Ухвала

від 17.08.2016 по справі 804/2339/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2016 року м. Київ К/800/49295/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2015

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015

у справі № 804/2339/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Індустріал-Сервіс" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.07.2014 № 0000932202, згідно з яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 911 933 грн. за основним платежем та 455 966,50 грн. за штрафними санкціями.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що реальність операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у задекларованих контрагентів підтверджується необхідними документами первинного обліку, тоді як власне висновки контролюючих органів, зроблені за наслідками проведення зустрічних перевірок (звірок) постачальників, не можуть виступати спростуванням фактів господарської діяльності, засвідчених первинними документами.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові рішення та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що у ході проведення заходів з податкового контролю рух активів по задекларованим ланцюгам постачання не підтвердився; також відповідач посилається на неподання платником до перевірки доказів транспортування продукції у процесі виконання спірних операцій.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору, оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ по взаємовідносинам з приватним підприємством «АТМ» за липень, серпень, жовтень 2012 року, приватним підприємством «Транс-Атлантіка Сервіс» за січень, лютий 2012 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Бізнес Лайн» за серпень, жовтень 2012 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Галактика М» за жовтень, грудень 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Лігран» за листопад 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Матадор» за грудень 2011 року, січень 2012 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Ривс» за лютий 2012 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Феріт Д» за вересень 2012 року та з товариством з обмеженою відповідальністю «Грандієнт ТЄК» за листопад 2012 року; результати цієї перевірки відображені в акті від 16.05.2013 № 1286/226/306/9510.

Перевіркою зроблено висновок про безтоварний характер операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у названих контрагентів з посиланням на непідтвердженість фактичного виконання цих операцій зустрічними перевірками (звірками) названих постачальників.

При вирішенні даного спору суди попередніх інстанцій сформували обґрунтовану правову позицію про те, що чинне податкове законодавство (зокрема, пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України) пов'язують податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку з реальним виконанням господарської операції та з її підтвердженням належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

Подання платником до податкового органу усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством для одержання податкової вигоди, є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено неповноту, недостовірність або суперечливість відомостей у цих документах. Адже у сфері податкових правовідносин діє презумпція добросовісності платника, яка, з одного боку, передбачає надання правового захисту платникам, які у повному обсязі виконують свої обов'язки з правильного нарахування, утримання та перерахування до бюджету законно встановлених податків, а також з дотримання необхідних умов для використання права на податкову вигоду; з іншого ж боку, розглядувана презумпція передбачає покладення на контролюючий орган тягаря доказування наявності складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника, який у протилежному випадку вважається добросовісним.

Оцінюючи податкові наслідки спірних господарських операцій між позивачем та перевіреними контрагентами, суди встановили, що реальність виконання поставок товарно-матеріальних цінностей названими контрагентами в адресу Товариства підтверджується поданими платником податковими накладними, видатковими накладними; перевезення товару засвідчено представленими позивачем товарно-транспортними накладними; оплата позивачем придбаного товару в безготівковому порядку засвідчена залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень, виписками з банківського рахунку Товариства.

Зазначені докази цілком об'єктивно визнані судами належним і достатнім підтвердженням реальності виконання спірних операцій.

Заперечуючи податкові наслідки цих операцій, Інспекція послалася на установлені у ході проведення заходів з податкового контролю факти наявності ознак технічних суб'єктів господарювання у діяльності спірних постачальників. Втім ці аргументи відповідача мають характер припущень, позаяк ґрунтуються виключно на висновках інших контролюючих органів, викладених в актах податкових перевірок (звірок), та не підкріплені належними доказами; зазначені акти складені без безпосереднього дослідження податковими органами усіх первинних облікових документів та не містять детального опису господарських операцій з поставки відповідними постачальниками товарів на користь позивача.

До того ж, умови та порядок провадження господарської діяльності постачальником, який є самостійним платником, не впливають на кваліфікацію дій позивача у сфері оподаткування. Недобросовісність платника настає у разі існування змови платника з його постачальником, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів (позивача у справі) результатів у сфері оподаткування. У справі, що переглядається, відповідних обставин перевіркою не виявлено.

З урахуванням викладеного касаційна колегія погоджується з висновком судів про незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Норми матеріального права застосовані судами правильно; порушень процесуальних приписів, які тягнуть зміну або скасування оскаржуваних судових рішень, касаційним судом не виявлено.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 у справі № 804/2339/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько