Рішення

від 03.08.2016 по справі 136/632/16-ц

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/632/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"03" серпня 2016 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Кривенка Д. Т.

за участю секретаря Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс - Агро», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 сільська рада Липовецького району Вінницької області про стягнення, передання усіх доходів від майна, які одержано недобросовісним набувачем за весь час володіння чужим майном, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом до відповідача, підставність якого обґрунтував таким.

23.07.2002 року в селі Біла Липовецького району Вінницької області померла ОСОБА_3. Після її смерті відкрилась спадщина за законом. До складу спадкової маси увійшла земельна ділянка площею 4,5070 гектарів (кадастровий номер 0522280200:05:000:1078), в межах згідно з планом, розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області, яка належала їй на підставі Державного акта про право приватної власності на землю серія ВН №04301, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

09.04.2015 року державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори Вінницької області, було видане Свідоцтво про право на спадщину за законом серія НАН №182509, на вищевказану земельну ділянку, відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є її син, тобто він, ОСОБА_1.

Ще за життя, ОСОБА_3, 01.09.2000 року належну їй згідно Державного акта земельну ділянку, площею 4,51 гектарів передала в оренду Вінницькій філії ЗАТ «Імпекс» Агрофірма «Сімекс - Агро», на що вказує Договір оренди земельної частки (паю) укладений між сторонами 01 вересня 2000 року в селі Біла Липовецького району. Термін дії договору сторонами було узгоджено у п.2.3. - на 10 років, початок 01.09.2000 року, закінчення 01.09.2010 року. Іншого щодо терміну дії Договору не було визначено Договором. У п.2.3. цього Договору сторони узгодили, що в разі переходу права власності до інших осіб, Договір оренди зберігає чинність для нового власника, а згідно п.3 Договору, орендар узяв на себе обов'язок після закінчення терміну Договору оренди землі повернути орендодавцю орендовані землі в стані, придатному для використання за цільовим призначенням.

Відповідно до норм діючого законодавства та умов Договору оренди від 01.09.2000 року, до нього ОСОБА_1, як спадкоємця за законом спадкових прав ОСОБА_3 перейшло право (орендодавця) на оренду земельної ділянки згідно Державного акта від 01.08.1998 року, оскільки від спадщини він не відмовився та відповідно її оформив.

Як слідує із довідки, що видана 20.01.2016 року за №23 виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області, земельну ділянку ОСОБА_3, площею 4,5070 га, кадастровий номер 0522280200:05:000:1078 протягом 2010 - 2015 років використовував ТзОВ Концерн «Сімекс - Агро».

Позивач вважає, що після закінчення строку дії договору, 01.09.2010 року ТОВ Концерн «Сімекс - Агро» втратило статус землекористувача вказаних земельних ділянок, оскільки обов'язковою умовою фактичного використання земельних ділянок є наявність у особи, яка їх використовує, правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки, а відсутність у неї таких документів є самовільним зайняттям земельних ділянок.

Також позивач зазначає, що самовільним використанням ТОВ Концерн «Сімекс - Агро» належної йому земельної ділянки було заподіяно збитки, у зв'язку із чим він просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Концерн «Сімекс - Агро» на його, ОСОБА_1, користь доходи за використання земельної ділянки площею 4, 5070 гектарів (кадастровий номер 0522280200:05:000:1078), розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в межах строку позовної давності, тобто з квітня 2013 року по день звернення до суду.

В ході розгляду справи позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої просив суд стягнути з ТОВ АГРОФІРМА "СІМЕКС-АГРО" на його, ОСОБА_1, користь доходи за використання належної земельної ділянки площею 4,5070 гектарів (кадастровий номер 0522280200:05:000:1078), розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за 2013 - 2014 роки в розмірі 53 551, 09 гривень, так як розрахунок за 2015 рік він отримав.

В судове засідання позивач не з'явився, однак надав суду заяву, в якій просив суд розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у заявленому обсязі, надав суду розрахунок суми заподіяних йому відповідачем збитків за використання земельної ділянки за 2013 - 2014 роки.

Відповідач ТОВ «Концерн «Сімекс - Агро» в судове засідання не з'явився, будучи оповіщеним про день та час розгляду справи в установленому законом порядку, за місцезнаходженням юридичної особи, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, на що вказує наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення. Клопотання про відкладення розгляду справи за наявності поважних причин чи розгляду справи за відсутності представника відповідача до суду не направили.

Представник третьої особи - ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області в судове засідання також не з'явився, про належне оповіщення вказує рекомендоване повідомлення, що додане до матеріалів справи. Клопотань зі сторони третьої особи не надійшло.

Приймаючи до уваги те, що позивач використав надане йому ч.2 ст.158 ЦПК України, право заявляти клопотання про розгляд справи у його відсутності, а неявку представника відповідача та третьої особи суд визнає неповажною, відтак згідно приписів ст.169 ЦПК України, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому здійснює його в даному судовому засіданні на підставі зібраних у справі доказів, в загальному порядку, не здійснюючи фіксування судового процесу технічними засобами, що узгоджується з вимогами ст.197 ЦПК України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними у справі доказами, дійшов висновку про таке.

Згідно Державного акта про право приватної власності на землю серія ВН №04301, що виданий 01.08.1998 року на підставі 1 сесії 23 скликання ОСОБА_2 сільської ради народних депутатів від 16.04.1998 року, ОСОБА_3 являється власником земельної ділянки площею 4,51 га, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до Договору оренди земельної частки (паю), земельної ділянки, укладеного 01.09.2000 року, ОСОБА_3, як орендодавець, передала Вінницькій філії ЗАТ «Імпекс «Агрофірма «Сімекс - Агро», як орендарю, земельну частку (пай) розміром 4,51 умовних кадастрових гектарів згідно Державного акта серія ВН №04301, виданого 01.08.1998 року. У вказаному Договорі сторонами було узгоджено усі істотні умови, що притаманні Договору оренди землі, у тому числі термін його дії, де у п.2.3 зазначено, що договір укладено строком на 10 років, початок дії договору з 01.09.2000 року до 01.09.2010 року. Також сторони узгодили у даному пункті, що у разі переходу права власності до інших осіб, Договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Згідно п.3 цього Договору, орендар зобов'язався після закінчення терміну строку дії договору повернути орендодавцеві землі у стані, придатному для використання за цільовим призначенням.

Вказаний договір був зареєстрований в ОСОБА_2 сільській раді за нормами діючого на той час законодавства - 02.02.2001 року за №466 у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) та згідно п.4 набув чинності з моменту його реєстрації.

Як убачається із свідоцтва про смерть серія 1-АМ №178816, 23.07.2002 року в селі Біла, Липовецького району, Вінницької області, померла ОСОБА_3. Після її смерті відкрилась спадщина за законом. До складу спадкової маси увійшла земельна ділянка площею 4,5070 гектарів (кадастровий номер 0522280200:05:000:1078), що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області, належна спадкодавцеві на підставі Державного акта про право приватної власності на землю серія ВН №04301 виданого ОСОБА_2 сільською радою Липовецького району Вінницької області 01.08.1998 року, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

09.04.2015 року державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори Вінницької області, було видане Свідоцтво про право на спадщину за законом серія НАН №182509, на вищевказану земельну ділянку, відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є її син ОСОБА_1, тобто позивач у справі. Вказане нерухоме майно пройшло державну реєстрацію, на що вказує Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.04.2016 року (індексний номер 36168896).

Наведене свідчить, що ОСОБА_1 з моменту державної реєстрації нерухомого майна є власником вищевказаної земельної ділянки площею 4,5070 гектарів (кадастровий номер 0522280200:05:000:1078).

За приписами діючого на час прийняття спадщини законодавства (ч.2 ст.548 ЦК УРСР), прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

У той же час, за умовами Договору оренди землі від 01.09.2000 року, до позивача як спадкоємця перейшло право як орендодавця та Договір оренди землі зберігав чинність до часу його закінчення, тобто 01.09.2010 року. Обов'язки орендаря несло ТОВ «Концерн «Сімекс - Агро». Іншого, щодо пролонгації (продовження) дії Договору оренди землі, сторони не обумовили у правочині.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку (а з 2013 року-свідоцтва про реєстрацію права власності на земельну ділянку), про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

За загальними правилами, до видачі свідоцтва про право на спадщину або отримання спадкоємцем (спадкоємцями) державного акта на право власності на земельну ділянку (свідоцтва про реєстрацію права власності) орендна плата має виплачуватись орендарем та зберігатися на депозитному рахунку, та за наявності правових підстав повернута власнику (спадкоємцеві).

Згідно відповіді на ухвалу суду про витребування доказів від 19.05.2016 року, яка була отримана судом з ТОВ «Концерн «Сімекс - Агро», земельна ділянка площею 4,5070 га, кадастровий номер 0522280200:05:000:1078, яка належала ОСОБА_3, була включена ОСОБА_2 сільською радою до переліку невитребуваних паїв, плату за яку було включено сукупно на загальну площу не витребуваних паїв по ОСОБА_2 сільській раді за період з 2012 року по 2014 рік. У 2015 році ОСОБА_1 виплачено орендну плату в розмірі 4 456,07 гривень.

Як слідує із довідки, що видана 20.01.2016 року за №23 виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області, земельну ділянку належну ОСОБА_3, площею 4,5070 га, кадастровий номер 0522280200:05:000:1078 протягом 2010 - 2015 років використовував ТзОВ Концерн «Сімекс - Агро».

