Постанова

від 27.06.2007 по справі 11/402-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/402-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

27 червня 2007 р.                                                                                   № 11/402-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоПоляков Б.М.

суддів:Катеринчук Л.Й. (доповідач)Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського»

на рішення

та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2007Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2007

у справігосподарського суду № 11/402-06Дніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Україна ЛТД», м. Дніпродзержинськ

доВідкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського»

про стягнення 660436,39 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивачаВельма В.О. (дов. від 08.08.2006)

від відповідачаРукавішніков К.Р. (дов. №17 від 21.03.2007)

В С Т А Н О В И В  :

          В листопаді 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Україна ЛТД" (далі –позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний  комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського" (далі –відповідач) про стягнення 623 386,67 грн. суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 37 049,72 грн. 3% річних, всього на суму 660 436,93 грн. Позовні вимоги мотивовані невиконанням зобов'язань по розрахунку за виконані підрядні роботи за договорами 1999-2000років.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2007 року (суддя Мельниченко І.Ф.) позов було задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 623 386,67 грн. основного боргу, 37 049,72 грн. 3% річних, 6 604,36 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу. Задоволення позовних вимог мотивовано тим, що умовами підрядних договорів не було встановлено строків виконання зобов'язань по розрахунку, а тому суд дійшов висновку про виникнення такого зобов'язання по закінченню 7-денного строку з дня пред'явлення вимоги листом позивача №08 від 06.02.2004, відхиливши доводи відповідача про закінчення перебігу позовної давності до введення в дію Цивільного кодексу України 01.01.2004року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати прийняте рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2007 апеляційну скаргу відповідача було залишено без задоволення, а рішення суду від 18.01.2007 залишено без змін. Апеляційна інстанція погодилась із зазначеним вище правовим обґрунтуванням задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з винесеною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 526, 530, 625, пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, статей 71, 80 ЦК УРСР, статей 33, 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому відповідач зазначав про те, що суди не прийняли до уваги та не дали оцінки тому, що спірними договорами було передбачено порядок оплати виконаних робіт на підставі актів Ф-2, податкових накладних та виставлених до оплати платіжних доручень, а відтак, перебіг позовної давності на виконання зобов'язань по розрахунку починається з моменту отримання відповідачем платіжних вимог, що мало місце у 1999-2000 по факту виконання робіт та складення актів Ф-2. Скаржник наполягає на порушенні судами положень статті 43 ГПК України –неповноті оцінки доказів часткового виконання зобов'язань по розрахунку шляхом заліку зустрічних однорідних вимог та грошовими коштами на суму 491 556,74грн. у 1999році та 299621,38грн. у 2000році.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення та постанову судів попередніх інстанцій, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

          Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України (статті 332 ЦК УРСР, чинного на момент укладення спірного договору) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

          За приписами статті 345 ЦК УРСР, чинної на момент укладення договору замовник зобов'язаний оплатити виконану підрядчиком роботу після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.

          Відтак, якщо договором або законом не передбачено інше, перебіг строків позовної давності по вимогах про розрахунки за договорами підряду починається з моменту здачі виконаних в повному об'ємі підрядних робіт.

          Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно зі  статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Відповідно до частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторію) на підставах, встановлених Законом.

          Згідно з частиною 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України його правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що встановлено раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

          За приписами статей 12, 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня порушення провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, які виникли до моменту такого порушення; конкурсні кредитори зобов'язані на протязі 30 днів з моменту офіційної публікації оголошення про порушення справи про банкрутство звернутися з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, а наслідком невиконання такого обов'язку є погашення (припинення) вимог кредитора, який не подав грошових вимог.

Судами попередніх інстанцій було встановлено укладення двох договорів підряду між позивачем та відповідачем (11 лютого 1999 року № 99-0238-02 та 28.02.2000 року  № 20-0406-02 ), за якими позивач виконав для відповідача ряд будівельно-монтажних робіт, фактичне виконання яких підтверджено актами Ф-2 та не оспорюється відповідачем.

          Пунктом 4 спірних договорів передбачено, що розрахунки згідно актів Ф-2, пред'являються платіжними вимогами-дорученнями замовнику, при необхідності включаючи матеріали  підрядника, або простим векселем ( том1, а.с. 10, 11).

          В пункті 10 договору № 20-0406-02 зазначено, що до актів Ф-2 додаються податкові накладні та платіжні  вимоги-доручення.

          Судами встановлено фактичне виконання підрядних робіт позивачем протягом 1999 та 2000 років згідно актів Ф-2 (том.1 а.с.22-150).

Судами прийнято як момент пред'явлення вимоги про оплату надіслання 09.02.2004 року позивачем відповідачу вимоги - листа №08 від 06.02.2004 року щодо сплати боргу за виконані роботи за договорами № 99-0238-02 від 11.02.1999 року та № 20-0206-02 від 28.02.2000 року на суму 516 038,58 грн.

Разом з тим судами не дано оцінки доводам відповідача про визначення п.4 спірних договорів іншого порядку та строків розрахунку за виконані підрядні роботи (шляхом виставлення до оплати платіжних  вимог, про часткову оплату виставлених вимог шляхом перерахування грошових коштів та заліком зустрічних однорідних вимог).

Матеріалами справи підтверджується частковий розрахунок відповідача з позивачем за договором №99-0238 грошовими коштами платіжним дорученням №550 від 12.07.2001, в якому зазначено про оплату робіт згідно рахунків №102, 134, 149, 161 за 1999рік та № 43 за 2000рік.

Однак суди не дали оцінки зазначеному доказу та не спростували доводів відповідача про врегулювання сторонами порядку проведення розрахунків, за змістом якого обов'язок розрахунку наступає з моменту виставлення до оплати платіжних вимог.

Матеріалами справи підтверджується неодноразове порушення справи про банкрутство відповідача в період 2000-2007 років, що веде до введення мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів та перериває перебіг строків позовної давності на вимоги про стягнення коштів з відповідача.

Відтак, суду належало дослідити періоди перерви строків позовної давності у зв'язку з введенням мораторію на задоволення грошових вимог кредиторів відповідача за період 2000-2007 та з врахуванням положень статті  345 ЦК УРСР та обставин справи дати оцінку доводам відповідача про перебіг строків позовної давності  або про відсутність такого перебігу. Судам слід було перевірити здійснення публікації про порушення справи про банкрутство відповідача та подання позивачем грошових вимог у справу про банкрутство на предмет встановлення можливого погашення (припинення) грошових вимог у випадку неподання грошових вимог у справі про банкрутство відповідно до статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Суду належало перевірити доводи відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог та дати їм оцінку з врахуванням поданих ним доказів (актів взаємозаліку).

Судове рішення, є найважливішим актом правосуддя, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає прийняті у справі акти судів такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права та належними до скасування з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. А обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського» задовольнити .

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2007 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2007 скасувати, справу №11/402-06 направити на новий судовий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий                                                                             Б. Поляков

Судді                                                                                                 Л. Катеринчук

                                                                                                          Н. Ткаченко