Постанова

від 24.05.2016 по справі 810/5312/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 року м. Київ 810/5312/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В., в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фоззі-ФудВ»

до Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центральний офіс з

обслуговування великих платників податків Державно фіскальної служби

України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю В«Фоззі-ФудВ» з позовом до Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників Державної фіскальної служби України, в якому позивач просить суд: визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.03.2015, яким зменшено суму грошових зобов'язань з ПДВ в розмірі 284 321,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 142 161,00 грн. та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 30.03.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 81 214,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 40 607,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі висновків, які не відповідають вимогам податкового законодавства та фактичним показникам податкового обліку позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акта перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, враховуючи заперечення відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (ідентифікаційний номер юридичної особи 32294926, місцезнаходження юридичної особи 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок 5) зареєстроване 02.12.2002 в якості юридичної особи, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.06.2015 (а.с.9-10).

Судом встановлено, що у період з 02.02.2015 по 05.03.2015 Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників на підставі наказу МГУ ДФС - ЦО ВПП від 02.02.2015 № 95, відповідно до направлень від 02.02.2015 № 54, 55,56,57,58 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фоззі-Фуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено ОСОБА_1 перевірки від 13.03.2015 № 281/28-10-39-10/32294926.

Як вбачається з висновків ОСОБА_1 перевірки, податковим органом під час здійснення перевірки, були виявлені порушення позивачем вимог:

1) п.138.1, п. 138.2, п.138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 145.1.2. п. 145.1 ст.145, п 146.2, 146.5 ст. 146 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток н загальну суму 81 214,00 грн.;

2) п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет в період, що перевірявся, на загальну суму 284 321,00 грн.;

3) ст. 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: несвоєчасне надходження товарів за імпортним Контрактом від 20.12.2011 №136-11S/2011 з нерезидентом, прострочення в сумі 4743,97 дол. США;

4) ст. 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: несвоєчасне надходження валютної виручки за експортним контрактом: прострочення в сумі 325000,00 євро, 149000,00 євро, 34700,52 євро;

5) п.1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрі України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», не подано до податкових органів та регіонального відділення НБУ Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резидент України та знаходиться за її межами станом на 01.10.2013 при наявності дебіторської заборгованості в сумі 821 090,52 євро за експортним Контрактом на поставку товару від 28.06.2013 № з нерезидентом «Planexim S.L.» (Іспанія);

6) пп. 169.2.4 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі - 8230,42 грн.

7) п.2.6 гл. 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», встановлено факт несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскального звітного чеку РРО на загальну суму 7311,76 грн.

Вказаних висновків відповідач дійшов у зв'язку з наступним.

Як вбачається зі змісту ОСОБА_1 перевірки між ТОВ «Фоззі-Фуд» (покупець) та ТОВ «Бур'ян» укладено договір поставки №2835 від 30.01.2013 (том 2 а.с.39-45).

Відповідно до специфікацій до договору номенклатура товару, яка поставляється ТОВ «Бур'ян» на адресу ТОВ «Фоззі-Фуд»: базилік, вітамінний пучок, кінза, цибуля зелена, м'ята зелена, петрушка, кріп, шпинат, салат, редис. Країна виробника продукції - Україна.

До перевірки ТОВ «Фоззі-Фуд» не надано сертифікати якості, відповідності та гігієнічні сертифікати, товаро - транспорті накладні на продукцію, отриману від ТОВ «Бур'ян».

Також, відповідач в ОСОБА_1 перевірки вказує на те, що позивачем не надано до перевірки довіреності на отримання офісних модулів, які підтверджують право власності покупця на майно відповідно до Договору поставки № 150-ПС/13 від 02.08.2013, укладеного між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ТОВ «Спецвисотмонтаж».

Крім того, відповідач в ОСОБА_1 перевірки зазначив, що в перевіряємому періоді ТОВ «Фоззі-Фуд» отримало від ТОВ «Аларесим ДС» бензиновий генератор Kiror KGE 12E для живлення кас та вагів, який імпортований на митну територію України відповідно до коду товару УКТ ЗЕД НОМЕР_3, проте основними постачальниками ТОВ «Аларесим ДС» у червні 2013 року були: ТОВ «Логосервіс» (код ЄДРПОУ 38025310), імпортер - вироби з чорних металів, запасні частини до автомобілів, гребінці, заколки та ін.; ПП «ОСОБА_3 Трейд» код ЄДРПОУ 36798457); ТОВ «Карлайн» (код ЄДРПОУ 31705352); ТОВ «Інтерпайн Україна» (код ЄДРПОУ 33668606) імпортер - гільзи кристалізатора, частини до залізничних коліс та ін.; ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» (код ЄДРПОУ 0 5393122), імпортер - напівфабрикати з нелегованої сталі, мідні вироби та ін.; ТОВ «АВ Метал Груп» (код ЄДРПОУ 36441934), імпортер - прокат плоский, прутки гарячекатні; ТОВ «Нью Кепіталтранс» (код ЄДРПОУ 35809766). Так в ході проведення перевірки за допомогою інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України, а саме АС митних оформлень «Інспектор 2006» встановлено, що ТОВ «Аларесим ДС» та його постачальники (в ланцюгах постачання) протягом 2012 року, першого півріччя 2013 року не здійснювали імпорт генератора бензинового Kiror KGE 12E за кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_3, крім того ТОВ «Фоззі-Фуд» не надало до перевірки документи, які підтверджують транспортування генератора ід постачальника (товаро-транспорту накладну на перевезення).

