Рішення

від 17.08.2016 по справі 474/100/16-ц

ВРАДІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 474/100/16-ц

Провадження № 2/474/130/16

РІШЕННЯ

Іменем України

17.08.16 року смт. Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Сокола Ф.Г.

за участю секретаря судового засідання Тодосьєвої А.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Тростінецького С.В.

представників відповідача ПП "ВКП "Каро" Ханагяна Ю.К., Миронець Л.А.

представника третьої особи ПП "Веселий роздол" Тростінецького С.В.

представника третьої особи Відділу Держгеокадастру Макарука О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро", Реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Відділ Держгеокадастру у Врадіївському районі Миколаївської області, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Врадіївське відділення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС Миколаївської області, Врадіївська районна державна адміністрація, Приватне підприємство "Веселий роздол", Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, про визнання недійсним договору оренди землі, -

встановив:

25.01.2016р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду із позовом до Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" (надалі - відповідач) та Реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, в якому просить визнати недійсним договір оренди землі (земельна ділянка площею 47 га, яка належить ОСОБА_1 на праві постійного користування на підставі Державного акта НОМЕР_1, кадастровий номер НОМЕР_2, розташована на території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області), укладений 15.05.2015 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" та зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.09.2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Первомайського МРУЮ Горішньою М.Л. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 24191005, номер запису про інше речове право: 11060488.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 2012 році між нею та ПП "Веселий роздол" був укладений договір про спільний обробіток земельної ділянки площею 47 га, однак 2015 році за пропозицією керівника відповідача, який запропонував їй кращі умови, вона уклала з ним договір спільної діяльності щодо вищевказаної земельної ділянки, при цьому попередній договір не був припинений чи розірваний.

Позивач також зазначає, що укладала договір з відповідачем про спільну діяльність, бланк якого до кінця не був заповнений, а оскільки останній не надав їй примірник оригіналу договору, позивач звернулася до реєстраційної служби, де їй надали витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого на вказану земельну ділянку за відповідачем зареєстровано право оренди на підставі договору оренди землі від 15.05.2015р. укладеного між нею та відповідачем.

Вказана обставина на думку позивача свідчить проте, що укладаючи даний договір її ввели в оману щодо дійсної правової природи договору.

Крім того позивач вказує, що вона як фізична особа не мала права на укладення договору з відповідачем, оскільки не є власником земельної ділянки.

На підставі вищевикладеного та приписів ст.ст. 15, 16, 203, 215, 407, 409 Цивільного кодексу України, ст. 93 Земельного кодексу України та ст.ст. 1, 4, 13, 24, 27 Закону України "Про оренду землі" позивач стверджує про недійсність договору укладеного між нею та відповідачем, а відтак просить визнати його недійсним.

Ухвалою суду від 26.05.2016р., за заявою представника позивача ОСОБА_8, провадження у справі в частині позовних вимог до Реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 206 ЦПК України, закрито у зв'язку з відмовою від позову в цій частині.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, з підстав зазначених у позовній заяві та пояснили, що позивач мала намір укласти договір з відповідачем, та як вона вважала укладає, про спільну діяльність, а не про оренду земельної ділянки, що свідчить про введення її в оману відповідачем. Також зазначили, що на момент укладення оспорюваного договору діяв договір укладений між позивачем та ПП "Веслий роздол", який не був припинений, розірваний чи визнаний недійсним в порядку визначеному чинним законодавством. Крім того, пояснили, що згідно вимог чинного законодавства, на момент укладення оспорюваного договору, позивач була користувачем земельної ділянки, яка їй була надана для ведення фермерського господарства, а не її власником і відповідно не мала права на укладення вказаного договору як фізична особа, мала право укладати договір лише як голова фермерського господарства і тільки з дозволу власника, який на момент укладення договору була держава. Позивач пояснила, що отримала від відповідача гроші в сумі 70 000 грн. 00 коп. на виконання умов договору про спільну діяльність. Також позивач зазначила, до цього часу відповідачем не надано їй жодного екземпляру ні договору про спільну діяльність, ні про оренду земельної ділянки.

Представники відповідача ПП "ВКП "Каро" в судовому засідання заперечили проти позовних вимог та пояснили, що між сторонами було укладено два договори один про спільну діяльність, а другий про оренду землі, при чому спочатку був укладений договір про оренду землі. Крім того, зазначили, що згідно вимог чинного законодавства, зокрема ст. 14 Закону України "Про фермерське господарства" позивачка мала право укладати договір оренди землі щодо земельної ділянки, яка була їй надана для ведення фермерського господарства. Крім того, представник відповідача Ханагян Ю.К. зазначив, що позивачка власноручно підписувала договір оренди землі та знала про його умови, оскільки власноручного його заповнювала, в тому числі надала інформацію стосовно кадастрового номеру земельної ділянки. Також представник зазначив, що оскільки оригінал договору відсутній, в задоволенні позову слід відмовити. Щодо відсутності у відповідача оригіналу договору, він пояснив, що проведеною перевіркою у відповідача його не виявлено, при цьому підтвердив, що саме відповідачем здійснювалася його державна реєстрація.

Представник відповідача Реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області в судове засідання не з'явився, провадження у справі в частині позовних вимог до Реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області закрито.

Представник третьої особи Відділу Держгеокадастру у Врадіївському районі Миколаївської області підтримав вимоги позивача та пояснив, що згідно чинного законодавства позивач мала право уклади договір оренди землі лише, як голова фермерського господарства і тільки з дозволу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, яке, згідно вимог ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, є розпорядником земельної ділянки 47 га від імені держави, оскільки остання надавалася позивачу в користування для створення фермерського господарства, а відтак залишилася у власності держави.

Представник третьої особи Приватного підприємства "Веселий роздол" підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві та пояснень наданих позивачем в судовому засіданні.

Представник третьої особи Врадіївської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність. Крім того, 02.08.2016р. подав до суду заяву, в якій вимоги позивача підтримує в повному обсязі.

Представники третіх осіб Врадіївського відділення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС Миколаївської області та Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області в судове засідання не з'явилися, проте подали до суду заяви про розгляд справи в їх відсутність.

Представники третіх осіб Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області в судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду в порядку визначеному ст. 74 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду та показання позивача як свідка, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Згідно державного акта № 393 від 09.02.1998р. позивачу на підставі рішення Врадіївської районної державної адміністрації № 425-р від 02.12.1997р. надано в постійне користування земельна ділянка площею 47,0 га розташована в межах Краснопільської сільської ради для ведення фермерського господарства.

Вказане також підтверджується листом Відділу Держгеокадастру у Врадіївському районі Миколаївської області № 267 від 02.02.2016р.

В подальшому позивачем створено фермерське господарство "Золота Нива" (відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 247/08-42 від 18.08.2015р.), статутом якого визначено склад земель фермерського господарства (ст. 5.1.) та зокрема зазначено, що права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство (ст. 5.1.2.). Фермерське господарство має право продавати або іншим чином відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину (ст. 4.1.).

Статтею 7.9. статуту визначено, що голова фермерського господарства діє від його імені без довіреності та має право укладати від його імені угоди.

З листа Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС Миколаївської області № 233/10/14-17-101 від 09.03.2016р. вбачається, що з 09.02.1998р. по 23.02.2016р. за земельну ділянку площею 47,0 га, яка розташована в межах Краснопільської сільської ради, перед податковою інспекцією звітувалося ФГ "Золота Нива".

31.07.2012р. між позивачем та ПП "Веселий роздол" укладено договір по спільну діяльність строком на 10 років з метою виробництва сільськогосподарської продукції (п. 1.1.).

Пунктом 3.3.1 вказаного договору визначено, що позивач надає ПП "Веселий роздол" для спільної діяльності земельну ділянку площею 47,0 га, яка розташована в межах Краснопільської сільської ради та надана позивачу на підставі рішення Врадіївської районної державної адміністрації № 425-р від 02.12.1997р. в постійне користування для ведення фермерського господарства. Державний акт № 393 від 09.02.1998р.

19.05.2015р. між позивачем та відповідачем укладеного договір оренди землі, згідно умов якого об'єктом оренди є земельна ділянка площею 47,0 га, яка розташована в межах Краснопільської сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_2 (п.п. 1 та 2).

Пунктом 4 вказаного договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 705 000 грн. 00 коп.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 43968780 від 16.09.2015р. зазначено, що згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 24191005 від 07.09.2015р. на підставі договору оренди землі від 15.05.2015р. укладеного між сторонами, за відповідачем зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 47,0 га, кадастровий номер НОМЕР_2.

Водночас, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 43968601 від 16.09.2015р. та інформації з Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 43968780 від 16.09.2015р. відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2.

З листа Відділу Держгеокадастру у Врадіївському районі Миколаївської області № 10-14.12-99.4-479/25-15 від 30.12.2015р. вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 в національній кадастровій системі не зареєстрована.

У вказаному листі також зазначено, що земельній ділянці площею 47,0 га, яка розташована в межах Краснопільської сільської ради та надана в постійне користування позивачу для ведення фермерського господарства, кадастровий номер не присвоювався. Будь-які договори оренди на земельну ділянку у Відділі Держземагенства чи Держгеокадастру не реєструвалися. Технічна документація з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку не розроблялася, тому вартість земельної ділянки надати не можливо.

Листом № 3.2-21/4-24-21 від 07.10.2015р. Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області повідомляє позивача щодо факту державної реєстрації договору оренди землі від 15.05.2015р. та зазначає, що з огляду на державний акт № 393 від 09.02.1998р. та відповідно до приписів ч. 7 ст. 93 ЗК України та ст. 4 Закону України "Про оренду землі" вона не є власником земельної ділянки чи уповноваженою особою власника, а відтак не мала права на укладення вказаного договору як фізична особа, якій надана земельна ділянка в постійне користування для ведення фермерського господарства.

Також у вказаному листі Головним територіальним управлінням юстиції у Миколаївській області констатується факт порушення державним реєстратором норм чинного законодавства під час державної реєстрації договору оренди землі від 15.05.2015р.

Листом від 01.09.2015р. позивач інформувала ПП "Веселий роздол" про укладення нею з відповідачем договору про спільну діяльність та отримання від останнього 70 000 грн. 00 коп., в зв'язку з чим просила ПП "Веселий роздол" надати їй в рахунок договору про спільну діяльність, укладеного між ними 31.07.2012р., 70 000 грн. 00 коп. для повернення їх в касу відповідача.

Крім того, позивачем надано до суду акт встановлення наявності (відсутності) документа від 15.08.2016р. за підписом голови ФГ "Золота Нива", згідно якого у ФГ "Золота Нива" відсутній договір оренди землі від 15.05.2016р. укладений чи то від імені ФГ "Золота Нива", чи то від імені позивача з відповідачем.

На підтвердження своїх заперечень щодо позовних вимог представниками відповідача надано ряд документів, зокрема:

копія заяви позивача від 07.08.2015р. адресована директору ПП "Веселий роздол", згідно якої позивач повідомляє останнього про укладений з відповідачем договір оренди землі, та докази її відправлення, а саме опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек № 6154 від 19.08.2015р.;

копії видаткових касових ордерів від 12.03.2016р., 04.06.2015р., 23.06.2015р. та 20.07.2015р., згідно яких позивач отримала від відповідача кошти в сумі 70 000 грн. 00 коп. на підставі договору про спільний обробіток землі;

розписки від 24.07.2015р., згідно яких позивач отримала примірники договору оренди земельної ділянки площею 47,0 га від 15.05.2015р. та договору про спільний обробіток земельної ділянки площею 47,0 га від 21.07.2015р.;

акт від 17.08.2015р., згідно якого у відповідача договір оренди землі від 15.05.2015р. відсутній. Вказаний акт складений та підписаний директором, бухгалтером та обліковцем відповідача.

Позивач, допитана в судовому засідання як свідок, дала суду показання, які співпадають з поясненнями наданими нею як стороною у справі, підтвердила факт отримання нею грошей в сумі 70 000 грн. 00 коп. в рахунок договору про спільну діяльність, а також зазначила, що підпис на останній сторінці договору оренди землі від 15.05.2015р. належить їй та, що вона власноручно писала своє прізвище, ім'я та по-батькові на першій сторінці вказаного договору, однак заперечила факт підписання нею саме цього договору та власноручного заповнення інших його граф, в тому числі щодо кадастрового номеру земельної ділянки. Свідок також заперечила підписання нею наданих до суду представниками відповідача видаткового касового ордеру від 20.07.2015р. на отримання 35 000 грн. 00 коп., розписок від 24.07.2015р., згідно яких вона отримала примірники договору оренди землі від 15.05.2016р. та договору про спільний обробіток земельної ділянки від 21.07.2015р., а також заперечила факт підписання та направлення заяви від 07.08.2015р. на ім'я директора ПП "Веселий роздол", згідно якої вона інформувала останнього про укладення між нею та відповідачем договору оренди землі.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права та визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Стаття 6 ЦК України передбачає, сторони вільну в укладенні договорів, які відповідають загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам роз'яснено, що відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але

одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Згідно ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до ч. 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 18 Закону України "Про оренду землі" правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Таким чином, оскільки договір оренди землі, укладений 19.05.2015р. між позивачем та відповідачем, зареєстрований Реєстраційною службою Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області 07.09.2015р., номер запису про інше речове право: 11060488, а отже вказаний договір є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним.

Крім того, слід відмітити, що в матеріалах справи відсутній оригінал оспорюваного договору та жодною із сторін не надано його для огляду в судовому засіданні, в зв'язку з чим ухвалами суду від 26.05.2016р., 22.07.2016р. та 03.08.2016р. від сторін у справі, Врадіївської районної державної адміністрації, Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області, Первомайської районної державної адміністрації та Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області витребовувалася інформація щодо оспорюваного договору та матеріали реєстраційної справи з оригінал оспорюваного договору, однак ні сторони у справі, ні вказані установи не надали витребуваних доказів.

Однак, враховуючи те, що в матеріалах справи наявна копія оспорюваного договору, яка надана Реєстраційною службою Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області з матеріалів реєстраційної справи, вказаний договір пройшов державну реєстрацію, жодна із сторін, третіх осіб та установ, від яких витребовувався оригінал договору, не заперечує факт існування даного договору, який як стверджує представник відповідача породив для його сторін права та обов'язки, а на думку відповідача порушує її права, суд вважає за можливе розглянути даний спір взявши до уваги копію оспорюваного договору.

Слід також відмітити, що в копії оспорюваного договору датою його укладення зазначено 19.05.2015р., хоча в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно датою укладення договору зазначено 15.05.2016р. З огляду на це, враховуючи, що сторонами підтверджено дату укладення оспорюуваного договору саме 15.05.2016р., та це ніким не заперечується, суд вважає зазначення в копії договору дати його укладення 19.05.2015р. технічною опискою.

Так, відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 ст. 80 ЗК України визначено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Водночас, відповідно до статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 2 ст. 319 ЦК України визначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно ст. 3 Закону України "Про оренду землі", об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Статтею 4 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Частиною 1 ст. 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно ч. 1 та 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Статтями 125 та 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, з комплексного аналізу зазначених норм чинного законодавства сліду, що власник земельної ділянки має право володіти, користуватися та розпоряджатися нею, водночас, особа, які надано земельну ділянку в постійне користування має право лише володіти та користуватися нею, а право розпоряджатися, в тому числі передавати її в оренду, вона має лише у разі наявності відповідного рішення органу виконавчої влади.

Як встановлено судом, згідно державного акта № 393 від 09.02.1998р. позивачу на підставі рішення Врадіївської районної державної адміністрації № 425-р від 02.12.1997р. надано в постійне користування земельна ділянка площею 47,0 га розташована в межах Краснопільської сільської ради для ведення фермерського господарства.

На момент укладення оспорюваного договору право власності на земельну ділянку за позивачем, в порядку визначеному чинним законодавством, не було зареєстровано, а власником земельної ділянки була держава, яка здійснювала свої повноваження через Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, яке в свою чергу не приймало жодного рішення щодо передачі земельної ділянки в оренду будь-кому, в тому числі відповідачу.

Таким чином, в силу приписів чинного законодавства, позивачка не мала права на укладення оспорюваного договору щодо передачі земельної ділянки, наданої їх в постійне користування, в оренду.

Вищевикладене також спростовує твердження представників відповідача, з посиланням на приписи ст. 14 Закону України "Про фермерське господарства", про наявність у позивача права на укладення оспорюваного договору, оскільки з тексту ст.ст. 13 та 14 вказаного Закону, з урахуванням приписів ЦК України та ЗК України, вбачається наявність прав власників земельних ділянок, а не їх користувачів.

Щодо тверджень позивача про ведення її в оману щодо дійсних умов договору, який вона уклала з відповідачем суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 229 ЦК України визначено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Вказані обставини щодо введення її в оману під час укладення оспорюваного договору позивач підтверджує лише власними свідченнями як свідка, та жодними належними та допустимими доказами, в порядку визначеному ст. 57-61 ЦПК України, їх не підтверджує.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено факту наявності на момент укладення оспорюваного договору обставин передбачених ст.ст. 229 та 230 ЦК України, які б свідчили про недійсність договору в зв'язку з навмисним введенням однією із сторін правочину другої сторони в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Суд також наголошує на тому, що позивач, яка була допитана як свідок, заперечила власноручне заповнення нею граф оспорюваного договору та підписання нею наданих до суду представниками відповідача видаткового касового ордеру від 20.07.2015р. на отримання 35 000 грн. 00 коп., розписок від 24.07.2015р., згідно яких вона отримала примірники договору оренди землі від 15.05.2016р. та договору про спільний обробіток земельної ділянки від 21.07.2015р., а також заперечила факт підписання та направлення заяви від 07.08.2015р. на ім'я директора ПП "Веселий роздол", згідно якої вона інформувала останнього про укладення між нею та відповідачем договору оренди землі, вказуючи на те, що це неї підпис.

Щодо невідповідності почерку та підпису позивача почерку в заповнених графах в оспорюваному договорі та підписам у вказаних документах, після візуального їх огляду, також підтвердила представник відповідача.

Враховуючи те, що згідно вимог ст.ст. 57-59, 66, 143 ЦПК України належність підпису та здійснених власноручних написів певній особі можливо підтвердити лише шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи, яка у дані справі не проводилась, суд приймає вказані докази як належні та допустимі, водночас зазначає, що в силу обставин встановлених під час судового розгляду вказані докази ніяким чином не впливають на вирішення справи по суті.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

У відповідності до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Отже, в сукупності вищевикладеного вбачається, що вимога ОСОБА_1 до ПП "ВКП "Каро" про визнання недійсним договору оренди землі від 15.05.2015р., який суперечить Цивільному кодексу України, Земельному кодексу України, Закону України "Про оренду землі", а також інтересам держави і суспільства, є законною та обґрунтованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України витрати понесені позивачем при подачі позову підлягають стягнення з відповідача на її користь в сумі 551 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 158, 208, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Відділ Держгеокадастру у Врадіївському районі Миколаївської області, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Врадіївське відділення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС Миколаївської області, Врадіївська районна державна адміністрація, Приватне підприємство "Веселий роздол", Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, про визнання недійсним договору оренди землі - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі (земельна ділянка площею 47 га, яка належить ОСОБА_1 на праві постійного користування на підставі Державного акта НОМЕР_1, кадастровий номер НОМЕР_2, розташована на території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області), укладений 15.05.2015 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" та зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.09.2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Первомайського МРУЮ Горішньою М.Л. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 24191005, номер запису про інше речове право: 11060488.

Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 551 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Врадіївський районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ф.Г. Сокол