ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 серпня 2016 року м. Київ К/800/11771/16
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
при секретарі Бовкуні В.В.,
за участю представників:
позивача - Ларіонова М.О., Трута Д.В.,
відповідача - Деміденко Ю.В., Червінської Л.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Управління)
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2015
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2016
у справі № 2а-16059/11/2670
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" (далі - Товариство)
до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція)
та Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників
про визнання протиправним та скасування рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2011 № 0000670700, згідно з яким Товариству
зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість на 3 404 694,96 грн.
Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.04.2015 прийняті у справі судові акти попередніх інстанцій скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому касаційний суд дійшов висновку про неповноту встановлення судами обставин справи щодо характеру та змісту операцій, за наслідками виконання яких у платника виникло право на бюджетне відшкодування в оспорюваній сумі, та щодо реальності виконання цих операцій.
За результатами нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2016, позов задоволено.
У прийнятті цих судових рішень попередні судові інстанції виходили з того, що фактичне виконання операцій платника, за результатами яких він претендує на одержання оспорюваної суми бюджетного відшкодування, підтверджується належними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про обсяг і зміст господарських операцій та їх учасників; перекладення ж на позивача тягаря відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування, допущені його контрагентами, є неприпустимим.
Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Управління звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог відповідач зазначає, що у разі невиконання постачальником платника податкового обов'язку з декларування та сплати до бюджету необхідної суми ПДВ надмірної сплати податку як підстави для його подальшого повернення не виникає.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність і обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій зі спору та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з 01 вересня 2010 року по 30 вересня 2010 року, оформленої актом від 17.01.2011 № 6/07-214/20027449.
Перевіркою не визнано право платника на одержання задекларованої ним до відшкодування суми ПДВ з причин відсутності факту надмірного надходження цієї суми податку до бюджету внаслідок невиконання постачальниками Товариства податкового обов'язку з декларування та сплати до бюджету необхідних сум ПДВ за операціями з позивачем, як це було встановлено контролюючим органом при аналізі показників інформаційної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України».
В ухвалі від 02.04.2015 з даної справи Вищий адміністративний суд України, керуючись положеннями пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зазначив, що якщо контрагенти не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на відшкодування ПДВ у разі, якщо такий платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та належним чином підтвердив право на податковий кредит.
Водночас касаційна колегія зазначила, що оскільки податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт, то у даному разі до обставин доказування у справі належить: з'ясування характеру та змісту операцій, перевірка фактичного виконання цих операцій, наявність у платника ділової мети під час здійснення відповідних господарських операцій.
Керуючись наведеними висновками і вказівками касаційного суду, які в силу частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи, суди встановили, що фактичне здійснення операцій Товариства зі спірними постачальниками підтверджується поданими платником договорами, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, складськими квитанціями, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. виписками з банківського рахунку платника тощо - які, за оцінкою судів, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст, обсяг спірних операцій, їх учасників та підтверджують дійсне переміщення активів у процесі виконання спірних операцій.
Відповідачами не заперечувалися факти господарської діяльності, засвідчені наведеними документами первинного обліку.
А відтак суди цілком об'єктивно відхилили як неспроможні доводи Управління (якими воно обґрунтовує законність оспорюваного податкового повідомлення-рішення) про невідповідність даних податкового обліку позивача та його контрагентів, у зв'язку з невиконанням останніми обов'язку з декларування податкових зобов'язань з ПДВ.
Адже податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з діями його контрагентів по виконанню своїх податкових обов'язків, з наявністю у платника інформації про взаємовідносини його постачальників з податковими органами. Чинне законодавство не надає покупцеві товару (робіт, послуг) необхідних повноважень по контролю за відображенням його контрагентами у податковій звітності операцій по реалізації товарів (виконанню робіт, послуг) та їх оплаті, а також за сплатою ними податку до бюджету і поданням до податкового органу будь-яких документів.
Податковий орган, на відміну від платника, є єдиним учасником податкових правовідносин, який має законодавче право контролювати дотримання фізичними та юридичними особами вимог законодавства у сфері оподаткування. Відомості про контрагента як платника податків не належать до інформації з відкритим доступом та не підлягають розголошенню податковим органом; наведене також унеможливлює перевірку платником даних щодо дотримання його контрагентом податкового законодавства та повноти ним відображення здійснених господарських операцій.
Доказів змови Товариства з іншими платниками та узгодженості їх дій з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування (позивача у справі) відповідачами не представлено. Тому порушення цими платниками податкової дисципліни не можуть впливати на результати податкового обліку позивача. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.
Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судами, а їх висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2016 у справі № 2а-16059/11/2670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 17.08.2016 |
Оприлюднено | 22.08.2016 |
Номер документу | 59815450 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Костенко М.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні