Постанова

від 19.04.2007 по справі 11/402-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/402-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2007                                                                                   Справа № 11/402-06  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лотоцької Л. О. (доповідач)    

суддів: Бахмат Р. М, Євстигнеєва О. С.

при секретарі судового засідання Ролдугіній Н. В.   

За участю представників сторін:     

від позивача:  Вельма В.О. юрист, довіреність №б/н  від 08.08.06;

від відповідача:  Рукавішніков К.Р. представник, довіреність №17  від 21.03.07;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний  комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського", м. Дніпродзержинськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2007 року у справі № 11/402-06

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна ЛТД", м. Дніпродзержинськ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний  комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського", м. Дніпродзержинськ

про стягнення 660 436, 39 грн.

ВСТАНОВИВ:

          В листопаді 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна ЛТД" звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний  комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського" про стягнення 623 386,67 грн суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 37 049,72 грн. 3% річних, всього на суму 660 436,93 грн.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2007 року (суддя Мельниченко І. Ф.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна ЛТД" задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 623 386,67 грн. основного боргу, 37 049,72 грн. 3% річних, 6 604,36 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення  судового процесу.

          Не погодившись з рішенням, Відкрите акціонерне товариство "Дніпровський металургійний  комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського" подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення скасувати, в позові відмовити, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин справи. Скаржник зазначає, що господарським судом, в порушення  частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, не було дано правової оцінки тому, що на виконання зобовязань за спірними  договорами відповідач, керуючись пунтками 4, 10 спірних договорів, проводив на протязі 1999-2000 років розрахунки з позивачем за виконані  об"єми робіт згідно актів  за формою № 2, так в період 1999-2000 років за договором підряду № 99-0238-02 від 11.02.1999 року було перераховано позивачу грошових коштів на суму 491 556,74 грн. та проведено залік зустрічних однорідних вимог за ці роки на суму 46 173,64 грн., в період 2000 року за договором підряду № 20-0406-02 від 28.02.2000 року було  перераховано 299 621,38 грн. та на 35 908,91 грн. проведено взаємозалік, тобто судом не встановлена фактична заборгованість Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний  комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна ЛТД".  Відповідач посилається на те, що  роботи були виконані та частково сплачені за актами Ф-2 у 1999-2000 роках, а позивач звернувся до суду 22.11.2006 року, тобто  майже через шість років, тому господарський суд помилково зробив висновок, що право на цей позов у позивача виникло з 17.01.2004 року, коли було направлено відповідачу окрему вимогу № 08 від 06.02.2004 року, оскільки  виконання зобовязання відповідачем з оплати виконаних  та прийнятих підрядних робіт за спірними договорами не ставилося сторонами у залежність від пред"явлення окремої вимоги на оплату, тобто суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин статтю 80 ЦК УРСР та не відмовив у позові, оскільки строк позовної давності за даним позовом сплив до набрання чинності ЦК України.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду від 18.01.2007 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Позивач зазначає, що твердження відповідача є безпідставними, оскільки пунктом 4 обох договорів передбачалось проведення розрахунків згідно актів Ф-2 шляхом пред"явлення Замовнику платіжних вимог-доручень, а вперше  позивач офіційно направив відповідачу платіжні вимоги-доручення рекомендованим листом № 0185 від 08.01.2004 року, тобто з урахуванням  розумного строку доставки поштової кореспонденції (5 днів) та семиденного терміну, передбаченого статтею 530 Цивільного кодексу України, у відповідача виник обов"язок здійснити оплату виконаних позивачем підрядних робіт, на підставі зазначених договорів  22.02.2004 року, з цієї ж дати починається перебіг строку позовної давності.

          У судовому засіданні, яке ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 року було призначено на 12.04.2007 року, оголошувалась перерва до 19.04.2007 року.

          Заслухавши доповідь судді- доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

          11 лютого 1999 року  між Відкритим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний  комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського" - замовник та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна ЛТД" - підрядник був укладений  договір  підряду № 99-0238-02, відповідно до якого замовник зобов"язався надати обсяг робіт з поточного та капітального ремонту обладнання, будівель, споруд та їх металоконструкцій на суму 1 500 000,00 грн., а підрядник зобов"язався виконати роботи ( п.п 1.1, 2.1 договору).