Згідно відповіді яка отримана судом з Відділу Держгеокадастру у Липовецькому районі Вінницької області від 24.06.2016 року, дані про реєстрацію договору оренди землі, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акта серія ВН №04301 зареєстрованого 01.08.1998 року за період з 2010 року по даний час у відділі відсутні.

Як слідує із інформації сформованої судом станом на 21.06.2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості про зареєстровані права третіх осіб щодо оренди на земельну ділянку площею 4,5070 га, належну ОСОБА_3 - відсутні.

Наведене свідчить, що після закінчення строку дії договору, тобто з 01.09.2010 року ТОВ Концерн «Сімекс - Агро» втратило статус землекористувача вказаної земельної ділянки, оскільки обов'язковою умовою фактичного використання земельних ділянок є наявність юридичних фактів, наведене свідчить про самовільне використання ТОВ Концерн «Сімекс - Агро» належної позивачеві земельної ділянки та отримання ним доходу за її використання.

Згідно положень ст.78 Земельного Кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 398 ЦК України визначено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також, на інших підставах, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст.390 ЦК України власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

З аналізу даної норми права слідує, що утримуючи у своєму володінні майно, добросовісний або недобросовісний набувач можуть використовувати його та одержувати доходи, однак Кодекс встановлює умови, за яких власник має право, крім витребування майна, вимагати ще й повернення доходів, які набувач одержав від неправомірного використання майна.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 12 Постанови від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» вирішуючи позови про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, суди повинні мати на увазі, що згідно зі статтями 156 , 157 ЗК України відшкодування збитків здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами, які використовують земельні ділянки і діяльність яких обмежує права власників та землекористувачів, а тому до даних правовідносин підлягають застосуванню ст.ст. 152 , 157 ЗК України .

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо такі порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

На виконання вимог ухвал суду від 19.05.2016 року та 30.06.2016 року судом було отримано інформацію з Відділу статистики у Іллінецькому районі щодо посівних площ та урожаю, отриманих ТОВ «Концерн «Сімекс - Агро», згідно представленої ними статистичної звітності за період з 2012 по 2015 роки та Міністерства аграрної політики та продовольства України про розмір середньозважених (закупівельних) цін на зернові культури в період з 2012 року по 2015 рік за видами культур.

Аналізуючи зібрані у справі докази та провівши відповідний розрахунок судом було встановлено, що ТОВ «Концерн «Сімекс - Агро» за період 2013 року та 2014 року використовувало площі для посіву, загальний розмір яких склав 20 723,26 га та отримало дохід за вказаний період в розмірі 246 228 872, 35 гривень, що становить 11 881, 76 гривень з 1 гектара.

При цьому, судом бралось до уваги, що залежно від показників якості м'яку пшеницю поділяють на 6 класів (класи 1+3 - група А, класи 4+5 - група Б) у Вінницькій області вирощують пшеницю групи А та Б відповідно 3 та 4 класу, однак у розрахунку судом використовувались показники за 4 класом пшениці.

Розмір земельної ділянки, яка належить згідно Державного акта серія ВН №04301 позивачеві та, як було встановлено судом, використовувалась відповідачем без будь - яких правових підстав, тобто самовільно, становить 4, 5070 га, дохід з 1 га становить 11881, 76 грн., отож отримуваний дохід за 2013 - 2014 роки із землі позивача відповідачем склав 53 551, 09 гривень = (4, 5070 га х 11 881, 76 грн.).

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини наведені у позовній заяві, наявність порушеного права позивача зі сторони відповідача є очевидною, отож підлягає захисту судом у спосіб, що передбачений нормами чинного законодавства.

За таких обставин, суд задовольняє позов у заявленому обсязі.

Вирішуючи питання судових витрат, суд керується приписами ст.88 ЦПК України, а тому присуджує із відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.78, 152 ЗК України, ст. 387, 390, 398 ЦК України, ст.3, 10, 11? 58, 59, 60, 61, 88, 158, 169, 210, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ТОВ АГРОФІРМА "СІМЕКС-АГРО" (місцезнаходження юридичної особи :22500, м. Липовець, вул.. Леніна, буд.41, ЄДРПОУ - 32513287) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, доходи за використання земельної ділянки площею 4,5070 гектарів (кадастровий номер 0522280200:05:000:1078), що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за 2013 - 2014 роки в розмірі 53 551, 09 (п'ятдесят три тисячі п'ятсот п'ятдесят одну гривню 09 коп.) гривень.

Стягнути з ТОВ АГРОФІРМА "СІМЕКС-АГРО" (місцезнаходження юридичної особи :22500, м. Липовець, вул.. Леніна, буд.41, ЄДРПОУ - 32513287) на користь ОСОБА_1, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 551, 20 (п'ятсот п'ятдесят одну гривню 20 коп.) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргуне було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Суддя: ОСОБА_4