На підставі ОСОБА_1 перевірки від 13.03.2015 № 281/28-10-39-10/32294926 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.03.2015, яким позивачу зменшено суму грошових зобов'язань з ПДВ в розмірі 284 321,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 142 161,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 30.03.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 81 214,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 40 607,00 грн.

Вважаючі спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно з листом Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та зменшив суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість виходячи з висновку про те, що господарські операції з ТОВ «Бур'ян», ТОВ «Спецвисотмонтаж», ТОВ «Аларесим ДС» не мали реального характеру, судом досліджені надані позивачем документи і встановлено наступне.

Між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ТОВ «Спецвисотмонтаж» укладено договір поставки № 150-ПС/13 від 02.08.2013.

Так, відповідно до пункту 1.1. Договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю будівельні конструкції, а саме: санітарні та офісно-побутові контейнери для влаштування мобільного офісно-побутового комплексу, що були у використанні, які знаходяться за адресою м. Київ, ул. Фрунзе, 160, згідно Специфікації, Покупець зобов'язується прийняти та оплатити майно у відповідності до умов договору.

Постачальник зобов'язується в момент поставки надати Покупцю податкові накладні, накладні на майно, технологічні, товаросупровідні та інші документи, які пов'язані із майном. (п.1.3 Договору).

Постачальник гарантує, що на момент передачі майна за актом приймання - передачі майно належатиме Постачальнику на права власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не буде предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а такою не буде предметом будь-якого іншого обтяження чи обтяження, непередбаченого чинним в Україні законодавством. (п.1.4 договору).

Майно вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем в момент підписання уповноваженими представниками сторін ОСОБА_1 приймання - передачі майна (п. 2.4 договору).

На виконання умов Договору сторонами підписано Специфікацію (додаток № 1 до договору № 150-ПС/13 від 02.08.2013) ( том 2, а.с. 14-21).

На підтвердження факту реального існування фінансово-господарських правовідносин за договором Позивачем надано суду наступні документи: Податкові накладні: від 06.08.2013 № 1 на загальну суму з ПДВ - 600 000, 00 грн., від 13.08.213 № 2 на загальну суму з ПДВ - 600 000,00 грн.; ОСОБА_1 приймання - передачі від 13.08.2013; Виписки по особовому рахунку (том 2, а.с. 34-38).

Позивачем було придбано у ТОВ «Аларесим ДС» генератор бензиновий KGE12E вартістю 17910,00 грн., на підтвердження даної господарської операції позивачем надано суду Видаткову накладну № PH - 0000062 від 17.06.2013, Податкову накладну № 135 від 12.06.2013, банківську виписку від 12.06.2013, з якої вбачається, що позивачем здійснено оплату даного товару. Крім того, представником позивача до матеріалів справи надано наказ № НОМЕР_4 від 30.06.2016 директора ТОВ «Фоззі-Фуд» ОСОБА_4, відповідно до якого введено в експлуатацію генератор бензиновий Kiror KGE12E.

Також, між ТОВ «Фоззі-Фуд» (покупець) та ТОВ «Бур'ян» укладено договір поставки №2835 від 30.01.2013 (том 2 а.с.39-45).

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.2 Договору відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами договору в Специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору. Кількість товару та асортимент конкретної партії вказується в замовлені, узгодженому сторонами у встановленому цим договором порядку.

Пунктом 2.1. Договору № 2835 від 30.01.2013 передбачено, що асортимент і ціна товару, що поставляється за договором, відображається сторонами у Специфікації. У погоджену ціну товару входять усі витрати, що несе Постачальник при поставці товару. Специфікація може бути змінена винятково за попереднім узгодженням Сторін відповідно до умов пункту 2.3 Договору.

Ціна договору складається з вартості поставленого та прийнятого покупцем товару згідно накладних. (п.п. 2.2 Договор).

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що обов'язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є наявність у Покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України порядку відповідності накладної і податкової накладної та інших документів, які передбачені Договором, а також відповідність ці накладній дійний специфікації.

Відповідно до пункту 2.7 Договору за результатами кожного місяця Покупець готує акти звірки взаєморозрахунків та направляє їх Постачальникові. Постачальник повинен протягом одного тижня з моменту отримання акту звірки підписати його та надіслати Покупцеві чи заявити письмові мотивовані зауваження до акту.

Постачальник зобов'язується здійснювати поставку партій товару виключно автотранспортом на умовах DDP Інкотермс 2010 за адресою в строк, вказані в замовлені, а у випадку відсутності вказаного строку в замовлені, згідно «Графіку замовлення, доставки і приймання товару» (п. 3.2 договору).

На підтвердження факту реального існування фінансово-господарських правовідносин за договором Позивачем надано суду наступні документи: Видаткові накладні (том 2, а.с. 48-63) від 01.02.2013 № 12 на загальну суму з ПДВ - 28 252,82 грн., від 03.02.2013 № 3 на загальну суму з ПДВ - 30 549,50 грн., від 04.02.2013 № 4 на загальну суму з ПДВ - 28 689,90 грн., від 06.02.2013 № 8 на загальну суму з ПДВ - 13 601,40 грн., від 08.02.2013 № 11 на загальну суму з ПДВ - 20 143,94 грн., від 10.02.2013 № 21 на загальну суму з ПДВ - 21888,58 грн., від 11.02.2013 № 23 на загальну суму з ПДВ - 23 460,00 грн., від 13.02.2013 № 27 на загальну суму з ПДВ - 21 534,80 грн., від 15.02.2013 № 31 на загальну суму з ПДВ - 30 249,00 грн., від 17.02.2013 № 33 на загальну суму з ПДВ - 38 279,50 грн., від 18.02.2013 № 39 на загальну суму з ПДВ - 33 666,67 грн., від 20.02.2013 № 38 на загальну суму з ПДВ - 66 444,25 грн., від 22.02.2013 № 42 на загальну суму з ПДВ - 36 598,37 грн., від 24.02.2013 № 45 на загальну суму з ПДВ - 31 231,38 грн., від 25.02.2013 № 47 на загальну суму з ПДВ - 35 308,00 грн., від 27.02.2013 № 52 на загальну суму з ПДВ 28 124,45 грн.; Податкові накладні (том 2 а.с. 64-88) від 10.02.2013 № 21 на загальну суму з ПДВ - 21 888,58 грн., від 08.02.2013 № 18 на загальну суму з ПДВ - 20 143,94 грн., від 06.02.2013 №13 на загальну суму з ПДВ - 13 601,40 грн., від 03.02.2013 № 5 на загальну суму з ПДВ - 30 549,60 на загальну суму з ПДВ - 30 549,60 грн., від 04.02.2013 № 7 на загальну суму з ПДВ - 28 689,90 грн., від 13.02.2013 № 27 на загальну суму з ПДВ - 21 534,80 грн., від 15.02.2013 № 31 на загальну суму з ПДВ - 30 249,00 грн., від 17.02.2013 № 33 на загальну суму з ПДВ - 38 279,50 грн., від 11.02.2013№ 23 на загальну суму з ПДВ - 23 460,00 грн., від 24.02.2013 № 45 н загальну суму з ПДВ 32 231,38 грн., від 22.02.2013 № 42 на загальну суму з ПДВ 36 598, 37 грн., від 25.02.2013 № 47 на загальну суму з ПДВ 35 308,00 грн., від 27.02.2013 № 52 на загальну суму з ПДВ 28 124,41 грн., від 01.02.2013 № 1 на загальну суму з ПДВ - 28 252,82 грн., від 18.02.2013 № 35 на загальну суму з ПДВ - 33 661, 67 грн., від 20.02.2013 № 38 на загальну суму з ПДВ 53 151,55 грн., від 20.02.2013 № 39 на загальну суму з ПДВ - 13 292,70 грн.

Судом досліджено первісну документацію та встановлено, що у видаткових накладних, податкових накладних, актах приймання-передачі товару, виписках з банківського рахунку позивача відображено, який товар було придбано, в даних документах всі рядки заповнені належним чином, що у свою чергу свідчить, що вказані операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий Кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до приписів підпункту 145.1.2 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Згідно з пунктом 146.2 статті 146 Податкового кодексу України амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

У відповідності до пункту 146.5 статті 146 Податкового кодексу України первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням/отриманням прав на об'єкт основних засобів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику);

витрати на страхування ризиків доставки основних засобів;

витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів;

фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимогами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленою та у випадках, визначених законом, належним чином зареєстрованою податковою накладною, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Крім того, Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. ( абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що для формування як валових витрат, так і податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори укладені з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в ОСОБА_1 перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Крім того, з метою з'ясування всіх обставин справи та встановлення об'єктивної істини, зокрема дослідження реальності господарських операцій, судом викликано в якості свідків директорів контрагентів позивача, а саме: директорів ТОВ «Бур'ян», ТОВ «Спецвисотмонтаж», ТОВ «Аларесим ДС» за юридичними адресами, які зазначені в ЄДРПОУ, проте від ТОВ «Спецвисотмонтаж», та ТОВ «Аларесим ДС» повернись конверти за закінченням терміну зберігання.

Водночас, в ході судового розгляду був допитаний свідок ОСОБА_5 Ця особа є директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Бур'ян». ОСОБА_5 підтвердила реальність господарських операцій з ТОВ «Фоззі-Фуд» згідно з договором № 2835 від 30.01.2013 , а також пояснила яким чином транспортувавася товар.

Крім того, на підтвердження своїх доводів, свідок надала суду наступні документи: копію договору з ТОВ «Фоззі-Фуд» № 2835 від 30.01.2013, копію договору з ТОВ «Анна-Флекс» № 32/01 від 01.02.2013, копія договору з ТОВ «Натеко Логістика» № 227КО-0213 від 01.02.2013; копії видаткових та податкових накладних на поставку товару, документи на автомобіль, що підтверджують транспортування продукції, копії реєстрів отриманих податкових накладних, копії платіжних документів, банківські виписки, копії актів звірок з контрагентами, копії податкової декларації за лютий 2013 року, копії актів надання послуг по оренді тари.

Таким чином, реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Бур'ян», ТОВ «Спецвисотмонтаж», ТОВ «Аларесим ДС», підтверджено документами, які були оформленні згідно вимог чинного законодавства, і належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів даної справи. При цьому, відповідачем в ході судового розгляду не було доведено суду протилежного.

Щодо посилання відповідача, на ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. (Вказана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 № К-27230/10)

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що позивачем під час перевірки не надано сертифікати якості, відповідності та гігієнічні сертифікати видані компетентними органами чи виробниками, що підтверджують відповідність товару вимогам діючих державних стандартів, технічних умов, встановлених чинним законодавством України суд зазначає про таке.

Суд оцінюючи в контексті вищевикладеного доводи відповідача вважає останні необґрунтованими, оскільки сертифікат якості (відповідності) не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже не містить відомостей безпосередньо про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, а лише підтверджує відповідність відповідного продукту або послуги вимогам, встановленим у нормативних документах.

При цьому, сертифікат якості (відповідності) не відображає та не підтверджує показники, відображені платником податків у податковій звітності, адже не містить в собі ні кількості, ні ціни товару поставленого товару.

Водночас, сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Зазначена правова викладена в постанові Верховного суду України від 27.10.2015 №2а-10463/10/08070.

Суд не бере до уваги твердження відповідача в ОСОБА_1 перевірки на ту обставину, що відповідно до інформаційних баз даних Державної фіскальної служби України, а саме АС митних оформлень «Інспектор 2006» встановлено, що ТОВ «Аларесим ДС» та його постачальники (в ланцюгах постачання) протягом 2012 року, першого півріччя 2013 року не здійснювали імпорт генератора бензинового Kiror KGE 12E за кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_3, оскільки на підтвердження даного факту відповідачем не надано жодних доказів (роздруківок) з бази АС митних оформлень «Інспектор 2006».

Слід також звернути увагу, що в ОСОБА_1 перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи і Свідоцтва про державну реєстрацію контрагентів позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішеннями суду на момент укладання чи виконання договорів. Отже, податковим органом не надано суду доказів щодо наявності дефектів у правовому статусі контрагента позивача.

Суд також звертає увагу на те, що визначені Конституцією та Податковим кодексом України обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, нарахування позивачем податкового зобов'язання та визначення ним сум податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової процедури його контрагентом.

Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Про неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого, вказано в пункті 71 рішення Європейського Суду з прав людини (справа "Булвес АД проти Болгарії", 2009 рік, заява № 3991/03), де суд зазначає "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Саме до таких висновків дійшов також Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 17.09.2014 № К/9991/65367/12.

При цьому, зазначений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес СепортСентре проти Болгарії" (2010 рік, заява № 6689/03), пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

А згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявна вся первинна документація, яка підтверджує використання Позивачем отриманих послуг (товару) від контрагента в межах господарської діяльності та приймання отриманого послуг (товару), які використані позивачем в господарській діяльності.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем цілком правомірно сформовано у перевіряємий період податковий кредит з урахуванням взаємовідносин з контрагентом.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 30.03.2015 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" судові витрати у сумі 8224 (вісім тисяч двісті двадцять чотири) грн. 55 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30 травня 2016 р.