Ухвала

від 09.08.2016 по справі 909/1199/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

09 серпня 2016 р. Справа № 909/1199/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі судового засідання Сегін І. В., за участю представника ДПІ у м. Івано-Франківську ОСОБА_1, ліквідатора ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ліквідатора про визнання недійсним правочину та скасування реєстрації права власності у справі про банкрутство фізичної особи ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні боржника ОСОБА_4,

в с т а н о в и в:

ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2014 р. порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи ОСОБА_3

10 лютого 2015 р. суд виніс постану, якою фізичну особу ОСОБА_3 визнав банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру строком на шість місяців, ліквідатором банкрута призначив арбітражного керуючого ОСОБА_2

08 червня 2016 р., ліквідатор звернувся до господарського суду Івано-Франківської області в порядку статей 10, 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" із заявою про визнання недійсним правочину, вчиненого банкрутом ОСОБА_3, з продажу належного йому транспортного засобу марки HYUNDAI ACCENT, (2008), сірий, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3, фізичній особі ОСОБА_4 та скасування державної реєстрації (перереєстрації) права власності на зазначений транспортний засіб. В обґрунтування своєї заяви ліквідатор зазначає, що боржник ОСОБА_3 після порушення справи про банкрутство відчужив транспортний засіб поза межами ліквідаційної процедури.

09 червня 2016 р., суд призначив заяву до розгляду в судовому засіданні на 21 червня 2016 р.

Ухвалою від 21 червня 2016 р., до участі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні боржника суд залучив ОСОБА_4, а розгляд заяви відклав на 21 липня 2016 р.

21 липня 2016 р., у зв'язку із неявкою у судове засідання банкрута та третьої особи розгляд даної заяви суд відклав на 09 серпня 2016 р.

Банкрут та третя особа в жодне судове засідання не з'явились, відзиву та письмових пояснень по суті вимог ліквідатора суду не надали.

В судовому засіданні суд заслухав пояснення ліквідатора та представника ініціюючого кредитора, які просили суд визнати недійсним вчинений банкрутом ОСОБА_3 правочин з продажу належного йому транспортного засобу марки HYUNDAI ACCENT та скасувати реєстрацію права власності державної реєстрації (перереєстрацію) права власності на зазначений транспортний засіб.

Як вбачається із матеріалів справи, 09 грудня 2014 р. господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі про банкрутство фізичної особи ОСОБА_3, а постановою від 10 лютого 2015 р. визнав боржника банкрутом та відкрив стосовно нього ліквідаційну процедуру.

23 квітня 2015 р., між ОСОБА_3 та ОСОБА_3 Г Д. було укладено правочин, за умовами якого ОСОБА_3 Г Д. придбала у ОСОБА_3 транспортний засіб - автомобіль марки HYUNDAI ACCENT вартістю 31 000 грн згідно з даними довідки-рахунку № 053181 від 23 квітня 2015 р.

Згідно ч. 1 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

За змістом ч. 1, 8 ст. 90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням банкрутом фізичної особи за боргами, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності. У разі визнання фізичної особи банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно фізичної особи, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

В силу ст. 52 ЦК України, фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій боржника господарський суд виносить ухвалу.

Тобто, спеціальними підставами визнання недійсним правочину (договору), визначеними ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є встановлення факту відчуження майна боржника у період після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував її порушенню.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З урахуванням наведених обставин, судом встановлено факт відчуження боржником майна після відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство боржника, який підтверджується матеріалами справи, при цьому за наявності значної заборгованості перед ініціюючим кредитором.

Як вбачається із матеріалів справи, правочин щодо відчуження транспортного засобу було вчинено 23 квітня 2015 р., в той час, як постановою господарського суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2015 р. фізичну особу ОСОБА_3 визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

Матеріали справи не містять відомостей щодо включення даного транспортного засобу до ліквідаційної маси банкрута, відтак зазначене майно було реалізоване поза межами ліквідаційної процедури всупереч приписам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому, доказів оплатності таких угод (надходження коштів на розрахункові рахунки боржника), а також вчинення відповідних майнових дій іншої сторони в матеріалах справи також відсутні.

Статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що оскаржувані правочини можуть бути визнані недійсними, зокрема, якщо боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що внаслідок його виконання майна боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи наведене, судом встановлено наявність підстав, передбачених ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", для визнання недійсним вчиненого банкрутом ОСОБА_3 правочину з продажу належного йому транспортного засобу марки HYUNDAI ACCENT фізичній особі ОСОБА_4 та скасування державної реєстрації (перереєстрації) права власності на зазначений транспортний засіб, у зв'язку із чим заяву ліквідатора суд задовольняє.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство - 2 розміри мінімальної заробітної плати.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що заява про визнання недійсним правочину з продажу майна банкрута була подана ліквідатором 08 червня 2016 р.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік", мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 01 січня 2016 р. становить 1 378 грн.

Таким чином, при поданні даної заяви судовий збір підлягав сплаті у розмірі 2 756 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою від 21 червня 2016 р. сплату судового збору за подання заяви про визнання недійсним договору дарування частки квартири суд відстрочив до ухвалення судового рішення у справі.

За змістом частин 1, 2 ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведене, судовий збір у розмірі 2 756 грн слід стягнути із банкрута ОСОБА_3 в доход Державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтями 49, 82 ГПК України, суд

у х в а л и в:

правочин, вчинений банкрутом ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4; АДРЕСА_1), з продажу належного йому транспортного засобу марки HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, сірий, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3, фізичній особі ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5; АДРЕСА_1), що підтверджується довідкою-рахунком серії ААЕ № 053181 від 23 квітня 2015 р., що видана приватним підприємством "Галичина-Авто" (ідентифікаційний код 38554381; АДРЕСА_2) - визнати недійсним

Державну реєстрацію (перереєстрацію) права власності на автомобіль марки HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, сірий, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3, здійснену ВРЕР з обслуговування м. Івано-Франківська, Тисменицького та Тлумацького районів, на ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5; АДРЕСА_1) - скасувати.

З ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4; АДРЕСА_1) в доход Державного бюджету (одержувач: УДКСУ у м. Івано-Франківську; код класифікації доходів бюджету: 22030001; МФО одержувача: 836014; р/р31219206783002; код ЄДРПОУ одержувача: 37952250; назва рахунку - Державний м. Івано-Франківськ 22030001, назва коду класифікації доходів: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) стягнути 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн судового збору, про що видати наказ.

Суддя Ткаченко І. В.