Ухвала

від 18.08.2016 по справі 826/2653/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2016 року м. Київ К/800/34915/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Єрьоміна А.В. Мороз Л.Л.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 травня 2015 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року

у справі №826/2653/14

за позовом Державної фінансової інспекції України

до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація

Україна"

про зобов'язання виконати вимогу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року Державна фінансова інспекція України звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про зобов'язання виконати вимогу.

Позивач з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» виконати вимогу Держфінінспекції від 31.07.2013 року №07-14/826, а саме пункти 9.1, 11.5, 12.1, 12.2, 12.3, 12.4, 12.5, 12.6, 15.1, 16.1, 16.3, 16.4, 17.1, 18.1, 19.1, 19.2, 20.2, 22.2, 23.1, 25.2, 25.3, 25.4, 26.1, 27.1, 27.3, 27.4, 27.5, 27.6, 27.7, 28.1, 28.2, 28.3, 28.4, 28.5, 29.1, 29.2, 29.3, 29.4, 30.1, 32.1, 32.2, 32.4, 32.7, 34.5, 35.1, 37.1, 38.1, 38.2, 39.1, 39.2, 39.3, 39.4, 39.5, 39.6, 39.7, 39.8, 39.9, 39.10, 39.11, 41.1, 41.2, 41.3, 41.4, 42.2, 42.3, 42.5, 42.6, 42.7, 43.2, 43.3, 44.1, 44.2, 45.1, 45.3, 46.1, 46.2, 47.2, 47.3, 47.4.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 травня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» виконати вимогу Держфінінспекції від 31.07.2013 року № 07-14/826, а саме

- пункту 12.5 вимоги в частині - забезпечити складання первинних документів щодо списання дизельного палива на собівартість виробництва у відповідності до вимог чинного законодавства;

- пункту 12.6 вимоги - відобразити зазначені необоротні активи по субрахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» по бухгалтерському обліку Філії у відповідність до чинного законодавства;

- пункту 20.2 вимоги в частині - нарахувати та виплатити працівникам, якими недоотримана заробітна плата на суму 2 649,38 грн. належну їх заробітну плату у порядку, визначеному чинним законодавством;

- пункту 22.2 вимоги в частині - провести звіряння розрахунків по земельному податку з регіональним підрозділом Міністерства податків та зборів;

- пункту 25.3 вимоги в частині - нарахувати та виплатити працівникам, якими недоотримана заробітна плата на суму 6 920,46 грн., належну їх заробітну плату у порядку, визначенному чинним законодавством;

- пункту 26.1 вимоги в частині - відобразити в обліку дебіторську заборгованість в сумі фактично наданих послуг із зберігання соняшнику 3 класу урожаю 2011 року ТОВ «Дубенський край», ТОВ «Радилів Агро» та ПП «Вектор-М» за серпень - грудень 2011 року та січень-лютий 2012 року та в сумі наданих послуг із зберігання пшениці 6 класу урожаю 2011 року ДП «Мирогощівський державний іподром» за липень-серпень 2011 року;

- пункту 27.3 вимоги в частині - нарахувати та виплатити працівникам, якими недоотримана заробітна плата на суму 21 082,63 грн., належну їм заробітну плату у порядку, визначеному чинним законодавством;

- пункту 27.7 вимоги - нарахувати та виплатити працівникам, якими недоотримана заробітна плата на суму 1 260,00 грн., належну їм заробітну плату у порядку, визначеному чинним законодавством;

- пункту 28.1 вимоги - відобразити в обліку дебіторську заборгованість в сумі фактично наданих послуг із зберігання відповідно до довідки ревізії фінансово - господарської діяльності ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в частині діяльності Філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Сумський комбінат хлібопродуктів» від 12.04.2013 р.;

- пункту 28.4 вимоги - відобразити в обліку дебіторську заборгованість в сумі завищення вартості виконаних робіт;

- пункту 28.5 вимоги - провести звіряння розрахунків по земельному податку з регіональним підрозділом Міністерства податків та зборів;