          Пунктом 4 договору встановлено, що розрахунки згідно актів Ф-2, пред"являються платіжними вимогами-дорученнями замовнику, за  необхідністю включаючи матеріали  підрядника.

          28.02.2000 року  між сторонами укладений  договір підряду № 20-0406-02, пунтки 1.1, 2.1 є  тотожніми аналогічним пунткам договору  № 99-0238-02.

          Пунктом 4 договору сторони визначили, що розрахунки згідно актів Ф-2 здійснюються платіжними  вимогами-дорученнями замовнику або простим векселем без права індосамента на користь третьої особи.

          В пункті 10 договору зазначено, що до актів Ф-2 додаються податкові накладні та платіжні  вимоги-доручення.

          Позивач протягом 1999 та 2000 років виконував підрядні роботи.

          Факт виконання підрядних робіт за зазначеними договорами підтверджується актами  форми Ф-2, підписаними повноважними  представниками сторін, засвідченими  печатками підприємства.

          Належним чином засвідчені копії актів залучені до матеріалів справи.

          Позивач, посилаючись на те, що розрахунки за спірними договорами в повному обсязі відповідачем не здійснені, сума боргу за договором № 99-0238-02 від 11.02.1999 року становить  405 836,57 грн., за договором № 20-0406-02 від 28.02.2000 року  - складає 87 349,00 грн., просив  стягнути з відповідача борг в загальній сумі 493 185,66 грн., що з урахуванням  індексу інфляції складає 623 386,67 грн. та 3% річних - 37 049,72 грн.

          Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

          Згідно з частною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Умовами обох договорів строк виконання зобовязання по оплаті виконаних робіт не встановлено.

          За таких обставин в силу статті 530 Цивільного кодексу України кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня  пред"явлення вимоги.

          08.01.2004 року позивач направив відповідачу платіжні вимоги-доручення № 1 та № 3 від 16.12.2003 року на оплату за виконані ремонтні роботи відповідно 282 085,82 грн. та 211 099,84 грн.

          09.02.2004 року позивач направив відповідачу вимогу - листа №08 від 06.02.2004 року щодо сплати боргу за виконані роботи за договорами № 99-0238-02 від 11.02.1999 року та № 20-0206-02 від 28.02.2000 року на суму 516 038,58 грн.

          Докази направлення листа знаходиться в матеріалах справи.

          В порушення вимог чинного законодавства відповідач розрахунки за виконані  роботи в повному обсязі не здійснив.

          Згідно із  статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Часниною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними  засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідач доказів здійснення в повному  обсязі розрахунків за виконані підрядні  роботи за спірними договорами підряду - платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, не надав.

          Посилання відповідача на знищення документів-комбінату не може прийматися до уваги, оскільки доказів знищення оригіналів банківських документів, що підтверджують здійснення господарських операцій по рахунках товариства за 1999 рік, відповідачем не надано. Документи за 2000 рік взагалі не  знищувалися, але доказів здійснення розрахунків за виконані у 2000 році підрядні роботи відповідачем також не надано.

          Безпідставне посилання відповідача на пропуск позовної давності, оскільки відповідачем не доведено, як це передбачає стаття 33 Господарського процесуального кодексу України, що право вимоги оплати виконаних робіт виникло у позивача у 1999-2000 роках, з урахуванням  тих обставин, що строк виконання зобовязання по оплаті виконаних робіт дговорами підряду встановлено не було.

          З огляду на вищенаведене позовні вимоги підлягали задоволенню в поному обсязі.

          З урахуванням вищевикладеного рішення прийнято господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, в  зв"язку з чим відсутні передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підстави для його скасування.

          Керуючись статтми 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

                                                  ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний  комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського" залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2007 року у справі № 11/402-06 залишити без змін.

            Головуючий суддя                                                    Л. О. Лотоцька

          Суддя                                                                           Р. М. Бахмат

          Суддя                                                                           О. С. Євстигнеєв