічного стану підозрюваного, обвинуваченого за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Згідно ч. 1 ст. 509 КПК України залучення експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи здійснюється у разі, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була у неосудному або обмежено осудному стані.

Згідно ч. 2 ст. 509 КПК України у разі необхідності здійснення тривалого спостереження та дослідження особи може бути проведена стаціонарна психіатрична експертиза, для чого така особа направляється до відповідного медичного закладу на строк не більше двох місяців.

Заслухавши думку прокурора, захисників, обвинуваченого, які просили призначити у справі стаціонарну судову психолого - психіатричну експертизу, розглянувши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення та прийняття законного і обґрунтованого рішення в кримінальному провадженні необхідно призначити стаціонарну судову психолого - психіатричну експертизу відносно обвинуваченого, проведення якої доручити спеціалістам Київського міського центру судово-психіатричної експертизи Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації.

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 16.09.2015р. відносно обвинуваченого ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якої визначено до 12.11.2015р.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 у встановленому законом порядку в ході судового розгляду ухвалами судів першої та апеляційної інстанції від 11.11.2015р., 28.12.2015р., 29.01.2016р., 24.03.2016р., 18.05.2016р., 12.05.2016р. продовжено до 09.09.2016р. включно. Розгляд кримінального провадження на даний час судом не завершено.

У судовому засіданні прокурором на підставі ст. 331 КПК України заявлено клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою строком на 60 днів, яке не підтримане стороною захисту. Прокурор обґрунтував свою позицію подальшим існуванням ризиків, за результатами яких, судом було застосовано обвинуваченому запобіжний захід без застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

У судовому засіданні захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачений не погодились з клопотанням прокурора щодо продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи свою позицію тим, що обвинувачений знаходиться під вартою понад одного року по епізоду вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, відносно потерпілого ОСОБА_11 , який в судові засідання не з,являється, сторона обвинувачення не приймає заходів щодо його забезпечення явки в судове засідання, що порушує права обвинуваченого, обвинувачений не має наміру скриватися від суду та буде сумлінно виконувати покладені на нього обов`язки у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

Колегія суддів, заслухавши думку учасників судового засідання з цього приводу, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Запобіжний захід до ОСОБА_8 застосований рішенням суду, тобто у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законодавством України.

На даній стадії процесу судом встановлено, що існують ризики того, що ОСОБА_8 може переховуватися від суду, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, у зв`язку з чим суд не находить підстав для застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше застосованому обвинуваченомузапобіжному заході у вигляді тримання під вартою на даний час відпала.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні середньої тяжкості і тяжкого кримінальних правопорушень, які передбачають покарання у виді позбавлення волі, стан його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, де йому надається відповідна медична допомога щодо наявного у нього стану здоров`я, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих йому в вину діянь, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченого від суду.

Крім того, ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки,є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який, альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії процесуальної поведінки обвинуваченого.

Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

За встановлених обставин у кримінальному провадженні суд вважає за необхідне не визначати розмір застави, як альтернативну міру запобіжного заходу для обвинуваченого ОСОБА_8 .

З урахуванням викладеного, клопотання прокурора підлягає задоволенню, та у задоволенні клопотання захисників обвинуваченого щодо застосування відносно обвинуваченого іншого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, слід відмовити, продовживши нам момент проведення стаціонарної судової психолого - психіатричної експертизи строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 до 23.09.2016р. включно.

Керуючись ст.ст. 242, 509, 331,369 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

У кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 345 КК України, призначити стаціонарну судову психолого - психіатричну експертизу, проведення якої доручити спеціалістам Київського міського центру судово-психіатричної експертизи Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації.

На вирішення експертизи поставити наступні питання:

1). Чи страждає на теперішній час та чи страждав на час вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_8 будь-яким психічним захворюванням чи іншим розладом психічної діяльності, недоумством або іншим хворобливим станом психіки?

2). Якщо так, то яким саме та чи міг він в момент вчинення кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується, та чи може на теперішній час усвідомлювати свої дії та керувати ними? Чи є Раед Ахмад Мохаммад Аль-Халахлах осудним?

3). Чи потребує ОСОБА_8 застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру? Якщо так, то яких саме?

Попередити експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 КК України та відмову без поважних причин від дачі висновку за ст. 385 КК України.

Для проведення експертизи до Київського міського центру судово-психіатричної експертизи направити ОСОБА_8 , який знаходиться під вартою та тримається у Київському слідчому ізоляторі, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13.

Для ознайомлення експертам направити: матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 345 КК України, (кримінальне провадження № 757/41219/15-к), наявну в розпорядженні суду медичну документацію на ім`я ОСОБА_8 .

Копію ухвали направити в експертний заклад.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 задовольнити.

У задоволенні клопотання захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на інший більш м`який запобіжний захід відмовити.

Продовжити застосований відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 345 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 23 вересня 2016 року включно.

Ухвала про призначення експертизи може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3