- пункту 29.2 вимоги - відобразити в обліку дебіторську заборгованість в сумі фактично наданих послуг по перевезенню мішкотари ТОВ «Хліб Інвестбудсервіс» за договором від 30.06.2011 № 92 НП на суму 1 623,19 грн.;

- пункту 29.4 вимоги - провести звіряння розрахунків по земельному податку за регіональним підрозділом Міністерства податків та зборів;

- пункту 30.1 вимоги в частині - відобразити в обліку дебіторську заборгованість в сумі фактично наданих послуг користування нежитловими приміщеннями сторонніми юридичними та фізичними особами на суму 360 990,00 грн. відповідно до довідки планової виїзної ревізії фінансово - господарської діяльності Філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» з окремих питань фінансово-господарської діяльності Філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» Харківський комбінат хлібопродуктів № 2 від 19.04.2013;

- пункту 32.2 вимоги в частині - відобразити в обліку дебіторську заборгованість в сумі фактично наданих послуг із зберігання кукурудзи по 27 контрагентам на суму 544 046,81 грн. та відповідно довідки ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Білоколодязький елеватор» від 21.05.2013 року;

- пункту 35.1 вимоги в частині - відобразити в обліку дебіторську заборгованість в сумі завищення вартості виконаних робіт;

- пункту 39.1 вимоги - відобразити в бухгалтерському обліку Філії операції щодо видачі коштів під звіт працівникам згідно з первинними документами та у порядку, передбаченому чинним законодавством;

- пункту 39.3 вимоги в частині - відобразити в обліку дебіторську заборгованість за електроенергію кіоску за адресою: м. Гола Пристань, вул.1 Травня, 36 на загальну суму 700,52 грн.;

- пункту 41.2 вимоги - провести коригування показників обліку електроенергії з Комунальним підприємством «Водоканал» в наступному розрахунковому періоді;

- пункту 41.3 вимоги - перерахувати резерв сумнівних боргів у відповідності до вимог чинного законодавства та відобразити зазначені зміни в бухгалтерській звітності;

- пункту 41.4 вимоги в частині - відобразити в обліку дебіторську заборгованість в сумі фактично невиконаних робіт;

- пункту 42.5 вимоги в частині - відобразити в обліку дебіторську заборгованість в сумі завищення вартості виконаних робіт;

- пункту 42.6 вимоги в частині - відобразити в обліку дебіторську заборгованість в сумі завищення вартості виконаних робіт;

- пункту 42.7 вимоги в частині - відобразити в обліку дебіторську заборгованість в сумі завищення вартості виконаних робіт;

- пункту 43.2 вимоги в частині - відобразити в обліку дебіторську заборгованість в сумі фактично не наданих послуг;

- пункту 43.3 вимоги в частині - відобразити в обліку дебіторську заборгованість в сумі завищення вартості виконаних робіт;

- пункту 44.1 вимоги в частині - відобразити в обліку дебіторську заборгованість в сумі завищення вартості виконаних робіт;

- пункту 45.3 вимоги - провести звірку розрахунків з ПрАТ «МТС Україна» та ТОВ «Інтертелеком» та у порядку, визначеному чинним законодавством, відобразити дебіторську заборгованість в бухгалтерському обліку Філії;

- пункту 46.1 вимоги - відобразити в обліку дебіторську заборгованість в сумі фактично наданих послуг із зберігання зерна на суму 23 059,71 грн. відповідно до довідки ревізії фінансово

- господарської діяльності філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Ічнянське хлібоприймальне підприємство» від 12.04.2013 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції задоволюючи частково позовні вимоги виходив з того, що вимога відповідача від 31.07.2013 року №07-14/826 містить вимоги, в яких визначено обов'язок підконтрольної установи усунути порушення, виявлені у ході перевірки останньої, які обов'язкові до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою яких неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки, а саме пунктів: 12.5, 12.6, 20.2, 22.2, 25.3, 26.1, 27.3, 27.7, 28.1, 28.4, 28.5, 29.2, 29.4, 30.1, 32.2, 35.1, 39.1, 39.3, 41.2, 41.3, 41.4, 42.5, 42.6, 42.7, 43.2, 43.3, 44.1, 45.3, 46.1.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2015 року в частині задоволення адміністративного позову скасовано.

Прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Державної фінансової інспекції України до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація Україна» про зобов'язання виконати вимогу Державної фінансової інспекції відмовлено.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2015 року - залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна фінансова інспекція України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заперечення від Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на адресу Вищого адміністративного суду України не надходили.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної фінансової інспекції України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» за серпень-грудень 2010 року, 2011-2012 років та завершений звітний період 2013 року, за результатами якої складено акт №07-22/34 від 22.05.2013 року.

На підставі висновків зазначеного акту позивачем пред'явлено відповідачу вимогу, викладену в листі від 31.07.2013 року №07-14/826 про усунення виявлених порушень та недоліків.

Оскільки Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» не забезпечено виконання вимоги Держфінінспекції в частині пунктів 9.1, 11.5, 12.1, 12.2, 12.3, 12.4, 12.5, 12.6, 15.1, 16.1, 16.3, 16.4, 17.1, 18.1, 19.1, 19.2, 20.2, 22.2, 23.1, 25.2, 25.3, 25.4, 26.1, 27.1, 27.3, 27.4, 27.5, 27.6, 27.7, 28.1, 28.2, 28.3, 28.4, 28.5, 29.1, 29.2, 29.3, 29.4, 30.1, 32.1, 32.2, 32.4, 32.7, 34.5, 35.1, 37.1, 38.1, 38.2, 39.1, 39.2, 39.3, 39.4, 39.5, 39.6, 39.7, 39.8, 39.9, 39.10, 39.11, 41.1, 41.2, 41.3, 41.4, 42.2, 42.3, 42.5, 42.6, 42.7, 43.2, 43.3, 44.1, 44.2, 45.1, 45.3, 46.1, 46.2, 47.2, 47.3, 47.4, Держфінспекція звернулось до суду з даним позовом.

Переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 , Держфінінспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Згідно пункту 7 цього Положення Держфінінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах.

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Аналогічні повноваження передбачені і для територіальних органів фінансового контролю - відповідно до пункту 6 Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.10.2011 № 1236 .

Вищевказаними Положеннями встановлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з приписами пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» , згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Скаржник свою касаційну скаргу обгрунтовує тим, що єдиною підставою для відмови у задоволенні позову судами першої та апеляційної інстанцій стало посилання на практику Верховного суду України по даній категорії справ. Зазначив, що відповідно доЗакону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого постановою КМУ від 06.08.2014 року №310, у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з приводу доводів скаржника зауважує наступне.

Органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня та 13 травня 2014 року справи №№ 21-40а14, 21-89а14.

За змістом Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 орган державного фінансового контролю наділений правом звернутися до суду у разі, коли підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень з питань збереження і використання активів.

Приведена норма свідчить про те, що законодавець надав органу державного фінансового контролю право на таке звернення для забезпечення примусового стягнення незаконно відчужених активів (що є неможливим на підставі самої лише вимоги).

З огляду на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що позов в частині зобов'язання виконати вимоги Держфінінспекції про забезпечення підконтрольною установою стягнення дебіторської заборгованості та відшкодування шкоди (збитків) задоволенню не підлягає.

Проте щодо виконання решти позовних вимог, то суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вони не підлягають задоволенню, оскільки такі нерозривно пов'язані з вимогами про стягнення (відшкодування) збитків.

В силу положень статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» вимога органу державного фінансового контролю є обов'язковою для виконання згідно закону, а тому не потребує винесення додаткового судового рішення з цього приводу. Вирішення питання про зобов'язання виконати вимогу в судовому порядку не є правильним способом захисту порушених прав держави.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28 жовтня 2014 року у справі №21-462а14.

Стосовно посилань скаржника, що єдиною підставою для відмови у задоволенні позову судами першої та апеляційної інстанцій стало посилання на практику Верховного суду України по даній категорії справ колегія суддів Вищого адміністративного суду України вказує на наступне.

Відповідно до норм частин 1, 2 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції необхідно залишити без змін.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Із матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Також відсутні підстави вважати, що цими судом допущені порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року у справі №826/2653/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді